Ухвала суду № 17312524, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-9594/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2008 року

у справі №А27/151-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Дніпро»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Дніпро»(далі –позивач) звернулось з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі –відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2007 р. (суддя –В.О. Татарчук), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –О.А. Проценко, судді –А.О. Коршун, Л.П. Туркіна), позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.02.2007 р. №0002792301/0 та №0002802301/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 6, 80 грн. витрат по сплаті судового збору.

Суди першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи прийняті у справі судові рішення, виходили з того, що позивачем було правомірно віднесено витрати на проведення маркетингових досліджень, інформаційно –консультаційне обслуговування, а також з доставки товару до складу валових витрат, оскільки їх було належним чином підтверджено позивачем та правомірно віднесено до складу податкового кредиту.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким у позові відмовити.

У письмових запереченнях, наданих суду, позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій –без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2005 р. по 30.09.2006 р.

За результатами перевірки складено акт від 06.02.2007 р. №273/23/33339517, яким встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.4 п1 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме –заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток та заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

На думку відповідача, підставою для заниження зобов’язань з податку на прибуток було неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат витрати на проведення маркетингових досліджень, з надання інформаційно –консультаційних (маркетингових) послуг та транспортних послуг, відповідно було занижено зобов’язання з податку на додану вартість, оскільки безпідставно віднесено зазначені витрати до складу податкового кредиту.

На підставі встановлених порушень відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2007 р. №0002792301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 17325,00 грн. (за основним платежем –11550,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –5775,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 15.02.2007 р. №0002802301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 13858,50 грн. (за основним платежем –9239,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –4619,50 грн.).

Позивачем, на підтвердження обґрунтованості своєї позиції було надано судовим інстанціям договір, укладений з ПП Мікеєвим Р.Р., від 2.03.2005 р. №03/04 щодо проведення маркетингових досліджень, акти прийому –передачі виконаних робіт, а також податкові накладні. Загальна вартість виконаних послуг становила 46645, 60 грн., які позивачем було віднесено до складу валових витрат за І півріччя 2005 р.

Також судам попередніх інстанцій був наданий договір від 01.07.2005 р. №23, укладений між позивачем та ПП «Ірбіс», відповідно до якого останнє зобов’язувалось надати послуги інформаційно –консультативного характеру, а саме –провести аналіз ринку збуту лакофарбової продукції. Зазначені витати були включені до складу валових витрат за вересень 2005 року.

З матеріалів справи також вбачається, що до складу валових витрат позивачем було віднесено витрати з доставки товару згідно договору про надання транспортних послуг від 05.07.2006 р., заключеного між позивачем та ПП «Віраж». На підтвердження виконання умов названого договору судам були надані акти прийому-передачі робіт від 11.07.2006 р. №ВИ-0000489, податкові накладні та платіжне доручення.

Судова колегія суду касаційної інстанції погоджується із висновкам судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення зазначених сум до складу валових витрат та не погоджується із доводами податкового органу.

Так, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено п.п. 5.2.1 п. 5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Доводи відповідача стосовно того, що при оформленні первинних документів були допущенні помилки, відсутності взагалі документів на підтвердження понесених витрат чи їх неналежності до господарської діяльності позивача, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, отже суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню через їх необґрунтованість.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2008 року у справі №А27/151-07 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Карась О.В. Маринчак Н.Є. Пилипчук Н.Г.