Постанова № 17297669, 13.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4538/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гарника К.Ю.,

при секретарі Чухліб Г.О.,

за участю:

представника позивача - Андреєва В.В.,

представника відповідача - Шульга Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

30 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0004812301/1711.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акту перевірки про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ПП «Критерій-100» є помилковими та безпідставними. Зазначав, що на час укладання договору та надання послуг контрагент знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав свідоцтво платника податку на додану вартість, виконання умов договору підтверджено первинними документами відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та податковими накладними. Вказував, що твердження відповідача про нікчемність угод позивача з ПП «Критерій-100» не підтверджено належними доказами, оскільки надання послуг не суперечить моральним засадам суспільства, не порушує публічний порядок, не спрямоване на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а умислу сторін на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не встановлено.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. У своїх письмових запереченнях зазначав, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того постачальники, яким перераховані відповідні суми податку на додану вартість, повинні сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України. Таким чином у податкового органу відсутні можливості встановити факт поставок підприємству ТОВ «Груп Кременчук»від ПП «Критерій 100». У зв'язку з цим за результатами перевірки позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 613857,00 грн. за основним платежем, 153464,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук" зареєстроване як юридична особа 20 серпня 2003 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області (ідентифікаційний код 32615024), про що видане свідоцтво серії А00 № 126837 /том ІІ, а.с. 186/. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 116643 товариство здійснює такі види діяльності за КВЕД: 51.90.0 інші види оптової торгівлі; 52.12.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту; 51.57.0 оптова торгівля відходами та брухтом; 37.10.0 оброблення металевих відходів та брухту /том ІІ, а.с. 187/.

Як вбачається з акту перевірки /том І, а.с. 8/ та не заперечується сторонами, відповідач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01 вересня 2003 року за № 23702102.

Також, судом встановлено, що на підставі підпункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України працівниками Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ «МД Груп Кременчук»з питань взаємовідносин з ПП «Критерій -100» за період з 01 березня 2010 року по 31 серпня 2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 28 квітня 2011 року № 2625/23-308/32615024 /том І, а.с. 7-20/, у якому відображено наступні порушення:. підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, частини 1, 5 статті 203, пункту 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 613828,00 грн. в т.ч. березень 2010 року - 142362,00 грн., квітень 2010 року 45068,00 грн., травень 2010 року 115043,00 грн., червень 2010 року 8333,00 грн., липень 2010 року 152900,00 грн., серпень 2010 року 150122,00 грн.

За висновками перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із укладанням угоди між ТОВ «МД Груп Кременчук»та ПП «Критерій-100», яка, на думку перевіряючи, є нікчемною та її нікчемність встановлена законом, а саме статтею 228 Цивільного кодексу України.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0004812301/1711, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 767321,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 613857,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 153464,00 грн. /том І, а.с. 26/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленнюрішенню від 20 травня 2011 року № 0004812301/1711, суд виходить з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено актом перевірки /том І, а.с. 9-10/, що між ТОВ «МД Груп Кременчук»(Покупець) та ПП «Критерій-100»(Постачальник) укладено договір поставки від 01 березня 2010 року № ТКВ-10/2798/09/20-0 /том ІІІ, а.с. 21/ на придбання металопродукції (Товар). Кількість кожної партії Товару узгоджується між Сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях до Договору /пункт 2.1. договору/. Ціна товару є договірною ціною між Постачальником та Покупцем та вказується в рахунку-фактурі або специфікації, які є невідємною частиною даного Договору /пункт 3.1. договору/. Постачальник відвантажує товар Покупцю на умовах само вивозу зі складу Постачальника, умови по ставки FСА, згідно правил «ІКОТЕРМС»/пункт 4.1. договору/.

З аналізу досліджених у судовому засіданні копій рахунків-фактур від 12 березня 2010 року № ККп-4 /том ІІ, а.с. 99/, від 17 березня 2010 року № ККп-5 /том ІІ, а.с. 100/, від 24 березня 2010 року № ККп-6 /том ІІ, а.с. 101/, від 21 березня 2010 року № ККп-9 /том ІІ, а.с. 102/, від 25 березня 2010 року № ККп-7 /том ІІ, а.с. 103/, від 26 березня 2010 року № ККп-8 /том ІІ, а.с. 104/, від 14 квітня 2010 року № ККп-10 /том ІІ, а.с. 105/, від 26 квітня 2010 року № ККп-17 /том ІІ, а.с. 108/, від 28 квітня 2010 року № ККп-21 /том ІІ, а.с. 107/, від 30 квітня 2010 року № ККп-25 /том ІІ, а.с. 109/, від 30 квітня 2010 року № ККп-26 /том ІІ, а.с. 110/, від 13 травня 2010 року № ККп-31 /том ІІ, а.с. 111/, від 25 травня 2010 року № ККп-36 /том ІІ, а.с. 112/, від 31 травня 2010 року № ККп-37 /том ІІ, а.с. 114/, від 31 травня 2010 року № ККп-38 /том ІІ, а.с. 115/, від 03 червня 2010 року № ККп-42 /том ІІ, а.с. 116/, від 10 червня 2010 року № ККп-46 /том ІІ, а.с. 117/, від 10 червня 2010 року № ККп-47 /том ІІ, а.с. 118/, від 22 червня 2010 року № ККп-54 /том ІІ, а.с. 119/, від 08 липня 2010 року № ККп-62 /том ІІ, а.с. 120/, від 13 липня 2010 року № ККп-63 /том ІІ, а.с. 122/, від 13 липня 2010 року № ККп-63 /том ІІ, а.с. 125/, від 19 липня 2010 року № ККп-65 /том ІІ, а.с. 124/, від 26 липня 2010 року № ККп-66 /том ІІ, а.с. 128/, від 30 липня 2010 року № ККп-67 /том ІІ, а.с. 129/, від 02 серпня 2010 року № ККп-68 /том ІІ, а.с. 127/, від 05 серпня 2010 року № ККп-69 /том ІІ, а.с. 130/, від 06 серпня 2010 року № ККп-70 /том ІІ, а.с. 131/, від 25 серпня 2010 року № ККп-71 /том ІІ, а.с. 132/, від 25 серпня 2010 року № ККп-73 /том ІІ, а.с. 133/, копій видаткових накладних від 15 березня 2010 року № ККп-404 /том ІІ, а.с. 27/, від 19 березня 2010 року № ККп-405 /том ІІ, а.с. 28/, від 15 березня 2010 року № ККп-406 /том ІІ, а.с. 30/, від 25 березня 2010 року № ККп-407 /том ІІ, а.с. 29/, від 29 березня 2010 року № ККп-408 /том ІІ, а.с. 31/, від 13 квітня 2010 року № ККп-409 /том ІІ, а.с. 32/, від 13 квітня 2010 року № ККп-410 /том ІІ, а.с. 33/, від 14 квітня 2010 року № ККп-411 /том ІІ, а.с. 34/, від 16 квітня 2010 року № ККп-412 /том ІІ, а.с. 35/, від 29 квітня 2010 року № ККп-427 /том ІІ, а.с. 36/, від 06 травня 2010 року № ККп-428 /том ІІ, а.с. 38/, від 06 травня 2010 року № ККп-433 /том ІІ, а.с. 37/, від 07 травня 2010 року № ККп-434 /том ІІ, а.с. 37/, від 21 травня 2010 року № ККп-437 /том ІІ, а.с. 40/, від 25 травня 2010 року № ККп-440 /том ІІ, а.с. 41/, від 26 травня 2010 року № ККп-441 /том ІІ, а.с. 42/, від 01 червня 2010 року № ККп-445 /том ІІ, а.с. 43/, від 02 червня 2010 року № ККп-447 /том ІІ, а.с. 44/, від 04 червня 2010 року № ККп-448 /том ІІ, а.с. 45/, від 14 червня 2010 року № ККп-450 /том ІІ, а.с. 46/, від 21 червня 2010 року № ККп-452 /том ІІ, а.с. 47/, від 24 червня 2010 року № ККп-459 /том ІІ, а.с. 48/, від 13 липня 2010 року № ККп-466 /том ІІ, а.с. 49/, від 13 липня 2010 року № ККп-467 /том ІІ, а.с. 50/, від 15 липня 2010 року № ККп-469 /том ІІ, а.с. 51/, від 16 липня 2010 року № ККп-470 /том ІІ, а.с. 52/, від 20 липня 2010 року № ККп-474 /том ІІ, а.с. 53/, від 20 липня 2010 року № ККп-475 /том ІІ, а.с. 54/, від 21 липня 2010 року № ККп-476 /том ІІ, а.с. 55/, від 05 серпня 2010 року № ККп-479 /том ІІ, а.с. 56/, від 09 серпня 2010 року № ККп-480 /том ІІ, а.с. 57/, від 18 серпня 2010 року № ККп-481 /том ІІ, а.с. 58/, від 20 серпня 2010 року № ККп-482 /том ІІ, а.с. 59/, від 25 серпня 2010 року № ККп-483 /том ІІ, а.с. 60/, від 26 серпня 2010 року № ККп-486 /том ІІ, а.с. 61/, від 30 серпня 2010 року № ККп-487 /том ІІ, а.с. 62/ та копій податкових накладних від 12 березня 2010 року № 5 на загальну суму 112599,94 грн., в тому числі ПДВ 18766,66 грн. /том ІІ, а.с. 24/, від 16 березня 2010 року № 6 на загальну суму 82000,00 грн., в тому числі ПДВ 13666,67 грн. /том ІІ, а.с. 25/, від 19 березня 2010 року № 7 на загальну суму 32751,80 грн., в тому числі ПДВ 5458,63 грн. /том ІІ, а.с. 26/, від 24 березня 2010 року № 8 на загальну суму 215000,00 грн., в тому числі ПДВ 35833,33 грн. /том ІІ, а.с. 22/, від 25 березня 2010 року № 9 на загальну суму 28922,33 грн., в тому числі ПДВ 4820,39 грн. /том ІІ, а.с. 8/, від 26 березня 2010 року № 10 на загальну суму 128940,08 грн., в тому числі ПДВ 21490,01 грн. /том ІІ, а.с. 9/, від 26 березня 2010 року № 11 на загальну суму 128940,08 грн., в тому числі ПДВ 21490,01 грн. /том ІІ, а.с. 10/, від 26 березня 2010 року № 12 на загальну суму 126000,00 грн., в тому числі ПДВ 21000,00 грн. /том ІІ, а.с. 11/, від 14 квітня 2010 року № 13 на загальну суму 96004,96 грн., в тому числі ПДВ 16000,83 грн. /том ІІ, а.с. 16/, від 26 квітня 2010 року № 28 на загальну суму 128065,90 грн., в тому числі ПДВ 21344,32 грн. /том ІІ, а.с. 15/, від 29 квітня 2010 року № 27 на загальну суму 46340,03 грн., в тому числі ПДВ 7723,34 грн. /том ІІ, а.с. 14/, від 30 квітня 2010 року № 29 на загальну суму 133700,04 грн., в тому числі ПДВ 22283,34 грн. /том ІІ, а.с. 13/, від 30 квітня 2010 року № 30 на загальну суму 135900,00 грн., в тому числі ПДВ 22650,00 грн. /том ІІ, а.с. 12/, від 06 травня 2010 року № 33 на загальну суму 3959,70 грн., в тому числі ПДВ 659,95 грн. /том ІІ, а.с. 5/, від 06 травня 2010 року № 36 на загальну суму 5990,01 грн., в тому числі ПДВ 998,33 грн. /том ІІ, а.с. 6/, від 14 травня 2010 року № 39 на загальну суму 140000,00 грн., в тому числі ПДВ 23333,33 грн. /том ІІ, а.с. 4/, від 21 травня 2010 року № 43 на загальну суму 10453,00 грн., в тому числі ПДВ 1742,17 грн. /том ІІ, а.с. 20/, від 25 травня 2010 року № 44 на загальну суму 138336,00 грн., в тому числі ПДВ 23056,00 грн. /том ІІ, а.с. 19/, від 25 травня 2010 року № 45 на загальну суму 122334,41 грн., в тому числі ПДВ 20389,07 грн. /том ІІ, а.с. 18/, від 26 травня 2010 року № 46 на загальну суму 10061,59 грн., в тому числі ПДВ 1676,93 грн. /том ІІ, а.с. 17/, від 01 червня 2010 року № 50 на загальну суму 134659,80 грн., в тому числі ПДВ 22443,30 грн. /том І, а.с. 247/, від 01 червня 2010 року № 51 на загальну суму 135940,20 грн., в тому числі ПДВ 22656,70 грн. /том І, а.с. 249/, від 02 червня 2010 року № 53 на загальну суму 514,80 грн., в тому числі ПДВ 85,80 грн. /том І, а.с. 248/, від 04 червня 2010 року № 54 на загальну суму 33228,02 грн., в тому числі ПДВ 5538,00 грн. /том І, а.с. 241/, від 11 червня 2010 року № 56 на загальну суму 50000,00 грн., в тому числі ПДВ 8333,33 грн. /том І, а.с. 242/, від 14 червня 2010 року № 57 на загальну суму 78226,00 грн., в тому числі ПДВ 13037,67 грн. /том І, а.с. 243/, від 15 червня 2010 року № 59 на загальну суму 138223,92 грн., в тому числі ПДВ 23037,32 грн. /том І, а.с. 244/, від 23 червня 2010 року № 63 на загальну суму 130000,00 грн., в тому числі ПДВ 21666,67 грн. /том І, а.с. 245/, від 24 червня 2010 року № 66 на загальну суму 584,55 грн., в тому числі ПДВ 97,43 грн. /том І, а.с. 246/, від 08 липня 2010 року № 70 на загальну суму 125000,00 грн., в тому числі ПДВ 20833,33 грн. /том І, а.с. 233/, від 09 липня 2010 року № 71 на загальну суму 128260,00 грн., в тому числі ПДВ 21376,67 грн. /том І, а.с. 232/, від 13 липня 2010 року № 72 на загальну суму 259290,00 грн., в тому числі ПДВ 43215,00 грн. /том І, а.с. 231/, від 15 липня 2010 року № 74 на загальну суму 257000,00 грн., в тому числі ПДВ 45833,33 грн. /том І, а.с. 230/, від 19 липня 2010 року № 76 на загальну суму 129850,02 грн., в тому числі ПДВ 21641,67 грн. /том І, а.с. 229/, від 20 липня 2010 року № 80 на загальну суму 10103,05 грн., в тому числі ПДВ 1683,84 грн. /том І, а.с. 228/, від 27 липня 2010 року № 81 на загальну суму 130000,00 грн., в тому числі ПДВ 21666,67 грн. /том І, а.с. 235/, від 30 липня 2010 року № 82 на загальну суму 128000,00 грн., в тому числі ПДВ 21333,33 грн. /том І, а.с. 234/, від 05 серпня 2010 року № 83 на загальну суму 90551,06 грн., в тому числі ПДВ 15091,84 грн. /том І, а.с. 224/, від 09 серпня 2010 року № 85 на загальну суму 60000,00 грн., в тому числі ПДВ 10000,00 грн. /том І, а.с. 223/, від 13 серпня 2010 року № 86 на загальну суму 66630,00 грн., в тому числі ПДВ 11105,00 грн. /том І, а.с. 222/, від 18 серпня 2010 року № 87 на загальну суму 132756,57 грн., в тому числі ПДВ 22126,10 грн. /том І, а.с. 226/, від 20 серпня 2010 року № 88 на загальну суму 1171,68 грн., в тому числі ПДВ 195,28 грн. /том І, а.с. 239/, від 21 серпня 2010 року № 89 на загальну суму 129780,00 грн., в тому числі ПДВ 21630,00 грн. /том І, а.с. 238/, від 25 серпня 2010 року № 90 на загальну суму 130000,00 грн., в тому числі ПДВ 21666,67 грн. /том І, а.с. 237/, від 26 серпня 2010 року № 92 на загальну суму 126324,08 грн., в тому числі ПДВ 21054,01 грн. /том І, а.с. 236/ судом встановлено, що позивач придбав у ПП «Критерій-100»товар, визначений у договорі від 01 березня 2010 року № ТКВ-10/2798/09/20-0, сплативши у його вартості податок на додану вартість.

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні у перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено. Крім того, вони занесені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних /том І, а.с 43-52, 68-77, 123-132, 147-156, 171-180, 210-220/

Оплата проводилась у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 12 березня 2010 року № 11279 /том ІІ, а.с. 142/, від 17 березня 2010 року № 11315 /том ІІ, а.с. 141/, від 19 березня 2010 року № 11375 /том ІІ, а.с. 140/, від 24 березня 2010 року № 11408 /том ІІ, а.с. 139/, від 24 березня 2010 року № 323 /том ІІ, а.с. 143/, від 25 березня 2010 року № 326 /том ІІ, а.с. 144/, від 26 березня 2010 року № 337 /том ІІ, а.с. 145/, від 26 березня 2010 року № 336 /том ІІ, а.с. 146/, від 26 березня 2010 року № 11422 /том ІІ, а.с. 138/, від 14 квітня 2010 року № 363 /том ІІ, а.с. 147/, від 26 квітня 2010 року № 421 /том ІІ, а.с. 148/, від 29 квітня 2010 року № 435 /том ІІ, а.с. 149/, від 30 квітня 2010 року № 446 /том ІІ, а.с. 150/, від 30 квітня 2010 року № 447 /том ІІ, а.с. 160/, від 14 травня 2010 року № 504 /том ІІ, а.с. 161/, від 25 травня 2010 року № 555 /том ІІ, а.с. 162/,від 27 травня 2010 року № 11699 /том ІІ, а.с. 137/, від 01 червня 2010 року № 590 /том ІІ, а.с. 164/, від 01 червня 2010 року № 591 /том ІІ, а.с. 163/, від 04 червня 2010 року № 625 /том ІІ, а.с. 165/, від 07 червня 2010 року № 641 /том ІІ, а.с. 166/, від 11 червня 2010 року № 678 /том ІІ, а.с. 167/, від 15 червня 2010 року № 686 /том ІІ, а.с. 169/, від 15 червня 2010 року № 687 /том ІІ, а.с. 168/, від 23 червня 2010 року № 707 /том ІІ, а.с. 170/, від 29 червня 2010 року № 723 /том ІІ, а.с. 171/, від 08 липня 2010 року № 774 /том ІІ, а.с. 172/, від 09 липня 2010 року № 777 /том ІІ, а.с. 173/, від 13 липня 2010 року № 788 /том ІІ, а.с. 174/, від 15 липня 2010 року № 806 /том ІІ, а.с. 175/, від 19 липня 2010 року № 813 /том ІІ, а.с. 176/, від 27 липня 2010 року № 11917 /том ІІ, а.с. 136/, від 30 липня 2010 року № 11941 /том ІІ, а.с. 135/, від 13 серпня 2010 року № 12026 /том ІІ, а.с. 134/, від 19 серпня 2010 року № 874 /том ІІ, а.с. 178/, від 21 серпня 2010 року № 879 /том ІІ, а.с. 179/, від 25 серпня 2010 року № 882 /том ІІ, а.с. 180/, від 26 серпня 2010 року № 886 /том ІІ, а.с. 181/, від 26 серпня 2010 року № 887 /том ІІ, а.с. 182/, від 27 серпня 2010 року № 851 /том ІІ, а.с. 177/ на загальну суму 4462810,13 грн. в тому числі 20% ПДВ.

Згідно пункту 4.1 договору поставки від 01 березня 2010 року № ТКВ-10/2798/09/20-0 визначена умова поставки договору FСА. Відповідно до правил «ІКОТЕРМС» ця умова поставки передбачає обовязок постачальника передати товар перевізнику (транспортній організації), якого найняв покупець, або ж передати його іншій особі, що призначена покупцем.

На підтвердження виконання умов договору, зокрема пункту 4.1, позивачем надано копії ліцензій /том ІІІ, а.с. 16-20/, ліцензійних карток перевізників /том ІІІ, а.с. 38/, які здійснювали перевезення товарів за перевіряємий період.

Реальність господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних /том ІІ, а.с. 63-98/ для перевезення товарів, придбаних позивачем у ПП «Критерій-100»згідно договору поставки від 01 березня 2010 року № ТКВ-10/2798/09/20-0.

Кількість кожної партії підтверджено вищезазначеними рахунками-фактури, а також наявними у матеріалах справи специфікаціями за березень-липень 2010 року /том ІІІ, а.с. 24-31/.

Суд зауважує, що договір від 01 березня 2010 року № ТКВ-10/2798/09/20-0, платіжні доручення за період березень-серпень 2010року, рахунки-фактури за період березень-серпень 2010року, видаткові та податкові накладні за період березень-серпень 2010 року досліджувалися перевіряючими під час проведення перевірки, проте до уваги не взяті.

Судом встановлено, що придбаний у ПП "Критерій-100" товар використаний позивачем у своїй господарській діяльності /том ІІІ, а.с. 2-12/.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

ПП «Критерій-100»на момент здійснення господарських операцій з позивачем, знаходилось в Єдиному державному реєстрі та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Критерій-100»на момент здійснення господарських операцій з позивачем не встановлено.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав вимоги,передбачені підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті7 Закону України "Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні послуг, придбаних у ПП «Критерій-100», яке, в свою чергу, виконало вимоги пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - видало покупцеві, яким є ТОВ "МД Груп Кременчук", належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені суми податку.

Наявність порушень цих норм закону податковим органом вмотивована в акті наступним чином. Податковий орган посилається на ненадання ПП «Критерій-100»підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобовязань. Крім того, у Алчевської ОДПІ відсутні відомості про наявність у ПП «Критерій-100»трудових ресурсів, власних або орендованих основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Таким чином, відповідачем зроблено висновок про те, що операції ПП «Критерій 100»та ТОВ «МД Груп Кременчук» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

За таких обставин податковий орган робить висновок про те, що діяльність ПП «Критерій 100»є незаконною та не може породжувати правових наслідків, а тому з посиланням на норми Господарського та Цивільного кодексів України робить висновки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «МД Груп Кременчук»та ПП «Критерій 100». При цьому в тексті відповідного розділу Акту відсутні дані про аналіз працівниками податкового органу первинної документації щодо даних операцій, натомість робиться висновок про те, що угоди між платником податку та його контрагентом не мали реального характеру, а вчинялися вони без мети реального настання правових наслідків з метою включення платником податку відповідних до сум до складу податкового кредиту (том І, а.с. 17-19).

В ході проведення та оформлення результатів перевірки позивача як платника податку відповідачем допущено порушення "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010, № 984.

Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пунктом 5.2. Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Згідно змісту Акту, наведені вимоги Порядку не виконані, відповідачем не проведено та не наведено в Акті належного аналізу первинних документів.

Натомість, Акт перевірки від 28 квітня 2011 року № 2625/23-308/32615024 /том І, а.с. 7-20/ містить суб'єктивні припущення перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновки щодо дій посадових осіб контрагента позивача.

Стверджуючи про нікчемність укладеного правочину з посиланням на обставини, викладені вище, податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

При цьому сам податковий орган підтверджує в Акті наявність належного обліку операцій у бухгалтерському обліку платника податку та представник відповідача у судовому засіданні не заперечив підтвердження платником податку господарських операцій первинною фінансово-господарською документацією.

Сторони за вказаними договорами в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили надання послуг в обумовлені строки замовнику, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

В Акті перевірки перевіряючими зроблено висновок про те, що угода, укладена між позивачем та ПП «Критерій-100»порушує публічний порядок та є нікчемною, тому не може породжувати господарських зобов'язань. Таким чином, перевіряючі пов'язують відсутність права позивача включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з нікчемністю правочину.

Слід зазначити, що Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Частиною 2 статі 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували на укладення між позивачем та ПП «Критерій-100»договору з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями.

Навпаки, виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте жодних доказів на підтвердження вини позивача або його контрагентів відповідачем не представлено.

Враховуючи викладене, позивачем вимоги частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямовання правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушені не були.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не доведено факту порушення позивачем публічного порядку при укладенні та виконанні договору з ПП «Критерій-100», тому висновки зроблені відповідачем в Акті перевірки щодо нікчемності укладеного правочину суд вважає помилковими.

Суд звертає увагу на те, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договір позивача з ТОВ «Критерій-100» недійсним, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів статті 228 Цивільного кодексу України.

Суд, також, критично оцінює доводи відповідача, що підприємство-контрагент позивача створене з штучного формування валових витрат та податкового кредиту, тому укладений договір поставки є нікчемним, оскільки суду не надано доказів на підтвердження зазначених тверджень, зокрема вироків суду, постановлених у кримінальних справах.

Реальність господарських операцій позивача з ПП «Критерій-100»підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Посилання відповідача на те, що ПП «Критерій-100»не має найманих працівників, виробничих потужностей, складських приміщень не є підтвердженням нікчемності укладених ними угод, оскільки контрагент позивача міг використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби.

Суд, зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП «Критерій-100»не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20 травня 2011 року № 0004812301/1711.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20 травня 2011 року № 0004812301/1711.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2011 року.

СуддяК.Ю. Гарник