Постанова № 17298494, 05.07.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2532/2011

05 липня 2011 року 09год. 49хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Голубока Т.В., Дячук Н.І.

відповідача: представник Мартинович Н.І., Матєш О.В.,Козачок С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ролшип"

доДержавна податкова інспекція у Рівненському районі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000462351/0 від 30.05.2011 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Ролшип”- звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000462351/0 від 30.05.2011 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає безпідставним висновки акту перевірки щодо заниження позивачем в 4 кв. 2009року валових доходів на суму 27283 грн. по операції з умовного нарахування відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець названого звітного періоду. При цьому зазначив, що декларація з податку на прибуток складається наростаючим підсумком за весь рік і окремо за 4 кв. 2009року не подається. При складанні декларації за 2009рік позивач врахував суми попередньо задекларованих завищених відсотків по названій операції у звітних періодах 1 кварталі, 1 півріччя та 9 місяців 2009року. Позивач стверджує, що занизив валовий дохід по названій операції з нарахування відсотків при поданні декларації з податку на прибуток за 2009рік в розмірі 10574грн. Проте вказує, що таке заниження валового доходу за 2009рік не призводить до визначення податкового зобовязання, що підлягало б сплаті до бюджету, оскільки за названий період позивач мав доволі значне відємне значення обєкта оподаткування. Збільшення валового доходу впливає лише на зменшення відємного значення обєкта оподаткування і не призводить до нарахування штрафної санкції за нормами законодавства, що діяло на момент скоєння названого правопорушення позивачем. Позивач також вказує на безпідставність висновків відповідача щодо зменшення позивачу суми валових витрат, задекларованих у рядку 04.1 декларацій за 1 та 3 кв. 2010року на суму ПДВ по господарських операціях, щодо яких минули строки позовної давності. Зазначає, що до складу валових витрат названого рядка 04.1 звітних періодів 1 та 3 кв. 2010року не відносив витрат по операціях щодо яких минув термін позовної давності та які здійснювались позивачем у минулих звітних періодах. У названому рядку декларації позивач формував витрати поточних звітних періодів 1 та 3 кв. 2010року. Позивач зазначив, що за названі звітні періоди також мав відємне значення обєкта оподаткування. Не погоджується позивач із висновками відповідача щодо зменшення йому валових витрат в 2 кв. 2009року на суму страхових платежів, понесених підприємством при страхуванні майна, що передавалось в заставу у звязку з отриманням від банківської установи кредитних коштів, необхідних для провадження господарської діяльності. Зазначає, що понесення таких витрат повязане з господарською діяльністю позивача та повинне відноситись до складу валових витрат. При цьому покликається, що зменшення таких витрат названого звітного періоду не призводить до визначення податкового зобовязання, що підлягало б сплаті до бюджету, оскільки за названий період позивач мав доволі значне відємне значення обєкта оподаткування. В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та надали пояснення, які по суті співпадають з поясненнями викладеними в позовній заяві. Просили позов задоволити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладеною в письмових запереченнях, а зокрема пояснили, що перевіркою встановлено ряд порушень норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а зокрема зазначили, що позивач:

- в 2 кв. 2009року безпідставно відніс до валових витрат суму страхових внесків зі страхування заставного майна на користь банку в сумі 3015,17 грн, оскільки вигодонабувачем за таким договором страхування є банк, а не позивач;

- в 4 кв. 2009року занизив валові доходи на суму 27283грн. по операції з умовного нарахування відсотків, що нараховувались на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець названого звітного періоду;

- в 1 та 3 кв. 2010року завищив валові витрати рядка 04.1 названих декларацій в розмірі 241333грн. Зокрема в 1 кв. 2010року -124000гр по операціях з ПП ОСОБА_7 (120000грн.), з ЗАТ ФПК «Екодім Україна»(2000грн) та ТОВ «Євробудтех»(2000грн.) та в 3кв. 2010року в розмірі 118000грн. по операціях з ОСОБА_7 по яким минув термін позовної давності. Просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити повністю.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, результати якої оформлені актом №13/23/32347066 від 16.05.2011 року (а.с.10-52).

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем:

- в 2 кв. 2009року завищено валові витрати на суму страхових внесків зі страхування заставного майна на користь банку в сумі 3015,17 грн., оскільки вигодонабувачем за таким договором страхування є банк, а не позивач;

- в 4 кв. 2009року занизив валові доходи на суму 27283грн. по операції з умовного нарахування відсотків, що нараховувались на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець названого звітного періоду;

- в 1 та 3 кв. 2010року завищив задекларовані показники валових витрат рядка 04.1 названих декларацій в розмірі 241333грн., а зокрема в 1 кв. 2010року -123333грн по операціях з ПП ОСОБА_7 (120000грн.), з ЗАТ ФПК «Екодім Україна»(2000грн) та ТОВ «Євробудтех»(2000грн.) та в 3кв. 2010року в розмірі 118 000грн. по операціях з ОСОБА_7 по яким минув термін позовної давності. Зазначаючи при цьому, що позивачем до складу валового доходу 1 та 3 кв. 2010року відповідно віднесено суму кредиторської заборгованості (по операціям з переліченими контрагентами), по якій минув термін позовної давності.

На підставі висновків зазначеного вище акту перевірки, за порушення підпункту 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000462351/0 від 30.05.2011 року (а.с.62), яким визначено позивачу податкове зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 84885 грн., з яких: 67908 грн. основний платіж; 16977 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує обставини справи та норми чинного законодавства, що діяли на момент складання та подання позивачем до податкового органу податкової звітності, за результатами аналізу якої позивачем встановлено порушення податкового законодавства.

1.Судом встановлено, що 15.02.2008року позивачем з ВАТ ВТБ Банк укладено кредитний договір №КЛВ від 15.02.2008року, предметом якого є відкриття відновлювальної кредитної лінії для оплати поточних витрат по здійсненню статутної діяльності. Пунктом 8.2 названого договору передбачено забезпечення зобовязань позивача перед банком по поверненню кредиту є майно та майнові права позивача згідно укладених договорів застави.

03.04.2009року позивачем та ЗАТ «Страхова Компанія «Провідна» укладено договір страхування (а.с. 195), предметом якого є страхування майнових інтересів позивача повязаних з володінням, користуванням майном, що знаходяться у заставі банку з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором. Названий договір страхування укладений на користь вигодонабувача -ВАТ ВТБ Банк, якому передбачено виплату сум страхового відшкодування. Сплачений позивачем страховій компанії страховий платіж в розмірі 3015,17грн. позивачем віднесено до складу валових витрат 2 кв. 2009року.

В ході судового розгляду справи сторонами не заперечувались обставини щодо звязку названих операцій (з відкриття кредитної лінії та страхування майнових інтересів позивача повязаних з володінням, користуванням майном, що знаходяться у заставі банку з метою забезпечення виконання ним зобовязань за кредитним договором) з господарською діяльністю позивача.

Однак, відповідач покликаючись на абзац другий підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»заперечував стосовно віднесення до складу валових витрат позивача страхового платежу, оскільки вигодонабувачем, якому передбачено виплату сум страхового відшкодування, є ВАТ ВТБ Банк.

Підпункт 5.4.6. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції станом на дату формування названих позивачем валових витрат по операції зі страхування) передбачав, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Судом встановлено до в рядку 08 за 1 півріччя 2009 року позивачем задекларовано відємне значення обєкта оподаткування в розмірі 839939 грн. Зменшення валових витрат на 3015,17 грн. призводить лише до часткового зменшення відємного значення обєкта оподаткування і не призводить до його позитивного значення, що в свою чергу вказує на відсутність позитивного значення обєкта оподаткування та відповідно на відсутність податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток за 1 півріччя 2009рік, а зокрема за ІІ кв. 2009року.

2. Згідно акту перевірки, в бухгалтерському обліку підприємства обліковувалась поворотна фінансова допомога, отримана від ТОВ “Фієста” відповідно до договору №184/02-09 від 23.02.2009 року. Повернення фінансової допомоги у 4 кварталі не відбулося. Названі обставини сторонами не заперечувались. Також сторонами не заперечувались обставини щодо необхідності включення до складу валового доходу позивача умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається не поверненою на кінець звітного періоду.

Сторонами не заперечувались обставини, викладені в аудиторському висновку від 06.06.2011року ПАФ «Талант Аудит» (а.с.157-158) щодо сум отриманої поворотної фінансової допомоги позивачем від ТОВ “Фієста”, визначеної облікової ставки НБУ, відповідно до якої проводиться обрахунок умовних відсотків за користування фінансовою допомогою, кількості днів такого користування фінансовою допомогою позивачем у 2009році та суми умовних відсотків, що повинна бути нарахована позивачем на таку допомогу.

Так, зокрема судом встановлено, що за період з жовтня по грудень (4кв.) 2009року позивачу слід було нарахувати 30573,13грн. умовних відсотків за користування фінансовою допомогою. Названі обставини сторонами не заперечувались.

Відповідно до аудиторського висновку від 06.06.2011року ПАФ «Талант Аудит» (а.с.157-158) щодо розміру умовних відсотків за користування фінансовою допомогою, кількості днів такого користування фінансовою допомогою позивачем у період 1, 2 кв. 2009року та за 9 місяців 2009року, розмір таких відсотків за 9 місяців 2009року складає 39115,31 грн. (в тому рахунку за 1кв. 2009року 4064,05грн., за 1 півріччя 2009року 15471,61грн.).

Названі обставини відповідачем та його представниками в ході розгляду справи не спростовано.

Позивач до складу валового доходу рядка 01.6 декларацій з податку на прибуток включив умовні відсотки за користування згаданою фінансовою допомогою за 1, 2кв. та 9 місяців 2009року в більшому розмірі ніж зазначено вище, а зокрема: в 1 кв. 2009 року в розмірі 13005грн. (на відміну від фактичних 4064грн.); в 2 кв. 2009року в розмірі 22536грн. (на відміну від фактичних 15472грн.); за 9 місяців 2009року в розмірі 56169 грн. (на відміну від фактичних 39115грн.). В декларації з податку на прибуток за 2009рік позивач відобразив в рядку 01.6 умовні відсотки за користування згаданою фінансовою допомогою в розмірі 59114грн на відміну від фактичних 69688грн.

Таким чином, позивач в декларації за 2009рік фактично допустив заниження показників валового доходу рядка 01.6 четвертого кварталу 2009року на суму 10574грн.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг) безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Також, згідно з п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога-це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмір облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

За таких обставин, до складу валового доходу позивача в декларації за 2009рік рядок 01.6 слід включити занижені умовні відсотки в розмірі 10574грн.

Збільшення показників валового доходу призводить до перерахунку показників обєкта оподаткування. Відповідно до показників рядка 08 декларації з податку на прибуток 2009року позивачем задекларовано відємне значення обєкта оподаткування в розмірі 1 023244грн. Збільшення валового доход на 10574грн. призводить часткового зменшення відємного значення обєкта оподаткування і не призводить до його позитивного значення, що в свою чергу вказує на відсутність позитивного значення обєкта оподаткування та відповідно на відсутність податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток за 2009рік, а зокрема за ІУ кв. 2009року.

3. Судом також встановлено, що до складу валового доходу 1 та 3 кв. 2010року позивачем відповідно віднесено суму кредиторської заборгованості в 1 кв. 2010року -124000грн. (по операціям з ПП ОСОБА_7 (120000грн.), з ЗАТ ФПК «Екодім Україна»(2000грн) та ТОВ «Євробудтех»(2000грн.) в 1 кв. 2010 року) та в 3кв. 2010року в розмірі 118000грн. (по операціях з ОСОБА_7.) по яким минув термін позовної давності.

Відповідно до пояснень представників позивача, представників відповідача (в тому рахунку осіб, що проводили перевірку) у складі рядків 04.1 декларації з податку на прибуток за 1 кв. та 3 кв. 2010року позивач відобразив понесені ним витрати по операціям, що здійснені позивачем у названих поточних періодах 1 та 3 кв. 2010року. До складу названих рядків 04.1 таких декларацій позивач не відносив операції з ПП ОСОБА_7 (120000грн.), з ЗАТ ФПК «Екодім Україна»(2000грн) та ТОВ «Євробудтех»(2000грн.) в 1 кв. 2010 року та в 3кв. 2010року в розмірі 118000грн. (по операціях з ОСОБА_7.) по яким минув термін позовної давності.

Незважаючи на обумовлене, відповідач та його представники вважають, що крім збільшення сум валового доходу на суми кредиторської заборгованості по операціям з переліченими контрагентами, по яких минув термін позовної давності, позивач повинен відсторнувати з рядка 04.1 декларацій 1 та 3 кв. 2010року суми по операціям з названими контрагентами (що здійснювалися у минулих періодах), як таких що не повязані з господарською діяльністю позивача.

Пунктом 1.25 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що зокрема безнадійною заборгованістю є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою (п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 названого вище Закону).

До складу валового доходу платника включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод (підпункт 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Отож, із обумовленого слідує, що суми простроченої кредиторської заборгованості по яким минув термін позовної давності повинні бути включені платником податку до складу валового доходу того звітного періоду, в якому закінчився термін позовної давності. Що в даному випадку і було здійснено позивачем в 1кв. та 3 кв. 2010року.

Стосовно ж порядку декларування показників валових витрат рядка 04.1 за 1кв. та 3 кв. 2010року, то порядок їх декларування було визначено Порядком складання декларацій з податку на прибуток підприємства (затвердженої Наказом ДПА України №143 від 29.03.2003року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.04.2003року за №271/7592). Який передбачає, що до складу рядка 04.1 декларації відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, в рядок 04.1 відносять витрати нараховані сплачені платником податку у поточному звітному періоді. Названий Порядок складання декларацій з податку на прибуток підприємства не містить ні обовязку, ні права платника податку на коригування рядка 04.1 шляхом зменшення задекларованих ним сум витрат, що понесені (нараховані) таким платником (позивачем) у поточному звітному періоді на суми кредиторської заборгованості по яким закінчився термін позовної давності за операціям, що здійснені позивачем з іншими контрагентами у минулих податкових періодах.

Коригування валових витрат по операціям минулих періодів можливе лише у рядках:

-05.1 у якому відображається зміна сум вартості товарів (робіт, послуг), що відбувається відповідно до положень п. 5.10 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( який передбачає, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Цей пункт не регулює правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону);

-05.2 у якому відображається самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів а зокрема відображаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання (п.п.5.2.7. п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

-05.3 якому відображається врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості відповідно до положень ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Однак, з врахуванням положень вищеназваних статей Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” описана ситуація із зменшення валових витрат на суми кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, не може бути відображена у названих рядках коригування, оскільки не відноситься до операцій які можуть коригуватися у названих рядках 05.1-05.3.

Пункт 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, на порушення якого в даному випадку вказує відповідач передбачає, що валові витрати виробництва та обігу це- сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Названий пункт 5.1. ст. 5, як і в цілому Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” також не містить положень, за якими значення рядка 04.1 поточного звітного періоду (в якому відображаються витрати понесені та /або нараховані платником в цьому звітного періоду) підлягали б будь-якому корегуванню (зменшенню) на суми кредиторської заборгованості по якій минув строк позовної давності. Названий Закон зобовязує платника податку включити лише таку заборгованість до складу валового доходу поточного періоду, що було здійснено позивачем.

Відтак, визначивши, що до складу валових витрат платника податків відносяться лише витрати повязані з господарською діяльністю, законодавець не передбачив обовязку щодо зменшення (коригування) поточних витрат поточного звітного періоду на суми кредиторській заборгованості по якій минув строк позовної давності за операціями, що здійснювались у минулих періодах. Таким чином, з даного питання існувала прогалина в податковому законодавстві України, яке діяло у в період охоплений перевіркою.

Відповідно до підпункту 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно п.56.21 ст. 56 Податкового Кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Виходячи з обумовленого, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо завищення позивачем показників поточних валових витрат, що задекларовані позивачем в рядку 04.1 декларацій за 1 та 3 кв. 2010року на суму 241333грн.

Крім того, відповідачем не враховано, що за результатами 1 кв. 2010 року позивач мав відємне значення обєкта оподаткування, зменшення якого знову ж таки у названому періоді 1 кв. 2010року не могло призвести до позитивного значення обєкта оподаткування.

Значний розмір відємного значення обєкта оподаткування позивач мав і станом на 3 кв. 2010року до складу валових витрат рядка 04.9 названого періоду позивач відніс лише суму 20% від загальної суми збитків, а 80% відємного залишилась не віднесеною та не перекритою позитивним значенням обєкта оподаткування. Підтвердженням вказаного є декларації з податку на прибуток за 2009рік, за 1,2, 3 кв. 2010року.

Стосовно ж відповідальності платників податку у вигляді застосування штрафних санкцій у випадках встановлення обставин в ході перевірки щодо часткового завищення позивачем відємного значення обєкта оподаткування (збитків), то станом на дату декларування позивачем показників відємного значення обєкта оподаткування штрафні санкції підлягали застосуванню в порядку визначеному ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181. Положення названої статті Закону №2181 не передбачало застосування штрафних санкцій за завищення відємного значення обєкта оподаткування (збитків).

Відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій в розмірі 25% неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток було введено положеннями п. 123.1 ст.123 Податкового Кодексу України, що введений в дію з 01.01.2011року.

Однак, суд вважає, що положення п. 123.1 ст.123 Податкового Кодексу України не може бути застосовано до правовідносин, які мали місце до введення його в дію, оскільки названа норма закону встановила відповідальність за неправомірне заявлення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на відміну від норм закону, які не передбачали такої відповідальності на дату згаданих вище подій. Відтак, відбулося введення відповідальності, за дії відносно яких, раніше платник не підлягав притягненню до відповідальності.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Підсумовуючи обумовлене судом встановлено, що на час часткового завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування таке завищення не визнавалося законом як правопорушення за яке платник податків мав нести відповідальність.

Враховуючи обумовлене вище, суд прийшов до висновку про протиправність спірного податкового повідомлення -рішення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Рівненському районі № 0000462351/0 від 30.05.2011 року.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ролшип" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.