Постанова № 17295924, 05.07.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 року /13 год. 30 хв./ Справа № 2а-0870/3225/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

при секретарі Тєтєрєвій К.О.

за участю представників позивача Рубітель О.Ю., Жейнової А.І.;

представників відповідача Козика А.І., Маркової О.В.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз»

до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011 №0000242301

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Мелітопольгаз» (далі ВАТ «Мелітопольгаз», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі суд) із адміністративним позовом до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі Мелітопольська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 №0000242301.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, і просили задовольнити їх у повному обсязі, та надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях (вх. від 07.06.2011 №19731, від 30.06.2011 №22753). Зокрема вказують, що висновки відповідача щодо завищення податкових зобов'язань за січень-березень 2008 року на загальну суму 408468,00 грн. та одночасно заниження податкових зобов'язань за травень 2008 року у сумі 408468,00 грн., за що до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 102117,00 грн., є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки фактично ВАТ «Мелітопольгаз» саме у І кварталі 2008 року були надані послуги з транспортування газу до споживачів і відповідно нараховані податкові зобов'язання з ПДВ. Щодо виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованої на вартість відтоків (негативне розбалансування) природного газу у розмірі 285287,08 грн. зазначають, що оскільки відтоки/притоки (розбалансування) природного газу є складовою частиною операцій з купівлі-продажу природного газу, то їх вартість відноситься до складу валових витрат, а сума сплаченого ПДВ - до податкового кредиту підприємства. Крім того, вважають висновок Мелітопольської ОДПІ стосовно безпідставності включення до податкового кредиту податкових накладних по проведеним операціям з придбання матеріальних цінностей у TOB «Агрофермтехніка», TOB Дельта гарант», TOB «Мелзернопродукт», TOB Торговий будинок «Талісман», TOB «Донснабкомплект-2007», TOB «Логос-2006» (далі контрагенти) є неправомірним, оскільки позивач має всі необхідні належним чином оформлені документи, які були досліджені посадовими особами, що проводили перевірку та підтверджують факт придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у вищезазначених контрагентів та їх використання у власній господарській діяльності. Крім того, зазначає, що вступаючи у господарські відносини з контрагентами підприємство не знало і могло припустити, що дані юридичні особи порушують вимоги чинного законодавства. ВАТ «Мелітопольгаз», як суб'єкт господарювання, не має правових підстав для контролю за дотриманням іншими суб'єктами господарювання вимог податкового та іншого законодавства. На даний час не відбулося скасування державної реєстрації контрагентів та визнання недійсними їх статутних та реєстраційних документів. Посадові особи цих підприємств не притягувалися до відповідальності за ухилення від сплати податків. Отже держава визнає цих юридичних осіб правоздатними, які наділені правом укладати угоди та здійснювати господарську діяльність. Таким чином, вважає, що посилання в Акті перевірки на нікчемність правочинів є лише припущенням посадових осіб Мелітопольської ОДПІ, а зменшення податкового кредиту - безпідставним. Крім того, вказує, що відповідачем здійснено невірний розрахунок штрафних санкцій за спірним рішенням, оскільки штрафні санкції накладаються на платника податків лише в разі фактичного самостійного донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання, при цьому відповідно до пп. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України сума нарахованих штрафних санкцій становить 25% суми нарахованого податкового зобовязання, тобто має складати 115754,00 грн., а не 211572,30 грн. З урахуванням викладеного вважають спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у наданих запереченнях від 26.05.2011, та просили у його задоволені відмовити. Зокрема зазначають, що ВАТ «Мелітопольгаз» укладено угоду з «НАК «Нафтогаз України» на транспортування природного газу мережами позивача до споживачів від 13.05.2008 №51, тобто у ІІ кварталі 2008 року. Послуги по транспортуванню газу у січні березні 2008 року надані ПАТ «НАК «Нафтогаз України» згідно актів прийому-передачі послуг від 19.05.2008 №№1, 2, 3, тобто також у ІІ кварталі 2008 року. Таким чином, вважають, що зобовязання по податку на додану вартість по наданим послугам по транспортуванню природного газу магістральними мережами виникають у травні 2008 року. Крім того, вказують, що в порушення пп.7.2.6 п.7.2 та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит на суму ПДВ по відтокам (негативне розбалансування) на загальну суму 285287,00 грн. Пояснюють, що підприємство до складу податкового кредиту відносило 20% від сум грошових коштів, перерахованих ДК «Газ України» за природний газ для потреб населення. Під час планової перевірки позивача було використано інформацію, надану податковими органами, на обліку в яких знаходяться контрагенти ВАТ «Мелітопольгаз». Згідно із відповідей, отриманих від податкових органів, а саме актів про результати перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів позивача, які мали правові відносини з позивачем, перевірками не встановлено відображення в податковому обліку вищезазначених контрагентів результатів господарських відносин з ВАТ «Мелітопольгаз». Під час перевірки відповідними податковими органами не підтверджено наявність поставок товарів (робіт, послуг) від зазначених підприємств контрагентів позивача, що свідчить про те, що правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків. Вважає, що зазначені правочини відповідно до норм цивільного законодавства є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Ураховуючи те, що у зазначених підприємствах відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби, то операції здійсненні ними не є господарською діяльністю підприємства. Щодо застосування штрафних санкцій зазначають, що відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України за результатами перевірки Мелітопольською ОДПІ нараховано позивачу штрафних (фінансових) санкцій за заниження податку на прибуток у сумі 211572,30грн., що становить 25% від суми податкового зобовязання визначеного відповідачем з податку на додану вартість у розмірі 846289,00 грн.. З урахуванням викладеного, вважають, що спірне рішення є правомірним.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

13.05.2008 між ВАТ «Мелітопольгаз» та НАК «Нафтогаз України» була укладена угода №51 про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами. Відповідно до умов договору виконавець (ВАТ «Мелітопольгаз») в 2008 році зобовязується прийняти природний газ від замовника (НАК «Нафтогаз України») і транспортувати від пунктів приймання-передачі системою газопроводів до пунктів призначення.

Згідно із реєстром №01/08 ВАТ «Мелітопольгаз» здійснив транспортування газу до споживачів.

На виконання договору 19.05.2008 між позивачем та НАК «Нафтогаз України» були підписані акти здачі-прийомки послуг з транспортування газу, а саме:

-№1 про транспортування газу у січні 2008 року в кількості 10447,143 тис. м куб. на суму 928751,01 грн., крім того ПДВ у сумі 185750,20 грн.;

-№2 про транспортування газу у лютому 2008 року в кількості 7518,791 тис. м куб на суму 668 420,52 грн., крім того ПДВ у сумі 133 684,10 грн.;

-№ 3 про транспортування газу у березні 2008 року в кількості 5007,549 тис. м куб 445 171,11 грн., крім того ПДВ у сумі 89 034,22 грн.

Посадовими особами Мелітопольської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ВАТ«Мелітопольгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01. 10.2007 по 30.09.2010.

За результатами перевірки Мелітопольською ОДПІ складений відповідний акт від 20.07.2010 №21/08-07/22116499 (далі Акт), у якому зазначається, що перевіркою встановлені порушення, зокрема, п.3.1 ст.3, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97), у результаті чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся загальну суму 463016,00 грн., у тому числі:

занижено на суму 846289,00 грн., в т.ч. за листопад 2007 року 6641,00 грн.; за березень 2008 року 123210,00 грн.; за квітень 2008 року 3876,00 грн.; за травень 2008 року 415453,00 грн.; за липень 2008 року 15997,00 грн.; за серпень 2008 року 2558,00грн.; за вересень 2008 року 6211,00 грн.; за листопад 2008 року 10635,00 грн.; за грудень 2008 року 41312,00 грн.; за лютий 2009 року 6371,00 грн.; за травень 2009року 16833,00 грн.; за червень 2009 року 23247,00 грн.; за липень 2009 року 5836,00 грн.; за серпень 2009 року 31014,00 грн.; за вересень 2009 року 69667,00 грн.; за листопад 2009року 12602,00 грн.; за грудень 2009 року 6333,00 грн.; за січень 2010 року 48493,00 грн.;

та завищено на суму 383273,00 грн., в т.ч.: за січень 2008 року 171191,00 грн.; за лютий 2008 року 112349,00 грн.; за червень 2008 року 27587,00 грн.; за липень 2008року 72146,00 грн.

На підставі висновків Акта та виявленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 №0000242301, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість - усього у розмірі 674588,30 грн., у тому числі за основним платежем 463016,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 211572,30 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 №0000242301 до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області, проте рішенням від 06.05.2011 №2082/10/25-020 про розгляд листів ДПА в Запорізькій області повернула без розгляду скарги ВАТ«Мелітопольгаз».

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно із п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Щодо дати виникнення податкових зобов'язань у сумі 408468,00 грн., нарахованих на вартість послуг з транспортування газу, що були фактично надані споживачам протягом січня березня 2008 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Дату виникнення права платнику податку на податковий кредит регулюють положення п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, яким визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із матеріалів справи вбачається та представниками відповідача не заперечувалось, що фактично послуга з транспортування природного газу до споживачів була надана ВАТ «Мелітопольгаз» протягом січня березня 2008 року, що підтверджується також актами здачі-прийомки послуг від 19.05.2008 №№ 1, 2, 3.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд виходить з того, що відображення у складі податкового кредиту сум вартості наданих послуг з транспортування природного газу до споживачів за датою фактичного надання вказаної послуги, а не за датою підписання актів виконаних робіт, само по собі не призводить до зміни обєкта оподаткування у перевіряємому періоді. Таким чином, враховуючи відсутність факту подвійного включення до складу податкового кредиту сум вартості наданих НАК «Нафтогаз України» послуг, суд дійшов висновку, що не дотримання пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не призвело до завищення податкового кредиту за період з січня по березень 2008 року та відповідно до його заниження у травні 2008 року. Крім того, під час винесення рішення судом враховано, що за зазначене порушення позивачу не було нараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість ані за основним платежем, ані за штрафними санкціями, що саме підтверджено представником відповідача.

Щодо визнання угод, укладених позивачем з TOB «Агрофермтехніка», TOB «Дельта гарант», TOB «Мелзернопродукт», TOB «Торговий будинок «Талісман», TOB «Донснабкомплект-2007», TOB «Логос-2006», нікчемними та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 177730,00 грн.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно визначення, що міститься у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.199 № 996 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону№996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п.2.15 та 2.16 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентами, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту.

Твердження відповідача про те, що первинні документи, видані контрагентами позивача, не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту виконання робіт, а правочини є нікчемними, суд вважає, необґрунтованими та недоведеними з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України ); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203 ЦК України).

Згідно із ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті висновки щодо нікчемності договорів, укладених між позивачем і його контрагентами, та доказів, що вказують на недодержання позивачем під час укладення відповідних договорів вимог ст.203 ЦК України, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням.

Крім того, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. Зазначений факт відповідачем спростовано не було.

Так, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності TOB «Агрофермтехніка», TOB «Дельта гарант», TOB «Мелзернопродукт», TOB «Торговий будинок «Талісман», TOB «Донснабкомплект-2007», TOB «Логос-2006» (не знаходження за місцем реєстрації, сплати ними податків, відсутність у підприємств трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності тощо) відповідачем суду надано не було.

За таких обставин суд вважає, що підприємство не може нести відповідальність ні за порушення податкової дисципліни, вчинені його контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, ні за будь-які інші дії підприємств під час здійснення ними господарської діяльності, за умови необізнаності щодо них.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в Актах перевірок, проте належних доказів, що підтверджують викладені у них обставини, суду надано не було.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки відповідача стосовно завищення позивачем податкового кредиту на суму 177730,00 грн. є необґрунтованими, недоведеними та передчасними, а тому спірне податкове рішення підлягає скасуванню в частині донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 222162,50 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 177730,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 44432,50 грн.

Щодо виключення зі складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість відтоків (негативне розбалансування) природного газу у розмірі 285287,08 грн. суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Під час транспортування газорозподільчими мережами природного газу до споживачів у ВАТ «Мелітополь» виникають коливання (притоки або відтоки) обсягів поставленого і спожитого природного газу у зв'язку з тим, що в різні сезони року обсяги фактичного споживання населенням природного газу за відсутності приладів обліку не відповідають обсягам споживання, розрахованим за встановленими відповідними рішеннями Уряду нормами.

Порядком доступу до газотранспортної системи, затвердженим наказом НАК «Нафтогаз України» від 26.03.2001 р. №79 визначено:

-відтоки газу - перевитрачання газу, яке може виникати внаслідок перевищення фактично спожитих населенням (за відсутності приладів обліку) обсягів газу в осінньо-зимовий період порівняно з діючими середньорічними нормами споживання газу);

-притоки газу - недобір газу, який може виникати внаслідок того, що у весняно-літній період фактично спожиті населенням (за відсутності приладів обліку) обсяги газу менші за діючі середньорічні норми споживання газу.

Середньорічні норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» від 08.06.1996 № 619 (далі Постанова № 619) та є обов'язковими для підприємства.

Положенням про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільчих мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 лютого 2004 року №112 (далі Положення №112), встановлені методичні засади формування щомісячних даних та бухгалтерського обліку відхилень обсягів природного газу, що надійшли до газорозподільної мережі, від обсягів газу, реалізованих - споживачам, які виникають через сезонні невідповідності встановлених середньорічних норм споживання обсягам фактично спожитого населенням газу).

Так, зазначеним положенням встановлено, що, під час складання балансу - надходження та розподілу газу за звітний місяць, газопостачальні підприємства самостійно визначають обсяги розбалансування газу на підставі:

- даних про надходження газу до газорозподільної мережі газопостачального підприємства;

- даних про обсяги реалізації газопостачальним підприємством газу всім категоріям споживачів за показниками лічильників, а для населення, у разі відсутності лічильників, за нормами споживання, визначеними Постановою №619;

- розрахунків витрат та втрат газу, що виникають під час його транспортування газорозподільними мережами газопостачального підприємства;

- даних про обсяги використання газу газопостачальним підприємством на власні потреби.

Обсяги розбалансування газу визначаються як різниця між обсягами надходження газу до газорозподільної мережі через газорозподільні станції та сумою обсягів реалізації природного газу споживачам, виробничо-технологічних витрат і втрат газу, а також обсягів використання газу на власні потреби газопостачального підприємства. Якщо така різниця має від'ємне значення, то розбалансування газу в газорозподільних мережах є позитивним, у протилежному випадку - негативним.

На підставі аналізу балансу придбаного, реалізованого споживачам та відібраного на виробничо-технологічні витрати та власні потреби, встановлюється різниця між кількістю отриманого газу та його корисним відпуском споживачам та відображаються кількісні показники розбалансування природного газу.

Відповідно до п.2.4 Положення №112 для компенсації обсягів негативного розбалансування газу Підприємство у місяці, в якому утворилися, закуповує ці обсяги газу у ДК «Газ України» з ресурсів НАК «Нафтогаз України» за ціною, що відповідає граничному рівню ціни на природний газ для промислових споживачів та інших субєктів господарювання, встановленому Національною комісією регулювання електроенергетики України, з урахуванням тарифу на його транспортування магістральними газопроводами та податку на додану вартість.

Зазначені ціни встановлені виходячи з роздрібних цін на природний газ, затверджених Постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України 10.03.99 №310 із змінами та доповненнями, які визначені відповідно до граничного рівня ціни на газ природний, що використовується для потреб населення.

На підставі аналізу вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що понаднормативні витрати або сезонні відтоки природного газу не пов'язані з організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а є фактично збитками, пов'язаними з перевитрачанням газу населенням (споживанням без оплати).

Проте, ВАТ «Мелітополь» податок на додану вартість з вартості відтоків природного газу віднесено до складу податкового кредиту, що є порушенням вимог пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР. В результаті допущених порушень, позивачем необґрунтовано до складу податкового кредиту віднесено 285287,00 податку на додану вартість з вартості відтоків природного газу.

Згідно пп. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 71321,75 грн. (285287,00 ?25%) за порушення .7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Крім того, суд вважає обґрунтованим твердження позивача стосовно невірного розрахунку Мелітопольською ОДПІ штрафних санкцій за спірним рішенням, оскільки на підставі аналізу пп. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що штрафні санкції накладаються на платника податків лише в разі фактичного донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання. При цьому, сума нарахованих штрафних санкцій становить 25% суми нарахованого податкового зобовязання.

В звязку з чим суд вважає, що загальна сума штрафних санкцій неправильно розрахована податковим органом, а саме замість 25% штрафних санкцій що складає 115754,00 грн., застосовано 50% штрафних санкцій що складає саме 231508,00 грн, ( в податковому повідомленні рішенні сума складає 211572,3 грн.) та з яких позицій податковий орган прийшов до такого висновку розяснень в судовому засіданні надано не було.

Таким чином, суд прийшов до висновку , що у випадку встановлення відповідних порушень повинні застосовуватися штрафні санкції у розмірі 115754,00 грн.

Так як суд частково задовольняє позов, то штрафні санкції за неправомірне виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованої на вартість відтоків природного газу в сумі 71321,50 грн., підлягають залишенню в силі, в іншій частині штрафні санкції підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати частково податкове повідомлення-рішення, винесене Мелітопольською обєднаною державною податковою інспекцією Запорізької області від 17.02.2011 №0000242301 в частині суми податкового зобовязання за основним платежем 177730,00 грн., за штрафними санкціями 44432,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя(підпис)І.В. Батрак

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 11.07.2011.

Постанова не набрала законної сили

СуддяІ.В. Батрак