Ухвала суду № 17312426, 06.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-3129/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

За участю: секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

позивача: не з’явився

відповідача: Сича Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2008

у справі № 32/271-А

за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Аврора»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

                                                   ВСТАНОВИВ:          

Постановою Господарського суду м.Києва від 18.06.2007 у задоволенні позовних вимог АТ «Страхова компанія «Аврора»відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2008 рішення суду першої інстанції змінено, визнано нечинним податкові повідомлення-рішення №00000462307/0 від 30.08.2006, №00000462307/1 від 14.11.2006, №00000462307/2 від 29.01.2007, №00000462201/3 від 04.05.2007 в частині визнання податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 2500 грн. основного платежу та штрафних санкцій, які нараховані на зазначену суму.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття в цій частині нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений за адресою, наявною в матеріалах справи.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.02.2004 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт №497/1-22-01-32822234 від 16.08.2006.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок безпідставного віднесення до скоригованої частки валових витрат сум коштів, сплачених на придбання ліцензії на здійснення страхової діяльності та вимог пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 цього Закону у зв’язку з відображенням у податковому обліку амортизаційних відрахувань, нарахованих на об’єкти, які є невиробничими фондами товариства, а також пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок включення позивачем до податкового кредиту у серпні 2005 року сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаних приміщень, які не використовуються у його господарській діяльності.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0000043500/0, яким за порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 77477,50 грн., №0000462307/0, яким за порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 ст.11, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 28319,78 грн.

За наслідками апеляційного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін, прийняті такі ж податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов’язань.

Відповідно до приписів ст.220 Кодексу адміністративного судочинства, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги відповідача стосуються помилковості висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 2500 грн. основного платежу та нарахованих на цю суму штрафних санкцій, внаслідок віднесення позивачем до скоригованої частки валових витрат витрат на придбання ліцензії на здійснення страхової діяльності в розмірі 10000 грн., оскільки отримання позивачем ліцензії на проведення страхової діяльності безпосередньо пов’язане з його основною діяльністю як страхової компанії –страхування, а тому витрати на придбання ліцензії для здійснення страхової діяльності не можуть бути віднесені до валових витрат згідно приписів пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судова колегія не погоджується з доводами касаційної скарги, та вважає, що судом апеляційної інстанції зроблено правильні висновки про наявність підстав для визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, щодо визначення податкового зобов’язання позивачу з податку на прибуток підприємств через завищення скоригованої частки валових витрат за 1 квартал 2004 року в розмірі 10000 грн.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про страхування»страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства»з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Ліцензія, відповідно до ч.3 ст.14 Господарського кодексу України, - це документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання (ліцензіата) на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Таким чином, страховою діяльністю можуть займатися лише ті особи, які у встановленому порядку отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Приписами пп.5.4.7 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до валових витрат включаються: будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім витрат на придбання торгових патентів, установлених Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Будь-яких обмежень за строками віднесення до складу валових витрат сум, сплачених за ліцензію, законодавством не передбачено.

Доводи відповідача щодо неможливості віднесення до валових витрат витрат на придбання ліцензії з посиланням на пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»правильно відхилено судом апеляційної інстанції, з тих підстав, що зазначеною нормою урегульовано порядок оподаткування доходів від страхової діяльності, обмеження щодо віднесення до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, витрат, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування), не можуть поширюватись на операції з придбання ліцензії на зайняття страховою діяльністю.

В іншій частині правильність прийнятих у справі рішень не оспорюється.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції з мотивів наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2008 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров