Ухвала суду № 17312432, 21.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2011 р. м. КиївК-17797/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції в м.Сімферополі (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.09.2008

у справі № 2-29/3264-2008А

за позовом приватного підприємства «Альта-Е»(далі ПП «Альта-Е»)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.09.2008, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 03.12.2007 №0008171701/0 та №00018742301/0, а також від 13.02.2008 №0008171701/1 та від 14.02.2008 №0001542301/1.

У прийнятті вказаних судових рішень попередні інстанції виходили з того, що недотримання учасниками договору оренди транспортних засобів нотаріальної форми правочину не впливає на порядок оподаткування операцій, здійснених на виконання цього правочину.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить оскаржувані рішення попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Так, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що нікчемність договору з підстав дефекту його форми не породжує жодних правових наслідків, у тому числі і у податковому обліку платників учасників такого договору, у звязку з чим витрати позивача за спірним договором не підлягають включенню до валових витрат ПП «Альта-Е», а є доходом фізичної особи власника транспортних засобів.

З огляду на незявлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що за договорами оренди від 01.01.2006, укладеними ПП «Альта-Е»(орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець), позивачеві було передано у строкове платне користування транспортні засоби, які були прийняті на баланс підприємства та передані в управління водіям останнього за відповідними наказами керівника ПП «Альта-Е». В ході проведення виїзної планової перевірки ПП «Альта-Е»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.06.2007, оформленої актом від 23.11.2007 №7493/23-7/31859682, податковим органом було виявлено, що зазначені договори не були посвідчені нотаріально, як того вимагає частина друга статті 799 Цивільного кодексу України. Наведена обставина стала підставою для висновку податкового органу про нікчемність спірних договорів та про незаконність включення позивачем до валових витрат підприємства витрат на ремонт та обслуговування орендованих автомобілів. До того ж, зазначені витрати були кваліфіковані ДПІ як дохід ОСОБА_1 у вигляді безоплатно отриманих товарів (послуг), при виплаті якого позивач виступає як податковий агент. За результатами цієї перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 03.12.2007 №0008171701/0, з яким позивачеві донараховано податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 14012,37 грн. (у тому числі 4670,79 грн. за основним платежем та 9341,58 грн. за штрафними санкціями);

від 03.12.2007 № 00018742301/0 про визначення ПП «Альта-Е» податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 12617,40 грн. (у тому числі 9918грн. за основним платежем та 60,88 грн. за штрафними санкціями).

За наслідками оскарження цих рішень в адміністративному порядку ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2008 №0008171701/1, згідно з яким сума донарахованого позивачеві податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб склала 10866,69 грн. (у тому числі 3622,23 грн. за основним платежем та 7244,46 грн. за штрафними санкціями), податкове повідомлення-рішення від 13.02.2008 №00018742301/1 про визначення ПП «Альта-Е» податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 12617,40 грн. (у тому числі 9918грн. за основним платежем та 60,88 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення від 14.01.2008 № 0001542301/1, відповідно до якого ПП «Альта-Е»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 401,13 грн. (у тому часі 340,25 грн. за основним платежем та 60,88 грн. за штрафними санкціями).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання відносно впливу дефекту форми правочину, який опосередковує господарські операції, на порядок відображення цих операцій в податковому обліку платника.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобовязань. При цьому наслідки в податковому обліку створюють не самі по собі правочини, а вчинювані таким платником господарські операції.

Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобовязань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Оцінка господарських операцій, їх змісту господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобовязання. При цьому правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватися виключно на підставі норм податкового законодавства.

Враховуючи, що відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, недотримання вимог цивільного законодавства під час укладення правочину не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку, позаяк предметом дослідження у даному разі виступає реальне здійснення господарської операції та відповідність її дійсного економічного змісту даним податкового обліку платника.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Власне факт використання позивачем орендованих транспортних засобів у власній господарській діяльності, а також понесення ПП «Альта-Е»витрат на ремонт та обслуговування цих автомобілів податковим органом не заперечується та підтверджується установленими судами обставинами справи.

А відтак суди дійшли цілком обґрунтованого висновку про незаконність здійсненого ДПІ донарахування податкових зобовязань позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями та правомірно задовольнили позов.

Отже, процесуальних підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 у справі № 2-29/3264-2008А залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової інспекції в м.Сімферополі без задоволення.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Карась Н.Є. Маринчак С.Е. Острович Є.А. Усенко