Постанова № 17298701, 20.07.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2950/2011

20 липня 2011 року 13год. 14хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Руденко Ф.А.

відповідача: представник Коритнюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічне акціонерне товариство "Рівненська кондитерська фабрика"

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Рівненська кондитерська фабрика" (далі позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2011 року № 0010581541/0/15-216.

З Протоколу № 1 зборів акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" вбачається, що змінено назву вказаного підприємства на Публічне акціонерне товариство "Рівненська кондитерська фабрика" (а.с.14-15).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика» податковий кредит сформовано у відповідності до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР у звязку з придбанням товарів, робіт та послуг, які в наступному використовувалися товариством в рамках господарської діяльності. Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, що відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином, позивач вважає, що ним було дотримано вимоги Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме п.1.6 ст.1 та пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону.

Крім того, представник позивача пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акта перевірки №24/15-200/00382214, даний акт складений на підставі висновків актів № 922/15-200/00382214 від 21.12.2010 року, № 882/15-200/00382214 від 19.11.2010 року, №829/15-200/00382214 від 20.10.2010 року, №657/15-200/00382214 від 20.08.2010 року. У вказаних актах відсутні посилання на первинні документи. Єдина згадка про сутність порушення була викладена в акті перевірки № 657/15-200/00382214 від 20.08.2010 року, який було складено на декларацію з ПДВ за травень 2010 року у зв'язку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "АПК УЛАН" за травень 2010 року. Правомірність формування податкового кредиту у травні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ "АПК УЛАН" встановлено постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2011 року у справі № 2а/1770/104/2011, яка набрала законної сили. Підстави для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість у позивача відсутні.

Представник позивача просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач адміністративний позов не визнав. В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що відповідно до акту перевірки №24/15-200/00382214 від 20.01.2011 року, складеного за результатами перевірки податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року, позивач не відобразив зменшення залишку відємного значення за результатами перевірки податкового органу декларації з ПДВ за жовтень 2010 року в сумі 5902 грн. згідно акту № 922/15-200/00382214 від 21.12.2010 року. Акт № 922/15-200/00382214 від 21.12.2010 року складено на декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року у зв'язку з не відображенням зменшенням суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного періоду в сумі 5902 грн. згідно акту № 882/15-200/00382214 від 19.11.2010 року з доповненнями № 47015/15-232 від 29.10.2010 року. Акт № 882/15-200/00382214 від 19.11.2010 року складено на декларацію з ПДВ за вересень 2010 року у зв'язку з не відображенням зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу в сумі 51326 грн. згідно акту № 829/15-200/00382214 від 20.10.2010 року. Акт № 829/15-200/00382214 від 20.10.2010 року складено на декларацію з ПДВ за серпень 2010 року у зв'язку з не відображенням зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу в сумі 51326 грн. згідно акту № 657/15-200/00382214 від 20.08.2010 року. Акт перевірки за № 657/15-200/00382214 від 20.08.2010 року складено по декларації з ПДВ за травень 2010 року у звязку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «АПК УЛАН» за травень 2010 року (порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Отже, ДПІ у м. Рівне було складено акт перевірки за №24/15-200/00382214 від 20.01.2011 року, згідно якого зменшується залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 5902,00 грн. та збільшується сума ПДВ яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду. В рядку 23 декларації з ПДВ за листопад 2010 року повинно бути відображено "68568 грн.", а не 74470 грн., як відобразило підприємство. Отже, в рідку 27 декларації повинно бути відображено 165579 грн., а не 159677 грн., як відобразило підприємство. У зв'язку з виявленням таких порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2011 року № 0011581541/0/15-216, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 5902 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1475,50 грн.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 20.01.2011 року податковим органом проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість , поданої за листопад 2010 року . За результатами такої перевірки складено акт № 24/15-200/00382214 від 20.01.2011 року (а.с.147).

В даному акті зазначено, що в декларації з ПДВ за листопад 2010 року підприємством в рядку 23.4 не відображено зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу декларації з ПДВ за жовтень 2010 року в сумі 5902 грн. згідно акту № 922/15-200/00382215 від 21.12.2010 року. Підприємство порушило пп. 5.12.1 п. 5.12 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України 30.05.1997 року № 166, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за № 702/109829. З врахуванням вищевикладеного в рядку 23 декларації з ПДВ за листопад 2010 року повинно бути відображено 68568 грн., а не 74470 грн., як відобразило підприємство. Отже, в рядку 27 декларації повинно бути відображено 165579 грн., а не 159677 грн., як відобразило підприємство (а.с.129).

Акт № 922/15-200/00382214 від 21.12.2010 року складено на декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року у зв'язку з не відображенням зменшенням суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного періоду в сумі 5902 грн. згідно акту № 882/15-200/00382214 від 19.11.2010 року з доповненнями № 47015/15-232 від 29.10.2010 року (а.с.128).

Акт № 882/15-200/00382214 від 19.11.2010 року складено на декларацію з ПДВ за вересень 2010 року у зв'язку з не відображенням зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу в сумі 51326 грн. згідно акту № 829/15-200/00382214 від 20.10.2010 року з доповненнями № 47015/15-232 від 29.10.2010 року (а.с.127).

Акт № 829/15-200/00382214 від 20.10.2010 року складено на декларацію з ПДВ за серпень 2010 року у зв'язку з не відображенням зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу в сумі 51326 грн. згідно акту № 657/15-200/00382214 від 20.08.2010 року (а.с.126).

Акт перевірки за № 657/15-200/00382214 від 20.08.2010 року складено по декларації з ПДВ за травень 2010 року у звязку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «АПК УЛАН» за травень 2010 року (порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість») (а.с.130).

Враховуючи дані висновки ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2011 року № 0010581541/0/15-216, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7377,50 грн., в тому числі за основним платежем 5902 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1475,50 грн. (а.с.146).

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, а податку на додану вартість - до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що основою зняття податкового кредиту слугував акт перевірки №657/15-200/00382214 від 20.08.2010 року складено на декларацію з ПДВ за травень 2010 року у звязку із безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «АПК Улан» за травень 2010 року (а.с.130).

Згідно висновків вищезазначеного акту перевірки вбачається, що станом на 20.08.2010 року відповідно даних журналу звірки податкових зобовязань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика» за травень 2010 року в розділі ІІ «Податковий кредит» відображаються відхилення в сумі 141890 грн. з контрагентом ТОВ «АПК Улан». ТОВ «АПК Улан» дану суму ПДВ не задекларовано та відповідно податкові зобовязання за операціями з ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика» не сплачено.

Тому, відповідачем аргументувалось порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У спростуванні даних обставин позивачем надано до суду документи, що підтверджують факт придбання цукру у ТОВ «АПК Улан» за травень 2010 року, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки щодо здійснення оплати позивачем ТОВ «АПК Улан» за отриманий цукор, прибуткові накладні, картки рахунку 201, лімітно-забірні карти (а.с.57-122, 170-185), товарно-транспортні накладні, що свідчать про перевезення цукру (а.с.151-152). Якість отриманої продукції підтверджено посвідченнями про якість білого цукру кристалічного (а.с.153-163). Отриманий цукор від ТОВ «АПК Улан» відображено у бухгалтерському обліку позивача відповідно до прибуткових накладних. Також судом встановлено, що в подальшому цукор використано в господарській діяльності позивача на виготовлення кондитерських виробів, що підтверджується картками по рахунку 201, лімітно-забірними картами.

Як зазначено представником позивача - для здійснення господарської діяльності придбавався цукор у ТОВ «АПК Улан».

Вчинення господарських операцій із вищезазначеними підприємствами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, а також використанням цукру у господарській діяльності.

Крім того, обставини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту в травні 2010 року по операціях з придбання цукру у ТОВ "АПК Улан" , підтверджено також постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2011 року у справі № 2а/1770/104/2011 (а.с.33-36), яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 року (а.с.140-142).

А відтак, дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Відповідно до чинного законодавства сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобовязаннях останнього.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», а донарахування податкового зобовязання та нарахування штрафних санкцій у звязку з неможливістю підтвердити фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників є необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів з проханням перевірки обставин справи та притягнення винних осіб до відповідальності згідно з чинним законодавством (а.с. 143-144).

Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в залежність від обовязкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий Адміністративний Суд України, що зафіксовано в ухвалі від 02.06.2011 року у справі № К/9991/10059/11 та Верховний Суд України, який у постанові суду від 31.01.2011 № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам."

Верховний Суд України у вказаному рішенні також вказав, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Зважаючи, що в судовому засіданні підтверджено правильність формування позивачем податкового кредиту за травень 2010 року, то висновок податкового органу про те, що в декларації з ПДВ за листопад 2010 року (рядок 23.4) позивач повинен був відобразити зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу декларації з ПДВ за жовтень 2010 року в сумі 5902 грн. не відповідає дійсним обставинам.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 28.01.2011 року № 0010581541/0/15-216, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Рівне від 28.01.2011 року № 0010581541/0/15-216 визнати протиправним та скасувати.

Присудити на користь позивача Акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.