Ухвала суду № 17312427, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-28434/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 95»Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація»

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.04.2009р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010 р.

у справі № 2а-1591/08/4

за позовом Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 95»Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство «Центральна районна аптека № 95»Товариство з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація»(надалі –позивач, ДП «Центральна районна аптека № 95»ТОВ «Республіканська компанія «Крим-Фармація») звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим (надалі –відповідач, ДПІ у Ленінському районі Автономної Республіки Крим) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.04.2009р. (суддя –Г.Ю. Циганова), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Г.М. Іщенко, судді: В.А. Омельченко, О.В. Кучерук), адміністративний позов задоволено частково: визнано частково протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі Автономної Республіки Крим від 31.01.2008 р. №0000012301/0, від 27.02.2008 р. № 0000012301/1, від 12.05.2008 р. № 0000012301/2, від 29.07.2008 р. № 0000012301/3, а саме: у частині визначення податкового зобов’язання за основним платежем у сумі 2880,00 грн. та у частині визначення податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1440,00 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить змінити рішення суду першої інстанції, задовольнивши адміністративний позов, та скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні фактичні обставини справи.

Представниками відповідача було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої 26.01.2008 р. було складено акт № 272/23-1/01978179 ( надалі акт).

Перевіркою було встановлено, зокрема порушення позивачем приписів підпунктів 5.3.1, 5.3.2 пункту 5.3, підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі –Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 9572,00 грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2008 р. № 0000012301/0, яким було визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 14358,00 грн., у т.ч. 9572,00 грн. –основного платежу та 4786,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, зазначеного податкового повідомлення-рішення скарга позивача була залишена без задоволення, а рішення –без змін.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період, що перевірявся було віднесено до складу валових витрат 100 відсотків вартості пально-мастильних матеріалів по автомобілю марки УАЗ 3909, місткістю 7 пасажирських місць з тих підстав, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, зазначений автомобіль відноситься до вантажопасажирського.

Суди попередніх інстанцій не погодилися з таким висновком позивача, з огляду на те, що абзацом 6 статті 1 Закону України від 05.04.2001 р. № 2344-III «Про автомобільний транспорт»(надалі – Закон України «Про автомобільний транспорт») визначено, що автомобіль легковий автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

Оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить іншого визначення легкового автомобіля, то судами першої та апеляційної інстанцій було обґрунтовано застосовано до спірних правовідносин визначення, викладене у Законі України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Враховуючи викладені норми, суди дійшли обґрунтованого висновку, що незважаючи на те, що автомобіль позивача за своїм типом відносився до вантажопасажирського, у розумінні чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства він підпадав під поняття легкового автомобіля, витрати на придбання пально-мастильних матеріалів для якого можна відносити лише у розмірі 50 відсотків.

У зв’язку з чим, відповідач правомірно визнав незаконним віднесення до складу валових витрат 100 відсотків вартості пально-мастильних матеріалів по легковому автомобілю марки УАЗ 3909.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій вважають необґрунтованими висновки відповідача про порушення ДП «Центральна районна аптека № 95»ТОВ «Республіканська компанія «Крим-Фармація»приписів підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у частині незаконного включення до складу валових витрат витрат на отримання інформаційно-технічних послуг на суму 10000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «РК «Крим-Фармація»було укладено договір про надання інформаційно-аналітичних послуг від 04.08.2006 р., за умовами якого останній зобов’язався надати вказані послуги, у т.ч. здійснити фінансово-економічний аналіз діяльності позивача. Сума договору була визначена у розмірі 10000, 00 грн.

Факт надання послуг підтверджено актом прийому-передачі від 29.09.2006 р. та платіжним дорученням від 27.09.2006 р. № 865.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РК «Крим-Фармація»на час виникнення спірних правовідносин не здійснювало оптово-роздрібної торгівлі лікарськими засобами і виробами медичного призначення та не мало відповідної ліцензії; не використовувало результати аналізу фінансово-економічних показників дочірніх підприємств і асортиментний аналіз у своїй господарський діяльності. Результати проведеного аналізу було використано для прийняття управлінських рішень, пов’язаних із підвищенням ефективності господарської діяльності позивача.

Судами обґрунтовано було взято до уваги зазначені докази, оскільки чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання таких послуг. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах.

Не можна погодитися із посиланнями відповідача на відсутність доказів впровадження позивачем результатів одержаних послуг у господарську діяльність підприємства з подальшим отриманням економічного ефекту, що виключає зв’язок цих послуг з господарською діяльністю товариства.

Адже, у даному разі зв’язок наданих послуг з господарською діяльністю позивача має бути встановлений шляхом аналізу призначення результатів цих послуг з урахуванням їх сутності.

З установлених судами фактичних даних випливає, що сфера проведеного фінансово-економічного аналізу цілком відповідає діяльності позивача. Економічна ж доцільність зазначених послуг є оціночним поняттям та може бути встановлена за наслідками комплексного економічного аналізу діяльності підприємства, у тому числі і після спливу певного проміжку часу. Відтак встановлення економічних вигод при використанні ДП «Центральна районна аптека № 95»ТОВ «Республіканська компанія «Крим-Фармація»результатів отриманих консультацій не має правового значення для цього спору.

Таким чином, за даних обставин слід погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність з боку позивача порушень при формуванні валових витрат за наслідками здійснення операцій з придбання інформаційно-аналітичних послуг.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо законності віднесення до складу валових витрат витрат на придбання цифрового та паралельного телефонів, з огляду на наступне.

ДПІ у Ленінському районі Автономної Республіки Крим вважає, що зазначені витрати повинні були брати участь у формуванні балансової вартості однієї з груп основних фондів з наступним нарахуванням амортизації. У разі, якщо б витрати на установку телефонного апарату відносились до вартості нематеріальних активів, амортизаційні відрахування також мали б поступово зменшувати суму оподаткованого прибутку платника податку.

В акті перевірки також вказано про віднесення зазначеного активу до складу малоцінного необоротного матеріального активу, оскільки зазначено про необхідність відображення понесених платником податку витрат за субрахунком 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Виходячи з аналізу вказаної норми суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вартість понесених платником податку витрат повинна була вплинути на зменшення суми скоригованого прибутку: у разі віднесення цих витрат до витрат на придбання малоцінних предметів –через включення їх до складу валових витрат; у разі віднесення їх на збільшення балансової вартості групи основних фондів або до нематеріальних активів –через нарахування амортизації.

У зв’язку з тим, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем вимог статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стосовно нарахування амортизації у податковому обліку позивача, то висновок відповідача про порушення ДП «Центральна районна аптека № 95»ТОВ «Республіканська компанія «Крим-Фармація»приписів підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у частині неправильності формування валових витрат є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає законними висновки судів попередніх інстанцій, які визнали частково протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі Автономної Республіки Крим від 31.01.2008 р. №0000012301/0, від 27.02.2008 р. № 0000012301/1, від 12.05.2008 р. №0000012301/2, від 29.07.2008 р. № 0000012301/3 та скасували їх у частині визначення податкового зобов’язання за основним платежем у сумі 2880,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1440,00 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №95»Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація»залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.04.2009р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010р. у справі № 2а-1591/08/4 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Карась О.В. Маринчак Н.Є. Пилипчук Н.Г.