Постанова № 17297981, 18.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4621/11 Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

суддів - Костенко Г.В. , Клочка К.І. ,

при секретарі - Ворошилові Ю.В.,

за участю:

представника відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області - Ткаченко А.М.,

представника відповідача - Державної податкової інспекції у м. Полтаві - Марущенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4до Господарського суду Полтавської області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, Полтавської міської ради, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання дій незаконними та стягнення прибуткового податку, -

В С Т А Н О В И Л А:

31 травня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Господарського суду Полтавської області, Державної судової адміністрації України, третя особа Державне казначейство України,про визнання дій Господарського суду Полтавської області по утриманню прибуткового податку з вихідної допомоги незаконними, стягнення із Державної судової адміністрації України та Господарського суду Полтавської області солідарно 27544 грн. 68 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачами в порушення вимог частини 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів" із його вихідної допомоги при звільненні у відставку утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 27 544 грн. 68 коп.

Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2011 року було змінено процесуальний статус третьої особи - Державної казначейської служби України, яку залучено до участі у справі в якості відповідача.

Ухвалою суду від 20.06.2011 року до участі у справі в якості відповідачів залучено також Полтавську міську раду, Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, Державну податкову інспекцію у м. Полтаві.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області у судовому засіданні зазначала, що неправомірні дії відносно позивача з боку органів державного казначейства не допускалися, тому відсутні підстави для стягнення коштів з Державного бюджету.

Представник відповідача Державної податкової інспекції у м. Полтаві у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на п. 3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до якого вихідна допомога судді, що звільнений у відставку, не передбачена у переліку доходів, що не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу, а також на п. 2 статті 22 вказаного Закону, яким передбачено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Відповідачі Державна судова адміністрація України, Господарський суд Полтавської області, Державна казначейська служба України, Полтавська міська рада участь уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Державна казначейська служба України у письмових запереченнях просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що обов'язок здійснювати певні заходи відносно позивача має розпорядник коштів, яким є Державна судова адміністрація України, при цьому Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»не передбачає звільнення від оподаткування доходу судді у вигляді вихідної допомоги. Зазначала також, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Просила розглянути справу без участі її представника.

Полтавська міська рада надіслала заяву, в якій зазначила, що при вирішенні питання стосовно правомірності утримання із відповідних виплат судді ОСОБА_4. податку з доходів фізичних осіб покладається на розсуд суду. Просила розглянути справу без участі її представника.

Відповідачі Державна судова адміністрація України, Господарський суд Полтавської області про причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення не надсилали.

Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за даної явки.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідачів, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 був обраний на посаду судді Господарського суду Полтавської області безстроково згідно постанови Верховної Ради України від 04 березня 2004 року № 1591-ІV «Про обрання суддів».

Постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року № 2766-VІ «Про звільнення суддів»суддю Господарського суду Полтавської області Георгієвського Вячеслава Дмитровича звільнено з посади у звязку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наказу голови Господарського суду Полтавської області від 16.12.2010р. № 83 позивач був звільнений з посади 17 грудня 2010 року та йому призначено вихідну допомогу у розмірі місячного заробітку за кожний повний рік роботи на посаді судді, тобто за 19 років.

Згідно довідки Господарського суду Полтавської області від 07.06.2011 року № 09-02/667-11 при виході у відставку позивачу нараховано вихідну допомогу в розмірі 183631,20 грн., з якої був сплачений податок з доходів фізичних осіб у сумі 27 544 грн. 68 коп. При цьому виплату вихідної допомоги позивачу здійснено 29.12.2010 року 179283 грн., в тому числі 26892,45 грн. податку з доходів фізичних осіб, та 27.04.2011 року 4348,20 грн., в тому числі 652,23 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Як вбачається із пояснень Господарського суду Полтавської області від 14.07.2011 року за вих. № 10-18/804-11, до яких додані копії платіжних доручень № 627 від 28.12.2010 року, № 636 від 29.12.2010 року, № 167 від 27.04.2011 року, інформації Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про перерахування сум податку, податок з доходів фізичних осіб із вихідної допомоги ОСОБА_4 в розмірі 27 544 грн. 68 коп. було повністю перераховано до відповідного бюджету.

Позивач не погодився із діями відповідачів по утриманню податку з доходів фізичних осіб із вихідної допомоги, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Частиною 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів»від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, яка діяла на момент виходу позивача у відставку та втратила чинність з 1 січня 2011 року відповідно до пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 року № 2453-VІ, було встановлено, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

На період виникнення спірних правовідносин порядок нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб передбачався Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV, який втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI (надалі за текстом - Закон № 889-IV).

У пункті 4.2 статті 4 цього Закону був визначений виключний перелік доходів, що включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону було встановлено, що не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування згідно із законом.

Вихідна допомога судді за своєю природою є державною допомогою, спрямованою на забезпечення судді у відставці, відповідного його статусу життєвого рівня, наближеного до матеріального стану працюючого судді.

За таких обставин, беручи до уваги положення підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також те, що нормами Закону України «Про статус суддів»було встановлено право судді на отримання вихідної допомоги без сплати податку, колегія суддів приходить до висновку, що податок з доходів фізичних осіб утримано із вихідної допомоги позивача всупереч вимогам чинного законодавства.

Посилання відповідача ДПІ у м.Полтаві на те, що у ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у переліку доходів, що не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу, не передбачено вихідну допомогу судді, що звільнений у відставку, натомість п. 2 статті 22 вказаного Закону визначено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону, колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне.

Пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги та необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. по справі №1-1/2004, не допускається звуження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Також, рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. по справі №1-21/2005 зазначено, що за змістом ст.126 Конституції України положення частини третьої ст.11 Закону України «Про статус суддів»у взаємозвязку з ч.8 ст.14 Закону України «Про судоустрій України»треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Посилання ДПІ у м. Полтаві на розяснення Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики № 04-27/25 від 25.01.2010 р. колегія суддів не бере до уваги, оскільки виходячи з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, натомість роз'яснення не входить до кола законодавчих актів.

Доводи Державної казначейської служби України про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки виплату вихідної допомоги позивачу здійснено у грудні 2010 року та квітні 2011 року, при цьому 30.05.2011 року Господарським судом Полтавської області видано позивачу довідку про суму нарахованої вихідної допомоги, із якої він дізнався про порушення свого права, а 31.05.2011 року позивач вже звернувся до суду із відповідним позовом в межах місячного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України для спорів, що виникають з приводу проходження та звільнення з публічної служби.

Отже, сума податку з доходів фізичних осіб із вихідної допомоги позивача в розмірі 27544,68 грн. утримана всупереч нормам чинного законодавства та підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до пункту 16.1 Закону № 889-IV податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Статтею 64 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року № 2542-III, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належить податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу.

Відповідно до статті 65 названого Кодексу до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території цих міст. До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території цих міст. До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на цій території.

Аналогічні положення закріплені також у статтях 64, 65 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2756-VІ, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Крім того, статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VI було встановлено, що у 2010 році до доходів загального фонду місцевих бюджетів належить, зокрема, податок з доходів фізичних осіб.

Статтею 15 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010, № 2857-VI установлено, що у 2011 році до доходів загального фонду місцевих бюджетів належать доходи місцевих бюджетів, що визначені статтями 64 - 66 та частиною першою статті 69 Бюджетного кодексу України.

Із аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що податок з доходів фізичних осіб зараховується до відповідного місцевого бюджету та в подальшому враховується при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів у визначених розмірах.

Згідно частини 2 статті 78 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2756-VІ казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу. Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 р. № 226, регламентує процедуру повернення помилково або надміру зарахованих коштів, в тому числі, податків, зборів (обов'язкових платежів) за заявою платника або за поданням органу, що контролює справляння надходжень до бюджету.

Разом з тим, зазначений порядок розрахований на відсутність спору щодо суми, яка помилково або надміру зарахована до відповідного бюджету.

Зважаючи на те, що в даному випадку між сторонами виник спір щодо необхідності справляння податку з доходів фізичних осіб із суми вихідної допомоги позивача і судом в ході розгляду справи підтверджено неправомірність справляння податку, належним способом захисту права позивача на повернення помилково (надміру) сплаченого податку з доходів фізичних осіб є стягнення утриманої суми податку в розмірі 27544, 68 грн. із місцевого бюджету із рахунку, на який були зараховані відповідні кошти.

Згідно частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року № 609, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення за рахунок сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією юридичною чи фізичною особою.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що визнання незаконними дій по утриманню податку та стягнення солідарно суми податку із ДСА України та Господарського суду Полтавської області не є способами захисту, що відповідають змісту порушеного права, тому зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Разом з тим, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України та стягнути із місцевого бюджету м. Полтави із розрахункового рахунку 33215800700002 в УДК у м. Полтаві, код 34698804, МФО 831019, на який були зараховані кошти згідно платіжних доручень Господарського суду Полтавської області № 627 від 28.12.2010 року, № 636 від 29.12.2010 року, № 167 від 27.04.2011 року, на користь ОСОБА_4(ідентифікаційний номер НОМЕР_1) утриманий податок з доходів фізичних осіб із вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 27 544 грн. 68 коп.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Адміністративний позов ОСОБА_4до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Полтавської області, Державної казначейської служби України, Полтавської міської ради, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання дій незаконними та стягнення прибуткового податку задовольнити частково.

Стягнути із місцевого бюджету м. Полтави із розрахункового рахунку 33215800700002 в УДК у м. Полтаві, код 34698804, МФО 831019 на користь ОСОБА_4(ідентифікаційний номер НОМЕР_1) утриманий податок з доходів фізичних осіб із вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 27 544 грн. 68 коп. (двадцять сім тисяч п'ятсот сорок чотири гривні шістдесят вісім копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2011 року.

Головуючий суддя

суддя

суддяМ.В. Довгопол

Г.В. Костенко К.І. Клочко