Постанова № 17300456, 25.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.07.11Справа №2а-1938/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді –Дудкіної Т.М.,

при секретарі –Богдановій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0235 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення компенсації вартості не отриманого речового майна у розмірі 4733,66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Військової частини А 0235 про визнання протиправною бездіяльності командира військової частини, стягнення компенсації вартості не отриманого речового майна в розмірі 4733,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період проходження військової служби позивачка не забезпечувалась речовим майном через відсутність останнього на речовому складі й відповідно до довідок відповідача їй належить до виплати грошова компенсація замість не отриманого речового майна, у розмірі 4733,66 грн., яка на день подання позову до суду відповідачем не виплачена.

Відповідач надав суду письмові заперечення на позов (вх. №6710 від 19.07.2011), у якому зазначив, що позивач не звертався до військової частини з проханням виплатити йому компенсацію, а не розрахуватися речовим майном; на даний час у військової частини немає можливості виплатити компенсацію у зв’язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань; позивач звернувся до суду 02.07.2011, тобто з пропуском передбаченого строку на звернення за захистом прав та інтересів /а.с.21-22/.

11.07.2011 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності /а.с.19/.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.07.2011 проти позову заперечував, просив у позові відмовити.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходив військову службу у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, остання посада –старший офіцер відділу присвоєння військових звань та нагороджень управління особового складу штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України /а.с.6-7/.

Наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 31.12.2010 №247 ОСОБА_1, звільненого з військової служби за скороченням посади наказом начальника Генерального штабу –Головнокомандуючого Збройних Сил України від 29.11.2010 №923, з 31.12.2010 виключено зі списків особового складу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та знято зі всіх видів забезпечення /а.с.7/.

Частиною п’ятою статті 17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України" соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.

Статтею 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частини перша та друга статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. N 1444 (далі – Положення №1444), визначено, що військовослужбовці забезпечуються речовим майном та отримують лазнево-пральні послуги за рахунок військового формування, в якому проходять військову службу.

Речове майно видається військовослужбовцям згідно з нормами забезпечення з урахуванням переліку місцевостей України (з жарким та помірним кліматом), а також кліматичних умов місцевостей перебування миротворчих і стабілізаційних контингентів та військовослужбовців, відряджених за межі держави (пункт 13 Положення №1444).

Речове майно особистого користування офіцерам, прапорщикам, мічманам та військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається у власність (пункт 13 Положення №1444).

За правилом частини другої статті 91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Пунктом 27 Положення №1444 передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Згідно довідки, виданої позивачу 17.05.2011 відповідачем, заборгованість по грошовій компенсації складає 4733,66 грн., витрати на грошову компенсацію на 2011 рік не передбачались /а.с.8/.

Відповідно до абзацу 1 пункту 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій пункту 242 вказаного Положення).

Отже, відповідач мав провести розрахунок з позивачем, у тому числі щодо забезпечення речовим майном чи виплати компенсації його вартості, на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Доводи відповідача стосовно того, що позивач не звертався з рапортом про виплату йому компенсації замість речового майна суд вважає неспроможними, оскільки такі доводи суперечать його ж твердженням щодо відсутності фінансування для компенсації речового майна, крім того, суд звертає увагу на те, що рапорт про видачу речового майна позивач також не подавав, а тому відповідач, до виключення позивача зі списків особового складу, мав повністю розрахуватися з позивачем.

Оскільки до теперішнього часу такий розрахунок відповідачем не проведений всупереч вимогам наведених нормативних актів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Відсутність бюджетних асигнувань на відповідні витрати не є підставою для звільнення відповідача від зобов’язань перед особами, які проходять чи проходили військову службу у Збройних Силах України.

Щодо строку звернення позивача до суду, - таке звернення мало місце 17.06.2011 (вх. №2-1938/11). Ухвалою від 22.06.2011 позовна заява залишена без руху. 04.07.2011 позивач на усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк надав суду її нову редакцію, у зв’язку з чим, з урахуванням припису частини другої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду, тобто 17.06.2011, й строк на звернення до суду позивачем не пропущений.

Постанова складена у повному обсязі 27.07.2011.

Керуючись статями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 0235 (ідентифікаційний код 08373597) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно у розмірі 4733,66 грн.

Стягнути з Військової частини А 0235 (99007, м. Севастополь, вул. Соловьова, 12, ідентифікаційний код 08373597) на користь ОСОБА_1 (99055, АДРЕСА_1) грошову компенсацію за не отримане речове майно у розмірі 4733,66 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять три грн. 66 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, з надсиланням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Т.М. Дудкіна