Постанова № 17297506, 12.07.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12.07.2011 р. Справа № 2а-3164/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання Котенко О.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ранг", вул. 7 Поперечна, 3/4,Миколаїв,54010 доСпеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017 проскасування податкового повідомлення-рішення №0000093800 від 03.02.2011 року, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0000093800 від 03.02.2011 року про застосування штрафних санкцій в сумі 2133,96грн. за порушення п.12 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановлених в результаті проведення фактичної перевірки субєкта господарювання Державною податковою адміністрацією Миколаївської області 26.01.2011 року. В обгрунтування вимог позивач вказав на незаконність оспорюваного рішення в звязку з відсутністю в діях субєкта господарювання складу правопорушень, які йому інкримінуються контролюючим органом.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про відповідність висновків викладених в акті перевірки фактичним обставинам справи та правомірність оспорюваного рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого позову.

При розгляді справи встановлено, що 26.01.2011 року Державною податковою адміністрацією Миколаївської області проведено фактичну перевірку господарської одиниці ТОВ «Ранг»- АЗС, що розташована по вул. вул. Чигрина,47Б. м.Миколаєва.

За результатами перевірки складено «Акт фактичної перевірки щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій , ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництво та обігу підакцизних товарів» за №0028/14/00/23/13863642, в якому зазначено про порушення субєктом господарювання п.12 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі по тексту акт перевірки), зокрема встановлено надлишок паливно-мастильних матеріалів, а саме:

- по бензину А-92: 4914 л (фактичний залишок запасу, встановлений під час проведення перевірки) 4914 л Ч 0,25% (похибка визначення місткості, затверджена заступником директора ДП “Миколаївстандартметрологія” Шевцовим Ю.О.) 4832,76 л (залишок запасів за даними бухгалтерського обліку) = 68,95 літрів. Враховуючи, що вартість 1 л бензину А-92 на момент проведення перевірки складала 8,35 грн., встановлено, що вартість зазначеного товару, необлікованого за місцем реалізації та зберігання, складає 575,73 грн. (68,95 л Ч 8,35 грн.);

- по бензину А-80: 4932 л (фактичний залишок запасу, встановлений під час проведення перевірки) 4932 л Ч 0,25% (похибка визначення місткості, затверджена заступником директора ДП “Миколаївстандартметрологія” Шевцовим Ю.О.) 4857,09 л (залишок запасів за даними бухгалтерського обліку) = 62,58 літрів. Вартість зазначеного товару, необлікованого за місцем реалізації та зберігання, складає 491,25 грн. (62,58 л Ч 7,85 грн.).

Вимірювання нафтопродуктів проводилось працівниками АЗС з врахуванням допустимої похибки визначення місткості нафтопродуктів в цистернах, які використовуються позивачем - 0,25%.

На підставі акта перевірки відповідачем обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення (форма С) від 03.02.2011 року за №0000093800 про застосування до субєкта господарювання штрафних санкцій в сумі 2133,96грн. за порушення п.12 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР (надалі по тексту Закон №265/95-ВР).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі Податковий кодекс України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших обєктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі ст.20 Закону №265/95-ВР до субєктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобовязань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Таким чином, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, та рішення про застосування фінансових санкцій відповідають фактичним обставинами справи та є правомірними.

Доводи позивача про безпідставність дій контролюючого органу по проведенню перевірки та невідповідність викладених в акті перевірки інкримінованих діянь фактичним обставинам справи, були предметом судового дослідження та визнанні судом бездоказовими. Так, перевірка проводилась на підставі дійсних (непрострочених) направлень на перевірку в присутності посадових матеріально-відповідальних осіб АЗС (оператора та начальника АЗС). В акті перевірки та додатках докладно описано виявлені правопорушення.

Твердження позивача про неврахування контролюючим органом п. 4.2.2.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція), зокрема неврахування допустимої похибки при вимірювання нафтопродуктів, що становить 0,8 %, були предметом судового дослідження та визнанні судом невмотивованими.

Так, в даному випадку при вимірюванні залишків нафтопродуктів було використано обємно-масовий статичний метод вимірювання (за допомогою градуйованого резервуару та засобу вимірювання - метроштоку). Границі відносної похибки визначені п.4.2.2.2 Інструкції, із тексту якої слідує, що «Границі відносної похибки методу не мають перевищувати: ± 0,8 % - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів до 100 т і відпрацьованих нафтопродуктів. При цьому, у даній нормі зазначено, що границі відносної похибки не мають перевищувати зазначеного розміру. Тобто, розмір похибки не може бути більшим вказаного значення похибки, проте може бути меншими за 0,8%. В пп. 4.2.2.2 Інструкції зазначено, що значення відносної похибки методу в конкретних випадках його застосування мають визначатись відповідно до ГОСТ 26976. Числове значення похибки в конкретному випадку має бути обраховане з урахуванням того, що воно не може перевищувати максимального розміру (0,8 %) та з урахуванням розміру похибки конкретного вимірювального пристрою, ємностей для зберігання нафтопродуктів та ін. факторів, який в даному випадку затверджений ДП «Миколаївстандартметрологія» і становить 0,25%.

Аргументи представника позивача про неправильність визначення обєму залишків нафтопродуктів в ємкостях на АЗС, що призвело до невірного визначення в подальшому залишків нафтопродуктів, в даному випадку не мають правового значення, оскільки в судовому засіданні достеменно встановлено, що вимірювання місткості нафтопродуктів в ємностях та вирахування їх обєму проводилось працівниками АЗС, при цьому представники контролюючого органу не випливали на процес вимірювання.

Системний аналіз ст.3, ст.17 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст.80 ПК України вказує на правомірність прийнятого відповідачем рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення, встановлені при проведені фактичної перевірки АЗС ТОВ «Ранг».

Таким чином, відповідач, який є субєктом владних повноважень, в правовідношеннях, що були предметом судового дослідження, діяв на підставі та в спосіб, що передбачені законами України, з дотриманням принципу рівності перед законом, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.98,158-163,167 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний