Постанова № 17302512, 21.04.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2011 р.справа № 2а-9737/09/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання:Новошицькій О.О.

за участю представників:

позивача:- ОСОБА_1 дов від 10.04.09

відповідача:- ОСОБА_2 дов від 13.12.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТіСі ПриватХозТорг»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.10

у справі № 2а-9737/09/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТіСі ПриватХозТорг»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТіСі ПриватХозТорг»звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, в якому просило скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000461344 від 26.12.07 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6750,85 грн. за порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновку відповідача, що датою імпорту слід вважати дату повного митного оформлення товару (оформлення вантажної митної декларації). Виходячи з чинного законодавства, датою імпорту товару є дата фактичного перетину товаром митного кордону України. В даному випадку такою датою є 12.11.07, а не 04.12.07 як вважає відповідач.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.10 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судом першої інстанції не прийнято до уваги положення ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яка визначає момент здійснення експорту (імпорту) як момент перетину товаром митного кордону або перехід права власності на товар, що експортується (імпортується), від продавця до покупця, а також ст.ст.6 , 15 Митного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 26.12.07 відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000462344, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в загальному розмірі 12274,27 грн.

Підставою для прийняття означеного рішення є висновки, зроблені відповідачем під час проведеної позапланової документальної перевірки ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг»з питань дотримання вимог валютного законодавства України по імпортному контракту № 11 від 17.07.07 за період з 27.07.07 по 04.12.07 (акт перевірки від 17.12.07 №262/220/31585570).

Відповідачем встановлено перевищення термінів поставки товару нерезидентом контрагентом позивача за зовнішньоекономічним контрактом № 11 від 17.07.07 на 40 днів, що тягне відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті»стягнення пені в розмірі 0,3% від суми несвоєчасно отриманого товару за кожний день прострочення.

На виконання умов вказаного контракту позивачем здійснено попередню оплату нерезиденту в сумі 20254,57 дол. США, що підтверджено банківською випискою № 39 від 27.07.07.

Згідно з висновком відповідача товар за контрактом № 11 від 17.07.07 надійшов на митну територію України 04.12.07, про що свідчить оформлена належним чином вантажна митна декларація від 04.12.07 №333552.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, посилається на те, що вантаж за вказаним контрактом на територію України надійшов 12.11.07, про що Південною регіональною митницею зроблено відповідну відмітку про взяття вантажу під митний контроль на примірнику коносаменту, що супроводжував вантаж під час морського перевезення. Враховуючи вказану дату, вбачається, що відповідачем зайво нараховано суму пені за 22 дні з 13.11.07 по 04.12.07 в розмірі 6750,85 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, зазначив, що оскільки Митний кодекс України визначає переміщення товарів через митний кордон України, зокрема, як ввезення товарів на митну територію України, що супроводжується сукупністю відповідних дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у відповідному напрямку та передбачає перебування товарів під митним контролем і митне оформлення, датою імпорту слід вважати дату завершення оформлення ввезення товару оформлення відповідно до п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, ВМД типу ІМ-40.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, пеня підлягає стягненню саме за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 вказаного Закону, у даному випадку, за здійснення поставки товару нерезидентом з перевищенням 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу. Тобто вказаним Законом встановлена відповідальність за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений ст.1 цього ж Закону. Це підтверджується і положеннями Митного кодексу України, у статтях 212-214 якого встановлено можливість збереження поставлених резиденту України товарів на митному складі, зокрема протягом трьох років з дати їх поміщення у зазначеному режимі.

Правовідносини, які виникають під час експортно-імпортних операцій резидентів, врегульовані Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»

Відповідно до ст.1 цього Закону імпорт товарів - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту статті 1 цього ж Закону визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 1 ст. 15 Митного кодексу України під ввезенням в Україну та вивезенням з України розуміється фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України (ст. 37 Митного кодексу України), неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття «перетину товаром митного кордону України»збігається із «переміщенням товару через митний кордон України ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем»з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем»з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України (ст.69 Митного кодексу України) і який підтверджується оформленою вантажною митною декларацією.

З огляду на викладене, імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України, з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення вантажної митної декларації.

Приймаючи до уваги, що товар за контрактом №11 від 17.07.07 надійшов на територію України відповідно до відмітки Південної регіональної митниці про взяття вантажу під митний контроль на примірнику коносаменту 12.11.07, а не 04.12.07 як зазначено відповідачем, колегія суддів вважає, що нарахування відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»пені за період з 13.11.07 по 04.12.07 є безпідставним, внаслідок чого рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000461344 від 26.12.07 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6750,85 грн. підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції під час вирішення спору неправильно застосував норми права, неповно зясував обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТіСі ПриватХозТорг»задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.10 у справі № 2а-9737/09/0470 - скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТіСі ПриватХозТорг»задовольнити.

Скасувати рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області № 0000461344 від 26.12.07 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6750,85 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко