Постанова № 17314368, 17.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2011 року 11:54 № 2а-5244/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Айтітрейд"

до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м.Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення форми "Р"

за участю представників сторін:

від позивача: Назарець Д.А.

від відповідача: Виндюк І.Г.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.06.2011 року о 11 год. 54 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айтітрейд»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»прийняте Державною податковою інспекцію у Соломянському районі міста Києва.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесені ДПІ у Соломянському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.7.2.6 п. 7.2, ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин та укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні.

Позивачем надано суду заяву про уточнення позовних вимог, а саме, Позивач просить: скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000752302/0 від 21.03.2011 р. винесене Державною податковою інспекцію у Соломянському районі міста Києва.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Айтітрейд»(надалі по тексту Позивач) щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Тродос Плюс», ПП «Гелей», ТОВ «Компютерний опт»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.08.2010 р. по 31.10.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 04.03.2011 р. за № 2151/23-02/33234056 (надалі по тексту Акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено порушення пп.7.2.6 п. 7.2, ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 5884 664,00 грн., зокрема, в серпні 2010 року на суму 3384175,00 грн., в вересні 2010 на суму 2309813,00 грн., в жовтні 2010 року на суму 190675,00 грн.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Соломянському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 р. №0000752302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 7355 000,00 грн. з них за основним платежем 5884 664,00 грн. податок на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 1471 166,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Айтітрейд», у порядку апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань, було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення до ДПА у м. Києві, за результатами якої прийняте рішення №5686/10/25-114 від 30.05.2011р. про залишення податкових повідомлень-рішень від 21.03.2011 р. №0000752302/0, без змін, скаргу - без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Тродос плюс»(Постачальник) та ТОВ «Айтітрейд»(Покупець) укладено договір поставки №010710 від 01.07.2010 р. про поставку товару, а саме компютерне обладнання (надалі по тексту Договір №010710).

Згідно з Договором №010710 Постачальник зобовязується надати разом з кожною поставкою товару наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, вразі повернення товару покупцем - коригування накладних.

Між ПП «Гелей»(Постачальник) та ТОВ «Айтітрейд»(Покупець) укладено договір поставки № 020810 від 02.08.2010 р. про поставку товару, а саме компютерне обладнання (надалі по тексту Договір №020810).

Згідно з Договором №020810 Постачальник зобовязується надати разом з кожною поставкою товару наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, вразі повернення товару покупцем - коригування накладних.

Крім того, між ТОВ «Компютерний ОПТ»(Постачальник) та ТОВ «Айтітрейд»(Покупець) укладено договір поставки №010310 від 01.03.2010 р. про поставку товару, а саме компютерне обладнання (надалі по тексту Договір №010310).

Згідно з Договором №010310 Постачальник зобовязується надати разом з кожною поставкою товару наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, вразі повернення товару покупцем - коригування накладних.

Копії вищезазначених договорів містяться в матеріалах справи.

Зобовязання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується податковими накладними, видатковою накладною, накладними та виписками банківських рахунків (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

В акті перевірки зазначено, що встановлено нікчемність правочинів по ланцюгу постачання: ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «Ельфа Дисплей»- ТОВ «Компютерний ОПТ», ПП «Гелей», ТОВ «Тродос Плюс» - ТОВ «Айтітрейд».

На підставі чого відповідачем зроблено висновок про невідповідність укладених договорів вимогам ст. 203 ЦК України та, відповідно, наявність, у звязку з цим, підстав передбачених п.1 ст.215 ЦК України, який є не переконливим виходячи з наступного.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених угод з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Поруч з тим, в матеріалах справи міститься Постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 27.05.2011 р. про скасування Постанови старшого слідчого з ОВС слідчого відділення податкової міліції ДПА у м. Києві від 23.03.2011 р. про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Айтітрейд».

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

А також суд зазначає, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що ТОВ «Компютерний ОПТ», ПП «Гелей», ТОВ «Тродос Плюс»- ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних підприємств.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

3. Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

В матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Крім того, представником Позивача надано суду для огляду оригінали накладних, якими було продано в подальшому весь придбаний товар у ТОВ «Компютерний ОПТ», ПП «Гелей», ТОВ «Тродос Плюс»наступним покупцям (в матеріалах справи міститься Довідка бухгалтера №2, складена Позивачем).

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, видаткові накладні, договори, банківські виписки, а також, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагентів позивача або несплати ТОВ «Компютерний ОПТ», ПП «Гелей», ТОВ «Тродос Плюс»податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що Відповідачем було помилково прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000752302/0 від 21.03.2011 р. дане рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000752302/0 від 21.03.2011 р. винесене Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук