Постанова № 17298299, 11.05.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5816/10/1770

11 травня 2011 року 13год. 05хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Никонець Д.А.

відповідача: представник Драка С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Вичівське сільське споживче товариство

доДубровицької міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Вичівське сільське споживче товариство, звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 25.05.2010 року.

В обгрунтування позову вказує на неправомірність донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Не погоджується з виявленим перевіркою порушенням пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР, яке згідно акту перевірки полягає у невключенні до складу валового доходу пайових внесків працівників, утриманих з їх заробітної плати (згідно поданих заяв) в сумі 8852,00 грн. Зазначає, що визначення податковим органом зазначених платежів як поворотної фінансової допомоги є безпідставним. Відповідно до пп.4.2.5 Закону України № 334/94-ВР, не включаються до валового доходу, зокрема, суми коштів, що отримує підприємство як інвестицію в емітовані ним корпоративні права. Згідно з п.1.8 цього ж Закону, корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай).

Також вважає необгрунтованим неврахування податковим органом валових витрат на придбання товарів в сумі 56775,00 грн. Вказує, що при перевірці не було досліджено у повному обсязі усі первинні, фінансово-господарські та інші документи, які стосуються господарської діяльності позивача, а тому висновки акту перевірки грунтуються на припущеннях.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з наведених у ньому підстав.

Відповідач, Дубровицька міжрайонна державна податкова інспекція, адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.46-49 т.1). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, що відповідають наведеним у запереченнях. Зокрема, вказав, що Вичівське ССТ в порушення пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включило до складу валового доходу за II квартал 2009 року вартість реалізованих товарів на суму 18230 грн. (безготівковий розрахунок); в порушення 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону не включило до складу валового доходу за 2009 рік (р.01.6 "Інші доходи" декларації з податку на прибуток): поворотну фінансову допомогу в сумі 32959 грн., отриману в IV кварталі 2009 року в касу підприємства від ФОП ОСОБА_3, яка залишилась неповерненою на кінець звітного періоду; пайові внески, утримані протягом 2009 року із заробітної плати працівників в рахунок пайового капіталу в сумі 8852 грн. (Кт 41 "Пайовий капітал" Дт 661 "Заробітна плата"), які станом на 01.01.2010 р. не повернуто пайовикам. Вказані порушення призвели до заниження податку на прибуток за 2009 рік на 15010 грн., а саме: за І квартал 2009 року на 770 грн., за II квартал 2009 року на 5038 грн., за III квартал 2009 року на 700 грн., за IV квартал 2009 року на 8502 грн.

Під час перевірки податковим органом було перевірено всі первинні документи, надані Вичівським ССТ, які підтвердили суму витрат, відображену товариством у податковій декларації за 2009 рік. Документів, які б свідчили про невраховані Вичівським ССТ витрати в сумі 56775 грн., перевіркою не встановлено.

Спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірним, просить відмовити Вичівському сільському споживчому товариству в задоволені позову за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 20.04.2010 року № 87 Дубровицькою міжрайонною державною податковою інспекцією з 20.04.2010 року по 05.05.2010 року було проведено планову виїзну документальну перевірку Вичівського сільського споживчого товариства (код ЄДРПОУ 01765035) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

За результатами вказаної перевірки Дубровицькою МДПІ складено акт № 241-23/01765035 від 11.05.2010 року (а.с.5-16 т.1).

Відповідно до розділу 4 "Висновок" акту перевірки, перевіркою встановлено порушення, зокрема (в частині, що стосується предмету спору):

На порушення вимог абз.1 пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п. 4.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями) Вичівським ССТ занижено валові доходи на загальну суму 60040 грн., в тому числі за 2009 рік на суму 60040 грн., з них за 1 квартал 2009 року на суму 3080 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 20152 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 2800 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 34008 грн. у зв'язку із неповним включенням до складу валового доходу обсягу продажу товарів та не включенням до складу валового доходу внесків працівників підприємства до складу пайового капіталу, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 15010 грн., в т.ч. 1 квартал 2009 року на 770 грн., 2 квартал 2009 року на 5038 грн., 3 квартал 2009 року на 700 грн., 4 квартал 2009 року на 8502 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.1 " Валові доходи" даного акта перевірки.

