Рішення № 17313971, 18.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

18 липня 2011 року справа № 5020-599/2011

За позовомКомунального підприємства „Орбіта”,

ідентифікаційний код 20702980

(99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, буд. 61)

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

АДРЕСА_3

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1.Фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

ідентифікаційний номер НОМЕР_2

(99014, АДРЕСА_1)

2.Фізична особа-підприємець ОСОБА_3,

ідентифікаційний номер НОМЕР_3

(99057, АДРЕСА_2)

про стягнення 92650,92 грн.

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (КП „Орбіта”) ОСОБА_4, представник, довіреність № 3 від 01.03.2011;

відповідач (ФОП ОСОБА_1.) ОСОБА_5, представник, довіреність № 2809 від 18.12.2008;

третя особа (ФОП ОСОБА_2.) не зявився;

третя особа (ФОП ОСОБА_3.) не зявилася.

Обставини справи:

12.04.2011 Комунальне підприємство „Орбіта” (далі позивач) звернулося до господарського суду м. Севастополя із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 97409,84 грн.

Ухвалою від 20.04.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-599/2011.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договорів від 01.09.2005 №№65, 66, 67 на господарське обслуговування щодо своєчасної та в повному обсязі оплати наданих позивачем послуг.

У засіданні суду 05.07.2011 представник позивача надала заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача 92650,92 грн, з яких: 79120,89 грн сума основної заборгованості за надані послуги; 1186,56 грн пеня; 2684,12грн 3% річних; 9659,35 грн інфляційні втрати /том 2, арк. с. 99/.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.

Представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.07.2011.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзивах на позов /том 1, арк. с. 135-136; том 2, арк. с. 79-80, 118-119/. Зокрема, відповідач зазначає, що між ним та третіми особами укладені договори оренди на ті ж самі павільйони, які є предметом спірних договорів, і треті особи сплачують позивачеві за відповідні послуги. Також, на думку відповідача, на час предявлення позову строк дії спірних договорів закінчився, а отже, припинились будь-які зобовязання за цими договорами. Водночас, відповідач звернув увагу суду на те, що не отримував калькуляцій, якими було підвищено розмір плати за господарське обслуговування павільйонів, так само, як і не отримував рахунків на оплату, у звязку з чим вважає, що строк виконання зобовязань щодо оплати наданих послуг не настав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2005 між Комунальним підприємством “Орбіта” (Виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) укладені договори №№65, 66, 67 на господарське обслуговування (далі Договори) /т. с. 1, арк. с. 11-13/.

Договори регулюють на добровільній основі взаємовідносини сторін по наданню господарських послуг у звязку з розміщенням павільйонів Замовника на території ринку, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 61 (поз. НОМЕР_6, 20/4 і НОМЕР_5) (розділ 1 Договорів).

Згідно з пунктом 2.1 Договорів Виконавець, зокрема, взяв на себе зобовязання: здійснювати регулярне прибирання прилеглої до павільйону Замовника території, обладнувати місця для збору сміття, організовувати його вивезення, здійснювати підключення до павільйону Замовника електричної енергії, обладнувати зовнішнє освітлення ринку; затверджувати Калькуляцію на послуги по господарському обслуговуванню павільйонів Замовника, яка є невідємною частиною цих Договорів.

Крім того, підпунктом 2.1.7 Договорів до обовязків Виконавця віднесено: до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати Замовнику рахунок на сплату послуг з господарського обслуговування.

Відповідно до підпункту 2.2.3 Договорів Замовник зобовязався щомісячно, до 10-го числа чергового місяця перераховувати на розрахунковий рахунок Виконавця або вносити до його каси плату за послуги по господарському обслуговуванню згідно із затвердженою калькуляцією (з урахуванням зміни цін та витрат), про що Виконавець повідомляє Замовника за 30 днів. За кожен день прострочення платежу стягується пеня у розмірі 0,1% суми платежу.

