Постанова № 17300250, 15.07.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2011 р. м. ЧернівціСправа № 2а-3507/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Дембіцького П.Д.,

суддів Сакун О.П., Левицького В.К.;

при секретарі судового засідання - Граматович М.І.

за участю представників :

позивача Зайцевої О.О.;

відповідача Остафійчук Л.А., Семенюк О.Ю.:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Бодем-П»до Чернівецької обласної митниці про скасування податкових повідомлень ,-

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 15.07.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складання постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167, ч.2 ст. 186 КАС України. СУТЬ СПОРУ:

13.10.2010 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємтсва «Бодем-П»про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення форми «Р»від 09.07. 2010 року № 13 щодо зобов'язання позивача сплатити донараховані суми ввізного мита та штрафних (фінансових) санкцій на товари, що були ввезені на територію України в сумі 54420,80 грн., в тому числі 36280,53 грн. за основним платежем-ввізним митом та 18140,27 грн. - штрафні санкції; податкового повідомлення форми «Р»від 09.07. 2010 року № 14 щодо зобов'язання позивача сплатити донараховані суми ввізного мита та штрафних (фінансових) санкцій на товари, що були ввезені на територію України в сумі 10884,17 грн., в тому числі 7256,11грн. за основним платежем-ввізним митом та 3628,06 грн. - штрафні санкції прийняті Чернівецькою обласною митницею за наслідками перевірки Акт №8/10/408000000/31948562 від 21.06.2010 року.

24.10.2010 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємтсва «Бодем-П»про скасування податкового повідомлення форми «Р»від 15 листопада 2010 року № 27 щодо зобов'язання позивача сплатити донараховані суми ввізного мита та штрафних (фінансових) санкцій на товари, що були ввезені на територію України в сумі 1951677,50 грн., в тому числі 1301118,33 грн. за основним платежем-ввізним митом та 650559,17 грн. - штрафні санкції; податкового повідомлення форми «Р»від 15.11. 2010 року № 28 щодо зобов'язання позивача сплатити донараховані суми ввізного мита та штрафних (фінансових) санкцій на товари, що були ввезені на територію України - податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України в сумі 390335,51грн., в тому числі 260223,67 грн. за основним платежем та 130111,84 грн. - штрафні санкції; податкового повідомлення форми «Ш»від 15.11.2010 року № 29 щодо зобов'язання позивача сплатити донараховані суми податкового зобовязання штраф за порушення податкового законодавства за товари, що були ввезені на територію України в сумі 1011020 грн.54 коп., прийнятих Чернівецькою обласною митницею за наслідками перевірки Акт №16/10/408000000/31948562 від 05.11.2010 року.

07.12.2010 року у ході судового розгляду справи № 2а- 3119/10/2470 в судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про об'єднання в одне провадження справи № 2а- 3119/10/2470 зі справою № 2а-3507/10/2470 у зв'язку з однорідністю позовних вимог що випливають з одних тих самих правовідносин, про що судом було винесено ухвалу про об'єднання вказаних справ для спільного розгляду. 17.03. 2011 року позивачем ДП «Бодем П»подано уточнену редакцію адміністративного позову, в якій просив суд скасувати податкові повідомлення форми «Р»від 09.07.2010 року № 13, № 14, податкові повідомлення форми «Р»від 15.11. 2010 року № 27, № 28 та податкового повідомлення форми «Ш»від 15.11.2010 року № 29 прийнятих Чернівецькою обласною митницею по Акту № 16/10/408000000/31948562 від 05.11.10 року. Позивач мотивує позовні вимоги тим, що 17.08.2004 року між ДП «Бодем-П»укладено контракти із СП »SRL № 17-08, 25.05.2009 року із СП LUX»SRL за № 25-05 на придбання килимових виробів та іншого текстилю покриття для підлоги.

На виконання умов контрактів ДП «Бодем-П»були придбані килимові вироби, які на підставі ВМД від 28.08.2009 року № 408030037/2009/000138, та ВМД від 15.01.2010 року № 408030003/2010/000010 з урахуванням відповідного сертифікату форми СТ-1 походження товару були надані для митного оформлення та митного контролю із наданням преференції на мито товарів митним органом.

Крім того, позивач зазначив, що на виконання умов вищевказаних контрактів ним за період із 14.04.2009 року по 03.06.2010 року на підставі 74 вантажно митних декларацій з відповідних сертифікатів форми СТ-1 походження товару було імпортовано в Україну килимові вироби та інші текстильні вироби - покриття для підлоги. Вказані 74 вантажномитні декларації з відповідними сертифікатами форми СТ-1 походження товару з Молдови за період з 14.04.2009 року по 03.06.2010 року під імпортування товарів в Україну були надані для митного оформлення та митному контролю із наданням преференції на мито товарів митним органом України.

Під час проходження митного контролю та митного оформлення товару позивача, митним органом не було встановлено порушень, з моменту прийняття митних декларацій відповідачем засвідчено юридичний факт правомірності перетину кордону, а товару, що належить позивачеві, який переміщався за ВМД та сертифікатами походження товару форми СТ-1, було надано ознак преференційного режиму. На час проходження митного контролю представлені сертифікати про походження товару були визнані дійсними та митне оформлення закінчене, та надано дозвіл на випуск вказаних товарів у вільний обіг. Однак у червні та листопаді 201о року було проведено позапланові перевірки, за наслідками яких складено Акт перевірки № 8/10/408000000/31948562 від 21.06. 2010 року та прийнято податкові повідомлення форми «Р»№ 13, № 14 від 09.07.2010 року, а також Акт перевірки № 16/10/408000000/31948562 від 15.11. 2010 року та прийняті податкові повідомлення форми «Р»№ 27, № 28 від 15.11. 2010 року, форми «Ш»№ 29 від 15.11. 2010 року. Позивач вважає, оскільки митний орган, приймав вантажні митні декларації з сертифікатами форми СТ-1 походження товару з Молдови та випускаючи товар на митну територію України у вільний обіг, таким чином погодився з кодом товарної номенклатури, тому відповідач не мав правових підстав для проведення вищевказаних позапланових перевірок та прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, просили їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав заперечення проти позову в якому просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що дії Чернівецької обласної митниці відповідають чинному законодавству, оскільки позивач не зазначив жодної норми чинного законодавства, яка б вказувала, що Чернівецька обласна митниця невірно визначила країну походження товару та коду, а, як наслідок, прийняла податкові повідомлення всупереч митному законодавству.

В судовому засіданні представники відповідача зазначили, що умовами для тканин килимів та інших текстильних підлогових покриттів, нетафтингових або неблокованих, готових або неготових, у томі числі “кілім”, “сумах”, “кермані” й аналогічних килимів ручної роботи, що класифікуються в товарній позиції 5702, були затверджені: ткацтво, стрижка полотна, апретування, обшивка країв виробів. При цьому використовувані матеріали повинні класифікуватись у позиції відмінній від позицій 5701, 5702, 5703, 5704, 5705 00, а їхня вартість не повинна перевищувати 50 % ціни кінцевої продукції.

Крім того, зазначили, що СП “Moldabela” є резидентом вільної економічної зони “Ungheni-Business”. Вид діяльності цього підприємства є виробництво килимів і килимових покриттів із шерстяної і синтетичної пряжі. В якості сировини для виготовлення синтетичних килимів моделей “Berber”, “Reviera”, “Casamax” (товарна позиція 570242000) і килимів з шерсті типу “Magnat”, “Milenium” (товарна позиція 5702419000) використовуються наступні матеріали: текстурована синтетична нитка з поліестера (товарна позиція 5402) імпортована з Індонезії, джутова пряжа з Бельгії і Бангладеш (товарна позиція 5402),текстурована синтетична нитка з Бельгії і Туреччини 9 товарна позиція 5402),пряжа з поліестера, змішана з бавовняними волокнами (товарна позиція 5509) з Індонезії, латекс (товарна позиція 4002) виробництва Бельгія. Однак позивач у ході вказаних перевірок на пропозицію митного органу не надав жодних підтверджуючих документів або відомостей про те, що вартість імпортованих матеріалів, які використовувались при виробництві килимів і килимових покриттів - за митною вартістю, тобто вартістю, що підлягає обкладенню митом при ввозі (на базі СІР), не перевищує 50 % ціни кінцевої продукції не надав. Вказану інформацію на неодноразові запити не надали також і митні органи Республіки Молдова та СП “Moldabela”.

Згідно інформації митних органів Республіки Молдова 76 сертифікатів про походження товарів форми СТ-1 з Республіки Молдова дійсно видавалися, проте до товару “килими та інші текстильні покриття для підлоги” (товарна позиція 5702 згідно з УКТЗЕД) було застосовано критерій походження, який полягає у зміні товарної позиції на рівні перших чотирьох знаків. Критерій, який використовується митними органами Республіки Молдова до вказаного товару, не відповідає критерію, визначеному у Переліку умов, виробничих і технологічних операцій від 14.09.2007 року.

При цьому відповідач звернув увагу на те, що позивачем не надано жодного письмового доказу та відомостей про те, що вартість імпортованих матеріалів, які використовувались при виробництві килимів і килимових покриттів - за митною вартістю, тобто вартістю, що підлягає обкладенню митом при ввозі (на базі СІР), та не перевищує 50 % ціни кінцевої продукції, яка імпортувалась в ним в Україну.

Крім того, відповідач звернув увагу на обставини щодо відсутності відомостей, що підтверджують виконання критеріїв достатньої обробки/переробки товару, у відповідності з вимогами Правил на такий товар, тобто на товар який імпортувався в України ДП «Бодем-П»по 76 ВМД та 76 сертифікатам про походження товарів форми СТ-1 з Республіки Молдова, не повинен поширюватись режим вільної торгівлі.

Стосовно правомірності проведення вищевказаних документальних перевірок відповідач зазначив, що вищевказані перевірки проводилися у відповідності до вимог ст.ст. 41, 60, 69, 86 Митного кодексу України, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 року № 1730, якою затверджено “Порядок проведення митними органами перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України”, у відповідності до якого митні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки субєктів підприємницької діяльності, як у процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів, так і після його закінчення.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Бодем-П»(60325, Чернівецька область, Новоселицький район с. Припруття, вул. О. Кобилянської, 1) взяте на облік як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності Чернівецькою обласною митницею 10.04.2009 року. Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 174775 виданим Новоселицькою районною державною адміністрацією Чернівецької області 25.06.2002 року за № 10331200000000588 зареєстровано підприємство з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 31948562 за адресою: 60325, Чернівецька область, Новоселицький район с. Припруття, вул. О. Кобилянської, 1.

Згідно довідки № 146 від 25.03.2010 року, Дочірнє підприємство «Бодем-П»взято на податковий облік платника податків у ДПІ у Новоселицькому районі Чернівецької області (взятий на облік в органах державної податкової служби 26.06.2002 року за № 10-114).

Відповідно до п.1.2 Статуту підприємства єдиним засновником підприємства є приватне підприємство «Дебора», директором якого є громадянин України ОСОБА_4 Згідно п. 2.1 Статуту підприємство створюється для здійснення торгової та іншої комерційної діяльності, а згідно п. 3.1 Статуту - підприємство є юридичною особою з моменту реєстрації та в своїй діяльності керується чинним законодавством та Статутом.

Крім того, встановлено, що між Дочірнім підприємством «Бодем-П»укладено контракти із СП »SRL № 17-08 від 17.08.2004 року із змінами та доповненнями від 31.12.2009 року, а також 25.05.2009 року із СП LUX»SRL за № 25-05 із змінами та доповненнями до контракту №05 від 01.07.2010 року на придбання килимових виробів та іншого текстилю покриття для підлоги. Поставка товарів проводилась на умовах СІП с. Припруття.

