Ухвала суду № 17313245, 13.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-21047/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

на постановуДонецького окружного адміністративного суду

від31.07.2008 р.

та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду

від15.10.2008 р.

у справі№22-а-10475/08 (№2-а-12738/08 –номер справи у суді першої інстанції)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські Промислові ресурси»

доДержавної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення та висновків акту перевірки, ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Промислові ресурси» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000102302/0/1113/23-413/30415558/7177/10 від 02.06.2008 року, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1123649,00 грн., а висновків акту перевірки № 989/23-441/30415558 від 27.05.2008 року –необґрунтованими.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2008 року (суддя Ісаєнко Ю.А.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008 року (судова колегія у складі: головуючий суддя – Бадахова Т.П., судді –Ханова Р.Ф., Старосуд М.І.), позов задоволено частково: спірне податкове повідомлення-рішення визнано недійсним та скасоване. У решті позову відмовлено.

Часткове задоволення позову обґрунтовано судами першої та апеляційної інстанцій посиланням на статтю 7 Закону України «Про податок на додану вартість», застосувавши яку, суди дійшли висновку, що Закон не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості, і що єдиною підставою для отримання бюджетного відшкодування згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 зазначеної статті є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг). З приводу оскарження висновків акту перевірки суди зазначили, що складений за результатами перевірки акт перевірки відповідача не має будь-яких правових наслідків для позивача, оскільки він лише підтверджує факт проведення перевірки, є носієм інформації про виявлені податковим органом порушення податкового законодавства.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було неправильно застосовано положення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача залишок від’ємного значення податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року), дорівнює як за даними платника податку, так і за даними перевірки 2836 159 грн. Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої ТОВ «Українські Промислові ресурси»за березень 2008 року, слугував висновок ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, викладений в акті перевірки від 27.05.2008 року № 989/23-441/30415558, про порушення товариством підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме невідповідністю суми податкового кредиту, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у лютому 2008 року постачальникам таких товарів (послуг), згідно податкової декларації за березень 2008 року. Контролюючий орган дійшов висновку, що оскільки податковий кредит виник у товариства не в попередньому податковому періоді по відношенню до березня місяця, то останнє не має права на бюджетне відшкодування таких сум податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов’язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при від’ємному –враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 (зі змінами, внесеними наказом від 15.06.2005 року №213, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982) встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 5.12.2 пункту 5.12 Порядку).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними податкових декларацій з податку на додану вартість різниця між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту мала від’ємне значення.

Згідно акту перевірки від 27.05.2008 року № 989/23-441/30415558 порушень щодо визначення позивачем податкових зобов’язань, податкового кредиту та від’ємного значення між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту за січень-лютий 2008 року не встановлено.

Сума податкового кредиту товариства становить 2836 159 грн., за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року).

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року у розмірі 1 670 000 грн. з врахуванням суми податкового кредиту, фактично сплаченої у попередніх періодах постачальникам товару, відповідає положенням підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пунктам 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, а тому суди попередніх інстанцій правомірно визнали такими, що не ґрунтуються на вказаних правових нормах, доводи ДПІ про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, якщо податковий кредит виник у товариства не в попередньому податковому періоді по відношенню до податкового періоду, за який подано розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009 р. у справі №22-а-39091/08 (7/257 –номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.