Ухвала суду № 17310576, 26.07.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"26" липня 2011 р. Справа № 2а-9035/10/0670

номер рядка статистичного звіту 8.2.6

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю представника позивача

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкова інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" травня 2011 р. у справі № 2а-9035/10/0670 за позовом Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року Державне підприємство "Коростенське лісомисливське господарство" звернулось до суду з вказаним позовом. Посилалося на те, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р. посадовими особами відповідача складений акт від 05.11.2010 р. №686/23-01/00991841, в якому було зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп.5.2.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2008 р. на 124750 грн., за 2009 р. на 489588 грн. та заниження податку на прибуток за 1 півріччя 2010 р. на 195717 грн.;

- пп. 3.1.1 ст. 3, пп. 7.3.1, 7.4.1, 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 126833 грн.;

- пп. 8.1.2 ст. 8, ст. 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 859362,38 грн., внаслідок чого підприємству нараховано пеню за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб в розмірі 196362,92 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем 15.11.2010 року були винесені податкові повідомлення рішення - № 0001022301/0 про визначення додаткового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 195117 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 46200 грн., разом -241317 грн.,

- № 0001012301/0 про визначення додаткового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 126833 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 63417 грн., разом - 190250 грн.;

- № 0001041702/0 - про визначення додаткового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 383, 96 грн., застосування штрафної санкції з податку з доходів найманих працівників в розмірі 767, 92 грн. та нарахування пені в сумі 196362,92 грн., разом -197514, 80 грн.

Позивач вказував, що зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а саме: № 0001022301/0 в повному обсязі, № 0001012301/0 в частині визначення додаткового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 34526 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 17263 грн., разом - 51789 грн. , № 0001041702/0 - в частині нарахування пені з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 196362,92 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 року позовну заяву Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 15 листопада 2010р. :

- № 0001022301/0 про визначення додаткового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 195117 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 46200 грн., разом -241317 грн.,

- № 0001012301/0 в частині визначення додаткового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 34526 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 17263 грн., разом - 51789 грн.;

- № 0001041702/0 - в частині нарахування пені з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 196362,92 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Коростенською обєднаною державною податковою інспекцією Житомирської області проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої було складено акт від 05.11.2010 р. №686/23-01/00991841 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що податковим органом під час перевірки виявлено порушення, зокрема:

- пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого позивачем за перевірений період було завищено валові витрати на суму вартості послуг з заготівлі лісопродукції сторонніми субєктам господарювання на загальну суму 681757 грн. без врахування сум податку на додану вартість, в тому числі: ПП ОСОБА_5 - на суму 18499,30 грн., ПП ОСОБА_6 на суму 129474,12 грн., ПП ОСОБА_7 на суму 130270 грн., ПП ОСОБА_8 на суму 42045,30 грн., ПП "Агропак" на суму 64734,41 грн., ПП ОСОБА_9 на суму 106545,63 грн., ПП ОСОБА_10 на суму 32358 грн., ПП ОСОБА_11 на суму 51717,91 грн., ПП ОСОБА_12 на суму 9175 грн., ПП ОСОБА_13 на суму 11501,10 грн., ПП ОСОБА_14 на суму 5615,15 грн., ПП ОСОБА_15 на суму 79821,44 грн.,

- п.5.1, пп. 5.2.1, 5.3.9 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого підприємством було безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів (бензин А-76) у ТОВ "Юрдис" на загальну суму 98713 грн.;

- пп. 7.4.1, 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем було завищено податковий кредит на загальну суму 34526 грн., в тому числі за операціями з ПП "Агропак"- на суму податку 12946,88 грн., з ПП ОСОБА_12 - на суму податку 1835 грн. та з ТОВ "Юрдис"- на суму податку 19742,62 грн.;

- пп. 8.1.2 ст. 8, ст. 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 859362,38 грн., внаслідок чого підприємству нараховано пеню за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб в розмірі 196362,92 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем 15.11.2010 р. було винесено податкові повідомлення-рішення №0001022301/0, №0001012301/0 та №0001041702/0.

Вирішуючи спір щодо порушень позивачем правил визначення зобов'язань з податку на прибуток підприємств, які вказані в акті відповідача, суд встановив, що позивач є постійним лісокористувачем, якому для ведення лісового господарства державою надано у постійне користування лісові угіддя, що його права та обовязки, як постійного лісокористувача, визначені ст. 19 Лісового кодексу України. Відповідно до них позивач має виключне право на заготівлю деревини.

Згідно листа Державного комітету лісового господарства України від 20.01.2011 року відповідно до чинного законодавства вибір механізму заготівлі деревини власниками лісів і постійними лісокористувачами-суб'єктами господарювання обирається на власний розсуд. Заготівля може здійснюватися власними силами або на підставі господарських договорів з іншим суб'єктом господарювання.

Положеннями п. 160 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства, що були затверджені наказом Держкомлісгоспу України (чинними у спірний період) передбачено, що вартість робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми організаціями, в повному розмірі відносяться до складу собівартості продукції (робіт, послуг) лісозаготівельного підприємства.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач, укладаючи з окремими субєктами господарювання фізичними особами (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ПП "Агропак", ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15) договори щодо надання послуг по виконанню лісозаготівельних робіт, діяв в межах наданого йому виключного права на заготівлю деревини.

Оскільки за вказаними договорами на користь позивача були виконані роботи по заготівлі деревини загальною вартістю 681757 грн. без врахування податку на додану вартість, що підтверджується актами передачі-приймання виконаних робіт та нарядами на оприбуткування деревини, то позивач на підставі положень п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", правомірно відніс вартість наданих йому послуг в розмірі 681757 грн. до складу валових витрат.

Є правильними також висновки суду першої інстанції, що позивач з дотриманням приписів п.5.1, пп.5.2.1, 5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відніс до складу валових витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів (бензин А-76) у ТОВ "Юрдис" на загальну суму 98713 грн., оскільки здійснення цих операцій було спрямовано на досягнення позивачем господарських наслідків. Реальність господарських операцій підтверджується первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Будь-яких зауважень щодо змісту первинних бухгалтерських документів, на підставі яких позивачем було проведено відображення цих операцій в податковому обліку, як в акті перевірки, так і в суді першої інстанції представники відповідача не висловлювали.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що перед укладанням з контрагентами господарських договорів позивач не був зобовязаний здійснювати перевірки наявності у ТОВ "Юрдис" технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та інших умов, необхідних для здійснення ними господарської діяльності.

Установленим в ході перевірки обставинам щодо ТОВ "Юрдис" суд надав належну оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Вирішуючи спір в частині порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення суми податкового кредиту за операціями з по ПП "Агропак" на суму податку 12946,88 грн., з ПП ОСОБА_12 на суму податку 1835 грн., з ТОВ "Юрдис" на суму податку 19742,62 грн., про що зазначено в акті, суд встановив наступне.

Позивач на протязі періоду, що підлягав перевірці, отримав від ПП "Агропак" згідно укладеного договору №183 від 01.12.2009 р. послуги по заготівлі деревини на суму 77681,29 грн., включаючи суму ПДВ 12946,88 грн., в т.ч.:- за грудень 2009 р. в сумі 32473,95 грн., в т.ч. ПДВ 5412,34 грн.; за січень 2010 р. в сумі 3371,69 грн., в т.ч. ПДВ 561,95 грн.; за лютий 2010 р. в сумі 19079,65 грн., в т.ч. ПДВ 3179,94 грн.; за травень 2010 р. в сумі 5018,77 грн., в т.ч. ПДВ 836,46 грн.; за червень 2010 р. в сумі 17737,13 грн., в т.ч. ПДВ 2956,19 грн.

Окрім цього відповідно до умов Договору №292 від 28.12.2005 р. (з доповненнями №4/150-1 від 11.02.2008 р.) укладеного з ПП ОСОБА_12 в січні 2010 р. позивач отримав від нього послуги з заготівлі лісопродукції на суму 11010,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1835,00 грн.

