Ухвала суду № 17311725, 14.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2011 р. м. КиївК-7667/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т.

Конюшка К.В.

Калашнікової О.В.

Леонтович К.Г.

Цуркана М.І. розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВА" на постанову господарського суду Львівської області від 02.11.2007р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2009р. у справі № 22а-3 722/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВА" до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова та Пенсійного фонду України про визнання незаконними рішень та притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВА" звернулось до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова та Пенсійного фонду України, з позовом, в якому, з урахуванням змін та доповнень, просило визнати незаконними рішення УПФ України № 9707/09-10 від 14.06.2007р. та рішення Управління ПФ України в Личаківському районі м. Львова № 155/04/20775022 від 11.04.2007р., а також притягнути за порушення вимог ст.3 Закону України «Про державну службу»до адміністративної відповідальності Першого заступника Голови правління ПФ України ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, то підприємство звільнено від сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Постановою господарського суду Львівської області від 02.11.2007р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2009р., в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними рішення ПФ України № 9707/09-10 від 14.06.2007р. і рішення Управління ПФ України в Личаківському районі м. Львова № 155/04/20775022 від 11.04.2007р. відмовлено; в решті позовних вимог провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВА" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Акта № 38 від 19.03.2007р. перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування встановлено заниження суми виплат за період травень 2004р. - січень 2007р., що включають фактичні витрати на оплату праці працівників, оплату перших пяти днів тимчасової непрацездатності та сум допомоги у звязку з тимчасовою непрацездатністю, сум доходу, що розподіляється між членами колективних орендних підприємств, сільськогосподарських колективів, фермерських господарств, на які нараховуються страхові внески, в розмірі 14575,57 грн., в результаті чого здійснено донарахування своєчасно необчислених страхових внесків в сумі 4670,54 грн.

На підставі вищевказаного Акта Управлінням ПФ в Личаківському районі м. Львова було прийнято рішення № 122/04/20775022 від 23.03.2007р. про застосування фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків на суму 2180,11 грн.

По результатам адміністративного оскарження вищевказаного рішення Головним управлінням ПФ України у Львівській обл. останнє скасовано по причині допущеної методологічної помилки, яка полягала у невірному донарахуванні суми внесків за січень 2007р.: замість ставки 33,2% застосовано 31,8%, що потягнуло за собою невірне обчислення штрафної санкції. Наведені доводи викладені в рішенні Головного управління ПФ України у Львівській обл. № 31 від 05.04.2007р.

На виконання вищевказаного рішення Управлінням ПФ України в Личаківському районі м.Львова було зроблено новий розрахунок донарахованих внесків та прийнято нове рішення № 155 від 11.04.2007р. про застосування фінансових санкцій на суму 2180 грн. 33 коп.

Вищевказане рішення оскаржувалося позивачем в порядку адміністративного оскарження, який регламентується Порядком розгляду органами ПФ України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, затв. постановою правління ПФ України № 21-2 від 19.12.2003р., і в кінцевому підсумку було прийнято рішення ПФ України № 9707/09-10 від 14.06.2007р. про відхилення скарги ТОВ «Ева».

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування субєктів підприємницької діяльності, які використовують спрощену систему оподаткування, а дія Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»№727/98 від 03.07.1998р. не поширюється на платежі до страхових фондів, у тому числі на страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулює відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування (стаття 5). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-ІV установлено, що загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в обєднаннях громадян, у фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 цього Закону страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 належать до платників страхових внесків і зобовязані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 цього нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Разом із цим, у статті 18 Закону № 1058- ІV закріплено, що страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обовязкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування передбачено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», де, як і в Законі № 1058- ІV, не визначено такої пільги як звільнення від сплати цього збору для субєктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обовязок сплачувати страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування осіб, які працюють у субєктів підприємницької діяльності платників єдиного податку, не залежить від статусу платника податку.

Згідно п. 4 ч. 9 ст. 106 вказаного Закону, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників зокрема такі фінансові санкції: за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВА" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 02.11.2007р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2009р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: