Постанова № 17314462, 24.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 березня 2011 року 10:46 № 2а-17223/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до

третя особа Відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі міста Києва

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Трансенерго»

Приватне підприємство «Лекс»

Публічне акціонерне товариство «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНК РОСІЇ»

провизнання нечинною постанови про відкриття виконавчого провадження

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 пасп. НОМЕР_1 від 29.03.2000 р.

від відповідача: Бялий М.Г., посв. №000195

від третьої особи 1: не зявився

від третьої особи 2: не зявився

від третьої особи 3: ОСОБА_5, за дов. від 12.10.10 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.03.2011 року о 10 год. 46 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач в особі ОСОБА_1 звернувся до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Трансенерго», Приватне підприємство «Лекс», Публічне акціонерне товариство «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНК РОСІЇ»про визнання нечинною постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги ґрунтувались на тому, що державним виконавцем порушено вимоги ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», а саме державним виконавцем не було надіслано Позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що державний виконавець діяв у межах Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, представник відповідача зазначає, що Позивач в даному виконавчому провадженні не є стороною по справі.

Представником Відповідача надано суду копію виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 №1180 від 24.04.2010 р.

Представники третьої особи 1 та представники третьої особи 2 до суду не зявилися, заперечень проти позову не надали.

Представник третьої особи 3 до суду зявився та надав заперечення проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що Позивач не є учасником виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №1180 від 24.04.2010 р. вчиненого приватним нотаріусом. Крім того, Позивача не було залучено до проведення виконавчих дій, а тому Позивач не має ніякого законного права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Позивачем неодноразово було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів.

Проте будь-яких додаткових документів представником Позивача не надано, а отже підстав для відкладання розгляду справ суд не вбачає.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Головним Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Журавльовим Р.О. 23.07.2010 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №20602379 по виконанню виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 № 1180 від 24.04.2010 року. Даним виконавчим написом запропоновано провести стягнення такої заборгованості: сума боргу 1186230,63 грн. з боржника ПП «Лекс».

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець прийняла до виконання виконавчий документ, який відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено вимоги до виконавчого документу. Зокрема, у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.

У відповідності до абз. 5 п. 1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5 встановлено, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, передбачених пунктом 3 ч. 1 ст. 19 Закону, які не перешкоджають подальшому прова дженню виконавчих дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого про вадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для доброві льного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про приму сове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, пе редбачених цим Законом.

Оскаржуваною постановою про відкриття виконавчого провадження держав ним виконавцем було встановлено граничний термін для добровільного виконання: семиденний строк з дня отримання постанови.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого проваджен ня одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження ви конавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює бо ржнику строк для добровільного виконання рішення.

В судовому засіданні досліджено документи надані представником Відповідача та встановлено, що боржник по виконавчій справі ПП «Лекс»отримав Постанову про відкриття виконавчого провадження 18.08.2010 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (копія поштового повідомлення про вручення міститься в матеріалах справи).

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо не отримання ПП «Лекс»постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 № 1180 від 24.04.2010 року є безпідставними та задоволенню не підлягають.

В частині щодо посилання Позивача на договір оренди, укладений між Позивачем та ОСОБА_8 від 01.07.2003 р. не береться до уваги, оскільки з даного Договору не можливо встановити кому на праві власності належать квартири АДРЕСА_1.

Проте в матеріалах справи міститься копія Договору купівлі-продажу від 07.12.2006 р. укладеного між ТОВ «Компанія Трансенерго» (Продавець) та Приватним підприємством «Лекс»(Покупець) (надалі по тексту Договір купівлі-продаж).

У відповідності до Договору купівлі-продажу, Приватне підприємство «Лекс»придбало квартиру АДРЕСА_1.

Згідно п.1.2 Договору купівлі-продажу, Нерухоме майно належить Продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, Серія САА №041460, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 23 лютого 2005 року. Свідоцтво видане на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 22 лютого 2005 року №294-С/КІ, та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна 01 березня 2005 року у реєстраційний книзі №д.1192-248 за реєстровим №6353.

У відповідності до п. 1.5 Договору купівлі-продажу, зазначено, що майно яке продається не перебуває у власності інших осіб, не знаходиться під арештом та не передане в оренду іншим особам.

В судовому засіданні представник третьої особи 3 зазначає, що ПП «Лекс»передало зазначено майно (квартиру на яку звертається стягнення в рамках виконавчого провадження) було передано в іпотеку акціонерному товаристві «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНК РОСІЇ», згідно іпотечного договору від 07.12.2006 р.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби. У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

У відповідності до ст. 111 Закону України «Про виконавче провадження», Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.

Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

За виконавчим документом про стягнення коштів за погодженням із стягувачем боржник може передати стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу власне майно.

Сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових установах, своєчасно з'явитися за викликом державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або у інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Враховуючи всі обставини справи, оцінивши всі докази в сукупності, Суд дійшов висновку, що Позивачем не надано переконливих доказів порушення його права у виконавчому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись своїм внутрішнім переконанням Суд дійшов висновку, що Відповідачем вчинені дії у відповідності до законодавства, а отже підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення. Дана скарга подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук