Постанова № 17299606, 20.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"20" липня 2011 р. № 2а- 3939/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1. (довіреність № 98/2 від 10.01.2011р.),

за участі представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 6253/10/10-017 від 05.11.10);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000241521/0 від 08.04.11 р., та податкове повідомлення - рішення № 0000251521/0 від 08.04.11 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, стягнути на користь Державного підприємства міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області" з Дергачівського МДПІ Харківської області судові витрати 3,40 грн. судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив що у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача штрафу в порядку п. 126.1 ст. 126 Податкового Кодексу України тому що у відповідності до п.114.1 ст. 114 Податкового Кодексу України оскільки відповідачем були пропущені строки давності щодо нарахування штрафних санкцій.

Посилаючись на перелічені вище обставини, позивач стверджував, що спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Дергачівською МДПІ Харківської області проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області", за результатами якої складено акт № 316/15-229/08564647/21 від 08.04.11 р. про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету.

Згідно акту перевірки встановлено, що Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області" порушено граничні строки сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Відповідач стверджував, що оскільки у відповідності до положення п. 7.7. ст. 7 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(зі змінами та доповненнями), якою усі розрахунки по погашенню податкових зобов'язань зараховуються у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях без участі людини автоматично спеціальною програмою у яку неможливо втрутитись та внести зміни.. Посилаючись на перелічені вище обставини, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач, Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, що підтверджується, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи , набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Дергачівській міжрайонній Державній податковій інспекції Харківської області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

08.04.2011р. Дергачівською МДПІ у Харківській області була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області".

За результати проведеної перевірки складено акт № 316/15-229/08564647/21 від 08.04.11 р.

Згідно з висновками акту перевірки в діяльності позивача податковим органом виявлені порушення п.57.1 ст.57 Податковго Кодексу України а саме: протягом граничного строку несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання у тому числі по податковій декларації з ПДВ №1600 від 13.02.07 року за січень 2007 року у сумі 1207 грн. по терміну сплати 02.03.07 р. фактично сплачено: в сумі 664,62 грн. 30.09.10 р. (термін затримки 1308 днів), в сумі 542,38 грн. 27.10.10 р. (термін затримки 1335 днів), по податковій декларації з ПДВ №18100 від 16.08.07 року за липень 2007 року в сумі 8217,02 грн. по терміну сплати 30.08.07 р. фактично сплачено: в сумі 3414,42 грн. 27.10.10 р. (термін затримки 1154 днів), в сумі 1517,26 грн. 30.11.10 р. (термін затримки 1188 днів), в сумі 3285,34 грн. 30.11.10 р. (термін затримки 1188 днів), по податковій декларації з ПДВ №19211 від 14.09.07 року за серпень 2007 року в сумі 11704,02 грн. по терміну сплати 01.10,07 р. фактично сплачено: в сумі 1425.08 грн. 30.11.10 р. (термін затримки 1156 днів), в сумі 10278,94 грн. 29.12.10 р. (термін затримки 1185 днів), по податковій декларації з ПДВ №23333 від 18.10.07 року за вересень 2007 року в сумі 6116 грн. по терміну сплати 30.10.07 р. фактично сплачено: в сумі 3161,80 29.12.10 р. (термін затримки 1156 днів), в сумі 2954,21 грн. 28.01.11 рг (термін затримки 1186 днів), по податковій декларації з ПДВ №26559 від 16.11.07 року за жовтень 2007 року в сумі 9398 грн. по терміну сплати 30.11.07 р. фактично сплачено: в сумі 897,79 грн. 28.01.11 р. (термін, затримки 1155 днів), в сумі 8500,21 грн. 28.01.11 р. термін затримки 1155 днів).

08.04.2011р. з посиланням на згаданий акт перевірки відповідачем було прийняте спірні податкові повідомлення -рішення № 00002415210/0 яким на підставі п.п.17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 1335 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24289,84 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 50 % в сумі 12144,92 грн., та № 00002515210/0 яким на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 1186 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12352,21 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20 % в сумі 2470,44 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість викладених в акті № 316/15-229/08564647/21 від 08.04.11 р висновків суб'єкта владних повноважень та винесених на їх підставі спірних податкових повідомлень - рішень на відповідність вимогам ч.З ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Повноваженнями є сукупність прав та обовязків державного органу, його посадових осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій.

Як вбачається з матеріалів позову, на рахунок УДК в Дергачівському районі Харківської області було перераховано коштів (податок на додану вартість) згідно копій платіжних доручень та квитанцій які містяться в матеріалах справи.

- за серпень 2010 р. N 96 від 29.09.2010 р. у сумі 5728,00;

- за вересень 2010 р. N 107 від 26.10.2010 р. у сумі 4637,00;

- за жовтень 2010 р. N 121 від 30.11.2010 р. у сумі 3500,00, квитанція №312КП46 від 30.11.2010 у сумі 3856,00;

- за листопад 2010 р. квитанція №312КП19 від 29.12.2010 у сумі 15892,00.;

- за грудень 2010 р. N 4 від 28.01.2011 р. у сумі 10100,00, квитанція №312КП32 від 28.01.2011р. у сумі 4050.00

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання це зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Виходячи із системного аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Чинне на той час законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобовязання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 КАС України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

У відповідності до вимог п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державним цільовими фондами”, далі - Закон 2181 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону -2181, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України 11.06.2003р. № 290, податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини) та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

Нормами п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такогопогашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що право проводити розподіл сплаченої суми у погашення податкового боргу та пені виникає виключно у випадку сплати податкового боргу, а не зобовязань.

Згідно з пунктом 6 ст. 7 Закону України “Про Національний банк України ”Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії у формі податкових повідомлень-рішень, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобовязань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих рішень містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих рішеннях

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні спеціальним Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III, ні іншими Законами не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

Однак, в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією при спрямуванні коштів в рахунок погашення суми податкового боргу, за наслідками якого був здійснений розподіл коштів, не було враховано визначене позивачем призначення платежу.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин суд приходить до висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Як було встановлено судом та позивачем згідно платіжних доручень які містяться в матеріалах справи з зазначенням направлення платежу, своєчасно здійснювало погашення податкового зобовязання.

Окрім того відповідно до п.114.1 ст.114 п. 102.1 ст.102 Податкового Кодексу чинного з 01.01.2011 контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання.

На практиці це означає, що контролюючий орган одночасно з визначенням суми грошових зобов'язань платника податків застосовує штрафні санкції до такого платника податків (за наявності законних підстав для таких санкцій). Якщо рішення про визначення суми грошових зобов'язань платника податків прийнято з додержанням строків давності, застосування штрафних санкцій також відбувається в межах встановлених строків.

Однак не виключається ситуація, коли грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом без застосування штрафних санкцій. У таких випадках зберігається право контролюючого органу застосувати штрафні санкції пізніше - але до закінчення строку давності, передбаченого ст.102 ПК.

Початок спливання строку давності починається з наступного дня після одного з термінів, чи події, вказаних у п.102.1. Тобто строк давності починає вираховуватися з наступного дня після останнього дня строку, відведеного для подання податкової декларації чи сплати грошових зобов'язань. Або - з наступного дня після фактичного подання податкової декларації.

Останнім днем, коли можна застосувати штрафні санкції, є останній день строку давності, тобто 1095-й день. На строки давності для застосування штрафних санкцій поширюються правила ст. 102 ПК щодо зупинення відліку строку давності (п. 102.3).

Таким чином, податковий орган не мав законних підстав для здійснення перевірки на підприємстві позивача за період 2007 р. у зв'язку зі спливом строку давності, а також застосовувати до позивача штрафні санкції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті законно та обґрунтовано, із дотриманням вимог діючого законодавства у сфері оподаткування, а тому суд з урахуванням викладених обставин, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ч.1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 8,19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівсткої міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 0000241521/0 від 08.04.11 на суму 12144,92 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівсткої міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 0000251521/0 від 08.04.11 на суму 2470,44 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області" (с. Подвірки, вул. Дзержинського, буд. 1 , Дергачівський район, Харківська область) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена 25 липня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.