На виконання умов контрактів ДП «Бодем-П»були придбані килимові вироби, покриття для підлоги, які на підставі ВМД від 28.08.2009 року № 408030037/2009/000138, та на підставі ВМД від 15.01.2010 року № 408030003/2010/000010 з урахуванням відповідного сертифікату форми СТ-1 походження товару були надані для митного оформлення та митному контролю із наданням преференції на мито товарів митним органом.

Водночас на виконання умов вищевказаних контрактів Дочірнім підприємством «Бодем-П»за період із 14.04.2009 року по 03.06.2010 року на підставі 74 вантажно митних декларацій та відповідних сертифікатів походження товару форми СТ-1 було імпортовано товару в України килимові вироби та інші текстильні вироби - покриття для підлоги. Вказані 74 вантажномитні декларації з відповідними сертифікатами походження товару форми СТ-1 з Молдови за період з 14.04.2009 року по 03.06.2010 року під час імпортування товарів в Україну були надані для митного оформлення та митному контролю із наданням преференції на мито товарів, митним органом України.

Як встановлено судом, на підставі контрактів № 17-08 від 17.08.2004 року укладених між молдавською фірмою СП »SRL та ДП «Бодем-П», а також на підставі контракту № 25-05 від 25.05.2009 року укладеного між молдавською фірмою СП LUX»SRL та ДП «Бодем-П», позивачем на підставі «74»ватажно-митних декларацій /ВМД/, які досліджені у судовому засіданні, було ввезено на митну територію України килимові вироби, килимове покриття для підлоги із пред'явленням сертифікатів про походження товарів форми СТ-І МD.

У відповідності до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про вільну торгівлю, позивач під час митного оформлення товарів отримав пільги зі сплати ввізного мита і ПДВ з товарів, ввезених на митну територію України, що підтверджуються відповідними графами оформлених ВМД .

У ході проведених митним органом перевірок було встановлено, що в пред'явлених позивачем сертифікатах про походження товарів форми СТ-І не вказано жодних відомостей про те, що вартість імпортованих матеріалів, які використовувались при виробництві килимів і килимових покриттів - за митною вартістю, тобто вартістю, що підлягає обкладенню митом при ввозі (на базі СІР), не перевищує 50 % ціни кінцевої продукції, а також не надано з цього питання, підтверджуючих документів.

Також, було отримано інформацію про те, що при виготовленні синтетичних килимів моделей “Berber”, “Reviera”, “Casamax” (товарна позиція 570242000) і килимів з шерсті типу “Magnat”, “Milenium” (товарна позиція 5702419000) використовувалась текстурована синтетична нитка з поліестера імпортована з Індонезії, джутова пряжа з Бельгії і Бангладеш, текстурована синтетична нитка з Бельгії і Туреччини, пряжа з поліестера, змішана з бавовняними волокнами з Індонезії, латекс виробництва Бельгія.

За результатами проведеної перевірки відповідачем були прийняті рішення, якими визнані недійсними пред'явлені ДП «Бодем - П»сертифікати про походження товарів форми СТ-1 на підставі пунктів 9 та 20 Правил, у звязку з ненаданням підтверджуючих документів по дотриманню відповідних критеріїв походження товару, у режимі вільної торгівлі. Сертифікати походження товарів, як преференційні визнано недійсними. Вказані рішення до вищестоящого органу або суду позивачем не оскаржувались.

21.06. 2010 року відповідачем відповідно до наказу Чернівецької обласної митниці від 08.06.2010 року № 671 проведено позапланову перевірку ДП ”Бодем-П”, у ході якої з'ясовано, що в результаті подання позивачем сертифікатів про походження товарів форми СТ-1, які визнані недійсними складено Акт № 8/10/408000000/31948562 від 21.06.2010 року та прийнято податкове повідомлення форми «Р»від 09.07.2010 року № 13, яким зобов'язано ДП «Бодем-П»сплатити донараховані суми ввізного мита та штрафних (фінансових) санкцій на товари, що були ввезені на територію України в сумі 54420,80 грн. в тому числі 36280,53 грн. за основним платежем-ввізним митом та 18140,27 грн. - штрафні санкції; податкове повідомлення форми «Р»від 09.07.2010 року № 14 щодо зобов'язання позивача сплатити донараховані суми ввізного мита та штрафних (фінансових) санкцій на товари, що були ввезені на територію України в сумі 10884,17 грн., в тому числі 7256,11грн., за основним платежем-ввізним митом та 3628,06 грн. - штрафні санкції.

19.07.2010 року ДП “Бодем-П” подало скаргу до Чернівецької обласної митниці на податкові повідомлення від 09.07.2010 року №13, №14. Однак, за результатом розгляду скарги останніх, прийнято Рішення від 06.08.2010 року, яким вказані податкові повідомлення залишено без змін, а скаргу ДП “Бодем-П” без задоволення.

Не погодившись з рішенням митниці, 17.08.2010 року ДП “Бодем-П” подало скаргу до Державної митної служби України. Рішенням Державної митної служби України залишено податкові повідомлення Чернівецької обласної митниці від 09.07.2010 року №.№ 13,14 без змін, а скаргу без задоволення. При цьому порушень установленого законом порядку розгляд скарг позивача судом не встановлено.

05.11. 2010 року відповідачем відповідно до наказу Чернівецької обласної митниці від 14.09.2010 року № 1209 проведено позапланову перевірку ДП ”Бодем-П”, у ході якої було з'ясовано, що в результаті подання позивачем сертифікатів про походження товарів форми СТ-1, які визнані недійсними складено Акт № 16/10/408000000/31948562 від 05.11.2010 року та прийнято податкове повідомлення форми «Р»від 15.11. 2010 року № 27 про зобов'язання позивача сплатити донараховані суми ввізного мита та штрафних (фінансових) санкцій на товари, що були ввезені на територію України в сумі 1951677,50 грн., в тому числі 1301118,33 грн. за основним платежем-ввізним митом та 650559,17 грн. - штрафні санкції; податкове повідомлення форми «Р»від 15.11.2010 року № 28 про зобов'язання позивача сплатити донараховані суми ввізного мита та штрафних (фінансових) санкцій на товари, що були ввезені на територію України - податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України в сумі 390335,51грн. в тому числі 260223,67 грн. за основним платежем та 130111,84 грн. - штрафні санкції; податкове повідомлення форми «Ш»від 15.11.2010 року № 29 про зобов'язання позивача сплатити донараховані суми податкового зобовязання штраф за порушення податкового законодавства за товари, що були ввезені на територію України в сумі 1011020 грн.54 коп.

Відповідно до листів митних органів Республіки Молдова № 545/01-5 від 07.04.2010 року, № 28/7032/1 адресованих Державній митній службі України вбачається, що 76 сертифікатів про походження товарів форми СТ-1 з Республіки Молдова дійсно видавалися, проте до товару “килими та інші текстильні покриття для підлоги” (товарна позиція 5702 згідно з УКТЗЕД) було застосовано критерій походження, який полягає у зміні товарної позиції на рівні перших чотирьох знаків.

В якості сировини для виготовлення синтетичних килимів моделей “Berber”, “Reviera”, “Casamax” (товарна позиція 570242000) і килимів з шерсті типу “Magnat”, “Milenium” (товарна позиція 5702419000) використовуються наступні матеріали:

- текстурована синтетична нитка з поліестера (товарна позиція 5402) імпортована з Індонезії,

- джутова пряжа з Бельгії і Бангладеш (товарна позиція 5307),

- текстурована синтетична нитка з Бельгії і Туреччини товарна позиція (5402),

- пряжа з поліестера, змішана з бавовняними волокнами (товарна позиція 5509) з Індонезії,

- латекс (товарна позиція 4002) виробництва Бельгія.

Однак, митні органи Республіки Молдова та виробник СП “Moldabela” жодних підтверджуючих документів або відомостей про те, що вартість імпортованих матеріалів, які використовувались при виробництві килимів і килимових покриттів - за митною вартістю, тобто вартістю, що підлягає обкладенню митом при ввозі (на базі СІР), не перевищує 50 % ціни кінцевої продукції, Митним органам України не надали.

Із досліджуваних матеріалів вбачається, що розрахунки собівартості містять лише загальну вартість всіх виробничих витрат без зазначення вартості за кожною статтею витрат сировини. Згідно відповіді виробника додатково надана розшифровка виробничих витрат без зазначена вартості по кожній статті витрат сировини у кінцевому виготовлені килимових виробів, із посиланням на комерційну таємницю підприємства.

Відповідно до пункту 19 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних держав (Далі правила), товар не вважається таким, що походить з тієї країні доки не будуть представлені документи чи відомості, що підтверджують його походження, в тому числі і документи, що підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, зазначеного у графі 9 сертифікатів про походження товару форми СТ-1.

У відповідності до ст.2 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про вільну торгівлю, укладеної 29.08.1995 року, Договірні Сторони не застосовують мита, податки і збори, що мають еквівалентну дію на експорт і/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї із Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони.

Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках угод про вільну торгівлю визначено положеннями Рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів від 20.11.2000 року відповідно до пункту 10 якого для підтвердження країни походження товару в конкретній країні - Учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.2004 року, яка підписана також Україною та Республікою Молдова, є необхідним подання митним органам країни ввозу сертифікату про походження товару форми СІ - 1, який надається разом з вантажною митною декларацією та іншими документами, необхідними для проведення митного оформлення.

Відповідно до п.16 цих Правил та ст.283 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу достовірності (бездоганності) сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

Відповідно до Правил визначення країни походження товарів від 30.11.2000 року (далі - Правила) (із змінами і доповненнями)" країною походження товарів" є країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці.

Одним із принципів визначення країни походження товарів є принцип критерію достатньої обробки/переробки, відповідно до якого товар, якщо в його виробництві беруть участь дві чи більше країн, вважається таким, що походить з країни, де він був підданий останній обробці/переробці, достатній для надання товарові його характерних властивостей.

Згідно з пунктом 4 Правил критерій достатньої обробки/переробки може виражатися:

а) зміною товарної позиції за товарною номенклатурою на рівні хоча б одного з перших чотирьох знаків, яка відбулася в результаті обробки/переробки;

б) виконанням необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, достатніх для того, щоб товар уважався таким, що походить з тієї країни, де ці операції мали місце;

в) правилом адвалерної частки, коли вартість використаних матеріалів чи додана вартість досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції.

При застосуванні критерію достатньої обробки/переробки у графі 9 сертифіката походження форми СТ-1 проставляється літерна позначка "Д" та перші чотири знаки коду товарної номенклатури.

Дослідженням в судовому засіданні сертифікатів походження товару форми СТ-1 Республіка Молдова встановлено, що в досліджуваних сертифікатах них в графі у графі 9 критерій походження значиться запис Д-5702, а в графі 13 значиться запис декларація заявника про те, що всі товари повністю вироблені та піддані достатній переробці в Республіці Молдова.

Тобто у досліджених сертифікатах походження товару форми СТ-1 відсутні , будь які записи та відомості, про те, що вартість імпортованих матеріалів, які використовувались при виробництві килимів і килимових покриттів - за митною вартістю, тобто вартістю, що підлягає обкладенню митом при ввозі (на базі СІР), не перевищує 50 % ціни кінцевої продукції.

Відповідно до п.9 Правил товар користується режимом вільної торгівлі, якщо він відповідає критеріям походження, встановленими цими правилами.

Рішенням Економічної ради СНД про внесення змін до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, при виконанні яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, в якій вони мали місце, підписаним 14.09.2007 року і ратифікованим Законом України від 18.02.2009 року №996-VІ, були затверджені доповнення до Переліку умов виробничих і технологічних операцій.

Такими умовами для тканих килимів та інших текстильних підлогових покриттів, нетафтингових або неблокованих, готових або неготових, у томі числі “кілім”, “сумах”, “кермані” й аналогічних килимів ручної роботи, що класифікуються в товарній позиції 5702, були затверджені: ткацтво, стрижка полотна, апретування, обшивка країв виробів. При цьому використовувані матеріали повинні класифікуватись у позиції відмінній від позицій 5701, 5702, 5703, 5704, 5705 00, а їхня вартість не повинна перевищувати 50 % ціни кінцевої продукції.

Додатком 1 до Правил встановлено перелік товарів, до яких застосовується правило адвалерної частки як самостійно, так і в поєднанні з виробничими та технологічними процесами виробництва товару.

Так, відповідно до пункту 4 Правил у випадку, якщо застосовується правило адвалерної частки, вартісні показники розраховуються:

- для імпортованих матеріалів за митною вартістю цих матеріалів при ввезені їх в країну, в якій здійснюється виробництво кінцевої продукції, чи, при невідповідному походженні імпортованих матеріалів, за документально підтвердженою ціною їхнього першого продажу на території країни;

- для кінцевої продукції за ціною на умовах «франко-завод»(«франко-склад») продавця.

Перевірка правила адвалерної частки здійснюється на підставі:

- інвойсів/вантажних митних декларацій на імпорт матеріалів/сировини іноземного походження, або

- документів на придбання в країні виробництва товару матеріалів невідомого походження;

- документів про калькуляцію собівартості продукції, на підставі яких уповноваженим органом було визначено частку вартості імпортної сировини у загальній вартості готової продукції.

Відповідно до пункту 21 Правил до товарів може бути відновлений режим вільної торгівлі за умови отримання належним чином оформленого посвідчення про походження (за формою СТ-1) або інших необхідних документів протягом одного року з дати митного оформлення.

Режим вільної торгівлі може бути відновлений митним органом на підставі:

- додаткової інформації уповноваженого органу, отриманої на запит митного органу з приводу перевірки достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, або

- належним чином оформленого сертифіката про походження товару форми СТ-1 у разі видачі його уповноваженим органом після відвантаження товару.

Такі документи повинні бути надані митним органом протягом одного року з моменту митного оформлення товару.

Як видно з досліджуваних у судовому засіданні сертифікатах походження товару форми СТ-1, 76 вантажно митних деклараціях із додатками наданих митному органу на імпортовану продукцію килимові вироби, килимове покриття для підлоги, відсутні додаткові письмові докази - документи та відомості, про те, що вартість імпортованих матеріалів, які використовувались при виробництві килимів і килимових покриттів - за митною вартістю, тобто вартістю, що підлягає обкладенню митом при ввозі (на базі СІР), не перевищує 50 % ціни кінцевої продукції, як передбачено Правилами, Митним кодексом України, та іншими Законами.

Водночас суд із урахуванням встановлених обставин по справі та прийшов до висновку проте, що відповідач діяв у відповідності до вимог ст.ст. 85, 276, 282, 284 Митного Кодексу України і п.7 Порядку проведення митними органами перевірки преференційних сертифікатів при ввезенні товарів на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю, затвердженого наказом Державної митної служби України № 683 від 13.10.2003р., а тому у відповідача були достатні підстави дня проведення додаткових перевірок поданих позивачем сертифікатів про походження товару форми СТ-1, при цьому завершення митною оформлення не позбавляло митний орган права на проведення перевірки достовірності сертифікатів про походження товару.

