Рішення № 17301259, 16.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/15916.06.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Райагрохім» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»

Простягнення 30745,60 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Гопкало М.М.

Від відповідача           не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»30232,00 грн. основного боргу та 513,60 грн. пені, а всього 30745,60 грн. заборгованості за договором тимчасового користування відкритою розвантажувальною площадкою (оренди) № 01.09/08 від 01.09.2008р.

Відповідач в судове засідання не з’явився, Ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Бориспільське підприємство «Райагрохім»та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК»було укладено договір № 01.09/08 тимчасового користування відкритою розвантажувальною площадкою (оренди).

Відповідно до п.1.1. договору клієнт зобов’язується використовувати надану територію відкритої розвантажувальної площадки в цілях, визначених даним договором без права передачі іншому користувачу.

Згідно п.1.6. договору розмір сплати за тимчасове користування відкритою розвантажувальною площадкою зазначається в «Протоколі узгодження договірної ціни».

Позивач свої зобов’язання виконав належним чином, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

№ ОУ-0000082 від 01.02.2011р. на суму 15116 грн.

№ ОУ-0000128 від 01.03.2011р. на суму 15116,00 грн.

Згідно п.1.8 ст. 3 договору розрахунок здійснюється не пізніше 5 числа кожного поточного місяця відповідно до виставлених рахунків-фактур на поточний рахунок підприємства.

Згідно п. 5.2. ст.5 договору за несвоєчасну сплату за тимчасове користування відкритою розвантажувальною площадкою клієнт сплачує підприємству пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідач не виконав свої зобов’язання щодо своєчасної плати за надані послуги.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 19 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати зазначаються у договорі.

Відповідно до ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір оренди є одним з видів зобов’язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Так, 01.09.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Бориспільське підприємство «Райагрохім»та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК»було укладено договір № 01.09/08 тимчасового користування відкритою розвантажувальною площадкою (оренди), відповідно до умов договору, клієнт зобов’язується використовувати надану територію відкритої розвантажувальної площадки в цілях, визначених даним договором без права передачі іншому користувачу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено, що відповідачем не виконано зобов’язання за договором в частині своєчасної оплати за отримані послуги в повному обсязі.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором №01.09/08 від 01.09.2008р. у розмірі 30232,00 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.5.2. договору за несвоєчасну сплату за тимчасове користування відкритою розвантажувальною площадкою клієнт сплачує підприємству пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за тимчасове користування відкритою розвантажувальною площадкою, передбачених п. 5.2 Договору № 01.09/08 від 01 вересня 2008р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 513,60грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»(01025, м. Київ, вул. Володимирська, 9, к. 45, код ЄДРПОУ 21492190) на користь Відкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Райагрохім»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Новопрорізна, 8-А, код ЄДРПОУ 05489336) 30232 (тридцять тисяч двісті тридцять дві) грн. основного боргу, 513 (п’ятсот тринадцять) грн. 60 коп. пені, 307 (триста сім) грн. 45 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 27.06.2011р.