Постанова № 17299537, 15.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 липня 2011 р. № 2-а- 16435/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Явор Я.К.,

представника відповідача - Арбузова Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_5, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 000334/1702/0 від 09.12.2010 року про визначення податкового зобовязання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з податку з доходів фізичних осіб у сумі 118875,20 грн. та № 0003351702/0 від 09.12.2010 року про визначення податкового зобовязання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з податку на додану вартість у сумі 9091,66 грн. за основним платежем та 4545,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова в період з 08.11.2010 року по 19.11.2010 року та з 22.11.2010 року по 26.11.2010 року було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за період з 25.09.2008 року по 30.06.2010 року.

За результатами проведення перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова було складено акт перевірки № 12573/1702/НОМЕР_1 від 01.12.2010 р., на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення № 000334/1702/0 про визначення податкового зобовязання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з податку з доходів фізичних осіб в сумі 118875,20 грн. та № 0003351702/0 про визначення податкового зобовязання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з податку на додану вартість в сумі 9091,66 грн. за основним платежем та 4545,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає викладені в акті перевірки № 12573/1702/НОМЕР_1 від 01.12.2010р. висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 9091,66 грн. за період з 25.09.2009 року по 25.03.2010 року та ст. 13. Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року і додатку № 7 до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян» від 21.04.1993 року в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за ІІ квартал 2010 року у сумі 118875,20 грн. помилковими.

Оскільки сума у розмірі 747043,00 грн. внесена позивачем на його розрахунковий рахунок є його власними коштами, а не доходом від підприємницької діяльності, тому ця сума не була включена ним до валового доходу у ІІ кварталі 2010 року.

Стосовно висновку відповідача щодо безпідставного включення до складу валових витрат у ІІ кварталі 2010 року витрат на придбання у ТОВ «Будівельні ресурси-08» будівельних матеріалів на суму 45458,29 грн., які фактично не були понесені підприємцем, так як оплачені не були, позивач зазначив, що ним не включалися такі витрати до складу валових витрат. А розбіжності в декларації про доходи за І півріччя 2010 року з даними Книги обліку доходів та видатків, є наслідком помилкового включення позивачем сум податку на додану вартість в дану декларацію. Ця помилка була ним виправлена в декларації про доходи за 9 місяців 2010 року.

Щодо включення позивачем до складу податкового кредиту у період з 25.09.2008 року по 30.06.2010 року податку на додану вартість у сумі 9091,66 грн., позивач зазначив, що ним було включено до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 9091,66 грн. на підставі виданих ТОВ «Будівельні ресурси-08» належно оформлених податкових накладних, підстав для визнання недійсними яких не має. До матеріалів справи надані документи, які підтверджують використання у його господарській діяльності товарів отриманих від ТОВ «Будівельні ресурси-08».

У звязку з наведеним, позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення № 000334/1702/0 від 09.12.2010 року та № 0003351702/0 від 09.12.2010 року є незаконним та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наступне.

За висновками акту перевірки № 12573/1702/НОМЕР_1 від 01.12.2010 р. сума у розмірі 747043,00 грн. внесена фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 на його розрахунковий рахунок не має підтвердження походження та підтвердження оподаткування, а отже вважається його доходом. Однак, зазначена сума не була включена позивачем до валового доходу у ІІ кварталі 2010 р., чим порушено ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» N 13-92 від 26.12.1992 року та додатку № 7 до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян» від 21.04.1993 року.

Окрім цього, позивачем до складу валових витрат у ІІ кварталі 2010 р. безпідставно включено витрати на придбання у ТОВ «Будівельні ресурси-08» (код ЄДРПОУ 36034500) у ІІ кварталі 2010 року будівельних матеріалів на суму без ПДВ 45458,29 грн., які фактично не були понесені підприємцем, так як оплачені не були, чим порушено ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» N 13-92 від 26.12.1992 року та додатку № 7 до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян» від 21.04.1993 року.

Також, позивачем до складу податкового кредиту у період з 25.09.2008 по 30.06.2010 року безпідставно віднесено ПДВ у сумі 9091,66 грн., так як до перевірки не було надано документів, які підтверджують використання у господарській діяльності товарів отриманих від ТОВ «Будівельні ресурси-08», в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 9091,66 грн., чим порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями.

На підставі зазначеного, представник відповідача вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення № 000334/1702/0 від 09.12.2010 року та № 0003351702/0 від 09.12.2010 року є законними та підстав для їх скасування не має.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова в період з 08.11.2010 року по 19.11.2010 року та з 22.11.2010 року по 26.11.2010 року було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 25.09.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 12573/1702/НОМЕР_1 від 01.12.2010 року (арк. справи 9-23). Відповідно до висновків акту перевірки № 12573/1702/НОМЕР_1 від 01.12.2010 року відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 9091,66 грн. за період з 25.09.2009 р. по 25.03.2010 р. та ст. 13. Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” № 13-92 від 26.12.1992 року і додатку № 7 до Інструкції „Про прибутковий податок з громадян” від 21.04.1993 року в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за ІІ кв. 2010 року у сумі 118875,20 грн.

На підставі вказаного акту перевірки № 12573/1702/НОМЕР_1 від 01.12.2010 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова 09.12.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 000334/1702/0 про визначення податкового зобовязання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з податку з доходів фізичних осіб в сумі 118875,20 грн. та № 0003351702/0 про визначення податкового зобовязання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з податку на додану вартість в сумі 9091,66 грн. за основним платежем та 4545,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 24-25).

В порядку адміністративного оскарження вищезазначені повідомлення рішення позивачем не оскаржувалися.

Судом встановлено та підтверджено в судовому засіданні представниками сторін, що позивач зареєстрований як фізична особа підприємець з 24.09.2008 року (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2) та взятий на податковий облік до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова 25.09.2008 року (довідка про взяття на облік від 26.09.2008 року №37672). З моменту реєстрації позивач перебував на спрощеній системі оподаткування. З 10.10.2008 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ №НОМЕР_3).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 000334/1702/0 від 09.12.2010 року про визначення податкового зобовязання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з податку з доходів фізичних осіб в сумі 118875,20 грн. судом зясоване наступне.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Виходячи з норм ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» до валового доходу зараховується виручка, що надійшла підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі, а саме: виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків; виручка в натуральній (негрошовій формі); суми штрафів і пені, отримані від інших субєктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів; суми, нараховані банком на вільній залишок коштів на банківському рахунку, та інше.

Вищезазначений перелік підстав віднесення до валового доходу є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в процесі судового розгляду даної справи, жодних пояснень відповідачу з приводу внесення на розрахунковий рахунок готівкових коштів у розмірі 747043,00 грн. позивачем взагалі не надавалося. Дані грошові кошти є власними коштами ОСОБА_5, якими він і поповнив обігові кошти, про що і зазначено ним у призначенні платежу (арк. справи 104-106).

Такої підстави для зарахування до валового доходу статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» не передбачено.

В свою чергу відповідачем не надано доказів щодо наявності підстав, передбачених ст. 13 Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», для зарахування позивачем до валового доходу суми внесеної на розрахунковий рахунок готівкових коштів у розмірі 747043,00 грн.

Відповідно до п.1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зазначена норма не передбачає можливості відображення в акті документальної виїзної перевірки фактів виявлених порушень податкового законодавства на підставі усних пояснень платника податків, що перевіряється.

Отже, судом не приймаються доводи відповідача про те, що позивачем надавалися в усній формі пояснення з приводу того, що внесенні ним суми у розмірі 747043,00 грн. на свій розрахунковий рахунок, отримані ним як зайомні грошові кошти з умовою повернення.

З твердженнями відповідача про те, що сума внесена на розрахунковий рахунок позивача не має підтвердження походження та підтвердження оподаткування, а отже вважається його доходом, суд не погоджується з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідачем не надано суду жодного доказу незаконності набуття позивачем права власності на грошові кошти у розмірі 747043,00 грн., внесенні ним на розрахунковий рахунок підприємця для поповнення обігових засобів, також не надано доказів спростування твердження позивача щодо внесення ним на розрахунковий рахунок власних коштів.

Відповідачем також не доведено, з якими контрагентами у позивача здійснювалися операції, що принесли йому дохід у розмірі 747043,00 грн., скільки було даних операцій, за який період. Не надано суду жодного розрахунку даної суми.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що власні кошти, які було внесено ОСОБА_5 на розрахунковий рахунок як обігові кошти, правомірно не включено позивачем до складу валового доходу (виручки у грошовій та натуральній формі), а висновок відповідача щодо порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого ним занижено податок з доходів фізичних осіб за ІІ кв. 2010 року у сумі 747043,00 грн. є необґрунтованим.

Щодо встановленого в акті перевірки № 12573/1702/НОМЕР_1 від 01.12.2010 року порушення позивачем додатку № 7 до Інструкції Про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції Українивід 21.04.1993 року № 12 суд зазначає наступне.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 16.07.2003 року № 352 були внесені зміни до зазначеної Інструкції про прибутковий податок з громадян.

Отже, на момент проведення відповідачем перевірки існував наступний підзаконний нормативний акт, що регулював виникли правовідносини -Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12 із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 16.07.2003 року № 352.

Тобто, відповідач в акті перевірки № 12573/1702/НОМЕР_1 від 01.12.2010 року встановив порушення позивачем податкового законодавства на підставі нормативного акту, який втратив чинність, а саме - додатку № 7 до Інструкції Про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції Українивід 21.04.1993 року № 12.

Щодо висновків відповідача про безпідставність включення до витрат у ІІ кварталі 2010 року товарів отриманих від ТОВ «Будівельні ресурси-08» на загальну суму 45458,29 грн. без ПДВ суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Цією статтею також передбачені суми, що входять до складу валових витрат та витрати, які не включаються до складу валових витрат.

Так відповідно до абз. 4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені вiдповiдними розрахунковими, платiжними та iншими документами, обов'язковiсть ведення i зберiгання яких передбачена правилами ведення податкового облiку.

Виходячи з вищезазначеного, у позивача виникає право збільшити свої валові витрати, підтверджені відповідними розрахунковими, платiжними та iншими документами, з дати оприбуткування платником податку товарів незалежно від факту понесення витрат позивачем з оплати цього товару.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 та п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платником податку, зокрема, є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи. Платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Відповідно до п. 1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1269, книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Відповідно до п.14.4. та п.14.5. Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу податкові декларації наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя, три квартали, рік), у строки, визначені законом (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тобто не пізніше: 10 травня - за I квартал, 9 серпня - за перше півріччя, 9 листопада - за 9 місяців, 9 лютого наступного року - за звітний рік). У декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний податковий період, за який здійснюється оподаткування. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податку податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали.

На підставі зазначеного, оподаткований дохід фізичної особи підприємця визначається як різниця між виручкою у грошовій та натуральній формі і документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу, сума яких відображається в книзі обліку доходів та витрат фізичної особи підприємця та податкових деклараціях про доходи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в перевіряємому періоді не відносив до складу витрат витрати на придбання наступних товарів: 35512 шт. стартова смужка снеж-бел. угол внутр. наружний, ПВХ, отриманих від ТОВ «Будівельні ресурси-08» у ІІ кварталі 2010 року на загальну суму 45458,29 грн. без ПДВ.

Доказів щодо понесення позивачем витрат, підтверджених відповідними розрахунковими, платiжними та iншими документами, суду не надано.

Відповідач, в свою чергу, не надав суду жодного доказу віднесення позивачем до складу витрат витрати на придбання вищезазначених товарів отриманих від ТОВ «Будівельні ресурси-08» у ІІ кварталі 2010 року на загальну суму 45458,29 грн. без ПДВ.

Різниця, що склалася між даними декларації про доходи за І півріччя 2010 року та даними книги обліку доходів та витрат за І півріччя 2010 року, є наслідком помилкового включення позивачем суми податку на додану вартість до декларації про доходи за І півріччя 2010 року.

Зазначена помилка була виправлена позивачем в декларації про доходи за 9 місяців 2010 року, в якій були зазначені дані, що співпадають з даними книги обліку доходів та витрат за 9 місяців 2010 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що встановлення відповідачем порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та додатку № 7 до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян» від 21.04.1993 року № 12 в результаті чого ним занижено податок з доходів фізичних осіб за ІІ квартал 2010 року у сумі 118875,20 грн. є необґрунтованим.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003351702/0 від 09.12.2010 року про визначення податкового зобовязання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з податку на додану вартість в сумі 9091,66 грн. за основним платежем та 4545,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, судом зясоване наступне.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165 затверджений Порядок заповнення податкової накладної, відповідно до п. 2 якого податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної, передбачає лише одну підставу визнання податкової накладної недійсною, а саме податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Податкова накладна, відповідно до п.п.7.2.6.п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит звітного періоду, згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту були включені суми податку на додану вартість у сумі 9091,66 грн., у зв'язку з придбанням ним товарів у ТОВ «Будівельні ресурси-08», на підставі отриманих позивачем податкових накладних, а саме: № 451 від 25.09.2009 р. на загальну суму 10449,60 грн. (ПДВ 2089,92 грн.); № 503 від 26.10.2009 р. на загальну суму 16798,90 гр. (ПДВ 3359,78 грн.); № 693 від 25.11.2009 р. на загальну суму 4813,96 грн. (ПДВ 962,79 грн.); № 710 від 20.12.2009 р. на загальну суму 4362,20 грн. (ПДВ 872,44 грн.); № 33 від 26.01.2010 р. на загальну суму 4680,00 грн. (ПДВ 936,00 грн.); № 173 від 12.03.2010 р. на загальну суму 2720,83 грн. (ПДВ 544,17 грн.); № 174 від 25.03.2010 р. на загальну суму 1632,80 грн. (ПДВ 326,56 грн.), які внесено в реєстр отриманих та виданих податкових накладних у період з 25.09.2008 року по 30.06.2010 року.

Дані податкові накладні відповідають усім вимогам визначеним у п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, підстав для визнання їх недійсними не встановлено.

На момент видачі зазначених податкових накладних ТОВ „Будівельні ресурси-08” згідно з базою даних державної податкової адміністрації України (http:/www.sta.gov.ua) було платником податку на додану вартість.

Отже, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у позивача саме з дати отримання зазначених податкових накладних виникло право на податковий кредит.

Придбані у ТОВ «Будівельні ресурси-08» товари в подальшому було продано за більш високу ціну з метою отримання прибутку, що є основною діяльністю позивача, і що підтверджується відповідними первинними документами (видатковим накладними №92 від 01.11.2010 року, №93 від 02.11.2010 року, №94 від 04.11.2010 року, №95 від 05.11.2010 року) та відображено у податковій звітності позивача, у звязку з чим, позивачем було видано наступні податкові накладні: №87 від 01.11.2010 року на загальну суму 12829,78 грн. (ПДВ 2138,30 грн.); №88 від 02.11.2010 року на загальну суму 27066,91 грн. (ПДВ 4511,15 грн.); №89 від 04.11.2010 року на загальну суму 5565,90 грн. (ПДВ 927,65 грн.); №90 від 05.11.2010 року на загальну суму 13125,85 грн. (ПДВ 2187,64 грн.), які внесено в реєстр отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2010 року.

З приводу доводів відповідача щодо фактичної відсутності товарів (35512 шт. стартова смужка снеж-бел. угол внутр. наружний, ПВХ), придбаних у ТОВ «Будівельні ресурси-08» у ІІ кварталі 2010 року станом на 30.06.2010 року суд зазначає наступне.

Згідно з п.15 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» N 509-XII від 04.12.1990 року, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що планова виїзна перевірка позивача фактично відбувалася в приміщенні податкового органу. При проведенні перевірки фактично не встановлювалися наявність або відсутність остатків ТМЦ за місцезнаходженням позивача. Наявність складських приміщень на праві власності або оренди під час проведення перевірки також не було зясовано. Під час проведення перевірки жодних інвентаризацій позивачем не проводилося, актів інвентаризації не складалося.

Відповідачем не надано доказів щодо спростування факту подальшого використання позивачем у своїй господарській діяльності, придбаного у ТОВ «Будівельні ресурси-08» товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач мав законні підстави для віднесення до сум податкового кредиту суму у розмірі 9091,66 грн., а отже висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 9091,66 грн. за період з 25.09.2009 по 25.03.2010 р. є помилковими та необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень № 000334/1702/0 від 09.12.2010 року про визначення податкового зобовязання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з податку з доходів фізичних осіб у сумі 118875,20 грн. та № 0003351702/0 від 09.12.2010 року про визначення податкового зобовязання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з податку на додану вартість у сумі 9091,66 грн. за основним платежем та 4545,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідачем до суду не надано, у звязку з чим, зазначені рішення підлягають скасуванню.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №000334/1702/0 від 09.12.2010 року про визначення податкового зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з податку з доходів фізичних осіб в сумі 118875,20 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0003351702/0 від 09.12.2010 року про визначення податкового зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з податку на додану вартість в сумі 9091,66 грн. за основним платежем та 4545,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20.07.2011 року.

Суддя Піскун В.О.