Рішення № 17301751, 21.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

21 липня 2011 року справа № 5020-884/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Відкритого акціонерного товариства «Мусон»

(вул. Вакуленчука, б.29, м. Севастополь, 99053)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 3332,35 грн.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2, довіреність №11074/2 від 11.01.2011;

відповідача не з`явилась.

Відкрите акціонерне товариство «Мусон»(далі Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором №837-А від 17.06.2009 на оренду приміщень, відшкодування витрат та надання послуг у сумі 3332,35 грн., у тому числі: 2461,91 грн. основний борг, 255,80 пеня, 487,43 грн. інфляційні втрати та 127,21 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач порушив умови договору оренди приміщень, відшкодування витрат та надання послуг №837-А від 17.06.2009, а саме, не сплатив у повному обсязі орендні та комунальні платежі за період з серпня 2009 року по вересень 2009 року, у звязку з чим за ним виникла заборгованість та до часу звернення до суду вказана заборгованість в добровільному порядку не погашена.

Представник позивача у судовому засіданні 21.07.2011 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач у судові засідання 30.06.2011, 21.07.2011 не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (поштове повідомлення від 09.06.2011 /а.с.43/ та повернення поштового відправлення від 04.07.2011 /а.с.63-66/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.06.2009 між Відкритим акціонерним товариством „Мусон” (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди приміщень, відшкодування витрат та надання послуг №837-А (далі Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частку корпуса АДРЕСА_2 (далі Приміщення).

Згідно з пунктом 1.4 Договору його предметом також є надання послуг з обслуговування електричних, теплових та водоканалізаційних мереж, повязаних з забезпеченням електроенергією, водою і тепловою енергією Орендаря у межах розмежування балансової відповідальності мереж, обслуговування площ загального використовування, відшкодування витрат ВАТ "Мусон" за активну і реактивну електроенергію, відшкодування втрат по електроенергії, повязаних з передачею електричної енергії Орендарю, а також відшкодування витрат з обслуговування внутрівідомчих мереж електрозв'язку і внутрівідомчих кабельних мереж для надання послуг Інтернету.

Відповідно до пункту 2.1 Договору за користування Приміщенням Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 1200,00 (тисяча двісті) грн., за кожен місяць користування Приміщенням.

Пунктом 2.9 Договору передбачено, що Орендодавець виставляє Орендатору окремо рахунок за послуги оренди до 15 числа поточного місяця та окремо на відшкодування витрат за спожиту електроенергію до 5 числа наступного за звітним місяцем. Оплата проводиться Орендодавцю до 20 числа поточного місяця за послуги оренди та до 10 числа наступного за звітним місяцем за використану електроенергію.

Рахунок вважається отриманим, якщо Орендар протягом місяця не сповістив Орендодавця про його неотримання. Неотримання рахунку Орендодавцем на оплату не звільняє його від зобовязання виконати платежі, передбачені цим Договором.

Пунктом 2.10 Договору передбачено, що розрахунок за весь обсяг послуг, визначений цим договором, проводиться Орендарем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше строку, визначеного пунктом 2.9 договору.

Відповідно до пункту 8.1 Договору він діє з 17.06.2009 до 17.06.2010.

Майно було передано Відповідачу за актом приймання-передачі від 18.07.2009 (підписаний обома сторонами без зауважень /а.с.13/).

Згідно з угодою №1 до Договору від 01.10.2009 сторони дійшли згоди про розірвання Договору з 01.10.2009.

Проте, у порушення умов Договору за Відповідачем у період з серпня 2009 року по вересень 2009 року склалась заборгованість по орендній платі та послугам у розмірі 2461,91 грн.

Договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Відповідачем не виконаний обовязок щодо сплати орендних платежів та послуг за період з серпня 2009 року по вересень 2009 року.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у загальній сумі 2461,91 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю, в сумі 2461,91 грн.

У звязку з тим, що Відповідач несвоєчасно здійснював оплату за користування майном, надані послуги і спожиті енергоресурси за період з серпня 2009 року по вересень 2009 року відповідно до виставлених рахунків, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 255,80 грн. за період з 21.08.2011 по 21.02.2010, 3% річних у сумі 127,21 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2009 року по квітень 2011 року у сумі 487,43 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати з Орендаря стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми, що підлягає оплаті.

Судом встановлено, що заборгованість за користування майном, надані послуги і спожиті енергоресурси за вказаний період у розмірі 2461,91 грн. Відповідачем погашена не була. Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 21.08.2009 по 21.02.2010 у розмірі 255,80 грн.

Перевіривши розрахунок пені, складений Позивачем у позовний заяві, суд визнав цей розрахунок невірним, оскільки він складений з порушенням вимог частини шостої статті 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені повинен здійснюватися за формулою: Пеня = Сума боргу (грн..) х Подвійна облікова ставка НБУ (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році (365) / 100, з урахуванням умов Договору щодо строків здійснення платежів, в межах позовних вимог та з використанням наступних даних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період

простр-я, грн.

1100,0021.08.2009 - 20.02.201018410,25%113,68

1200,0021.09.2010 - 20.03.201018110,25%121,99

123,4111.09.2009 - 10.03.201018110,25%12,55

38,5011.10.2009 - 10.04.201018110.25%3,94

Итого:252,16 Таким чином, пеня за несвоєчасне виконання зобовязання за Договором за період з 21.08.2009 по 10.04.2010 склала 252,16 грн., тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 252,16 грн. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення суму 3% річних у розмірі 127,21 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2009 року по квітень 2011 року у сумі 487,43 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат /а.с.7-8/ та 3% річних /а.с.8/, складених Позивачем, суд визнав ці розрахунки вірними та підлягаючими задоволенню.

З огляду на викладене, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача 3328,71 грн., у тому числі: основний борг - 2461,91 грн., пеня 252,16 грн., 3% річних 127,21 грн. інфляційні втрати 487,43 грн.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства «Мусон»(вул. Вакуленчука, б.29, м. Севастополь, 99053, ідентифікаційний код 14314707, р/р 26007010111400 в ПАТ «ВТБ Банк»м. Києва, МФО 321767) заборгованість в розмірі 3328,71 грн. (три тисячі триста двадцять вісім грн. 71 коп.), у тому числі: основний борг - 2461,91 грн., пеня 252,16 грн., 3% річних 127,21 грн. інфляційні втрати 487,43 грн., а також державне мито в розмірі 101,89 грн. (сто одна грн. 89 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 235,59 грн. (двісті тридцять пять грн., 59 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 26.07.2011