Постанова № 17314429, 01.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2011 року 11:20 № 2а-19106/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Савчук Г. П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

від позивача: Лобуцького В.П.

від відповідача: Виндюк І.Г.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.02.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Трансфорвардінг Лімітед АГ»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкових повідомленнь-рішеннь, прийнятих 23.05.2005 №0000222303/1 та 23.05.2005 №0000232303/1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.11.2010 року Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2009 р. та Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2010 р. скасовано та передана на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначає, що він правомірно застосував нульову ставку з податку на додану вартість за операціями з надання транспортно-експедиційних послуг, призначених для споживання за межами митної території України. Крім того, позивач вказував на надання ним уточнених розрахунків зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, не взятих до уваги відповідачем. Крім того Позивач зазначає, що винесені рішення є не правомірними та підлягають скасуванню.

Представник Позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що позивач не є транспортною організацією і тому не надає транспортних послуг, а надає транспортно-експедиційні послуги за договорами комісії та поруки. Підприємство не є довіреною особою перевізників, а виступає в якості окремого продавця, що здійснює продаж комплексу послуг, в тому числі і придбаних у іншого платника (який фактично здійснював транспортні послуги і має виключне право на застосування нульової ставки), операції з такого продажу підлягають оподаткуванню податку на додану вартість в повному обсязі за ставкою 20 відсотків бази оподаткування.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією Соломянського району м. Києва видано Повідомлення № 3066/23-03 від 01.10.2004 р. про проведення позапланової перевірки починаючи з 01.10.2004 р. тривалістю 30 робочих днів (Повідомлення міститься на стор. 53 в ІІІ томі даної справи).

Позивачем 28.10.2004 року подавались до ДПІ уточнюючі розрахунки № 221267 та № 221269 за результатами самостійного виявлення факту заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість.

В матеріалах справи міститься Акт від 15.03.2005 р. за № 19/23-0311/30405199 про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Закритого акціонерного товариства «Трансфорвардінг Лімітед АГ»за період з 23.07.1999 р. по 01.10.2004 р. (надалі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що позивачем надавалися транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажів. Винагороду, отриману від вантажовласника-резидента України за транспортно-експедиційні послуги позивач оподатковував податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків, а винагороду, отриману від вантажовласника-нерезидента України за транспортно-експедиційні послуги, повязані з підготовкою та відправленням і одержанням експортних, імпортних, транзитних вантажів, оформлених вантажною митною декларацією оподатковував за нульовою ставкою відповідно до п.п. 6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість”. Перевіркою зроблено висновок щодо неправомірності застосування положень п.п.6.2.4 п.6.2 ст. 6 цього Закону про оподаткування транспортних послуг при експорті та імпорті за нульовою ставкою податку на додану вартість, оскільки право застосовувати пільгову ставку податку на додану вартість мають лише транспорті організації, які безпосередньо надають транспортні послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів.

На підставі даного Акту, ДПІ у Соломянському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000232303/0 від 15.03.2005 р., яким позивачу визначилося податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 297590,00 грн. та № 0000222323/0 від 15.03.2005 р., яким позивачу визначилося податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3510054,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомлення рішеннями Позивачем подано до ДПІ у Соломянському районі м. Києва скаргу від 23.03.2005 р. №588/10/25-010.

За результатом розгляду скарги ДПІ у Соломянському районі м. Києва винесено рішення від 20.05.2005 р. №7588/10/25-010 про задоволення частково скарги.

ДПІ у Соломянському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000232303/1 від 23.05.2005 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 288760,00 грн. та № 0000222323/0 від 23.05.2005 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3507277,00 грн.

Позивачем 26.05.2005 р. №437/2 подано до Державної податкової адміністрації у місті Києві повторну скаргу та прохання скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000232303/1 від 23.05.2005 р., № 0000222323/1 від 23.05.2005 р., а також рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 20.05.2005 р. №7588/10/25-010.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 25.07.2005 р. № 1936/10/25-014 повторну скаргу Позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0000232303/1 від 23.05.2005 р., № 0000222323/1 від 23.05.2005 р. без змін.

Крім того, Позивачем 04.08.2005 р. №660/2 подано до Державної податкової адміністрації у місті Києві повторну скаргу та прохання скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000232303/1 від 23.05.2005 р., № 0000222323/1 від 23.05.2005 р., а також рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 20.05.2005 р. №7588/10/25-010.

Державною податковою адміністрацією України від 30.09.2005 р. № 9487/6/25-0115 винесено рішення про результат повторної скарги Позивача та зазначено, що скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0000232303/1 від 23.05.2005 р., № 0000222323/1 від 23.05.2005 р. без змін, а також рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 20.05.2005 р. №7588/10/25-010 та рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 25.07.2005 р. № 1936/10/25-014 без змін.

Судом встановлено, що з вантажовласниками (замовниками) Позивачем були укладені договори на виконання на транспортно-експедиційного обслуговування, належним чином посвідчені копії яких разом з актами викопаних робіт додані до матеріалів справи. В тому числі позивачем були укладені договори з: Компанією «Сhadmaunt» договір № 4/03-2004-Э (акт виконаних робіт № ТР-0000019 від 01.05.2004 р.); компанією «Ноrgen Еnterprises Iimited” (акт виконаних робіт № ТР-0000015 від 30.04.2004 р., акт № ТР-0000023 від 30.04.2004 р. та акт № ТР-0000040 від 31.07.2004 р., акт № ТР-0000052 від 01.09.2004 р.); договір № 10/07-2004-3 від 14.07.2004 р.; договір № 14/07-У від 14.07.2004 р.; договір № 078-07-04 від 01.05.2004 р. (акт виконаних робіт № ТР-0000033 від 01.07.2004 р., акт № ТР-0000034 від 31.07.2004 р., акт № 0000057 від 01.09.2004 р.).

У відповідності до ст. 909 Цивільного кодексу України (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 1 Закону України від «Про транспортно-експедиторську діяльність»визначено, що: транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

У відповідності до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Крім того, Позивачем були укладені договори доручення з вантажовласниками на здійснення організації перевезення вантажів з: ТОВ «Одекс»№ 2/12-2003-3 від 21.12.2003 р. (акт здачі-прийняття робіт № ТР-0000012, акт № ТР-0000005) та договір з ТОВ «ТЕП «Укрюгтранс»№ 3/12-2003-3 від 23.12.2003 р. (акт виконаних робіт № ТР-0000016 від 30.04.2004 р.).

З аналізу вищезазначеного законодавства та матеріалів справи, Суд прийшов до висновку, що законодавство визначає можливість надання за цивільно-правовими договорами, як послуг з перевезення, так і надання транспортно-експедиторських послуг, які в сукупності складають транспортні послуги.

У відповідності до абз. 2 п.1.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»03.04.1997, № 168/97-ВР (надалі по тексту Закон № 168/97) не належать до продажу операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

Згідно пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону № 168/97 визначено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить нуль відсотків до бази оподаткування, зокрема за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

У відповідності до пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 168/97, надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України. У разі коли надання транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті. Операції з надання послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 6.1 цієї статті, яка має включатися до вартості послуг за транзит.

З аналізу вищезазначених норм закону вбачається, що пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 168/97 не визначено, що за нульовою ставкою оподатковуються саме послуги з перевезення, а зазначено, що за даною ставкою оподатковуються саме транспортні послуги, до яких входять як послуги з перевезення так і транспортно-експедиторські послуги, які надавались позивачем в межах укладених договорів на виконання транспортно-експедиційного обслуговування та договорів доручень з вантажовласниками на здійснення організації перевезення вантажів за митну територію України.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.2004, № 1955-IV, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Суд погоджується з твердженням Позивача, що ним не здійснювалися міжнародні перевезення, перевезення здійснювали залізниці, про що свідчить договір, укладений з вантажовласником (замовником, комітентом), залізничні накладні, вантажні митні декларації, які містяться в матеріалах справи. Позивач при наданні транспортно-експедиційних послуг діяв за дорученням вантажовласників і лише організовував перевезення (укладав договори з залізницями та проводив грошові розрахунки з залізницями за перевезення - перераховував залізницям провізну плату).

Визначальним фактором при оподаткуванні податком на додану вартість за нульовою ставкою з саме транспортних послуг є місце споживання зазначених транспортних послуг, яке у даному випадку знаходилось за межами митної території України, що підтверджується наявними у справі цивільно-правовими договорами.

У відповідності до пп 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року№ 334/94-ВР визначено, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно. А заявником, в свою чергу, договори на виконання транспортно-експедиційного обслуговування та договори доручення з вантажовласниками на здійснення організації перевезення вантажів та митну територію України, які укладались заявником, не передбачали переходу права власності на відповідні грошові кошти, оскільки зазначені кошти спрямовувались заявником на розрахунки з перевізниками.

В матеріалах справи міститься Лист - розяснення Державної податкової адміністрації України від 04.07.2005 р. № 6244/6/15-0015-26 в якому зазначається, що у період до 31.03.2005 р. згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість»при оподаткуванні транспортно-експедиційних послуг застосувався такий порядок: база оподаткування визначалась виходячи з розміру отриманої експедитором компенсації за надані ним експедиторські послуги з експедирування вантажів після його розрахунків з усіма учасниками транспортного процесу; отримана компенсація за надані експедиторські послуги оподатковувалась за нульовою ставкою податку на додану вартість у випадках, якщо експедитором було укладено договір з нерезидентом на експедирування експортних (імпортних) вантажів; отримана компенсація за надані експедиторські послуги оподатковувалась за нульовою ставкою податку на додану вартість у випадках, якщо експедитором було укладено договір з резидентом або нерезидентом на експедирування транзитних вантажів, але за умови, що розрахунки за експедирування транзитних вантажів проводились в іноземній валюті; отримана компенсація за надані експедиторські послуги оподатковувалась за ставкою податку на додану вартість у розмірі 20 % у випадках, якщо експедитором було укладено договір з резидентом на експедирування експортних та/або імпортних вантажів; отримана компенсація за надані експедиторські послуги звільнялась від оподаткування податком на додану вартість у випадках, якщо експедитором було укладено договір з резидентом або нерезидентом по експедируванню транзитних вантажів за умови, що розрахунки за експедирування транзитних вантажів проводились в національній валюті України або шляхом товарообміну.

Враховуючи обставини справи та наявні докази, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 23.05.2005 р. №0000222303/1 та від 23.05.2005р. №0000232303/1, на підставі яких були нараховані штрафні (фінансові) санкції, є помилковим та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомленнь-рішеннь від 23.05.2005 р. №0000222303/1 та від 23.05.2005 р. №0000232303/1 відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 23.05.2005 р. №0000222303/1.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 23.05.2005 р. №0000232303/1.

Суддя А.Б. Федорчук