Ухвала суду № 17301004, 17.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

________________

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ЗАЯВИ

ПРО ПОРУШЕННЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО

17.06.2011№ 05-5- 49 / 6478 Суддя Митрохіна А.В., розглянувши

заяву (боржника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрович"

про визнання банркутом

ВСТАНОВИВ:

Уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрович" звернувся до суду про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрович" за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

          Абзац 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство повинна містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність – це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

До заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Положеннями абзацу 8 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого рахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із закінченням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.2006р у справі №3/157.

Пленум Верховного Суду України у п. 27 постанови від 18 грудня 2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" роз'яснив, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у Законі України "Про виконавче провадження".

При цьому необхідно звернути увагу на те, що при наявності загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декілької вимог кредиторів призведе до неплатоспроможності виконання зобов"язань перед іншими кредиторами, для звернення боржника до суду достатньо лише факту порушення щодо нього виконавчого провадження. Дотримання трьоїмісячного строку у цьому випадку не вимагається.

Але в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов"язань.

Заявником до заяви про порушення справи про банкрутство не додано всіх належних доказів на підтвердження вчинення комісією з припинення юридичної особи дій передбачених Цивільним кодексом України.

Крім того, до матеріалів заяви не додано належних доказів на підтвердження здійснення оцінки наявного майна боржника, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку, довідки з: ДАІ про відсутність транспорту, БТІ про відсутність у підприємства нерухомого майна, Головного управління земельних ресурсів (про наявність земельних ділянок), банку про залишок коштів на рахунку станом на дату подання заяви, інспекції держтехнагляду про стан розрахунків по заробітній платі перед працівниками, витяг з ЄДР обтяжень рухомого майна, витяг з ЄДР заборон відчужень об’єктів нерухомого майна тощо. Перелічені докази необхідні для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону, оскільки зазначені обставини повинні бути встановлені та з'ясовані судом у момент порушення провадження у справі про банкрутство за приписами встановленими ст. 51 Закону.

Відповідно до вимог частини 5 статті 60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку, належним доказом чого є проведення аналізу фінансово - господарської діяльності боржника, що відображається у аудиторському висновку.

Крім того, заявником не додано до заяви доказів на підтвердження факту неможливості погашення боржником заборгованості.

Не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”державне мито, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, сплачується за місцем розгляду та зараховується до Державного Бюджету України.

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що державне мито сплачується в доход Державного Бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до роз’яснень Головного управління державного казначейства України, державне мито, яке справляється з позовних заяв, що подаються до господарських судів України підприємствами та організаціями, розміщеними на території України, зараховується в доходи Державного казначейства України на рахунки, відкриті на ім'я територіальних органів Державного казначейства за кодом бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку - 095. У рядку “призначення платежу” зазначається назва платежу, код бюджетної класифікації та символ звітності банку.

          Відповідно до листа ДКУ № 03-06/176 від 01.03.2005 реквізити рахунків для зарахування державного мита, що справляються з позовних заяв, що подаються на розгляд Господарського суду міста Києва, за кодом бюджетної класифікації 22090200, символом звітності 095.

          Як вбачається з квитанції №401 від 15.06.2011р., доданого заявником (боржником) як доказ сплати державного мита, вказаний інший код бюджетної класифікації, а саме: 537 та інший код виду платежу, а саме: 22090100, що не відповідає вимогам як роз’яснень Головного управління державного казначейства України, так і листа ДКУ № 03-06/176 від 01.03.2005.

          Тоді як з 12.02.2007 державне мито за розгляд справ у Господарському суді міста Києва зараховується на наступні реквізити:

-          отримувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва;

-          код банку 820019;

- код ЄДРПОУ 26077968

-          банк отримувача: ГУДКУ м. Києві;

-          рахунок № 31110095700011;

- код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095.

Не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з листом Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві №1021-4/л від 23.06.2010 р. з 23.06.2010 р. Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві змінені реквізити при сплаті судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а саме при подачі позову до Господарського суду міста Києва судові витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу повинні сплачуватись платниками та зараховуватись до Державного бюджету України за такими реквізитами:

код –22050003;

рахунок –31218264700001;

одержувач –ГУ ДКУ у м. Києві;

код ЄДРПОУ –24262621;

банк одержувач –ГУ ДКУ у м. Києві;

МФО –820019.

Проте у квитанції № 403 від 15.06.2011р., доданого до позовної заяви як доказ сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, вказаний інший код виду платежу, а саме: 22090100.

          За таких обставин, заява про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду на підставі ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України

          Керуючись ст.9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України,суд -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути заявникові без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення

Суддя                                         А.В.Митрохіна