Постанова № 17314377, 16.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2011 року № 2а-13824/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

прозастосування штрафних (фінансових) санкцій №0003302202/0 від 03.12.2010, №0003302202/1 від 15.02.2010, №0003302202/2 від 27.04.2010, №0003302202/3 від 05.07.2010 за участю :

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 317/10 від 16.12.2010)

представника позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 387/10 від 07.12.2009)

представника відповідача: ОСОБА_3 ( довіреність № 184/9/10-214 від 21.01.2010)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0008362308/0 від 03.12.2009, №0008352308/0 від 03.12.2009, № 0003292202/0 від 03.12.2009, № 0008362308/1 від 11.02.2010, №0008352308/1 від 11.02.2010, №0003292202/1 від 15.02.2010, № 0008362308/2 від 23.04.2010, №0008352308/2 від 23.04.2010, №0003292202/2 від 27.04.2010 та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003302202/0 від 03.12.2009, № 0003302202/1 від 15.02.2010 та № 0003302202/2 від 27.04.2010.

26.07.2010 від позивача через канцелярію суду надійшли доповнення до позовної заяви, в яких позивач до раніше заявлених позовних вимог додав вимоги щодо визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №0003292202/3 від 05.07.2010, №0008362308/3 від 13.07.2010 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003302202/3 від 05.07.2010.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2010 було роз'єднано позовні вимоги та сформовано самостійне провадження по справі № 13824/10/2670 про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003302202/0 від 03.12.200, №0003302202/1 від 15.02.2010, №0003302202/2 від 27.04.2010, №0003302202/3 від 05.07.2010, якими позивачу визначені суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 047 765 грн. за порушення розрахунків у сфері ЗЕД.

13.01.2011, в порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 , у зв'язку з припиненням повноважень судді Шелест С.Б., справу було розподілено між суддями повторно. За результатом автоматичного розподілу судових справ для розгляду справи №2а- 13824/10/2670 було визначено суддю Огурцова О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2011 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 03.02.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», та порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.250 Господарського Кодексу України

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем було допущено порушення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, яке полягає в тому, що у акті перевірки відсутні підписи працівників державної податкової служби, які здійснювали перевірку відокремлених підрозділів позивача, крім того, позивачу не було надано актів перевірок відокремлених підрозділів, та інформаційних додатків до акту перевірки, не надано розрахунків сум застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також у акті перевірки відсутні посилання на дані обліку платника податків, та не враховані висновки про результати розгляду заперечень до акту перевірки.

У судових засіданнях 03.02.2011, 17.02.2011, 17.03.2011, 07.04.2011, 27.04.2011 та 02.06.2011 оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 16.06.2011, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2011 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

У судовому засіданні 16.06.2011 предстаник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністратиний позов відповідач обгрунтовував тим, що проведеною перевіркою було встановлено порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, яке тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено виїзну планову документальну перевірку ДП «НАЕК «Енергоатом»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, за результатами якої було складено акт перевірки № 2017/23-08/24584661 від 20.11.2009 (далі по тексту Акт перевірки, Акт).

03.12.2009 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003302202/0 яким, на підставі вказаного Акту перевірки застосовано до позивача пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобовязань та порушення вимог чинного валютного законодавства України, у розмірі 3047765,00грн.

За результатами оскарження прийнятих рішень в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.02.2010 №0003302202/1, від 27.04.2010 №0003302202/2, від 05.07.2010 №0003302202/3, якими суми штрафних (фінансових) санкцій не змінено.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням рішенням не погоджується та в обґрунтування позовних вимог зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»імпорт це купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

При цьому, відповідно до вказаної статті «Моментом здійснення імпорту»є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктом 2 статті 1 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Таким чином, перебування товару «Під митним контролем»неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску «Під митним контролем»з відповідною датою перетину митного кордону.

Відповідно до пункту 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. При цьому, даний нормативно-правовий акт не містить положень про те, що вантажно-митна декларація є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

За висновком наведеного, оформлена вантажна митна декларації не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під контролем неможливо без його фактичного ввозу на територію України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність вантажно-товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем»з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Дата оформлення ВМД - це дата випуску товару у заявлений митний режим, а не дата фактичного перетину митного кордону і, як наслідок, не дата імпорту товару.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Актом перевірки від 20.11.2009 №2017/23-08/24584661 встановлено порушення відокремленим підрозділом «Атомкомплект»ДП НАЕК «Енергоатом»вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»по наступним імпортним Контрактам:

- від 29.10.2007 №24421-GOODS-2, укладеного з нерезидентом ВАТ “Атоммаш” (Російська Федерація);

