Рішення № 17313757, 18.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

18.07.2011Справа №5002-33/2108-2011 за позовом комунального підприємства «Управління міського господарства» (вул. В. Хромих, 27, м. Алушта, 98500)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 98500)

про стягнення 8143,07 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 21.01.2011р. № 01-Д, КП «Управління міського господарства».

Від відповідача: не з'явився, ФОП ОСОБА_1.

Суть спору: комунальне підприємство «Управління міського господарства» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, та просить суд стягнути 8143.07 грн., у тому числі 6263.06 грн. заборгованості з орендної плати, 1649.71 грн. упущеної вигоди та 230.30 грн. пені. Також, позивач просить зобовязати відповідача звільнити нежитлове приміщення, площею 150.0 кв.м., розташоване по АДРЕСА_2.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобовязань за договором оперативної оренди нерухомого майна № 227 від 28 січня 2008 року в частині внесення орендної плати та посилається на статті 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статті 15, 16, 327, 611, 631, 651, 653 Цивільного кодексу України та статті 180, 188 Господарського кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку уповноважених представників не забезпечив, витребувані судом документи не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином за адресою зазначеною у витягу з довідці ЄДРПОУ (а.с. 38).

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

28 січня 2008 року між комунальним підприємством «Управління міського господарства» (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оперативної оренди нерухомого майна № 227, відповідно до пункту 1.1 якого, предметом договору є майнові відносини сторін з господарського використання майна (а.с. 26-28).

Пунктом 1.2 договору визначено, що на підставі протоколу № 7 засідання конкурсної комісії на право оренди обєктів комунального майна Алуштинської міської ради від 18 липня 2007 року орендодавець передає майно, яке знаходиться на його балансі на праві повного господарського відання, а саме нежитлові приміщення площею, 150 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого відповідно до експертного висновку станом на 30 вересня 2007 року складає 89049.00 грн., а орендар приймає це майно в оперативну оренду згідно з актом приймання-передачі.

Майно передається в оренду для розміщення майстерні з ремонту одягу (пункт 1.3 договору).

Орендна плата є обовязковим платежем, утримання та функціональний режим якого не залежить від результатів господарської діяльності орендаря (пункту 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням 08 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради та складає з урахуванням ПДВ 445.25 грн. на місяць.

Пунктом 2.3 договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом її корегування за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць (пункт 2.5 договору).

Договір укладений на період з 28 січня 2008 року по 25 січня 2011 року (пункт 4.1 договору).

28 січня 2008 року сторонами підписаний акт приймання-передачі спірного приміщення (а.с. 29).

За твердженням позивача відповідач в період з травня 2010 року по січень 2011 року порушував умови договору оренди, а саме - несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, у звязку з чим за ним склалася заборгованість в розмірі 6263.06 грн.

Крім того, відповідачем не були виконані вимоги пункту 3.4.14 договору оренди, відповідно до якого при припиненні або розірванні договору орендар зобовязаний повернути орендодавцю орендоване майно за актом приймання-передачі, обовязок складання якого покладений на сторону, яка передає майно іншій стороні за договором.

Так, відповідно до акту приймання-передачі (а.с. 52) майно, яке було предметом спірного договору оренди, повернуто відповідачем лише 01 квітня 2011 року, у зв'язку з чим позивач вказує на те, що ним були понесені збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1649.71 грн.

Листами від 13 липня 2010 року, 14 вересня 2010 року, 13 жовтня 2010 року, 14 грудня 2010 року, 15 лютого 2011 року та від 17 березня 2011 року позивач звертався до відповідача з претензіями, в яких вимагав погасити заборгованість з орендної плати (а.с. 13-18).

Несплата відповідачем заборгованості з орендної плати зявилася підставою для звернення комунального підприємства «Управління міського господарства» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з порушенням умов договору оренди нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності, вони регулюються положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна» а також § 1 глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Також, відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 3 статті 19 Закону «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Аналогічні умови передбачені пунктом 2.3 спірного договору оренди від 28 січня 2008 року, згідно з яким, відповідач взяв на себе зобовязання своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату не пізніше 15 числа поточного місяця.

Договір оренди за своєю суттю є платним договором та з його змісту випливає обовязок орендаря вносити орендну плату. Також, необхідно враховувати, що розмір орендної плати був встановлений договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього відповідного обовязку.

Звернувшись з даним позовом позивач просив стягнути з відповідача 6263.06 грн. заборгованості з орендної плати, що виникла за період з травня 2010 року по січень 2011 року, про що свідчить розрахунок заборгованості, наданий позивачем (а.с. 34), а також упущену вигоду, яка склалася у зв'язку з фактичним користуванням відповідачем орендованого майна за відсутності на те належних правових підстав, - в розмірі 1649.71 грн. за період з січня 2011 року по березень 2011 року (а.с. 32).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів оплати суми боргу відповідачем суду не представлено, у звязку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з травня 2010 року по січень 2011 року в розмірі 6263.06 грн. підлягають задоволенню.

Одночасно, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 1649.71 грн. упущеної вигоди, з огляду на наступне.

Як на підставу вимог про стягнення з відповідача 1649.71 грн. упущеної вигоди позивач посилається на те, що договір оперативної оренди № 227 від 28 січня 2008 року був укладений строком до 25 січня 2011 року. Однак, відповідач у порушення вимог пункту 3.4.14 договору, відповідно до якого у разі припинення договору орендар зобовязаний повернути орендодавцю орендоване майно за актом приймання-передачі, повернув спірне майно орендарю лише 01 квітня 2011 року, про що свідчить акт приймання-передачі підписаний сторонами (а.с. 52).

Оскільки майно, яке було предметом спірного договору оренди, було повернуто відповідачем 01 квітня 2011 року, позивач вказує на те, що ним були понесені збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1649.71 грн.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Тобто, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Також, згідно з частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України, статті 224, абзацу 4 пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а особа, яка порушила господарські зобов'язання, повинна відшкодувати завдані цим збитки. При цьому, збитками є також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

З приписів зазначених вище статей вбачається, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Однак, позивач не надав доказів того, що він вживав необхідних заходів для отримання спірного доходу, не навів обґрунтованого розрахунку суми, яка була визначена ним до стягнення у якості упущеної вигоди, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1649.71 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 230.30 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості за договором оренди, суд має зауважити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 2.7 спірного договору передбачено, що орендна плата, перерахована орендарем несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації та стягується у відповідності з діючим законодавством України з урахуванням пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, пеня ним розрахована за період з 20 травня 2010 року по 20 лютого 2011 року, тобто за 10 місяців, та складає 230.30 грн..

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи обмеження, встановлені чинним законодавством щодо розміру пені, який підлягає стягненню, судом був здійснений відповідний розрахунок за останні 6 місяців, що були визначені позивачем з серпня 2010 року по лютий 2011 року.

Так, відповідно до розрахунку, проведеному судом, сума пені, яка повинна бути нарахована, складає 484.06 грн. (а.с. 53).

Однак, оскільки позивачем розмір пені, визначений до стягнення з відповідача, обмежений сумою 230.30 грн., саме ця сума і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Також, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про зобовязання відповідача звільнити нежитлове приміщення, площею 150.0 кв.м. по АДРЕСА_2, підлягає припиненню, з огляду на наступне.

В судовому засіданні 18 липня 2011 року представником позивача наданий суду акт приймання-передачі нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_2, від 01 квітня 2011 року (а.с. 52), з якого вбачається, що спірне приміщення було повернуто фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 комунальному підприємству «Управління міського господарства» 01 квітня 2011 року.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Судові витрати відносяться на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 21 липня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 80, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 98500, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь комунального підприємства «Управління міського господарства» (вул. В. Хромих, 27, м. Алушта, ЄДРПОУ 32063297) 6263.06 грн. заборгованості з орендної плати, 484.06 грн. пені, 84.51 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 195.54 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині позовних вимог про стягнення 1649.71 грн. упущеної вигоди відмовити.

5.В частині позовних вимог про зобовязання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити нежитлове приміщення по вул. Леніна, 48 у м. Алушта провадження у справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.