Договори набирають чинності з моменту їх підписання та діють до закінчення строку оренди земельної ділянки під ринок по пр. Жовтневої Революції, 61 (пункт 3.1 Договорів).

Протягом дії Договорів позивачем було затверджено декілька калькуляцій розрахунків вартості господарського обслуговування торгівельних павільйонів на Юмашевському ринку /т. с. 1, арк. с. 18-20/, відповідно до яких одне торгове місце дорівнює двом повним чи неповним квадратним метрам; вартість одного торгового місця з 01.02.2007 становить 58,60 грн (з ПДВ), з 01.05.2010 65,81 грн (з ПДВ), з 01.01.2011 68,17 грн (зПДВ).

Всі калькуляції розрахунки були надіслані відповідачу, що підтверджується постановами Севастопольського апеляційного господарського суду м. Севастополя від 03.11.2010 /т. с. 1, арк. с. 27-37/ та Вищого господарського суду України від 20.01.2011 /т.с.2, арк. с. 38-43/ у справі № 5020-2/422-9/473-10/208; списком № 652 згрупованих поштових відправлень /т. с. 2, арк. с. 41-42/, реєстром надсилання рекомендованих листів /т.с. 2, арк. с. 43-44/, фіскальними чеками №№ 4696-4699 від 15.04.2010 /т. с. 2, арк. с. 40/, повідомленням про вручення поштового відправлення /т. с. 2, арк. с. 45/; фіскальним чеком № 5141 від 09.12.2010 /т. с. 2, арк. с. 46/ та повідомленням про вручення поштового відправлення /т. с. 2, арк. с. 47/.

Крім того, як убачається з наказу № 70 від 01.12.2010 /т. с. 2, арк. с. 126/, про зміни в калькуляції на господарське обслуговування, підприємців ринку “Юмашевський” було повідомлено шляхом оголошення по гучномовнику.

На виконання умов Договорів позивач регулярно виставляв відповідачеві рахунки на оплату господарського обслуговування павільйонів, що підтверджується наданими до матеріалів справи рахунками-актами виконаних робіт за період з березня 2009 року по березень 2011 року /т. с. 1, арк. с. 72-133; т. с. 2, арк. с. 10-11/.

В письмових поясненнях представник позивача зауважує на тому, що відповідач не звертається до Комунального підприємства “Орбіта” за отриманням рахунків; рахунки надсилаються фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за його адресою, зазначеною у Договорах: АДРЕСА_3 простою кореспонденцією; рекомендована кореспонденція з повідомленням про вручення свідомо не отримується відповідачем, у звязку з чим повертається позивачеві /т. с. 2, арк. с. 16-17/. На підтвердження зазначеного представник позивача надала рекомендований лист із повідомленням про вручення (з рахунками-актами №№167-172), який повернуто органами звязку із позначкою “за закінченням терміну зберігання” /т. с. 2, арк. с. 18-19/.

Відповідач свої зобовязання щодо своєчасного та повного внесення плати за договорами №№65, 66, 67 від 01.09.2005 на господарське обслуговування виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за період з березня 2009 року по березень 2011 року у сумі 79120,89 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

За умовами Договорів (пункт 3.4) сторони не вправі передавати свої права і обовязки за Договором іншим особам без письмової згоди іншої сторони. При передаванні свого павільйону в оренду іншим особам Комунальне підприємство “Орбіта” повідомляється у 10-денний строк.

У порушення наведеного пункту Договорів відповідач, без повідомлення позивача, передав свої павільйони в оренду третім особам: фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 за такими договорами:

-№ 5 від 04.01.2009, № 8 від 03.01.2010, № 1 від 03.01.2011 павільйон поз.НОМЕР_4 на ринку “Юмашевський”, пр.Жовтневої Революції, 61, загальною площею 21,5 м2 /т. с. 1, арк. с. 141-143/;

-№ 6 від 04.01.2009, № 9 від 03.01.2010, № 2 від 03.01.2011 павільйон поз.НОМЕР_5 на ринку “Юмашевський”, пр.Жовтневої Революції, 61, загальною площею 75,9 м2 /т. с. 1, арк. с. 144-146/;

-№ 3 від 04.01.2009, № 10 від 03.01.2010, № 8 від 03.01.2011 павільйон поз.НОМЕР_6 на ринку “Юмашевський”, пр.Жовтневої Революції, 61, загальною площею 25,9м2 /т. с. 1, арк.с. 147-149/.

За умовами зазначених Договорів на Орендарів (треті особи ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3.) покладений обовязок щомісячно сплачувати фактичні витрати за користування водою, електроенергією та господарське обслуговування ринку (пункт 1.2); понад орендну плату Орендар сплачує послуги, що надаються КП “Орбіта” та іншими організаціями, в тому числі: електро- та водопостачання, прибирання території, вивезення твердих побутових відходів тощо. Строки внесення таких платежів визначаються чинним законодавством України та/або договорами, які укладені із відповідними організаціями (пункт 3.4).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Комунального підприємства “Орбіта” про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за надані за Договорами послуги, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань та відповідальності за порушення зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 01.09.2005 між сторонами були укладені договори на господарське обслуговування №№ 65, 66, 67 /т. с. 1, арк. с. 11-13/, які за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105 (надалі Правила), ці Правила визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.

Пунктами 31-35 Правил, зокрема, встановлено, що адміністрація ринку зобовязана: забезпечити постійне вивезення відходів і сміття; забезпечити регулярне проведення спеціальних санітарних заходів за щомісячним графіком; знищення комах, гризунів, шкідників (дезінфекція, дезінсекція, дератизація); створити на ринку необхідні умови для здійснення правоохоронними і контрольними органами діяльності згідно з їх повноваженнями; підтримувати територію ринку в належному санітарно-технічному і протипожежному стані, забезпечувати розвиток матеріально-технічної бази ринку, оснащувати його необхідним обладнанням та інвентарем, засобами вимірювальної техніки; справляти ринковий збір, контролювати його оплату продавцями та перераховувати цей збір до місцевого бюджету в терміни та в обсягах, передбачених чинним законодавством.

Абзацом другим пункту 19 Правил визначено, що тарифи на послуги ринку, які повязані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.

Поняття торгового місця міститься в абзаці третьому пункту 13 Правил та у пункті 1.8 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 12-торг “Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 26.07.2005 №209 (далі Інструкція). Так, торгове місце площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торгового місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Пунктом 44 частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування” до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено вирішення питань щодо встановлення відповідно до законодавства правил торгівлі на ринках.

Згідно з абзацом третім пункту 13 Правил торгівлі на ринках міста Севастополя, затверджених рішенням Севастопольської міської ради від 06.04.2004 за № 1879, одне торгове місце на прилавках (столах) дорівнює одному погонному метру; при продажі продукції (товарів) з транспортного засобу, причепа, візків, у тому числі ручної, в контейнерах, кіосках, палатках та ін. двом повним або неповним квадратним метрам площі, яка займається.

За даними позивача, на ринку “Юмашевський” у відповідача знаходяться три павільйони, загальною площею 102,9 м2 (21,0+56,0+25,9) /том 2, арк. с. 107-108/.

Як було зазначено вище, підпунктом 2.1.6 Договорів №№ 65, 66, 67 від 01.09.2005 передбачено право комунального підприємства “Орбіта” на затвердження калькуляції на послуги по господарському обслуговуванню павільйонів, яка є невідємною частиною цих Договорів.

Судом установлено, що відповідно до калькуляцій розрахунків вартості господарського обслуговування торгівельних павільйонів на Юмашевському ринку /т. с. 1, арк. с. 18-20/ одне торгове місце дорівнює двом повним чи неповним квадратним метрам; вартість одного торгового місця з 01.02.2007 становить 58,60 грн (з ПДВ), з 01.05.2010 65,81 грн (з ПДВ), з 01.01.2011 68,17 грн (з ПДВ).

