Постанова № 17314472, 04.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2011 року 09:05 № 2а-2897/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Аризона КО"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

проскасування повідомлень - рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Посахов В.С.,посв. №3584 від 25.12.2008 р.

Біцюк В.С. посв. №2951 від 21.06.2007 р.

від відповідача: ОСОБА_3, дов. №123 від 03.08.2010 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.04.2011 року о 09 год. 05 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Аризона КО»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про визнання протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва № 00027823080/0 від 30.07.2010 р., №0002782308/1 від 21.12.2010 р., №0002782308/2 від 21.12.2010 р., яким визначено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість з урахування штрафних санкцій у сумі 1707 809,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Соломянському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що документальним підтвердженням у покупця-платника податку на додану вартість при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця. Крім того, Відповідач зазначає, що в ході перевірки встановлено, що податкові накладні, згідно зазначеного переліку, включені до реєстрів до складу податкового кредиту без документального підтвердження про отримання їх у періоді віднесення до податкового кредиту. Протягом 2008-2009 років позивач не подавав заяв до податкового органу про відмову постачальника товару надати податкову накладну чи порушення ним порядку її заповнення.

Представником подано заяву про збільшення позовних вимог, Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва № 00027823080/0 від 30.07.2010 р., №0002782308/1 від 21.12.2010 р., №0002782308/2 від 21.12.2010 р. та №0002782308/3 від 22.02.2011 р., яким визначено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість з урахування штрафних санкцій у сумі 1707 809,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Аризона КО»за період 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. За результатами перевірки складено Акт від 16.07.2010 року № 10167/23-08/34405467 (надалі Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що при перевірці показників відображених у рядку 10.1 Декларацій «Придбання товарів, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою»за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. на підставі отриманих податкових накладних; реєстрів отриманих податкових накладних; виписок банку про перерахування коштів постачальникам; оборотних відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»перевіряючи ми встановлено завищення Позивачем даних показників на загальну суму 1138538,96 грн. Крім того в Акті зазначено завищення відбулося у звязку з віднесенням підприємством у перевіряємому періоді з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним виписаним у минулі податкові періоди, а саме: у травні 2008 р. віднесено до податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 198 705,95 грн. згідно поданих накладних: №020716, №070218, №020717, №031215, №030114 виписаних ТОВ «ТД «Світ-Н»у липні та березні 2007 р., перелік яких наведено в додатку до акту перевірки (ТОВ «ТД «Світ-Н»скасовано державну реєстрацію № 10701170008023866 від 14.08.2009 р., знято з обліку №49/39-б від 05.08.2009 р.); серпні 2008 р. віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі 218189,35 грн. згідно податкової накладної №21/010408 виписаної ТОВ «Тример ЛТД»у квітні 2008 р. та у вересні 2008 р. віднесено до податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 4138 59,45 грн. згідно податкових накладних: №17/060608, №15/040608, №18/120608, №20/100608, №8/180608 виписаних ТОВ «Тример ЛТД»у червні та липні 2008 р.(ТОВ «Тример ЛТД»скасовано державну реєстрацію №13341390008003132 від 09.09.2009 р. знято з обліку №2-1126 від 24.11.2008 р.); у січні 2009 р. віднесено до податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 307784,21 грн. згідно податкових накладних: №11208/60, №11208/61, №11208/62 виписаних ТОВ «Скай Лінк Україна»у грудні 2008 р. (ТОВ «Скай Лінк Україна»скасовано державну реєстрацію №13401390009001105 від 29.06.2010 р., знято з обліку №13401130008001105 від 07.06.2010 р.)

На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Соломянському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 00027823080/0 від 30.07.2010 р., яким за позивачем визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1707 809,00 грн.

Не погоджуюсь з вищезазначеним рішенням Позивач звернувся зі скаргою до ДПІ у Соломянському районі міста Києва; Відповідач залишив без розгляду скаргу Позивача та виніс податкове повідомлення-рішення №0002782308/1 від 21.12.2010 р.

Позивачем подано скаргу до ДПА у м. Києві, проте скарга Позивача залишена без задоволення, а рішення Відповідача без змін.

Відповідачем 21.12.2010 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002782308/2 від 21.12.2010 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість з урахування штрафних санкцій у сумі 1707 809,00 грн.

Крім того, Позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації, але скарга позивача залишена без задоволення, а винесені рішення без змін.

Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002782308/3 від 22.02.2011 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість з урахування штрафних санкцій у сумі 1707 809,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення Приватного підприємства «Аризона КО»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

При визначенні податкового кредиту також має враховуватися рівень звичайних цін на такі товари та послуги.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач в податкових декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року, серпень 2008 року та січень 2009 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах своєї господарської діяльності.

Порушень з приводу вартості придбаних позивачем товарів та послуг відповідачем не встановлено.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з обставин та матеріалів справи, зокрема, додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в складі податкового кредиту за травень 2008 року, серпень 2008 року та січень 2009 року ПП «Аризона КО»зазначило суми податку на додану вартість за податковими накладними, які були виписані до вказаного періоду.

На думку суду, Закон України “Про податок на додану вартість” повязує дату права виникнення на податковий кредит або з датою списання коштів в оплату вартості товарів (послуг), або з датою отримання відповідної податкової накладної. При цьому Закон не встановлює обовязку платника податку формувати податковий кредит за певний звітний період на підставі податкових накладних, складених виключно за такий звітний період та не передбачає обовязку платника податку надавати податковому органу будь-яких документальних підтверджень отримання від постачальників податкових накладних саме в тому періоді, в якому вони відображені.

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В матеріалах справи містяться копії договорів укладених з контрагентами, копії спірних податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податкових кредит за період травень 2008 року, серпень 2008 р. та січень 2009 року, суд встановив, що зазначені податкові накладні видані особами, які були зареєстровані, як платники податку на додану вартість, оформлені належним чином та відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, Позивачем надано видаткові накладні до Договорів та банківські виписки по рахунках позивача, що підтверджують належним чином виконані умови договорів.

Суд також погоджується з доводами позивача, що абзац другий підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який передбачає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг), не є імперативною нормою, а передбачає лише право платника податку звернутися до податкового органу зі скаргою і саме у випадку відмови постачальника надати податкову накладну.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно формував податковий кредит за періоди травень 2008 року, серпень 2008 р. та січень 2009 року, тому висновки ДПІ у Соломянському районі м. Києва про порушення позивачем підпункту 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та заниження податку на додану вартість на суму 1 138 538,96 грн. є помилковими.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку ПП «Аризона КО», то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 1707 809,00 грн. є також протиправним.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва № 00027823080/0 від 30.07.2010 р., №0002782308/1 від 21.12.2010 р., №0002782308/2 від 21.12.2010 р. та №0002782308/3 від 22.02.2011 р., яким визначено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість з урахування штрафних санкцій у розмірі 1707 809,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя А.Б. Федорчук