На підставі акту № 241-23/01765035 від 11.05.2010 року Дубровицькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 25.05.2010 року, яким Вичівському сільському споживчому товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств і організацій" усього 19320,20 грн., у тому числі за основним платежем 15010,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4310,20 грн. (а.с.17 т.1).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за результатами якої Дубровицькою МДПІ, ДПА України в Рівненській області та ДПА України скарги платника податку залишені без задоволення, сума податкового зобов'язання - без зміни, Дубровицькою МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання.

Як встановлено судом з розділу 3.1.1 акту перевірки (а.с.6-7 т.1), перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за перевірений період встановлено його заниження на загальну суму 60040 грн. за 2009 рік, в т.ч. за 1 квартал на 3080 грн., за 2 квартал на 18230 грн., за 3 квартал 2009 року на 2800 грн., за 4 квартал на 34008 грн.

Зокрема, перевіркою відображених у рядку 01.1 декларацій з податку на прибуток підприємства "Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" показників на підставі оборотів по бухгалтерських рахунках 702.2, 702.3 "Дохід від реалізації товарів", журналу-ордеру по рах. 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", журналу-ордеру по рах.377 "Розрахунки з іншими дебіторами, кредиторами", дебетових оборотів по надходженню виручки від реалізації продукції через рахунок 301 "Каса" встановлено його заниження на суму 18230 грн. за 2 квартал 2009 року.

Згідно п.4.1 ст.4 Закон України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинній на час існування спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, згідно пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України № 283/97-ВР, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Товариством при визначенні валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг) не в повному обсязі у доходи від продажу включено суму реалізованих товарів за безготівковий розрахунок (через розрахунковий рахунок у банку) для інших покупців. Так, в квітні 2009 року згідно записів у журнал-ордері № 14 по рах.361 сума валових доходів разом з ПДВ складає 202800 грн., без ПДВ 169000 грн., в той час як до валових доходів з продажу включено суму 150770 грн. (без ПДВ), тобто занижено доходи з продажу за 2 квартал 2009 року на суму 18230 грн.

Як встановлено судом із заперечень на акт перевірки (а.с.63-64 т.1), платник податків будь-яких доводів на спростування виявлених порушень в зазначеній вище частині не наводив, не вказував їх і в первинній та повторних скаргах в ході процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені в позовній заяви про неповне дослідження первинних, фінансово-бухгалтерських та інших документів, які стосуються діяльності Вичівського ССТ, будь-якими доказами не підтверджені. Натомість, з дослідженого судом додатку № 1 до акту перевірки "Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки" судом встановлено, що при перевірці формування валового доходу всі представлені документи було охоплено перевіркою суцільним порядком (а.с.84-85 т.1).

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи відповідач підтвердив виявлене перевіркою порушення позивачем пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України № 283/97-ВР, що призвело до заниження валового доходу на суму 18230 грн. за 2 квартал 2009 року. Доводи позивача вказаних висновків не спростовують.

Крім цього, як встановлено судом, перевіркою відображених у рядку 01.6 Декларацій "Інші доходи" у загальній сумі нуль гривень на підставі оборотів по бухгалтерському рахунку 732 "Дохід від отриманих відсотків банку", рах.717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості", кредитових оборотів по рах.611 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" (отримана та непогашена фінансова допомога), кредитових оборотів по рах.41 "Пайовий капітал" встановлено заниження задекларованих Вичівським ССТ показників всього на суму 41810 грн. за 2009 рік: 1 квартал на 3080 грн., 2 квартал на 1922 грн., 3 квартал на 2800 грн., 4 квартал на 34009 грн.

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України № 283/97-ВР, до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

В порушення вказаної норми закону позивачем в декларації з податку на прибуток за 2009 рік (а.с.97 т.1) до складу валового доходу не включено суму отриманої в касу підприємства протягом 4 кварталу 2009 року фінансової допомоги від фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на суму 32959 грн., яка залишилась неповерненою на кінець звітного період. Вказане підтверджується прибутковими касовими ордерами та кредитовим сальдо по оборотній відомості по розрахунках з іншими дебіторами та кредиторами станом на 01.01.2010 року перед ОСОБА_3 на суму 32959 грн.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 10.10.2009 року, 10.11.2009 року, 10.12.2009 року між Вичівським ССТ та ПП ОСОБА_4 було укладено договори про надання безповоротної фінансової допомоги в сумі відповідно 22436,17 грн., 14525,15 грн., 4828,17 грн. (а.с.81,82,83 т.2). Термін дії договору 3 роки.