Зважаючи на те, що відповідач займає 102,9 м2, то йому належить, відповідно, 51торгове місце (102,9м2 / 2 = 51,45 51); вартість 51 торгівельного місця в місяць становить: з 01.02.2007 2988,60 грн (51*58,60), з 01.05.2010 3356,31 грн (51*65,81), з01.01.2011 3476,67 грн (51*68,17).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до підпункту 2.2.3 Договорів сторони дійшли згоди, що відповідач зобовязаний щомісячно вносити плату за господарське обслуговування згідно із затвердженою калькуляцією до 10-го числа чергового місяця.

Не зважаючи на невеликі суперечки стосовно тлумачення наведеного підпункту Договору в частині визначення поняття “черговий місяць”, в ході розгляду справи сторони дійшли згоди, що “черговий місяць” слід розуміти як “наступний за розрахунковим/звітним місяцем”. Зазначене підтверджується письмовими поясненнями обох сторін, долученими до матеріалів справи /позивача т. с. 2, арк. с. 117; відповідача т. с. 2, арк. с. 79-80/.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, відповідач був зобовязаний оплатити господарське обслуговування за березень 2009 року в строк до 10.04.2009; за квітень 2009 року до 12.05.2009 і так далі; оплата за березень 2011 року мала бути здійснена відповідачем в строк до 11.04.2011.

При цьому судом взято до уваги те, що, укладаючи Договори на господарське обслуговування №№ 65, 66, 67 від 01.09.2005, сторони не ставили виконання Замовником обовязку щодо оплати господарського обслуговування у залежність від факту отримання/неотримання рахунку, оскільки за умовами Договору Замовник поінформований про вартість цих послуг.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам відповідач не надав доказів погашення заборгованості за господарське обслуговування павільйонів за Договорами №№ 65, 66, 67 від 01.09.2005 за період з березня 2009 року по березень 2011 року в сумі 79120,89 грн.

Натомість, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 79120,89 грн є доведеним та документально підтвердженим.

Доводи відповідача про закінчення строку дії спірних Договорів у звязку із закінченням дії договору оренди земельної ділянки, на якій розташований ринок, з посиланням на пункт 3.1 Договорів, судом відхилені з таких підстав.

Дійсно, договір № 148 про право на користування землею на умовах оренди був укладений Севастопольською міською державною адміністрацією та ДКП “Орбіта” 12.06.1997 і набрав чинності 19.12.1997 /т. с. 2, арк. с. 81-83/.

Згідно з пунктом 1.2 цього Договору, земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 10 років.

Водночас, постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 02.06.2009 у справі № 2а-3181/2009 встановлено, що договір оренди земельної ділянки № 148 від 19.12.1997 був пролонгований, оскільки жодна зі сторін не вимагала його розірвання /т. с. 2, арк. с. 51-52/.

Крім того, за умовами Договорів №№ 65, 66, 67 від 01.09.2005 (пункт 3.1) ці Договори діють до закінчення строку оренди земельної ділянки під ринок по проспекту Жовтневої Революції, 61. Тобто, жодного посилання на якийсь конкретний договір оренди даний пункт не містить.

Цільове використання земельної ділянки, наданої позивачу на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 реконструкція і обслуговування будівель і споруд торгового мікрорайонного ринку, який знаходиться за адресою: м. Севастополь, пр.Жовтневої Революції, 61 /т. с. 2, арк. с. 57-66/.

Зазначений Договір зареєстрований у Головному управлінні Держкомзему у м.Севастополі у книзі реєстрації земель за № 853640004000028 від 27.04.2011; строк дії Договору 25 років (пункт 3.1 Договору).

Таким чином, на сьогоднішній день строк оренди земельної ділянки під ринок по пр.Жовтневої Революції, 61 не закінчився, а отже, спірні Договори є чинними.

Суд звертає увагу відповідача і на той факт, що постановами Вищого господарського суду України від 29.10.2009 у справі № 20-2/422, Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 /т. с. 1, арк. с. 27-37/ та Вищого господарського суду України від 20.01.2011 у справі № 5020-2/422-9/473-10/208 /т. с. 1, арк. с. 38-43/ встановлено, що Договори №№ 65, 66, 67 від 01.09.2005 є дійсними на теперішній час.

Щодо застережень відповідача стосовно різної площі земельної ділянки, яка зазначена у Договорі оренди земельної ділянки № 148 від 12.06.1997 (0,7339 га пункт 1.1 Договору) та Договорі оренди земельної ділянки від 10.03.2011 (0,7235 га пункт 2.1 Договору) /т. с. 2, арк. с. 57-66/, що, на думку відповідача, має значення для зясування питання про місце розташування торгівельних павільйонів відповідача, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, договір оренди земельної ділянки від 10.03.2011 зареєстрований у книзі реєстрації земель 27.04.2011 /т. с. 2, арк. с. 57-66/, тобто цей Договір набрав чинності лише з 27.04.2011. Позовні вимоги заявлені позивачем за період з березня 2009 року по березень 2011 року, що знаходиться за межами строку дії вказаного договору оренди, а тому доводи відповідача стосовно того, що, можливо, павільйони ФОП ОСОБА_1 знаходяться за межами земельної ділянки, наданої під ринок, не підлягають зясуванню у межах даної справи, оскільки не входять до предмета доказування.

Доводи відповідача про те, що саме треті особи, а не ФОП ОСОБА_1, мають відповідати за зобовязаннями по оплаті господарського обслуговування павільйонів не відповідають фактичним обставинам справи, а отже, відхиляються судом як необґрунтовані. Тим більше, що передача павільйонів в оренду третім особам відбулась із порушенням умов Договорів №№ 65, 66, 67 від 01.09.2005.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В свою чергу, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 88780,24 грн (79120,89+9659,35), а також 3% річних в сумі 2684,12 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення /т. с. 2, арк. с. 103-104/ та 3% річних /т. с. 2, арк. с. 105/, суд визнає їх вірними, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 88780,24 грн та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 2684,12 грн є обґрунтованими і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 1186,56грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч. 1 ст.230 ГК України).

В свою чергу, визначення понять „штраф”, „пеня” наводиться в статті 549 Цивільного кодексу України, згідно з якою пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як установлено судом, відповідач не виконав свого обовязку щодо оплати господарського обслуговування за період з березня 2009 року по березень 2011 року, тобто є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 №543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 2.2.3 Договорів, за кожен день прострочення оплати послуг стягується пеня в розмірі 0,1% від суми заборгованості.

Водночас, відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З наведеного убачається, що максимальний розмір пені за порушення виконання грошового зобовязання не може бути більшим за подвійну облікову ставку НБУ.

Позивач нарахував відповідачеві пеню за порушення строків внесення плати за господарське обслуговування за період з 11.11.2010 по 10.06.2011 в сумі 1186,56 грн саме з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені /т. с. 2, арк. с. 106/, суд зазначає, що він є вірним, відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та положенням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1186,56грн підлягають до задоволення в повному обсязі.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, в сумі 92650,92 грн, з яких: основний борг з урахуванням індексу інфляції 88780,24грн; 3% річних 2684,12 грн, пеня 1186,56 грн.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито в розмірі 926,51 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства „Орбіта” (99038, м. Севастополь, пр.Жовтневої Революції, буд. 61; ідентифікаційний код 20702980; п/р 2600830110992 в АТ "Банк "Таврика", МФО 300788) 92650,92 грн (девяносто дві тисячі шістсот пятдесят грн 92 коп.), з яких: 88780,24 грн сума основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції; 2684,12 грн 3% річних; 1186,56 грн пеня, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 926,51 грн (девятсот двадцять шість грн 51коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

25.07.2011.