Постанова № 17314307, 24.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 травня 2011 року 16:01 № 2а-1310/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна аптека"

до Державної податкової адміністрації у Київській області

проскасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2011 №0000023810/0

за участю представників сторін:

від позивача: Лєжніна Н.А. пасп. НОМЕР_1 від 16.06.2010

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №3917/9/10-021 від 26.11.2010 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.05.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Київська обласна аптека» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Київській області про визнання нечинним Акту про результати планової виїзної перевірки комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна аптека" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 р.; визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 10.01.2011 №0000023810/0.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення не відповідає чинному законодавству України, суперечить вимогам чинного законодавства та результатам проведеної Відповідачем перевірки діяльності Позивача, відображеним в Акті перевірки, а також ґрунтується на хибних висновках, викладених Відповідачем в Акті перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подавав.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що викладені обставини в Акті перевірки є правомірними, а прийняте ним податкове повідомлення-рішення є законним, а отже підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

В судовому засіданні представник відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової адміністрації в Київській області проведено планову виїзну перевірку Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна аптека» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р. та іншого законодавства за період 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р.

Перевіркою було встановлено, що Комунальним підприємством Київської обласної ради «Київська обласна аптека» було порушено пп. 4.1.6, п. 4.1 ст.4, пп.1.20.5 п.1.20, пп. 7.10.12, п.7.10 ст. 7, пп.11.2.1 п.11.2, ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР) (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 18025 грн. в тому числі : півріччя 2009 р. в сумі 5725,00 грн., 2009 рік в сумі 11912 грн., 1-й квартал 2010 року в сумі 355 грн., півріччя 2010 року в сумі 33 грн. За результатом перевірки Відповідачем складено Акт перевірки від 23.12.2010 р. № 21/38/111/30187721.

На підставі акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000023810/0 від 10.01.2011 р. на загальну суму 25993,00 грн. (18025,00 грн. за основним платежем та 7968,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наступного.

По-перше. В частині, яка викладене у розділі 3.1.1. на стор. 5 Акту перевірки зазначено, що Підприємство у 4-му кварталі 2009р. отримало від постачальника ліків (ПрАТ „Альба Україна") лікарські засоби (товари) на суму 18966,32 грн. на безоплатній основі та зазначену суму не включило до складу валових доходів, Суд не погоджується з даним твердженням з наступних підстав:

Судом встановлено, що між Позивачем та ПрАТ «Альба Україна»укладено договір поставки №10/385 від 11.11.2009 р.

У відповідності до даного Договору ПрАТ «Альба Україна»зобовязувалася поставити Позивачу лікарські засоби, а Позивач в свою чергу прийняти та оплатити.

Зобовязання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, реєстром приходних документів та податковими накладними (копії наданих документів залучені до матеріалів справи).

Позивач придбав у постачальника - ПрАТ „Альба Україна" лікарських засобів на суму 18966,32 грн. Зазначена поставка ліків відбувалася на підставі вищезазначеного договору, що передбачає обов'язкове проведення грошових розрахунків Підприємства з постачальником ліків. Оприбуткування ліків Підприємством відбулося 05.01.2010р. (накладні від 05.01.10 № 9477183 на суму 10941,56 грн.; № 9467992 на суму 4606,43 грн.; №9475874 на суму 3418,33 грн.).

Позивач зазначає, що першою подією щодо визначення дати виникнення валових витрат є оприбуткування товарів.

Крім того, Позивач зазначає, що простроченої кредиторської заборгованості перед цим постачальником у Підприємства ніколи не було.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій , що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” у такого платника податку виникає право на формування податкового кредиту.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у Позивача згідно з вимогами чинного законодавства виникли валові витрати за першою подією, а саме оприбуткуванням товарів 05.01.2010 р.,

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Відповідач дійшов до помилкового висновку, що викладено у розділі 3.1.1. на стор. 5 Акту перевірки, а отже в цій частині позов підлягає задоволенню

Крім того, Суд звертає увагу, що дана позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.08.2010 р. К-21224/10.

По-друге. В частині щодо відображення у податковому обліку Підприємства вартості ліків, які придбані у відповідних постачальників та на які оптово-відпускні ціни визначаються постановою КМУ „Про деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення" від 25.03.2009р. №333.

Згідно з листом Міністерства економіки України „Щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2009р. № 1154" від 11.11.2009р. №3802-25/295 зазначено наступне:

"Відповідно до порядку, визначеному зазначеною постановою КМУ від 25.03.2009р. №333 оптово-відпускною ціною є ціна одиниці імпортного товару або ціною товару, що встановлюється між вітчизняним товаровиробником та суб'єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю товаром.

Отже, суб'єкт господарювання, який здійснює оптову торгівлю лікарськими засобами, ... повинен отримувати товар від виробника за ціною не вище граничного рівня, визначеного цією постановою". Таким чином, Підприємство відповідно до зазначеної постанови КМУ не може впливати на порядок формування цін на ліки, за якими їх було придбано постачальниками у вітчизняних чи зарубіжних виробників.

Підприємство відповідно до пунктів 5.2.1. та 11.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшило валові витрати у 4-му кварталі 2009р. та 1-му кварталі 2010 р. на суму вартості придбаних від постачальників ліків за договірними цінами, які відповідно до пункту 1.20.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для Підприємства вважаються звичайними.

У відповідності до „Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12. 2000 р. № 1819, Держцінінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінекономіки та цим Положенням.

Згідно п.6 названого Положення, начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб'єктами господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

У відповідності до пп. 15, 16 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи ДПА мають право здійснювати контроль за алкогольними напоями та тютюновими вироби.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що в даному випадку Відповідач не наділений компетенцією щодо перевірки завищення цін на лікарські засоби, оскільки в законі не наділено права податковому органу здійснювати контроль за ліками, а отже застосування штрафних санкцій є помилковим.

Крім того, рішення про сплату податкових зобов'язань у зв'язку із застосуванням «звичайних цін»інших, ніж визначених платником податків, відповідно до підпункту 4.3.5. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ приймається виключно у судовому порядку.

Суд приходить до висновку, що в даній частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

По-третє. В частині, що стосується наведеної в Акті перевірки інформації, що Підприємство у 4-му кварталі 2009 року завищило валові витрати на суму 11890,41 грн. у зв'язку з включення до їх складу витрат, пов'язаних з проведенням орендодавцем (лікувальним закладом) експертної оцінки майна, яке за відповідним договором оперативної оренди передане Підприємству в оперативну оренду.

Позивач зазначає, що вищезазначена інформація повністю не відповідає дійсності. Під час проведення перевірки Підприємства посадовим особам податкової служби надавалися всі необхідні регістри обліку валових доходів та витрат, а також вичерпні пояснення відповідних посадових осіб Підприємства.

Представник Позивача надав Суду роздрукований регістр складу валових витрат Позивача, у тому числі і за 4-й квартал 2009 року.

У Акті перевірки зазначено, що до складу валових витрат Підприємства у 4-му кварталі 2009 року включені витрати з відшкодування орендодавцю витрат на проведення ним незалежної експертної оцінки вартості майна, що передано Підприємству в оренду за відповідним договором на загальну суму 11890,41грн. Зазначена сума витрат підтверджена наступними документами: акт здачі-приймання робіт (послуг) від 22.10.2009 р. № К2-0000837 на суму 3491,95 грн.; акт здачі-приймання робіт (послуг) від 22.10.2009 р. № К2-0000836 на суму 1693,28 грн.; акт здачі-приймання робіт (послуг) від 22.10.2009 р. № К2-0000838 на суму 6705,18 грн.

В судовому засіданні оглянуто регістр складу валових витрат за 4-й квартал 2009 року, в якому відсутні вищезазначені показники, проте наявна лише одна сума 161,53 грн. (134,61 грн. + 26,92 грн.) за проведений технічний огляд належного Підприємству автомобіля для перевезення лікарських засобів.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що відповідачем помилково було викладено в Акті перевірки, що Підприємство завищило валові витрати звітного періоду на суму 11890,41 грн. у зв'язку з включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з проведенням орендодавцем (лікувальним закладом) незалежної експертної оцінки майна, яке ним передане в оперативну оренду Підприємству за відповідним договором, а отже в даній частині Позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011 №0000023810/0 прийняте без дотримання принципів, визначених статтею 2 КАС України та підлягає скасуванню.

В цілому погоджуючись з обґрунтованістю вказаних вимог, суд вважає за необхідне їх уточнити при прийнятті рішення по справі, користуючись правом, наданим йому ч. 2 ст. 11 КАС України виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

А саме, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011 №0000023810/0 підлягає скасуванню.

В частині щодо визнання нечинним Акту про результати планової виїзної перевірки комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна аптека" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 р., Суд закриває провадження, оскільки Акт перевірки та висновки акту перевірки, які в них викладені, не є рішеннями субєкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обовязків осіб чи субєктів владних повноважень, лише фіксують виявлені перевіркою порушення, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

В даній части суд закриває провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірність прийняття ним оскаржуваних рішень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011р. №0000023810/0.

3. В частині визнання нечинним Акту про результати планової виїзної перевірки комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна аптека" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 р. закрити провадження.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук