Постанова № 17314468, 23.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 березня 2011 року 16:02 № 2а-12100/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Груп"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 09.07.2010 р. № 0000742330/0, № 0000752330/0, № 0001511750/0

за участю представників сторін:

від позивача: Маслова К.В. пасп. НОМЕР_1 від 18.07.2001 р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №7179/9/10-011 від 29.12.2010 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.03.2011 року о 16 год. 02 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСК Груп» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень- рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва №00007423330/0, №0000752330/0, № 0001511750/0 від 09.07.2010 р.; зобовязати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва переглянути результати перевірки та скласти новий акт перевірки без порушення.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення до валових витрат сум сплачених ТОВ «РА «ЛУАР МЕДІА СТУДІЇ», ТОВ «РА «НЬЮ МЕДІА СТИЛЬ»за рекламні послуги і, як наслідок, не включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених при придбані (отримані) рекламних послуг чинному законодавству та дійсним обставинам справи.

При цьому, позивач посилається на те, що Договори, акти приймання-передачі відповідних послуг та інша документація надавалися для перевірки, а відповідачем не були враховані при складанні акту перевірки.

Представником відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТСК Груп»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.12.2007 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 05.12.2007 р. по 31.03.2010 р.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт перевірки від 24.06.2010р. № 671/1-23-30-35570264 на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 09.07.2010р. № 0000742330/0 на суму 84781,00 грн. (56521,00 грн. - основний платіж; 28260,00 грн. - штрафні санкції); № 0000752330/0 на суму 67826,00 грн. (45217,00 грн. - основний платіж; 22609,00 грн. - штрафні санкції); № 0001511750/0 на суму 4371,00 грн. (1457,00 грн. - основний платіж; 2914,00 грн. - штрафні санкції).

Прийняття даного повідомлення - рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем підпункту 5.1 пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податку на додану вартість».

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що при аналізі наданих для перевірки документів, а саме податкових накладних виписаних ТОВ «РА «ЛУАР МЕДІА СТУДІЇ», ТОВ «РА «НЬЮ МЕДІА СТИЛЬ», Декларації з податку на прибуток за відповідні звітні періоди, відомостей обліку валових витрат в розрізі контрагентів, первинних бухгалтерських документів та ін. встановлено ТОВ «ТСК Груп»до складу валових витрат витрати на рекламу від наступних контрагентів: ТОВ «РА «ЛУАР МЕДІА СТУДІЇ», ЄДРПОУ 36311871, (стан платника, який знаходиться на обліку в Бориспільській ОДПІ, - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням») 122573,00 грн.; ТОВ «РА «НЬЮ МЕДІА СТИЛЬ» ЄДРПОУ 35760176, (стан платника, який знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, - «запит на встановлення місцезнаходженням (місцепроживання)») 103 509,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано актів виконаних робіт, договорів на надання послуг з зазначеними контрагентами, відсутність інформації відносно змісту реклами та місця її розміщення, надані плакати форми А 2 4 0 не містить будь-якої інформації відносно продавця товару (ТОВ «ТСК Груп»), також відсутня інформація стосовно розсилки прайсів, а саме яким чином була здійснена розсилка та яких саме прайсів.

Як вбачається з матеріалів справи основним видом діяльності Позивача є оптовий продаж будівельних матеріалів. З пояснень представника позивача вбачається, що для збільшення обємів продажу необхідним є широке розповсюдження інформації про такі товари, ціни на них та про продавця таких товарів.

Судом встановлено, що між ТОВ «ТСК Груп»та ТОВ «РА «Нью-Медіа Стиль»укладено договір №124 на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях від 22.05.2008 р.

Крім того, між ТОВ «ТСК Груп»та ТОВ «РА «Луар-Медіа Студії»укладено договір №31 на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях від 01.07.2009 р.

У відповідності до вищезазначеного договору засвоєю правовою природою є договором про надання послуг і регулюється главою 63 Цивільного кодексу України (ст. ст. 901-907).

Згідно ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. У відповідності до даної норми виконавець повинен особисто або з залученням інших осіб виконати договір, однак дана норма не передбачає обов'язкової письмової форми даного документу і не встановлює його обов'язкових реквізитів.

Звіти про надання рекламних послуг по договорам (договір №124 на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях від 22.05.2008 р., №31 на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях від 01.07.2009 р.) не є первинними документом, оскільки за законом не повинен містити обов'язкових реквізитів такого, передбачених ч 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і п. 2.4. положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995 p., зареєстровано Мін'юстом 05.06.1995 р. за №168/704, а тому вміщене у акті посилання на, начебто, порушення ТОВ «НВП «Інтер Стейт Груп»вимог пп. 5.3.9. п. 5.З. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині, начебто, не підтвердження факту надання юридичних послуг належним чином складеними документами, - є помилковим.

Суду надано первинну документація, яким підтверджується факт надання послуг ТОВ «РА «ЛУАР МЕДІА СТУДІЇ», ТОВ «РА «НЬЮ МЕДІА СТИЛЬ» рекламних послуг ТОВ «ТСК Груп»досліджено: рахунок-фактура №МС-000542 від 17.07.2008 р., Акт №МС-00242 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2008 р.; рахунок-фактура №МС-000727 від 08.09.2008 р., видаткова накладна № МС-000542 від 30.09.2009 р., Акт №МС-00579 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.10.2008 р.; рахунок-фактура №МС-000860 від 30.09.2008 р., Акт №МС-00701 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.11.2008 р.; рахунок-фактура №МС-001283 від 28.11.2008 р., видаткова накладна №МС-000469 від 28.11.2008 р.; рахунок-фактура №ЛМ-0000035 від 04.03.2009 р., Акт №ЛМ-00055 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.05.2009 р.; рахунок-фактура №ЛМ-0000190 від 29.05.2009 р., Акт №ЛМ-00201 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.07.2009 р.; рахунок-фактура №ЛМ-0000520 від 30.09.2009 р., Акт №ЛМ-00301 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2009 р., рахунок-фактура №ЛМ-0000547 від 30.09.2009 р., Акт №ЛМ-00334 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2009 р.; рахунок-фактура №ЛМ-0000637 від 30.10.2009 р., Акт №ЛМ-00381 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.10.2009 р., які складені у повній відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»і розділу 2 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995 p., зареєстрованого Мін'юстом 05.06.1995 р. за №168/704.

Оскільки рекламні послуги є послугами, які використовуються ТОВ «ТСК Груп»для забезпечення господарської діяльності, то їхня вартість була сплачена в повному обсязі на користь ТОВ «РА «ЛУАР МЕДІА СТУДІЇ», ТОВ «РА «НЬЮ МЕДІА СТИЛЬ» згідно згаданих актів виконаних робіт, була правомірно віднесено Позивачем до складу валових витрат згідно п. 5.1. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Пунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд вважає помилковим посилання відповідача на Закон України «Про рекламу», як на обґрунтування висновку про відсутність у позивача підтверджувальної документації на розміщення та на виготовлення реклами (листівок, рекламу на бігбордах) для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми витрат на витрати обігу реалізованої продукції. Крім того Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить норми про обовязкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

Факт оплати позивачем отриманих рекламних послуг не заперечується відповідачем. Отримання позивачем таких послуг підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття, рахунків-фактур, податкових накладних.

З огляду на викладене, оскільки єдиною підставою для встановлення порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», була відсутність підтверджувальної документації (відсутні докази розсилки реклами та розміщення її на бігбордах), суд, дійшов висновку, що такий висновок Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва є не правомірним.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства.

В частині щодо зазначення Відповідачем в акті перевірки порушення пп.4.2.9. п. 4.2. ст.. 4, п. 7.1. ст. 7.1. ст. 7, ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не було утримано податок з доходів фізичних осіб, як додаткове благо, а саме у вигляді оплати додаткових послуг мобільного звязку, всього по 1 особовому рахунку було донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1457,30 грн.

В матеріалах справи міститься Накази про затвердження штатного розпису за 2007- 2010 р. та Накази про закупівлю мобільних телефонів та закріплення їх за певними співробітниками для забезпечення оперативного звязку з співробітниками та клієнтами Підприємства.

У відповідності до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно з цим розділом Декрету оподатковуваними прибутковим податком доходами, одержаними за місцем основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, за умови обов'язкового ведення в цьому місці трудової книжки і провадження відрахувань до фонду соціального страхування. До сукупного оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем основної роботи (служби, навчання) доходи за виконання трудових обов'язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі крім сум виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, визначених у статті 5 цього Декрету.

Розглянувши матеріали справи та надані документи, Судом встановлено, що використання співробітниками мобільного звязку та роумінгу не належить до додаткових благ працівників, а є засобами виробництва, націленими на підвищення ефективності праці, а отже в даній частині податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В частині щодо зобовязати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва переглянути результати перевірки та скласти новий акт перевірки без порушення, суд закриває провадження в даній частині, оскільки акт перевірки не є рішенням субєкта владних повноважень, не породжує правових наслідків та не порушує прав та охоронюваних Законом інтересів позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення частково позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва №00007423330/0, №0000752330/0, № 0001511750/0 від 09.07.2010р.

3. В іншій частині відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук