Постанова № 17314463, 23.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 березня 2011 року 13:50 № 2а-15523/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 20.10.2010 р. № 0008372302/0

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 14.04.2010 р., Довгань О.О.

від відповідача: Волинець Д.В., посв. УКМ № 0211435 від 27.10.2008 р.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23.03.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення №0008372302/0 від 20.10.2010 р., яким ТОВ «Українська сировина»ЛТД визначено суму податкового зобовязання (з урахування штрафних (фінансових) санкцій) за платежем на податок на додану вартість в розмірі 1828435 гривень у тому числі основного платежу 1333326 грн., штрафних (фінансових) санкцій 495109 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що перевірка була проведена з порушенням вимог ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки позивач не був повідомлений про проведення позапланової перевірки дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) у терміни передбачені ст. 11-1 цього Закону, а тому, на думку позивача, податковий орган не мав права для проведення вказаної перевірки. Крім того, Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Печерському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник Відповідача проти позову заперечував та пояснив, що після проведеної перевірки виявлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2., п.п.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1333 326 грн., тобто, за червень, липень 2010 року.

За таких підстав відповідач вважає, що прийняте податкове повідомлення рішення 20.10.2010 №0008372302/0 є правомірним, а заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач наполягає на відмовлені в задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сировина»ЛТД щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Постачальник 09».

За результатами перевірки складено акт від 07.10.2010 р. №793/23-2/19122065, на підставі висновків якого ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2010р. №0008372302/0.

Результатами перевірки відповідачем встановлено факт порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2., п.п.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1333 326 грн., у т.ч. в червні 2010 року 951 109 грн., в липні 2010 року 382 217 грн.

На підставі виявленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008372302/0 від 20.10.2010р., яким визначено позивачу суму податкового зобовязання в розмірі 1828 435,00 грн., з яких за основним платежем 1333326,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 495 109,00грн.

Під час проведеної перевірки Позивача щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинами з платником податку ТОВ «Постачальник 09»за червень 2010 р. та липень 2010 р. встановлено наступне: згідно декларацій з податку на додану вартість та додатку 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до декларацій, поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва за червень-липень 2010 р. ТОВ «Українська сировина ЛТД»задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 4981012 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 16.3) за червень-липень 2010 р. встановлено:

Проведеною перевіркою відображеного показника за червень-липень 2010 р. в загальній сумі 5220911 грн., на підставі декларацій з податку на додану вартість встановлено завищення задекларованих ТОВ «Українська сировина» ЛТД показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткування за ставкою 20%, всього на суму 1333326 грн. в тому числі за червень на 951109 грн. та за липень 2010 р. на 382217 грн.

Аналізом податкової звітності ТОВ «Українська сировина»ЛТД, а саме, декларацій з податку на додану вартість з додатками №5 (розділ «податковий кредит») до декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»наданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва за червень 2010 р. та за липень 2010 р. на виконання вимог Наказу ДПА України від 18.04.2008 р. №266.

Матеріалами справи встановлено, що згідно інформаційної бази даних:

ТОВ «Постачальник 09» зареєстровано в ДПІ у Приморському районі м. Одеси та має стан платника «9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження». Крім того, встановлено віднесення ТОВ «Українська сировина» ЛТД до складу податкового кредиту сум по операціях з ТОВ «Постачальник 09»у якого декларації з податку на додану вартість за червень-липень 2010 р. податковим органом не визнані, як податкові звіти та присвоєно статус документа «недійсним»та відповідно ТОВ «Постачальник 09»не задекларовано та не сплачено до бюджету податкові зобовязання в загальній сумі 1333326 грн. в т.ч. за червень 2010 р. у сумі 951109 грн. та за липень 2010 р. у сумі 382217 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартості»від 03.04.97р. №168/97, (надалі - Закону України -№168/97) особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: а) платники податку, визначені у статті 2 нього Закону.

Згідно з вимогами п.1.3 ст.1 Закону України №168/97, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозять (пересилає) товари на митну територію України».

У відповідності до пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України №168/97, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг)».

З пояснень представника Позивача вбачається, що станом на 01 червня 2010 р. заборгованість Позивача перед ТОВ «Постачальник 09»за Договором №б/н від 07.09.2009 р. становила 4069851,86 грн., проте Позивачем було здійснено платежі по даному договору на суму 6404574,00 грн. на протязі червень грудень, як зазначає Позивач, що станом на 01.02.2011 р. у нього існує заборгованість перед ТОВ «Постачальник 09»складає 5665231,72 грн.

З наданих Позивачем платежів (протягом червня 2010 р. по грудень 2010 р.) не можливо встанови чи це була здійснена сплата боргу чи поточні платежі за даний період.

Відповідно до тш.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня, звичайних цім. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням ям або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорту та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставні товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської платника податку.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97, податкова накладна видається платнику податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.."

Підпунктом 7.4.5.всатнволено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними, деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом держаної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.10.1 наказу Державної податкової адміністрації України від 29.07.2005 №244, облік даних податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобовязання відповідно до вимог п.7.3 ст.7 Закону України №168/97.

Згідно з п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру в реєстрі отриманих і виданих податкових накладних.

Тому виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно, податкова накладна, виписана та не включена до складу податкового зобовязання постачальником є заповненою з порушенням встановленого порядку.

Таким чином, на порушення п.7.2.1., п.п..7.2.3, пп.7.2.6., п.7.2.,пп.7.45. п.7.4. ст.7 Закону України №168/97, позивачем було завищено суму податкового кредиту на загальну суму сумі 1333326 грн. в т.ч. за червень 2010 р. у сумі 951109 грн. та за липень 2010 р. у сумі 382217 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.10.2010р. №0008372302/0 на загальну суму 1828 435,00 грн. з яких за основним платежем 1333326,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 495 109,00 грн. є правомірними та такими, що прийнятий, у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

В частині щодо проведення перевірки, Суд зазначає наступне, що у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно з пунктом 3.2 вищезазначеного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення: для платників податків - фізичних осіб (форма "Ф"), якщо відповідно до закону податковий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків, за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового або іншого законодавства; за наслідками документальних або камеральних перевірок (форма "Р"); за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш"); за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження (форма "З"); про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (форма "В1"), у тому числі у разі, якщо заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовані платнику податку; про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (форма "В2"); про відмову у наданні бюджетного відшкодування ПДВ (форма "В3").

Таким чином, нормами Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253, також передбачено прийняття та направлення платнику податків рішення щодо визначення суми штрафів.

Натомість, згідно з нормами “Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п.1.3).

Отже, висновки акту перевірки є службовим документом, носієм доказової інформації, проте акт не може бути визнаний рішенням чи дією субєкта владних повноважень.

В процесі розгляду справи не встановлено порушення прав та охоронюваних Законом інтересів позивача у звязку зі складанням акту перевірки та вчинення в процесі складання даного акту відповідачем дій, які б порушували інтереси позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук