Ухвала суду № 17309249, 11.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11286/10/7/0170

11.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКучерука О.В.,

суддів Омельченка В. А. , Цикуренка А.С. секретар судового засіданняПрохорова Е.В.

за участю сторін:

представника відповідача - Безверха Ю.А.,

представник позивача - не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 16.11.2010 року у справі № 2а-11286/10/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маіс Крим ЛТД" (вул. Київська, 117 кв. 2, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2010 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі по тексту - ДПІ в м. Сімферополі) №0023132301/0 від 26.08.2010 року про визначення ТОВ "Маіс Крим ЛТД" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 410821,50 грн., в тому числі 273881,00 грн. основного платежу і 136940,50 грн. штрафних санкцій; визнано протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі щодо зменшення ТОВ "Маіс Крим ЛТД на підставі акту перевірки №10849/23-7/35284198 від 13.08.2010 року від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 9019223,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Маіс Крим ЛТД" 03,40 грн. судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, ДПІ в м. Сімферополі звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2010 року, у позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у звязку з чим підлягає скасуванню.

Зокрема заявник апеляційної скарги зазначає, що в ході проведення перевірки позивача за період з 06.08.2007 року по 31.03.2010 року було встановлено завищення ним валових витрат в розмірі 9819223 грн., в тому числі у 4 кварталі 2009 року на суму 800000 грн. внаслідок арифметичної помилки головного бухгалтера та 9019223 грн. по взаємовідносинам з постачальниками: ТОВ "Олімп Інвест 92", ТОВ "Укрспецтехнопоставка", ТОВ "Будмонтажтехнології", ТОВ "Рос Буд Компані", ТОВ "Влад-Дар" та ТОВ "Оксамит", які згідно бази даних ДПІ в м. Сімферополі не мають на балансі власних основних засобів, трудових ресурсів, с/г діяльність не є основним видом їх діяльності. ДПІ вважає, що підтвердити звязок цих витрат з господарською діяльністю позивача неможливо, оскільки до перевірки не надані товарно-транспортні накладні на перевезення добрива із зазначеними номерами транспортних засобів, прізвища водія та наявності відміток про отримання вантажу, не надано повного звіту по виконаним роботам з вказанням кількості оброблених гектарів землі, відсутня калькуляція собівартості виконаних робіт по підготовці ґрунту, виконанню робіт по збору врожаю пшениці, ячменю, ріпаку, посіву зернових культур, передпосівної обробки посівних площ. У звязку з цим, на думку відповідача, вказані операції є безтоварними.

На думку апелянта, ТОВ "Маіс Крим ЛТД" за рахунок вищеназваних підприємств неправомірно формувало валові витрати, тобто згідно з характером операцій є вигодонабувачем платником податків, який намагається отримати вигоду за рахунок бюджету, шляхом формування валових витрат через низку посередників, здійснення по ланцюгу постачання так званих безтоварних операцій, коли угоди між транзитними підприємствами відбуваються лише на папері, та вважає, що укладені між ТОВ "Маіс Крим ЛТД" та постачальниками-контрагентами та здійснені господарські операції (придбання товарів та послуг) за умови укладеного договору є нікчемними, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що порушує публічний порядок, не відповідає вимогам закону та вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До того ж вказує, що станом на момент проведення перевірки дані підприємства не звітуються по податкам та платежам до ДПІ в м. Сімферополі, де знаходяться на обліку.

Таким чином, апелянт вважає, що позивачем при формуванні валових витрат порушено п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо спірної суми ПДВ у розмірі 273881,00грн., то як зазначив апелянт, перевіркою було встановлено, що операції з придбання та реалізації товарів та послуг з контрагентами: ТОВ "Олімп Інвест 92", ТОВ "Укрспецтехнопоставка", ТОВ "Будмонтажтехнології", ТОВ "Рос Буд Компані", ТОВ "Влад-Дар" та ТОВ "Оксамит" мали нетоварний характер, оскільки в ході перевірки не було надано документів, що підтверджують факти здійснення доставки товару (товарно-транспортні накладні, акти приймання товарів), а відтак, за цими операціями, відповідно до п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивач не мав права відносити нараховані (сплачені) суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Так, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону визначає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити по мотивам, викладеним у ній.

Позивач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 11.05.2011 року не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Розглянувши справу в порядку ст.ст. 195, 196 КАС України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.07-06.08.2010 року ДПІ в м. Сімферополі була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Маіс Крим ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.08.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 10849/23-7/35284198 від 13.08.2010 року.

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого зменшено відємне значення обєкту оподаткування у розмірі 9819223 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 274045грн., у тому числі за квітень 2009 року в сумі 27607 грн., за травень 2009 року сумі 51872 грн., за червень 2009 року в сумі 150251 грн., за липень 2009 року в сумі 44315 грн.

Дані висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі №0023132301/0 від 26.08.2010 року, яким ТОВ "Маіс Крим ЛТД" була визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 411067,50 грн., в тому числі 274045,00 грн. основного платежу і 137022,50 грн. штрафних санкцій, а також в акті перевірки вказано про зменшення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 9819223грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи, позивач оспорює донарахування йому податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 410821,50 грн., в тому числі 273881,00грн. основного платежу і 136940,50грн. штрафних санкцій (за виключенням 164,00 грн. основного платежу ця сума не підтверджувалася на момент проведення перевірки податковою накладною, що не оспорюється позивачем, та відповідно 82,00 грн. штрафних санкцій на цю суму донарахування ПДВ), а також дії ДПІ в м. Сімферополі щодо зменшення позивачу на підставі акту перевірки №10849/23-7/35284198 від 13.08.2010 року відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 9019223 грн. (за виключенням 800000,00 грн., які були помилково віднесені до валових витрат внаслідок арифметичної помилки головного бухгалтера і це позивачем не оспорюється).

Так, оцінюючи правомірність вищевказаного податкового повідомлення-рішення в оскарженій частині, а також правомірність зменшення відповідачем позивачу відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 9019223 грн., судова колегія встановила наступне.

У п. 3.1.2 акту перевірки зазначено, що за період з 06.08.2007 року по 31.03.2010 року ТОВ "Маіс Крим ЛТД" задекларовано скориговані валові витрати у сумі 43193002 грн., в той час як перевіркою повноти визначення валових витрат за період 06.08.2007 року по 31.03.2010 року встановлено їх завищення у розмірі 9819223 грн. (в т.ч. по періодах - 3 кв. 2008 року 760595 грн., 4кв. 2008 року 1838174 грн., 1 кв. 2009 року 998673 грн., 2 кв. 2009 року 1035500 грн., 3 кв. 2009 року 366717 грн., 4 кв. 2009 року 1030312 грн., 1 кв. 2010 року 3789252 грн.).

На стор. 24 акту перевірки (п. 6) зазначено, що перевіркою відображених у рядку 04.9 Декларацій "Відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року" показників ТОВ "Маіс Крим ЛТД" за період з 06.08.2007 року по 31.03.2010 року у загальній сумі 9819223 грн. встановлено, що ТОВ "Маіс Крим ЛТД" по результатам господарської діяльності за 2009 рік задекларувало збитки у розмірі 9819223 грн. в перенесені у декларацію 1кв. 2010 року також у рядок 04.9. Крім того, відображено, що перевіркою встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.9 Декларацій "Відємне значення обєкту оподаткування попереднього податкового року", згідно порушень, викладених у п. 1 розділі 3.1.2 на суму 6029971 грн. та згідно даних перевірки уточнюючого розрахунку по податку на прибуток № 127525 від 23.07.2010 року показників рядка 04.9, який уточнювався, завищено на суму 3789252 грн.

При цьому, в чому полягає завищення показників рядка 04.9 уточнюючого розрахунку по податку на прибуток № 127525 від 23.07.2010 року на суму 3789252 грн., відповідачем не зазначено, що суперечить вимогам п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, відповідно до якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, а також п.2.3.4 даного Порядку, відповідно до якого не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

В свою чергу, відхилення на суму 6029971 грн. склалися в результаті неправомірного, на думку ДПІ, віднесення до складу валових витрат: 1) 800000,00 грн. у 4 кв. 2009 року внаслідок арифметичної помилки головного бухгалтера; 2) вартості послуг по прибиранню каміння з полів на суму 287293 грн. (у т.ч. по періодах: 3 кв. 2008 року у сумі 248579 грн., 4 кв. 2008 року у сумі 38714 грн.), наданих ТОВ "Олімп Інвест 92" (стан платника згідно бази автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.07.2009 року та вдруге анульовано 14.04.2010 року; 3) вартості послуг по обприскуванню ЗЗР, посів гірчиці, виконання робіт по підготовці ґрунту, виконання робіт по посіву с/г культур, припосівна культивація та посів пшениці на суму 878013,99 грн. (у т.ч. по періодах: 1 кв. 2009 року у сумі 53548 грн., 2 кв. 2009 року - у сумі 247333,32 грн., 3 кв. 2009 року у сумі 356716 грн., 4 кв. 2009 року у сумі 53548 грн., 2 кв. 2009 року у сумі 247333,32 грн., 3 кв. 2009 року у сумі 35716 грн., 4 кв. 2009 року у сумі 220416,67 грн.), наданих ТОВ "Укрспецтехнопоставка" (стан платника згідно бази автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України 3 (прийнято рішення про припинення (ліквідація, закриття), свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.04.2010 року; 4) вартості транспортних послуг по перевезенню зерна, вантажів, мінеральних добрив на суму 27729,16 грн. (у т.ч. по періодам: 2 кв. 2009 року на суму 8333,33 грн., 3 кв. 2009 року на суму 10000 грн., 4кв. 2009 року на суму 9395,83 грн.), отриманих від ТОВ "Будмонтажтехнології" (стан платника згідно бази автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України 0 (основний платник), свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.04.2010 року; 5) придбання добрива у ТОВ "Рос Буд Компані" на суму 307500грн. (у т.ч. по періодам: 1 кв. 2009 року у сумі 307500 грн.) (стан платника згідно бази автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України 3 (прийнято рішення про припинення (ліквідація, закриття), свідоцтво платника ПДВ анульовано 25.05.2010 року; 6) надання послуг ТОВ "Влад-Дар" по підготовці ґрунту, виконанню робіт по збору врожаю пшениці, ячменю, ріпаку, посіву зернових культур, передпосівна обробка посівних площ на суму 2668982 грн. (у т.ч. по періодам: 3 кв. 2008 року на суму 512016,00 грн., 4 кв. 2008 року на суму 1133174,00 грн., 1кв. 2009 року на суму 243958,34 грн., 2 кв. 2009 року на суму 779833,34 грн. (свідоцтво платника ПДВ анульовано 25.12.2007 року); 7) придбання добрива у ТОВ "Оксамит" на суму 1098667 грн. (у т.ч. по періодам: 4 кв. 2008 року на суму 705000 грн., 1кв. 2009 року на суму 393667 грн.) (свідоцтво платника ПДВ анульовано 25.12.2007 року)

Таким чином, позивач оспорює зменшення відповідачем відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток на суму 9019223,00 грн., в тому числі на суму 3789252 грн. - у рядку 04.9 уточнюючого розрахунку по податку на прибуток № 127525 від 23.07.2010 року, відносно якої акт перевірки не містить жодних посилань про виявлені порушення - завищення показників в уточнюючому розрахунку, а також 5229971,00 грн. - по взаємовідносинам позивача у перевіреному періоді з вищевказаними підприємствами-контрагентами.

За висновком ДПІ в м. Сімферополі витрати по взаємовідносинам з вищевказаними підприємствами-контрагентами позивач безпідставно, у порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відніс до складу валових через не підтвердження використання вищеперелічених послуг у господарській діяльності підприємства. Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що відповідно до бази даних ДПІ в м. Сімферополі вищевказані підприємства не мають на балансі власних основних засобів, трудових ресурсів, с/г діяльність не є основним видом їх діяльності. Крім того, підтвердити звязок цих витрат з господарською діяльністю ТОВ "Маіс Крим ЛТД" неможливо, оскільки до перевірки не надані товарно-транспортні накладні на перевезення добрива із зазначеними номерами транспортних засобів, прізвища водія та наявності відміток про отримання вантажу, не надано повного звіту по виконаним роботам з вказанням кількості оброблених гектарів землі, відсутня калькуляція собівартості виконаних робіт по прибиранню каміння з полів, посіву с/г культур, припосівна культивація та посів пшениці, перевезенню зерна, вантажів, мінеральних добрив, відсутня калькуляція собівартості виконаних робіт по підготовці ґрунту, виконанню робіт по збору врожаю пшениці, ячменю, ріпаку, посіву зернових культур, передпосівної обробки посівних площ.

Таким чином, за висновком ДПІ операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств не проводились і мали безтоварний характер, оскільки в ході перевірки не було надано документів, підтверджуючих факти здійснення доставки товару, надання послуг (товарно-транспортні накладні, акти приймання товарів) та інші.

Крім того, ДПІ дійшла висновку про те, що ТОВ "Маіс Крим ЛТД" за рахунок вищевказаних підприємств формувало валові витрати, тобто згідно з характером операцій є вигодонабувачем платником податків, який намагається отримати вигоду за рахунок бюджету, шляхом формування валових витрат через низку посередників, здійснення по ланцюгу постачання так званих безтоварних операцій, коли угоди між транзитними підприємствами відбуваються лише на папері, та дійшла висновку, що укладені позивачем з контрагентами договори є нікчемними, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що порушує публічний порядок, не відповідають вимогам закону та вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судова колегія з даними висновками ДПІ не погоджується та вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2008 року між ТОВ "ТК Олімп Інвест 92" (Виконавець) та ТОВ "Маіс Крим ЛТД" (Замовник) був укладений договір № 16/07, відповідно до умов п. 1.1 якого сторони домовились про те, що на умовах, викладених в розділах даного договору, Виконавець зобовязується виконати види робіт, вказані у специфікації, а Замовник прийняти та оплатити вищевказані роботи. Підтвердження виконання робіт, оформлених у вигляді актів виконаних робіт, додаються до даного договору та є його невідємною частиною.

Вартість виконуваних за даним договором робіт встановлена у валюті України гривні та вказана у Додатку до даного договору (п. 2.1 договору).

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи специфікацій № 1 від 01.07.2008 року, № 2 від 06.08.2008 року, № 3 від 11.08.2008 року, № 4 від 12.08.2008 року, № 5 від 15.08.2008 року, № 6 від 22.08.2008 року, № 7 від 01.09.2008 року, № 8 від 09.09.2008 року, № 9 від 19.09.2008 року, № 10 від 18.09.2008 року, № 11 від 12.11.2008 року та № 12 від 28.11.2008 року сторонами було погоджено виконання робіт прибирання каміння на полях.

Виконання даних робіт підтверджується двостороннє підписаними сторонами договору актами виконаних робіт № 1 від 29.07.2008 року на суму 32300,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5383,33 грн.), № 2 від 06.08.2008 року на суму 16100,00 грн. (в.т.ч. ПДВ 2683,33 грн.), № 3 від 11.08.2008 року на суму 26950,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4491,67 грн.), № 4 від 12.08.2008р. на суму 37640,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6273,33 грн.), № 5 від 15.08.2008 року на суму 53800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8966,67 грн.), № 6 від 22.08.2008 року на суму 16130,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2688,33 грн.), № 7 від 01.09.2008 року на суму 11840,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1973,33 грн.), № 8 від 09.09.2008 року на суму 16180,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2696,67 грн.), № 9 від 19.09.2008 року на суму 10754,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 1792,33 грн.), № 10 від 18.09.2008 року на суму 26885,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4480,83 грн.), № 11 від 12.11.2008 року на суму 17207,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2867,83 грн.) та № 12 від 28.11.2008 року на суму 21507,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3584,50 грн.).

Крім того, судом встановлено, що 04.02.2009 року між ТОВ "Рос Буд Компані" (Продавець) та ТОВ "Маіс Крим ЛТД" (Покупець) укладено договір № 1 купівлі-продажу, відповідно до умов п. 1.1 якого Продавець зобовязався передати у власність Фалькон, ROZASOL (товар), а Покупець зобовязується прийняти або організувати приймання товару отримувачем та сплачувати Продавцю вартість товару відповідно до умов договору.

Порядок розрахунків передбачений сторонами у п. 5.1 та п. 5.2 даного договору.

Як слідує з витратної накладної № РН-0000001 від 04.02.2009 року, ТОВ "Рос Буд Компані" було відвантажено ТОВ "Маіс Крим ЛТД" обумовлений у договорі товар на суму 307500,00 грн., в т.ч. ПДВ 51250,00 грн.

Судом також встановлено, що 10.03.2009 року між ТОВ "Влад-Дар" (Виконавець) та ТОВ "Маіс Крим ЛТД" (Замовник) був укладений договір № 10/03/09 на виконання робіт по передпосівній обробці посівних площ, відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець надає послуги з виконання повного обсягу робіт: передпосівній обробці внесення аміачної селітри; передпосівна культивація; посів ярового ячменю (надалі Роботи) власним пересувним складом, необхідним для даного виду робіт, із залученням третіх осіб та укладанням договорів на виконання робіт з ними, із застосуванням матеріалів Замовника на умовах даного договору.

Роботи проводяться на полях, розташованих на території Степнівської селищної ради, с. Степне Первомайського району АР Крим на загальній площі 200га (п. 1.2 договору).

В силу п. 3.2 даного договору в день закінчення кожного етапу робіт згідно з Планом сторони підписують акт виконаних робіт та засвідчують його печаткою. У випадку не підписання Замовником акту виконаних робіт в день закінчення робіт, Виконавець визначає обсяг виконаних робіт відповідно до отриманого плану.

Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 24.07.2009 року (п. 3.5 договору).

Між цими ж сторонами, як свідчать матеріали справи, 10.03.2009 року був також укладений договір № 10/03/09-1 на виконання робіт з обробки посівних площ, відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець надає послуги з виконання повного обсягу робіт: по обробці посівних площ, посіву зернових культур соняшника та подальшої їх позакореневої обробки та прибирання врожаю (надалі роботи) власним пересувним складом, необхідним для даного виду робіт, із залученням третіх осіб та укладанням договорів на виконання робіт з ними, із застосуванням власних засобів захисту рослин, насіннячкового матеріалу, мінеральних добрив та дизельного палива на умовах даного договору, відповідно до затвердженого плану виконання робіт (Додаток № 1).

Роботи проводяться на полях, розташованих на території Степнівської селищної ради, с. Степне Первомайського району АР Крим на загальній площі 400га (п. 1.2 договору).

В силу п. 3.2 даного договору в день закінчення кожного етапу робіт згідно з Планом сторони підписують акт виконаних робіт та засвідчують його печаткою. У випадку не підписання Замовником акту виконаних робіт в день закінчення робіт, Виконавець визначає обсяг виконаних робіт відповідно до отриманого плану.

Розрахунки за договором здійснюються платіжними дорученнями Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі наданих рахунків та підтверджених в Актах виконаних робіт, накладних та податкових накладних, засвідчених уповноваженими представниками Виконавця відповідно до умов договору та замовлення, на умовах 100% оплати за поставлені послуги та матеріали. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 15.06.2009 року (п. 3.6, п. 3.7 договору).

Як свідчать матеріали справи, сторонами договору були погоджені Плани виконання відповідних робіт.

Крім того, як встановлено судом, протягом перевіреного періоду між позивачем та ТОВ "Влад Дар" були також укладені договори: № 10/02/09-1 від 10.02.2009 року на виконання робіт з обробки посівних площ (на полях, розташованих на території с. Трудове Сакського району АР Крим на площі 300га п. 1.2 договору), № 27/11/08-5 купівлі-продажу від 28.11.2008 року, № 10/08/20-1 від 10.10.2008 року на виконання робіт по обробці посівних площ (на полях, розташованих на території Степнівської селищної ради Первомайського району АР Крим на загальній площі 1000га); № 10/10/08-01 купівлі-продажу від 10.10.2008 року; № 10/08/28-01 від 28.10.2008 року про купівлю-продаж незавершеного сільськогосподарського виробництва; № 25 від 22.08.2008 року та № 17 від 10.07.2008 року про надання послуг з підготовки ґрунту шляхом дискування на площах Замовника, розташованих в с. Степне та Черновка Первомайського району АР Крим.

На підтвердження факту фактичного виконання ТОВ "Влад Дар" передбачених вищевказаними договорами робіт та послуг позивачем до матеріалів справи надані відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Як свідчать матеріали справи, 05.11.2008 року між ТОВ "Оксамит" (Постачальник) та ТОВ "Маіс Крим ЛТД" (Покупець) був укладений договір поставки № 11/08/05-01, відповідно до умов п. 1 якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця, а Покупець оплатити та прийняти товар мінеральні добрива: нітроамофоска NPC -16/16/16 в кількості 150 тон на суму 705000,00 грн., в т.ч. ПДВ 117500,00 грн. (додаток № 1).

Розрахунки за договором здійснюються платіжними дорученнями Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі наданого рахунку, на умовах 100% попередньої оплати на товар в строки не пізніше 20.12.2008 року (п. 3.2 договору).

Крім того, 16.02.2009 року між ТОВ "Оксамит" (Постачальник) та ТОВ "Маіс Крим ЛТД" (Покупець) був укладений договір поставки № 16/02/09-01, відповідно до умов п. 1 якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця, а Покупець оплатити та прийняти товар мінеральні добрива: селітра аміачна 75 тон на суму 195000,00 грн., в т.ч. ПДВ 32500,00 грн. (додаток № 1).

Розрахунки за договором здійснюються платіжними дорученнями Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі наданого рахунку, на умовах 100% попередньої оплати на товар (п. 3.2 договору)

Наявні в матеріалах справи витратні накладні № РН-0000005 від 10.11.2008 року на суму 705000,00 грн. (в т.ч ПДВ 117500,00 грн.), № РН -0000002 від 20.02.2009 року на суму 377000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 62833,33 грн.) та № РН-0000004 від 20.03.2009 року на суму 20000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3333,33грн.) підтверджують факт прийняття-передачі зазначеного в них товару мінеральних добрив.

Як свідчать матеріали справи, 29.09.2009 року між ТОВ "Будмонтажтехнології" (Перевізник) та ТОВ "Маіс Крим ЛТД" був укладений договір № 29/09-01 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов п. 1.1 якого Перевізник зобовязався виконати для Замовника перевезення сільськогосподарських матеріалів (добрива, зерно, насіння), а Замовник зобовязався сплатити Перевізнику за перевезення обумовлену платню. Перевезення здійснюються автомашинами КАМАЗ вантажопідємністю не менше 15 тон. Розрахунки здійснюються грошовими коштами на розрахунковий рахунок Перевізника та закінчуються до 15.12.2009 року, термін дії цього договору встановлюється з 29.09.2009 року по 14.12.2009 року.

Протягом перевіреного періоду між позивачем по справі та ТОВ "Будмонтажтехнології" також мали місце господарські операції на підставі наступних договорів: договір № 09/07-01 від 09.07.2009 року на виконання сільськогосподарських робіт, договір № 17/06-01 від 17.06.2009 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом, № 17/06-02 від 17.06.2009 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Виконання ТОВ "Будмонтажтехнології" обумовлених у вищенаведених договорах робіт підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт № 961 від 16.07.2009 року, № 29/01 від 01.10.2009 року, № 29/02/1613 від 02.10.2009 року, № 29/03 від 03.10.2009 року, № 29/04 від 15.10.2009 року, № 29/05 від 17.10.2009 року, № 29/06 від 19.10.2009 року, № 29/07 від 20.10.2009 року, № 29/08 від 31.10.2009 року.

Як свідчать матеріали справи, протягом перевіреного періоду позивачем (Замовник) також були укладені договори з ТОВ "Укрспецтехнопоставка" (Виконавець).

Зокрема, 10.07.2009 року між вказаними сторонами був укладений договір № 10/07-01, предметом якого є виконання ТОВ "Укрспецтехнопоставка" сільськогосподарських робіт, вказаних у специфікації. Відповідно до п. 1.1 даного договору підтвердження виконання робіт, оформлене у вигляді актів виконаних робіт, додається до даного договору та є його невідємною частиною. Для виконання умов даного договору Виконавець має право залучати третіх осіб (п. 1.2 договору).

Між сторонами на виконання сільськогосподарських робіт, вказаних у специфікації, також були укладені договори № 22/06-01 від 22.06.2009 року, № 30/01-01 від 30.01.2009 року, на виконання вбирально-польових робіт озимого рапсу - договір № 18/06-01 від 18.06.2009 року.

Виконання ТОВ "Будмонтажтехнології" обумовлених у вищенаведених договорах робіт підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт № 01 від 19.02.2009 року, № 144 від 24.03.2009 року, № 262 від 18.04.2009 року, № 231 від 03.04.2009 року, № 319 від 05.05.2009 року, № 323 від 14.05.2009 року, № 322 від 12.05.2009 року, № 320 від 13.05.2009 року, № 523 від 31.07.2009 року, № 483 від 19.07.2009 року, № 05/689 від 03.08.2009 року, № 08 від 09.09.2009 року, № 09 від 14.09.2009 року, № 10 від 16.09.2009 року, № 10 від 01.10.2009 року, № 12/825 від 09.10.2009 року, № 13/845 від 15.10.2009 року, № 914 від 19.10.2009 року, № 15 від 21.10.2009 року, № 16 від 03.11.2009 року, № 17 від 30.11.2009 року, № 18 від 08.12.2009 року, № 19/1107 від 16.12.2009 року, № 20/1108 від 17.12.2009 року.

В матеріалах справи міститься також копія протоколу виїмки від 08.06.2010 року, складеного УДСБЕП ГУМВС України в Криму по кримінальній справі № 11004030065, з якого, а також з пояснень позивача слідує, що ряд актів виконаних робіт по господарським операціям з ТОВ "Влад Дар", ТОВ "Будмонажтехнології" та ТОВ "Укрспецтехнопоставка" вилучені УДСБЕП ГУМВС України в Криму, у звязку з чим не були надані позивачем до матеріалів даної адміністративної справи.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Твердження апелянта, в обґрунтування нікчемності правочинів з вищезазначеними підприємствами, на ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, судова колегія вважає безпідставними з огляду на наступне.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, як правильно дійшов висновку суд першої інстанції, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, ДПІ в м. Сімферополі належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ "Олімп Інвест 92", ТОВ "Укрспецтехнопоставка", ТОВ "Будмонтажтехнології", ТОВ "Рос Буд Компані", ТОВ "Влад-Дар" та ТОВ "Оксамит" правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Судова колегія вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним витрат до валових витрат та відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру своїх валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, судова колегія виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Матеріали справи свідчать про те, що спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а відтак є дійсними.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", проаналізувавши положення яких суд доходить висновку, що спірні витрати до цього переліку не відносяться.

При цьому, відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Разом з тим, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом цієї норми законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

П. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що витрати за вищевказаними договорами не повязані з господарською діяльністю позивача, судова колегія вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В розумінні даної норми, а також в розумінні наведеного у п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначення валових витрат, до їх складу відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції, мається на увазі саме необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні валові витрати.

У звязку з цим не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта про не підтвердження звязку понесених позивачем витрат з власною господарською діяльністю, оскільки відповідно до бази даних ДПІ в м. Сімферополі контрагенти позивача не мають на балансі власних основних засобів, трудових ресурсів, с/г діяльність не є основним видом їх діяльності.

Крім того, при тлумаченні норм п. 5.1 та п. 5.2 ст. 5 даного Закону ВАСУ вказує на наступне:

1) Факт безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б смислу такої діяльності (постанова від 13.05.2010 року № К-20982/07);

2) До складу валових витрат включаються не тільки витрати, від яких очікується отримання доходу, але і витрати, повязані з підготовкою, організацією та веденням виробництва, тобто витрати на господарські операції, які не повязані з отриманням доходу (ухвала від 11.03.2009 року № К-17808/08);

3) Звязок витрат платника податків з його господарською діяльністю полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг (Лист № 982/13/13-09).

Відповідно до довідки Головного управління статистики в АР Крим з ЄДРПОУ серія АА № 233970, видами діяльності ТОВ "Маіс Крим ЛТД" за КВЕД, є, зокрема, вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництві, виробництво нерафінованих олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, а відтак у суду відсутні підстави вважати, що понесені позивачем витрати за спірними операціями з виконання сільськогосподарських робіт та придбання добрива не повязані з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, в даному випадку, як слідує з матеріалів справи та характеру здійснених господарських операцій зі спірними контрагентами, позивачем були понесені витрати у звязку з підготовкою, організацією та веденням власного виробництва (прибирання каміння з полів, обприскування ЗЗР, посів гірчиці, виконання робіт по підготовці ґрунту, посів с/г культур, припосівна культивація та посів пшениці, транспортні послуги по перевезенню зерна, вантажів, мінеральних добрив, придбання добрива, збирання врожаю тощо), що свідчить про правомірність включення сум за цими операціями до складу валових витрат за правилом першої події на підставі п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Що стосується доводів відповідача про те, що неможливо підтвердити звязок витрат з господарською діяльністю ТОВ "Маіс Крим ЛТД", оскільки до перевірки не надані товарно-транспортні накладні на перевезення добрива із зазначеними номерами транспортних засобів, прізвища водія та наявності відміток про отримання вантажу, не надано повного звіту по виконаним роботам з вказанням кількості оброблених гектарів землі, відсутня калькуляція собівартості виконаних робіт по прибиранню каміння з полів, посіву с/г культур, припосівна культивація та посів пшениці, перевезенню зерна, вантажів, мінеральних добрив, то вони є безпідставними та нормативно необґрунтованими.

Так, у п.п. 5.3.9 ст. 5 та ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.

Разом з тим, відповідно до вимог пунктів 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

П. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 передбачає, що «первинні документи»- це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обовязкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обєм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані позивачем на підтвердження правомірності формування спірних валових витрат документи (договори, специфікації, акти виконаних робіт) містять обовязкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів та повністю підтверджують правомірність віднесення відображених в них витрат до складу валових витрат.