Проте, оскільки ПП "Агропак" та ПП ОСОБА_12 за такими операціями не надали позивачу податкові накладні, то вказані суми податку не були включені до складу податкового кредиту, що підтверджується даними Реєстрів отриманих податкових накладних та даними розділу ІІ додатку 5 "Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" Декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди.

Згідно п.4.1 ст. 4 Закону України " Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Пп. 7.4.1 ст. 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до пп. 7.4.4 ст.7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності доводів відповідача про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку за операціями з ПП "Агропак" та ПП ОСОБА_12, оскільки вказані факти не мали місця.

Вирішуючи питання правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку за податковими накладними, що були отримані ним від ТОВ "Юрдис" на суму 19742,62 грн., суд дійшов правильного висновку, що позивачем були дотримані всі вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" стосовно включення сум податку за податковими накладними, що були отримані від ТОВ "Юрдис", а саме:

- факт оприбуткування паливно-мастильних матеріалів підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами (накладними);

- придбання матеріалів здійснювалось з метою їх послідуючого використання в господарській діяльності позивача ( що не заперечується в акті перевірки відповідачем);

- факт нарахування (сплати) податку підтверджується податковими накладними. Зауважень щодо їх наявності та правильності складання відповідачем, як в акті перевірки так і в ході судового дослідження доказів представниками відповідача зроблено не було.

Крім цього суд правильно прийняв до уваги те, що в момент видання податкових накладних ТОВ "Юрдис" перебувало в Реєстрі платників податку на додану вартість, йому було присвоєно відповідний індивідуальний податковий номер, воно мало відповідне свідоцтво такого платника.

Тому, дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення №0001012301/0 в частині визначення позивачу додаткового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 34526 грн. та застосованої до нього штрафної (фінансової) санкції в розмірі 17263 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір в частині правомірності нарахування пені за несвоєчасну сплати зобовязань з податку з доходів фізичних осіб, суд першої інстанції встановив, що повідомленням - рішенням №0001041702/0 відповідач нарахував позивачу, як зазначено в тексті акту перевірки за порушення ним вимог пп. 8.1.2 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та пп. 16.1.2, 16.4.1 ст. 16, пп. 17.1.9 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", штрафні (фінансові) санкції в розмірі 196362,92 грн.

Порядок нарахування та сплати пені за прострочення податкових зобовязань визначений в ст. 1 та 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідно до п.п. 1.3 та 1.4 ст. 1 цього Закону пеня нараховується лише на суму податкового боргу, що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання, а податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк.

Положеннями п.. 16.1.1 ст. 16 Закону встановлено, що нарахування пені починається після закінчення встановлених строків погашення такого узгодженого податкового зобов'язання. Процедуру узгодження податкового зобовязання (самостійно або в апеляційному порядку) унормовано ст. 5 зазначеного Закону. Його п..1 ст. 5 визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації.

Згідно приписів п.5.2 Закону апеляційне узгодження податкового зобовязання вважається таким, що відбулося в день коли:

- платник податків отримав податкове повідомлення і в подальшому не оскаржує його;

- завершена процедура апеляційного узгодження податкового зобовязання за правилами, що наведені в ст. 5 Закону.

Задовольняючи позов в цій частині, суд дійшов обґрунтованого, що оскільки відповідачем не було надано суду жодних доказів наявності у позивача узгоджених сум заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, що залишались несплаченими ним на момент завершення відповідачем документальної перевірки, то під час видання оскаржуваного рішення №0001041702/0, відповідач не був наділений правом нарахування пені з податку з доходів фізичних осіб. Окрім цього суд першої інстанції правильно зазначив, що оскаржуване рішення №0001041702/0, в частині нарахування пені в розмірі 196362,92 грн. суперечить приписам ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а отже, є протиправним і має бути скасоване.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на обґрунтованість прийнятого судом рішення.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Малахова

судді: А.В. Жизневська

Т.С. Котік

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Державне підприємство "Коростенське лісомисливське господарство" 3-й провулок Шатрищанський, 3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11501

3- відповідачу Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області вул. Коротуна, 3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500