Ухвала суду № 17312945, 06.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-23398/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2008 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 р.

у справі № 22-а-935/08 (2-16/5509-2008А –номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Дочірнього підприємства «Залив-Порт»Відкритого акціонерного товариства «Залив»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ДП«Залив-Порт»ВАТ «Залив»звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2008 р. (суддя В.А.Омельченко), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –О.В.Дугаренко, судді: О.В.Кучерук, О.Е.Єланська), позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим №0000202304/0 від 22.04.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 672.541,00 грн. та №0000692304/0 від 22.04.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафним санкціям на загальну суму 32.301,60 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій про визнання незаконними дій суб’єкта владних повноважень мотивовано тим, що безпідставними є висновки відповідача про те, що платник податків при придбанні науково-технічної документації для будівництва перевантажувального терміналу для сипких вантажів, свідомо не припускав займатися будівництвом терміналу для сипких вантажів, а тому необґрунтовано заявив відшкодування з бюджету ПДВ з суми придбаного проекту.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.

У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

З 20.03.2008 р. по 02.04.2008 р. представниками відповідача проводилась виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2008 року (по операціях, що були здійснені у грудні 2007 року).

У ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.2 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищений податковий кредит за грудень 2007 на суму 696.458,00 грн. та завищена сума бюджетного відшкодування за січень 2008 на суму 672.541,00 грн.

За результатами перевірки складено акт №478/23-4/25139503 від 09.04.2008, на підставі якого відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення, які і є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим №0000202304/0 від 22.04.2008 позивачеві визначена сума завищення бюджетного відшкодування за січень 2008 у розмірі 672.541,00 грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим №0000692304/0 від 22.04.2008 позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 32.301,60 грн., у тому числі основний платіж –23.917,00 грн., штрафна санкція –8.384,60 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач у своїй касаційній скарзі вказує на необґрунтованість визначення позивачем суми бюджетного відшкодування, оскільки вона обрахована позивачем на підставі господарської операції, яка згідно з п.5.15 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняється від оподаткування, а саме –на підставі операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України. Крім того, контролюючий орган зазначає, що відповідно пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, сплачені у зв'язку з придбанням (виготовленням) товарів (послуг), які призначаються для використання в операціях, звільнених від оподаткування, не включаються до складу податкового кредиту.

Також відповідач зазначає, що платник податків при придбанні науково-технічної документації для будівництва перевантажувального терміналу для сипких вантажів, свідомо не припускав займатися будівництвом терміналу для сипких вантажів, а тому необґрунтовано заявив відшкодування з бюджету ПДВ з суми придбаного проекту.

Дані твердження спростовується наявними в справі доказами та суперечить нормам 7 Закону України «Про транзит вантажів»та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про транзит вантажів»транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів між учасниками транзиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З наведеного вбачається, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ДП «Ферротранс»20.12.2007 р. був укладений договір купівлі-продажу основних фондів і технічної документації. Продавцем були виписані податкові накладні №15 від 20.12.2007 р., № 19 від 20.12.2007 р., №20 від 20.12.2007 р.

Метою придбання вищевказаних основних фондів і нематеріальних активів є здійснення позивачем господарської діяльності у вигляді надання портових послуг суднам, що плавають під державним прапором України та іноземним прапором та проведення навантажувально-розвантажувальних робіт сипких вантажів, зокрема по перевалці залізорудних окатишів Полтавського гірничо-збагачувального комбінату і рудних матеріалів з обсягом перевалки 22.000,00 тис. т. на рік.

Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку, що по-перше, придбані позивачем основні фонди та технічна документація призначені для її подальшого використання у наданні послуг; по-друге, такі операції не є операціями по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України, а тому не звільняються від оподаткування.

Викладене свідчить про незаконність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, а відтак і про законність та обґрунтованість прийнятих у справі судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 р. у справі № 22-а-935/08 (2-16/5509-2008А –номер справи у суді першої інстанції) - залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.