В силу п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, а тому вимоги ДПІ про надання товарно-транспортних накладних на перевезення добрива із зазначеними номерами транспортних засобів, прізвища водія та наявності відміток про отримання вантажу, повного звіту по виконаним роботам з вказанням кількості оброблених гектарів землі, калькуляції собівартості виконаних робіт по прибиранню каміння з полів, посіву с/г культур, припосівної культивація та посіву пшениці, перевезенню зерна, вантажів, мінеральних добрив є безпідставними та нормативно необгрунтованими.

Крім того, щодо висновків ДПІ про обовязковість надання товарно-транспортних накладних, судова колегія зазначає, що дійсно, відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

В той же час, вказані Правила, як і Постанова КМУ № 207 від 25.02.2009 року "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", а також Закон України "Про автомобільний транспорт", визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

З цього слідує, що вказані нормативно-правові акти не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами, та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку, а тому застосуванню до спірних правовідносин не підлягають, адже відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів, у звязку з чим судова колегія доходить висноавку про те, що відповідач не наділений повноваженнями перевіряти дотримання позивачем вимог вищевказаних актів.

До того ж, доводи апелянта про те, що згідно зі ст. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, суд не приймає до уваги у звязку з тим, що в розумінні наведеної норми «єдиний»- означає «єдиний, тобто загальний для всіх», а не в розумінні «єдиний, тобто один».

За таких обставин, висновки ДПІ в м. Сімферополі про безпідставність віднесення позивачем до валових витрат 9019223,00 грн., що спричинило зменшення ДПІ в м. Сімферополі ТОВ "Маіс Крим ЛТД" на підставі акту перевірки № 10849/23-7/35284198 від 13.08.2010 року відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 9019223 грн., є протиправними.

Що стосується донарахування позивачу податкових зобовязань з ПДВ в розмірі 273881,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ "Олімп Інвест 92", ТОВ "Укрспецтехнопоставка", ТОВ "Будмонтажтехнології", ТОВ "Рос Буд Компані", ТОВ "Влад-Дар" та ТОВ "Оксамит" внаслідок порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", то за висновком судової колегії таке донарахування, а також застосування за це відповідних штрафних санкцій, також здійснено ДПІ в м. Сімферополі необґрунтовано, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В свою чергу, в розумінні даного Закону, податкові накладні можуть бути виписані виключно особами, які є платниками ПДВ.

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірним операціям протягом періоду, що перевірявся, підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними ТОВ "Олімп Інвест 92", ТОВ "Укрспецтехнопоставка", ТОВ "Будмонтажтехнології", ТОВ "Рос Буд Компані", ТОВ "Влад-Дар" та ТОВ "Оксамит", які містять всі необхідні реквізити та виписані платниками ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року з наступними змінами і доповненнями.

Так, відповідно до Відомостей про реєстрацію контрагентів ТОВ "Маіс Крим ЛТД" платниками ПДВ з сайту ДПА України, свідоцтва платників ПДВ таких підприємств як: ТОВ "Олімп Інвест 92", ТОВ "Укрспецтехнопоставка", ТОВ "Будмонтажтехнології" та ТОВ "Рос Буд Компані" були анульовані після того, як були укладені угоди та виконані спірні господарські операції, а також підписані відповідні акти виконаних робіт та виписані податкові накладні.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Влад-Дар" не було анульовано, а що стосується свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Оксамит», то воно, як слідує з акту перевірки, було анульовано 25.12.2007 року, але 03.06.2008 року даному підприємству було видано нове свідоцтво платника ПДВ, що підтверджується Відомостями про реєстрацію контрагентів ТОВ "Маіс Крим ЛТД" з сайту ДПА України та наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Оксамит" від 03.06.2008 року.

Таким чином, податкові накладні, виписані даним підприємством у перевіреному періоді, були виписані на підставі вищевказаного свідоцтва платника ПДВ, тобто є належними доказами формування податкового кредиту.

П.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, суми, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Правомірність віднесення сплачених за спірними операціями сум до валових витрат встановлена судом раніше.

За таких обставин, судова колегія вважає висновки ДПІ в м. Сімферополі про завищення позивачем податкового кредиту на суму 273881,00 грн. необґрунтованими, а здійснене на їх підставі донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 273881,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 136940,50 грн. безпідставним.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вказаним вимогам, доказів того, що донарахування позивачу податку на додану вартість та зменшення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток здійснено обґрунтовано, ДПІ в м. Сімферополі не надано, у звязку з чим судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 24, ст.ст. 160, 167, ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2010 року у справі № 2а-11286/10/7/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 травня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Кучерук

Судді підпис В.А.Омельченко підпис А.С. Цикуренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук