Постанова № 17299510, 21.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 липня 2011 р. № 2-а- 7251/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

прокурора - не прибув,

представника позивача Кірєєва І.І.,

представника відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Прокурора Борівського району Харківської області в інтересах держави

в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірма "Солоненське"

простягнення адміністративно-господарських санкцій, - В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся Прокурор Борівського району Харківської області в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірма "Солоненське" (далі - СВК-А "Солоненське") про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірма "Солоненське" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2010 році в сумі 42034,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми 10-ПІ від 15.02.2011 року середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2010 році становила 51 особу. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі - Закон України №875-ХІІ), у відповідача в 2010 році норматив для працевлаштування інвалідів складає 2 робочих місця. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів штатних працівників на підприємстві становить 0 осіб. Отже, відповідачем не виконано норматив 2 робочих місця по працевлаштуванню інвалідів. Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2010 рік становить 20823,53 грн. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2010 році, становить 41647,06 грн. Позивач, посилаючись на норми ст.ст. 18, 19, 20 Закону України №875-ХІІ просив суд задовольнити позовні вимоги про стягнення адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця. Відносно позовної вимоги про стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій позивач зазначив, що у відповідності до ч.2 ст.20 Закону України №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Оскільки, станом на день звернення до суду відповідачем добровільно не відшкодована сума заборгованості, просив суд стягнути суму боргу.

Прокурор в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. До початку судового засідання заперечень та клопотань не надав.

Представник позивача в судове засідання прибув, дав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується зворотніми повідомленнями про поштове вручення від 24.06.2011 року та 15.07.2011 року. До початку судового засідання заперечень та клопотань не надав.

Виходячи з положень ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень. За таких умов, враховуючи повторну неявку представника відповідача та прокурора в судове засідання без поважних причин та без повідомлення про причини неявки, виходячи з рівності сторін в адміністративному судочинстві, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі представника відповідача та прокурора.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

Відповідно до Довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 12.03.2007 року Борівською районною державною адміністрацією Харківської області включено відомості про юридичну особу СВК-А "Солоненське".

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами визначені Законом України №875-ХІІ.

Відповідно до ст.19 Закону України №875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.

Згідно зі ст.18 Закону України №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, форми 10-ПІ затвердженої Наказом Міністерства праці України №42 від 10.02.2007 року, за 2010 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства склала 51 особу. Також, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів штатних працівників на підприємстві становить 0 осіб при нормативі для працевлаштування інвалідів 2 робочих місця.

Таким чином, у відповідача були в наявності два вакантних робочих місця для працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України №875-ХІІ визначено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст.19 цього Закону.

Проаналізувавши положення Закону України №875-ХІІ, суд дійшов висновку, що на підприємстві лежить обовязок щодо подачі до державної служби зайнятості інформацію, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що відповідач СВК-А "Солоненське" звіт про наявність вільних робочих місць для інвалідів (форма 3-ПН затверджена Наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.2005 року) не подавало. Вказаний факт встановлено з інформації Борівського районного центру зайнятості №309 від 04.05.2011 року, відповідно до якої СВК-А "Солоненське" звіти форми 3-ПН впродовж 2010 року до Борівського районного центру зайнятості не надавались.

Отже, відповідачем протягом 2010 року не було належним чином виконано обовязок щодо своєчасного та повного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Прокурора Борівського району Харківської області в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірма "Солоненське" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначених для працевлаштування інвалідів та пені задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірма "Солоненське" (вул. Молодіжна, буд. 76-А, с. Вище Солоне, Борівський район, Харківська область, 63830, код ЄДРПОУ 00708437, МФО 380805, р/р 26009124402, "Райффайзен банк Аваль" у м.Київ) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (60111, м.Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 24134567, УДК у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно - господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2010 році та пені в сумі 42034.25 грн. (сорок дві тисячі тридцять чотири гривні 25 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 22.07.2011 року.

Суддя Біленський О.О.