Представник позивача в судовому засіданні додатково пояснив, що позикодавцем за такими договорами є ПП ОСОБА_4, позичальник Вичівське ССТ, а в текстах договорів в назві сторін допущено технічну помилку. Обставини, наведені в акті перевірки щодо отримання позивачем в 4 кварталі 2009 року в касу підприємства від ПП ОСОБА_4 грошових коштів на загальну суму 32959 грн., представник позивача підтвердив, будь-яких доводів на спростування виявленого перевіркою порушення не навів. Касові та банківські документи по надходженню грошових коштів були охоплені перевіркою суцільним порядком (а.с.84 т.1). Позивач не заперечував заниження валових доходів в зазначеній частині також під час надання заперечень до акту перевірки та в ході процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що відповідно до даних кореспонденції бухгалтерських рахунків Кт 41 "Пайовий капітал" та Дт 661 "Заробітна плата" Вичівським ССТ утримано із заробітної плати в рахунок пайового капіталу на протязі 2009 року кошти в сумі 8852 грн., які станом на 01.01.2010 року пайовикам не повернуто. Вказані суми пайового капіталу до рядка 01.6 Декларацій "Інші доходи" за 2009 рік не задекларовано, внаслідок чого занижено валовий дохід за 2009 рік на 8852 грн.

В зазначеній частині висновків податкового органу платник податку подавав заперечення до акту перевірки, апелював під час процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, оспорює в позовній заяві. Представник позивача вказує на безпідставність оцінки податковим органом як поворотної фінансової допомоги пайових внесків членів товариства, утриманих з заробітної плати працівників відповідно до поданих ними заяв (а.с.50-65 т.2), згідно договорів про додатковий пайовий внесок на формування фінансових ресурсів споживчого товариства (а.с.66-80 т.2). Зазначає, що згідно пп.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України № 283/97-ВР, не включаються до валового доходу, зокрема, суми коштів, що отримує підприємство як інвестицію в емітовані ним корпоративні права.

При вирішенні адміністративного спору в цій частині суд враховує наступне.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про споживчу кооперацію", первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України. Споживче товариство вважається створеним, визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації.

Згідно ч.4 ст. 57 Господарського Кодексу України, статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Згідно статті 111 ГК України, кожен член споживчого товариства має свою частку в його майні (частина 2). Споживче товариство є юридичною особою і діє на основі статуту (частина 3). Підприємствами споживчої кооперації визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об'єднаннями) споживчих товариств відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об'єднань) (частина 8).

Системний аналіз вказаних норм Господарського Кодексу України дає підстави дійти висновку, що розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів господарюючого суб'єкта підлягає обов'язковому відображенню в установчих документах такого господарюючого суб'єкта. Винятки для підприємства споживчої кооперації щодо порядку утворення, розміру статутного фонду та відображення таких відомостей в установчих документах законом не передбачені.

Відповідно до статті 2 Закон України від 10.07.2003 року № 1087-IV "Про кооперацію", -

пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки;

додатковий пай - добровільний грошовий чи інший майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу;

вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації;

членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об'єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об'єднання;

цільові внески - грошові, інші майнові та немайнові цінності членів кооперативної організації, що вносяться понад пай для забезпечення статутної діяльності цієї організації;

пайовий фонд - фонд, що формується із пайових внесків членів кооперативу при створенні кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу.

Згідно п.1.8 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Інвестицією згідно пункту 1.28 статті 1 цього Закону є господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом (пп.1.28.1).

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою (пп.1.28.2).

Під реінвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій (пп.1.28.3).

Як встановлено з матеріалів справи, підставою для утримання виплат із заробітної плати працівників товариства слугували заяви, якими такі працівники просили утримати з заробітної плати щомісячно пайовий внесок в зазначених у заявах сумах на поповнення власних обігових коштів (а.с.50-65 т.2).

В ході судового розгляду справи в обгрунтування позовних вимог представником позивача надано суду договори про додатковий пайовий внесок на формування фінансових ресурсів споживчого товариства (а.с.66-80 т.2).

Порівняльним дослідженням заяв працівників на утримання коштів із заробітної плати та вищевказаних договір встановлено істотні невідповідності здійснених в них записів. Так, згідно заяви від 01.04.2009 року ОСОБА_5 просить утримувати щомісячно з її заробітної плати пайовий внесок по 50 грн. на поповнення власних обігових коштів (а.с. 64 т.2), разом з тим договір на додатковий пайовий внесок з цією особою товариством укладено 18.11.2009 року, в п.2.1 договору зазначено, що пайовик з власної ініціативи вносить в касу підприємства пайовий внесок в сумі 800,00 грн. (а.с.79 т.2). Підписи від імені пайовика на заяві та договорі суттєво відрізняються. Аналогічні невідповідності характерні для всіх наданих до справи заяв та договорів, більш того, заява на утримання щомісячно коштів по 100 грн. ОСОБА_6 датована 01.12.2008 року (а.с.53 т.2), а договір з цією особою (а.с.69 т.2) - 08.08.2011 року (до справи надано клопотанням від 11.05.2011 року). Виявлені в ході судового розгляду невідповідності у вищевказаних заявах та договорах дають суду підстави для їх критичної оцінки.

Крім цього, в досліджених судом договорах про додатковий пай вказано на обов'язок товариства нараховувати щомісячно та видавати кооперативні виплати в процентному відношенні від суми пайового внеску, однак розмір таких виплат в жодному з договорів не зазначений. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що нарахування таких кооперативних виплат з 2008 року до часу судового розгляду адміністративної справи не здійснювалося та, відповідно, пайовикам не виплачувалося.

Відтак, суд приходить до висновку, що попри зазначене найменування утриманих грошових коштів як "пайового внеску" у вказаних вище заявах та "додаткового пайового внеску" у договорах, ні юридично, ні фактично на зміст корпоративних прав пайовиків (включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку) такі грошові утримання не вплинули в будь-який спосіб, що не дає підстав їх оцінювати як інвестицію у корпоративні права.

Враховуючи зміст законодавчого визначення пайового фонду, паю, додаткового паю, цільового внеску, суд вважає, що грошові кошти, утримані з заробітної плати працівників товариства згідно поданих заяв "на поповнення власних обігових коштів" по своїй правовій природі є не пайовим внеском таких працівників у пайовий фонд, а цільовими внесками понад пай для забезпечення статутної діяльності цього товариства.

Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186, на рахунку 41 обліковується пайовий капітал кооперативних організацій; на рахунку 42 "Додатковий капітал". Зміст і форми балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87. Зокрема, у статті "Пайовий капітал" наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами (п.38). Статутом Вичівського ССТ сума пайових внесків пайовиків не передбачена (а.с.101-109 т.1).

Відповідно до п.39 цього ж Положення (стандарту), у статті "Додатковий вкладений капітал" акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Інші підприємства відображають у цій статті суму капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал.

Відповідно до п.40 цього ж Положення (стандарту), у статті "Інший додатковий капітал" відображаються сума дооцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Враховуючи вказані правові норми, суд приходить до висновку, що грошові внески працівників, утримані з їх заробітної плати, помилково віднесені позивачем на рахунок 41 "Пайовий капітал", позаяк підлягали відображенню по рахунку 42 як "інший додатковий капітал".

Оскільки договорами про додатковий пайовий внесок передбачено їх повернення в майбутньому та фактично не передбачено нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати а користування такими коштами, суд вважає підставним висновок податкового органу, що сума таких грошових коштів, внесена в касу підприємства, підлягала оподаткуванню згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" як поворотна фінансова допомога (п.1.22.2 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), а покликання позивача на пп.4.2.5 п.4.2 статті 4 цього Закону на думку суду є безпідставними.

Відповідно до пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 цього Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи належними та допустимими доказами підтверджено факт заниження Вичівським ССТ валового доходу в перевіреному періоді.

При вирішенні даного адміністративного спору в частині тверджень позивача про неврахування валових витрат на придбання товарів в сумі 56 775,00 грн. суд приймає до уваги таке.

Згідно розділу 3.1.2 акту перевірки (а.с.53-54 т.1) перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за перевірений період не встановлено їх заниження або завищення.

Відповідно до узагальненого переліку документів, які було використано при проведенні перевірки (а.с.84-85 т.1), при перевірці валових витрат було вибірковим порядком перевірено первинні накладні по придбанню товарів та матеріальні звіти по торгових точках. Представник позивача надав до справи первинні документи (а.с.110-250 т.1, 1-14 т.2), які згідно його пояснень, не були взяті до уваги перевіряючими та на суму яких перевіркою не збільшено валові витрати товариства.

Як встановлено судом, в податковій декларації з податку на прибуток за 2009 рік Вичівським ССТ в рядку 04.1 "валові витрати на придбання товарів" самостійно задекларовано в сумі 982 950,00 грн. (а.с.97 т.1). та з врахуванням цього показника визначено податкове зобов'язання.

Згідно п. 5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Як підтверджено матеріалами справи, перевірку позивача проведено в період з 20.04.2010 року по 05.05.2010 року, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 25.05.2010 року.

Уточнюючий розрахунок, яким позивач збільшив записи в рядку 04.1 декларації за 2009 рік на суму 59260,00 грн., складено 03.06.2010 року, тобто після закінчення перевірки (а.с.15 т.2).

Підпункт 17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" надає право платнику податків надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф або відобразити суму недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку у тому випадку, якщо такий платник податку до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

На думку суду, якщо у платника податку була проведена документальна перевірка, то за ті звітні періоди, за які проведена перевірка, нова або уточнена декларація подаватися не повинна, оскільки всі помилки повинні бути виправлені за результатами перевірки. Невиявлення перевіркою помилок у формуванні платником валових витрат свідчить про правильність бухгалтерського обліку у вказаній частині.

На це прямо вказано і ДПА України у листі "Щодо звітності з ПДВ" № 6901/7/16-1117 від 25.05.2001 року. Згідно з даним роз'яснювальним актом, після проведення перевірки, платник податків не повинен подавати уточнюючі розрахунки, оскільки саме за результатами перевірки донараховується або зменшується сума податку, визначена платником до сплати в бюджет або до відшкодування. Виключення становлять лише ті випадки, коли перевірка була проведена некваліфіковано, і помилки не були виявлені, тоді наявність помилок в перевіреному звітному періоді доводиться платником документально.

Суд враховує, що згідно визначення, наведеного у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Згідно з вимогами пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Кожна господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства - фіксується бухгалтерським обліком, виходячи із фактичних даних.

Пунктами 1 і 3 статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Як вбачається з узагальненого переліку використаних при перевірці документів, охоплено перевіркою суцільним порядком дебетові обороти по Книзі "Журнал-головна" за 2008-2009 роки по матеріальних рахунках по придбанню товарів та бухгалтерських рахунках витрат.

Записами на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які грунтуються на первинних бухгалтерських документах, в ході перевірки підтверджено правильність ведення податкового обліку платником податків в частині формування показників валових витрат. Будь-які об'єктивні дані, які б давали підстави поставити під сумнів кваліфікованість проведення перевірки, судом не встановлені.

Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Згідно з п.1.3 названого вище Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

У відповідності до вищевказаних нормативно-правових вимог, висновки в акті перевірки щодо повноти визначення скоригованих валових витрат за перевірений період обгрунтовані з покликанням на суми дебетових оборотів по бухгалтерських рахунках 201 "Матеріали", 203 "Паливо", 2097 "Запасні частини", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 282 "Товари", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", із кореспонденцією рахунків 372 "Розрахунки із підзвітними особами", 631 "Розрахунки із вітчизняними постачальниками", 685 "Розрахунки з іншими кредиторами", наявних господарських накладних по придбанню товарів, рахунків на надані послуги та інших первинних документів. Інформативним додатком до акту перевірки № 1 оформлено кореспонденцію рахунків по валових витратах за 2008, 2009 роки (а.с.86-87,88 т.1). Скориговані валові витрати, задекларовані платником, в повній мірі підтверджені перевіркою, їх заниження чи завищення не встановлено.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що будь-які об'єктивні докази, які б свідчили про неврахування податковим органом поданих до перевірки документів, - відсутні.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи, суд приходить до переконання, що відповідач належними та допустимими доказами довів, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, обгрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, розсудливо. Доводи позивача висновків суб'єкта владних повноважень про виявлені порушення податкового законодавства не спростовують, а відтак підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2010 року № 0000042301/0 відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові Вичівському сільському споживчому товариству про скасування з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції від 25.05.2010 року № 0000042301/0 - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.