- від 11.05.2007 №1116407129, укладеного з нерезидентом ТОВ “Сигналатомприбор” (Російська Федерація);

- від 20.06.2007 №EXP-OA-014/07, укладеного з нерезидентом Компанією “Ganz Energetikai Gepgyarto Kft” (Угорщина);

- від 07.10.2006 №1116106409, укладеного з нерезидентом Компанію “INETEC Insstitute for Nuclear” (Хорватія);

- від 19.12.2007 №16211-GOODS-1, укладеного з нерезидентом Компанією “Alstom Power Service” (Франція);

- від 19.03.2007 №062464-0599, укладеного з нерезиденотм ЗАТ “Силовые машины” (Російська Федерація);

Також актом перевірки встановлено порушення відокремленим підрозділом «Южно-Українська АЕС»ДП НАЕК «Енергоатом»вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»по наступним імпортним Контрактам:

- від 20.12.2000 №В-283, укладеному з нерезидентом Компанією “Industrieausrustungen, Service Und Vertrieb, Gmbh” (Німеччина);

- від 11.07.2007 №11141071817, укладеному з нерезидентом Компанією “Carat Consulting & Trading Limited” (Великобританія).

Норми статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі - Закон №185/94-ВР) передбачають, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Здійснення поставки оформлення вантажної митної декларації (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобовязань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Факт перетину митного кордону не може свідчити про здійснення поставки товару в розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку. Митним кодексом встановлені певні послідовності і обов'язкові процедури митного оформлення товару, що переміщується через митний кордон України, які мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів.

Декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Згідно із пунктом 14 статті 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які повязані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних товарів.

Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2007 №574 передбачено, що ВМД письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

ВМД, заповнена у звичайному порядку, - ВМД з установленим обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.3. Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631 банк знімає з контролю операцію резидента у разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після предявлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД типу ІМ-40 «Імпорт».

При відсутності ВМД типу ІМ-40 товари знаходяться під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень, та в розумінні статті 189 Митного Кодексу не вважаються ввезеними на митну територію України в режимі імпорту.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У Акті планової виїзної перевірки від 20.11.2009 №2017/23-08/24584661, встановлено порушення відокремленим підрозділом «Запорізька АЕС»ДП НАЕК «Енергоатом»вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»по наступним імпортним Контрактам:

-від 16.08.2000 №73-С, укладеним з нерезидентом ООО „Балтинтерсервис”;

-від 01.02.1996 №ДК-96/4, укладеним з нерезидентом НПП „Корк”;

Вищезазначені порушення встановлено Актом від 12.11.2009 №1/23-5/19355964 про результати виїзної планової документальної перевірки відокремленого підрозділу Запорізької атомної електричної станції державного підприємства НАЕК «Енергоатом», який складено посадовими особами Державної податкової адміністрації у Запорізький області.

Актом встановлено, що станом на 01.10.2007 та на 30.06.2009 у відокремленому підрозділі Запорізької атомної електричної станції НАЕК «Енергоатом», згідно рахунків бухгалтерського обліку №37.70.0 «Розрахунки з іншими дебіторами»та №37.12 «Розрахунки з іншими дебіторами», обліковується дебіторська заборгованість, яка відображена в декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за наступними зовнішньоекономічними Договорами:

- договір № 73-С від 16.08.2000 з ООО «Балтинтерсервис». Станом на 01.10.2007 заборгованість складала 0,26 руб.РФ. , станом на 30.06.2009 - 0,26 руб.РФ.;

- договір № ДК-96/4 від 01.02.1996 з НПП «Корк». Станом на 01.10.07 заборгованість складала 72000,00 руб.РФ., станом на 30.06.2009 - 72000,00 руб.РФ.

Індивідуальної ліцензії НБУ на подовження терміну розрахунків відокремленому підрозділі Запорізької атомної електричної станції НАЕК «Енергоатом»не має, претензійно-позовна робота щодо стягнення зазначеної дебіторської заборгованості підприємством не здійснювалась.

Таким чином, відокремленим підрозділом Запорізької атомної електричної станції НАЕК «Енергоатом»не дотримано вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Норми статті 2 Закон №185/94-ВР передбачають, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статті 4 Закону України №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Попереднім актом перевірки підприємству за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»щодо зазначеної дебіторської заборгованості нараховувалась пеня по 30.09.2007 У зв'язку з тим, що обмеження нарахування пені, а саме: загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) запроваджується з 01.01.2008 Законом України «Про внесення змін до закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тому необхідно за період з моменту виникнення порушення до 01.01.2008 нарахування пені проводити у відповідності з нормами Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Таким чином розмір пені, нарахованої за період з моменту виникнення порушення до 01.01.2008, дорівнює сумі дебіторської заборгованості або перевищує її, подальше нарахування пені не провадиться, нарахування пені здійснено за період з 01.10.2007 по 31.12.2007.

У Акті планової виїзної перевірки від 20.11.2009 №2017/23-08/24584661, встановлено порушення ДП «НАЕК «Енергоатом»вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»при здійсненні операцій по Договору від 21.02.2008 №18/К08, укладеному з нрезидентом ТОВ “Эс Би Си Ди Експо” (Російська Федерація), а саме:

-послуги по імпорту за Договором від 21.02.08 №18/К08 на суму 51 122,32 рос. руб. отримані з порушенням вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до статті 4 Закону України №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Стосовно посилання позивача на порушення, допущені під час складання Акту перевірки, зокрема, відсутність у акті підписів працівників державної податкової служби, які здійснювали перевірку відокремлених підрозділів позивача, ненадання копій актів перевірок відокремлених підрозділів, відсутність посилань в акті перевірки на дані обліку платника податків, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205 (далі Порядок оформлення перевірок), акт документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, та посадовими особами підприємства.

Відповідно до пункту 2.1.5 зазначеного Порядку у вступній частині акта документальної перевірки зазначаються посади, назва структурного підрозділу, назва органу державної податкової служби, звання, прізвища, імена, по батькові посадових осіб, що проводять перевірку.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, він був підписаний усіма посадовими особами відповідача, які проводили перевірку та вказані у вступній частині Акта. Підписання Акта перевірки посадовими особами, які проводили перевірку відокремлених підрозділів нормами зазначеного Порядку не вимагається.

Відповідно до пункту 1.20 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 27.05.2008 №355 органи ДПС, на обліку в яких перебувають філії та відокремлені підрозділи (незалежно від форми сплати податків) або юридична особа перебуває на обліку як платник окремих податків і зборів, забезпечують проведення перевірок відокремлених підрозділів такого платника податків або перевірки з питань дотримання цим платником податків вимог законодавства щодо повноти та своєчасності сплати окремих податків і зборів, на обліку щодо сплати яких він перебуває у такому органі ДПС. Ці ж органи ДПС забезпечують своєчасне інформування і надання матеріалів такої перевірки до закінчення перевірки платника податків юридичної особи ДПС, що проводить його перевірку, у визначений цим органом термін.

Таким чином, особи, які проводять перевірку відокремлених підрозділів юридичної особи, складають, підписують та надають органу ДПС, що проводить перевірку юридичної особи, матеріали проведеної ними перевірки. Підписання загального (зведеного) акта перевірки такими особами не вимагається.

Стосовно посилання позивача, що до Акту не додані довідки з окремих питань, а також окремі інформаційні додатки, передбачені абзацами 3-5 п. 3.1 Порядку №327 суд зазначає наступне:

Інформаційні додатки, передбачені абзацами 3-5 пункту 3.1 Порядку це: відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, що повторюються; розрахунки донарахованих сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а також розрахунки зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, зменшення заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість у розрізі податкових періодів; розрахунки пені та штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового та іншого законодавства, валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, при порушенні правил сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб;

Відповідно до пункту 3.2. Порядку №327 усі додатки, які містять інформацію про діяльність платника, та відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснили перевірку, та посадовими особами суб'єкта господарювання.

Факти виявлених порушень були детально розписані в акті перевірки і не потребують винесенню їх у відомості або таблиці, що додаються до акта.

Крім того, акт перевірки, в частині, що стосується факту порушення податкового законодавства, яке є предметом дослідження у даній справі, містить посилання на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі контрактів та періодів.

Відтак, твердження позивача про порушення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порядку складання Акта перевірки є необґрунтованим та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо посилання позивача на порушення строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 250 ГКУ адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 238 ГКУ за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Виходячи зі змісту статті 1 ГКУ, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до статті 2 ГКУ учасниками відносин у сфері господарювання поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ДПІ в районах, містах без районного поділу, районах у містах, МДПІ та ОДПІ здійснюють, зокрема, контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі.

Таким чином, в даних правовідносинах ДПІ не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Крім того, згідно із статтею 4 ГКУ не є предметом регулювання цього Кодексу: адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно із підпунктом 15.1.1 статті 15 Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом (або іншими Законами України), не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Відповідно до вимог п. 17.3 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Таким чином застосовані до позивача штрафні санкції не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм ГКУ, а тому відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій, передбачених статтею 250 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесені у відповідності до діючого податкового законодавства .

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, межах повноважень ту у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003302202/0 від 03.12.2010, №0003302202/1 від 15.02.2010, №0003302202/2 від 27.04.2010, №0003302202/3 від 05.07.2010 - залишити без задоволення.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови складено 23.06.2011