Статтями 87, 88 Митного Кодексу України передбачено, що обов'язок надання митному органу передбачених законодавством документів і відомостей, необхідних для виконання митних процедур, та відповідальність за їх достовірність, покладається на декларанта, яким в даному випадку є позивач.

Оскільки ДП «Бодем - П»є імпортером товару, тому саме на нього покладено обов'язок здійснення всіх митних формальностей, необхідних для імпорту товару та надання підтверджуючих документів.

З наведеного слідує, що походження товарів, ввезених на митну територію України у звязку неподанням належним чином оформленого сертифікату чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та пропуску товару з метою переміщення його через митний кордон України відповідно до вимог ст.284 Митного Кодексу України можуть випускатися митними органами за умовами сплати мита за повними ставками, при цьому сам позивач незаконно отримав пільги зі сплати мита і ПДВ.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Частиною 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” передбачено обов'язок платників податків і зборів (обов'язкових платежів) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Виходячи із вимог ст.14 Закону України «Про систему оподаткування», пп.2.1.1. п.2.1. ст. 2, пп.4.2.2. п.4.2. ст. 4, п.17.1.1, п.17.1 ст. І7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем правомірно прийняті оскаржувані рішення, як такі, які винесені на законних підставах, з дотриманням компетенції митного органу і відповідають чинному законодавству.

У відповідності до п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III „Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Штрафні санкції згідно податкового повідомлення донараховано митницею на підставі п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 -ІІІ „Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в якому зазначено, що у разі коли контролюючий орган самостійне донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Враховуючи вищевказане, а також у зв'язку із визнанням недійсними преференційних сертифікатів про походження товару форми СТ-1 та невірною класифікацією товарів згідно УКТЗЕД, відповідачем правомірно визначена загальна сума податкових зобов'язань в тому числі штрафних санкцій в оскаржуваних рішеннях.

Твердження позивача щодо протиправної та незаконності прийняття відповідачем висновків та рішень відносно нього у зв'язку із закінченням заходів митного контролю спростовуються ст. 69 Митного Кодексу України та п.5 ч. 1 ст. 41 Митного Кодексу України, якими визначено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України є однією з форм митного контролю.

Згідно Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.

Підпунктом 2.1.1 п. 2.1 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що митні органи визначено контролюючими органами, які мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків та зборів (обов'язкових платежів), що відповідно до законів справляються при ввезенні товарів і предметів на митну територію України.

Відповідно до п. 3.2 Порядку взаємодії митних і податкових органів при організації та проведенні планових і позапланових виїзних перевірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державної, митної служби України (далі - ДМСУ) від 29.07.04 року № 439/551 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.2004 року за № 984/9583, відбір суб'єктів, які потребують включення до планів-графіків планових виїзних перевірок, здійснюється податковими та митними органами на підставі попереднього аналізу інформації щодо їх зовнішньоекономічної діяльності шляхом застосування критеріїв ризику, наявності певної інформації, яка свідчить про порушення вимог чинного законодавства. Таким чином, суд вважає, що вказаними нормами законодавства спростовуються твердження позивача про те, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку про правомірність спірних рішень відповідача та про відсутність підстав для їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. Однак, позивач не довів суду та не надав жодних доказів підтверджуючих документів або відомостей про те, що вартість імпортованих матеріалів, які використовувались при виробництві килимів і килимових покриттів - за митною вартістю, тобто вартістю, що підлягає обкладенню митом при ввозі (на базі СІР) ним в Україну, не перевищує 50 % ціни кінцевої продукції, не надали.

Крім того, вирішуючи правомірність прийнятого оскаржуваного рішення відповідачем в судовому засіданні надано достатньо аргументів та доводів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень митного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

На підставі встановлених обставин, аналізу норм Закону що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 9 ч. 7, 69-71, 86, 87, 94, 122, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апе ляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає закон ної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, пятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанову складено в повному обсязі 20 липня 2011 р.

СуддяП.Д. Дембіцький