Рішення № 17314009, 27.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2011 р. Справа № 5023/4612/11

вх. № 4612/11

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за дов.№02-20/156 від 13.05.2011 року, ОСОБА_2 посв.№НОМЕР_2 від 11.09.2010 року,

відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , с. Чемужівка

про визнання додаткової угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

Чемужівська сільська рада Зміївського району Харківської області, м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , с. Чемужівка про визнання додаткової угоди недійсною. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду від 19.11.2009 року №3 про внесення змін та доповнень до Договору оренди частини нежитлового приміщення №3 від 10.06.2008 року, якою строк дії Договору продовжено до 10.05.2057 року, проте не мав би перевищувати 3-х років, оскільки договір укладався у простій письмовій формі, з урахуванням чого просить суд задовольнити позов у повному обсязі судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 30.06.2011 року о 11:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 13 липня 2011 року о 11:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 липня 2011 року розгляд справи було відкладено на 27 липня 2011 року о 11:30 годині.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з"явився, вимоги попередньої ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення, яке міститься в матеріалах справи. (а.с. 46)

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх незявлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Чемужівською сільською радою Зміївського району (Позивач) та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 (Відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна № 3 від 10.06.2008 р. (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Чемужівська сільська рада передала Відповідачеві в строкове платне володіння та користування частину нежилих приміщень с. Чемужівка по вул. Курдяєва, 6 загальною площею 248,4 кв. м.

Відповідно до п.11.1 Договору, Договір діє з "10" червня 2008 р. до "10" травня 2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода, відповідно до умов якої, сторони внесли зміни до Договору оренди № 3 від 10 червня 2008 року в розділ № 11 «Срок дії та умови зміни, розірвання договору» пункт 11.1., виклавши його в нової редакції,, а саме: 11.1. Цей Договір діє з «10» червня 2008 р. до „10" травня 2057 р.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимоги ст.759 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а також вимоги ст.901 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У відповідності до ч.5 ст. 203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р. N9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” розяснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон повязує настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. Стаття 220. Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Положеннями ст. 20. Закону України "Про оренду землі", укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, стронами не було додержано в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені для зазначеного виду договору, з урахуванням чого, суд приходить до висновку, про те, що позовні вимоги позивача обгрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються відповідача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, ст.ст.20 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 8285 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Византи недійсною укладену між Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області (код 04397550) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) Додаткову угоду №3 від 19.11.2009 року, до Договору оренди № 3 від 10.06.2008 року.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області (63430, вул.Курдяєва, б.4, с.Чемужівка, Зміївський район, Харківська область, код 04397550) державного мита в сумі 85,00 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/4612/11 складено та підписано 29.07.2011 року.