Ухвала суду № 17312566, 19.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2011 р. м. КиївК/9991/14554/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Островича С.Е., Федорова О.М.,

при секретарі: Ткачук О.М.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_2., дов. №384 від 25.03.2011

від відповідача: не зявився

від третьої особи: ОСОБА_1., дов. №1743 від 15.07.2011

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 року у справі № 2а-26494/10/0570 за позовом Відритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Калінінська»до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточна індустріальна група»про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Відритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Калінінська»(далі-ВАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Калінінська», позивач) до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі-Горлівська ОДПІ, відповідач) за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточна індустріальна група»(далі-ТОВ «Восточна індустріальна група», третя особа) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000042334/0 від 07.09.2010 року; №0000042334/1 від 30.09.2010 року; №0000042334/2 від 09.11.2010, якими позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану у розмірі 250924,00 та нараховані штрафні санкції у розмірі 100369,60грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано частково недійсними податкові повідомлення-рішення: №0000042334/0 від 07.09.2010 року в частині нарахування податкових зобовязань в сумі 250924,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 100369,60грн; №0000042334/1 від 30.09.2010 року в частині нарахування податкових зобовязань в сумі 250924,00грн та застосування штрафних санкцій в сумі 100369,60грн; №0000042334/2 від 09.11.2010 року у повному обсязі. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Присуджено з Держаного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70грн.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач 10.03.2011 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 29.04.2011 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.п. 7.4.1 п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено що на підставі акту перевірки №1719/23-311/00176489 від 26.08.2010, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ВАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Калінінська»з питань дотримання вимог податкового за період з 01.05.2010 по 31.05.2010, відповідачем було прийнято податкове-повідомлення рішення №0000042334/0 від 07.09.2010 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 353325,00грн., в тому числі 252375,00грн. за основним платежем та 100950,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатом адміністративного оскарження було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042334/1 від 30.09.2010 року та №0000042334/2 від 09.11.2010, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 351293,60грн., у тому числі 250924,00грн. за основним платежем та 100369,60грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість 252375,00грн. без первинних бухгалтерських документів, які підтверджують зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. А згідно пп. 7.2.3 цього Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За результатом розгляду справи судами було встановлено, що податковий облік сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) позивачем у зв'язку з придбанням продукції у ТОВ «Восточна індустріальна группа»здійснений з дотриманням вимог наведених правових норм. Це підтверджується наявними у справі письмовими доказами: копіями накладних, податкових накладних, платіжних доручень позивача, актом прийому-передачі продукції, довіреністю на отримання цінностей від ТОВ «Восточна індустріальна группа». Крім того, було встановлено, що в ході проведення перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ТОВ „Восточна індустріальна группа»порушень законодавства не виявлено, актом перевірки підтверджується відповідність податкових зобовязань з податку на додану вартість постачальника - ТОВ «Восточна індустріальна группа»за господарськими операціями з позивачем у травні 2010 року податковому кредиту позивача.

Враховуючи вищезазначене, висновок відповідача про допущення порушень позивачем при включені до податкового кредиту сум податку на додану вартість в результаті чого занижено суму податку на додану вартість є неправомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 року у справі № 2а-26494/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Г.К.Голубєва

________О.В.Карась

________С.Е. Острович

________М.О.Федоров