Постанова № 17295907, 18.07.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року 16:04 Справа № 2а-0870/4942/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представників позивача ОСОБА_1 (довіреність від 11.07.2011), ОСОБА_2 (довіреність від 29.04.2011), ОСОБА_3 (довіреність від 29.04.2011), представників відповідача ОСОБА_4 (довіреність від 19.10.2010), ОСОБА_5 (довіреність від 05.01.2011), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування повідомлень форми «Р» від 12 травня 2011 року №25 та від 12 травня 2011 року №26.

24 червня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» (далі іменується позивач) до Запорізької митниці (далі іменується відповідач) про визнання протиправними та скасування повідомлень форми «Р» від 12.05.2011 №25 та від 12.05.2011 №26.

Ухвалою суду від 29.06.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.07.2011.

13.07.2011 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, заперечив проти адміністративного позову та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

У звязку з необхідністю дослідження додаткових доказів, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.07.2011.

18.07.2011 в судове засідання прибули представники сторін та заявили про незмінність своїх правових позицій щодо предмета спору.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16 травня 2011 року ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» отримав податкові повідомлення форми «Р» від 12 травня 2011 року №25 Запорізької митниці по ввізному миту на суму 49969,14 (в т.ч. 39975,31 грн. за основним платежем, 9993,83 грн. штрафу) та від 12 травня 2011 року №26 по податку на додану вартість на суму 9993,84 грн. (в т.ч. 7995,07 грн. за основним платежем, 1998,77 грн. штрафу), шо прийняті на підставі Акта про результати невиїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи на ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» №н/5/11/112000014/0000373847 від 12.04.2011.

Не погодившись з нарахуванням податкових зобов'язань, позивач оскаржив повідомлення форми «Р» Запорізької митниці №25 від 12.05.2011 та №26 від 12.05.2011 шляхом направлення скарги на адресу Державної митної служби України (вих. №2203/16 від 23.05.2011). Рішенням Держмитслужби №11.1/2-15.1/8703 від 09.06.2011 про результати розгляду скарги, повідомлення форми «Р» №25 та №26 від 12.05.2011 залишені без змін, а скарга підприємства без задоволення. Рішення Державної митної служби України №11.1/2-15.1/8703 отримано позивачем 14.06.2011.

Згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями та актом перевірки митницею встановлено порушення вимог Закону України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 №2371-III (далі іменується Закон України №2371-III), нової редакції класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої наказом Держмитслужби України від 28.11.2007 №1007 (далі іменується Класифікація №1007) та пояснень до української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених Наказом Держмитслужби України від 31.11.2004 №68 (далі іменується Класифікація №68), у зв'язку з чим визначено суми податкового зобов'язання: за податковим повідомленням від 12 травня 2011 року №25 ввізне мито у сумі 49969,14 (в т.ч. 39975,31 грн. за основним платежем, 9993,83 грн. штрафу); нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі статті 3 і 4 Закону України «Про єдиний митний тариф», чинного під час митного оформлення; та за податковим повідомленням від 12 травня 2011 року №26 податок на додану вартість у сумі 9993,84 грн. (в т.ч. 9993,84 грн. за основним платежем, 1998,77 грн. штрафу); нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі підпункту 4.3. пункту 4 ЗУ «Про податок на додану вартість», чинного під час митного оформлення.

Позивач вважає, що вищевказані податкові повідомлення прийняті на підставі необґрунтованих висновків в акті перевірки та підлягають скасуванню за наступних підстав.

Період з 01.01.2008 по 31.03.2009 раніше вже перевірявся Запорізькою митницею, про що складений акт №7/9/112000000/0000373847 планової виїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи на ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» від 30 червня 2009 року. При цьому перевірка здійснювалася саме за певний період, з питань дотримання вимог митного законодавства взагалі, а не за певною тематикою, або щодо окремих питань. За результатами зазначеної перевірки відповідачем не було встановлено порушень, про які йдеться в акті невиїзної документальної перевірки ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» №н/5/11/112000014/0000373847.

При здійсненні митного оформлення вантажних митних декларацій позивач виконав вимоги, передбачені Митним кодексом України, наказом Державної митної служби України №314 від 20.04.2005 «Про затвердження порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації», під час заповнення позивачем спірних ВМД в графі 33 «Код товару» зазначив код товару 8419310000 згідно УКТЗЕД визначений митницею в Рішенні про класифікацію КО від 14.11.2008 №11200/8/2006. При цьому, працівниками Запорізької митниці здійснені необхідні процедури щодо прийняття вантажних митних декларацій до оформлення шляхом поставлення відбитку штампу «Під митним контролем», що підтверджується відповідними відмітками в вантажних митних деклараціях. Здійснений також митний контроль, який включає в себе згідно п. 17 наказу ДМС України №314 від 20.04.2005 перевірку правильності класифікації та кодування товарів відповідно з поданими документами та згідно п. 21 перевірку правильності зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх платі у відповідності з законодавством.

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до вантажних митних декларацій, поданих позивачем, були відсутні, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених спірних ВМД, що стверджується завершальною стадією митного оформлення проставленням відбитку печатки у відповідній графі.

Відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами» №2181-III (далі іменується Закон України №2181-III), що діяв під час митного оформлення, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в установленому цим Законом порядку. Про це також йдеться в пункті 54. 5 ст. 54 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач вважає, що якщо митний орган сам визначив код товарної номенклатури, та приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи товар на митну територію України, погодився з кодом товарної номенклатури, зазначеним в вантажних митних деклараціях, то відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ відповідач не має правових підстав для висновків про заниження податкових зобов'язань у зв'язку з подальшим скасуванням Рішення щодо класифікації товару.

Позивач також зазначає, що товар, який розмитнювався силоси, система аерації силосу та випускна засувка є одним з невід'ємних вузлів лінії сушки насіння соняшника, його складовою, призначеною для виконання певних технічних функцій зазначеного комплектного об'єкта та в складі комплектного об'єкта, що підтверджується документами, які були надані митниці під час митного оформлення. А тому висновок Акту перевірки про те, що обладнання лінії та силоси повинні класифікуватися окремо є необґрунтованим і не відповідає вимогам УКТЗЕД.

На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнати протиправними та скасувати повідомлення форми «Р» від 12 травня 2011 року №25 та від 12 травня 2011 року №26.

Відповідач заперечив проти адміністративного позову та не погоджується з даними, викладеними в ньому, в зв'язку з наступним.

Відповідачем на підставі наказів Запорізької митниці від 12.03.2011 №166 «Про проведення невиїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи на ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» від 07.04.2011 №243 «Про внесення змін до наказу Запорізької митниці від 12.03.11 №166 було проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства з питань митної справи на предмет правильності класифікації товару «обладнання для переробки й транспортування насіння соняшнику», який був ввезений на митну територію України й оформлений в митному відношенні за вантажною митною декларацією №112000003/2009/000788 від 24.02.2009. В ході проведеної перевірки були встановлені порушення вимог Закону України «Про митний тариф України» від 05.04.2011 №2371-III (далі іменується Закон України №2371-III), нової редакції Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої наказом Держмитслужби України від 28.11.2007 №1007 та Пояснень до Української класифікації товарів, зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Держмитслужби України від 31.01.2004 №68.

За результатами проведеної перевірки у відповідності до норм Податкового кодексу України Позивачу були виставлені податкові повідомлення №25 та №26 від 12.05.2011. За твердженнями відповідача, позивач вважає, що період з 01.01.2008 по 31.03.2009 раніше вже перевірявся Запорізькою митницею, про що складений Акт №7/9/112000000/0000373847, і в цьому Акті не йдеться мова про встановлення порушень щодо класифікації товару. Запорізькою митницею у 2009 році проведена планової виїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи на ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» за період з 01.07.2006 по 31.03.2009. Відповідно до наказу Запорізької митниці від 29.05.2009 №217 Запорізькою митницею у період з 01.06.2009 по 30.06.2009 проведено планову виїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи на ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», в частині: наявності вантажних митних декларацій, товаросупровідних документів, сертифікатів, дозволів, ліцензій, контрактів тощо та відповідності документам, наданим митниці для проведення митного оформлення; документування сплати коштів контрактоутримувачу за імпортовані товари (на підставі виписок банку (платіжні доручення) та касової книги (касові ордери); формування митної вартості при експортно-імпортних операціях; відповідності заявленої у ВМД вартості товарів, найменування товарів (повна назва товару, його марка, рік виготовлення і т.д.) та кількості оприбуткованих товарів (згідно рахунків, товаротранспортних накладних, книг обліку, оборотних відомостей по балансових та позабалансових рахунках тощо) даним бухгалтерського обліку підприємства з одночасною звіркою кореспонденцій відповідних операцій у синтетичному та аналітичному обліку підприємства з даними митного оформлення; підтвердження витрат, які відповідно до статті 267 Митного кодексу України включаються до ціни товарів, які були ввезені на митну територію України. Отже, в ході планової виїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи на ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», як зазначає відповідач, Запорізькою митницею не здійснювалася перевірка правильності класифікації імпортованих/експортованих товарів.

Перевірка правильності класифікації товарів здійснювалася у момент проведення невиїзної документальної перевірки, яку митні органи мають право проводити згідно вимог підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, яким визначено, що митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Згідно зі статтею 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Відповідно до статті 41 Митного кодексу України однією з форм митного контролю є перевірка митними органами системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Згідно вимог пункту 1 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №71 митними органами здійснюються невиїзні документальні перевірки, предметом яких є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено законом на митні органи.

За приписами статті 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКГЗЕД.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 №667 до компетенції відділів номенклатури та класифікації товарів і відділів контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці згідно з напрямом діяльності та цим Порядком належить прийняття рішення про визначення коду товару, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Пунктом 16 розділу III Порядку ВНКТ (ВКМВН) має право скасувати прийняте ним Рішення, якщо: рішення прийнято з порушенням вимог УКТЗЕД; рішення було прийнято на основі неповної або недостовірної інформації; внесено зміни до нормативно-правових актів, що регулюють питання класифікації товарів.

На даний комплектний об'єкт Запорізькою митницею видавалося Рішення про класифікацію комплектного об'єкту від 14.11.2008 №11200/8/2006, але відповідно до вимог пункту 16 розділу III Порядку відділом контролю митної вартості та класифікації товарів Запорізької митниці це Рішення було скасовано у зв'язку з тим, що воно було прийнято з порушенням вимог УКТЗЕД.

Таким чином, відповідач вважає, що Запорізька митниця під час здійснення невиїзної документальної перевірки діяла у відповідності до вищезазначених нормативно-правових актів.

Також відповідач зазначає, що класифікація товару під час митного оформлення здійснена невірно, оскільки силоси, система аерації силосу та випускна засувка не є одним з невідємних вузлів лінії сушки насіння соняшника, його складовою, призначеною для виконання певних технічних функцій зазначеного комплектного обєкта, що підтверджується документами, які були надані митниці під час митного оформлення.

При перевірці документів, які зберігаються разом з Рішенням про класифікацію КО від 14.11.08 №11200/8/2006 встановлено, що вказане рішення було видано на лінію сушки насіння соняшнику, виробництва компанії «Schmidt-Seeger GmbH, Німеччина».

Завдяки великим габаритним розмірам Лінія поставлялась частково, різними партіями. Складалась з таких основних вузлів як сушильна колона, радіальна вентиляційна техніка й пиловіддільники в комплекті, обшивка й ізоляція сушильної колони й накопичувального модуля в комплекті, комплект газових пальників, система генераторів теплого повітря «непрямий»/«прямій», обладнання по контролю та електроуправлінню в комплекті, комплекти норії (ковшовий елеватор), комплект ланцюгового конвеєра (транспортера), комплект силосу (ємність-сховище) для вологого продукту 700 м", система аерації силосу, комплект випускної засувки EST NW 300S для силосу.

До митного контролю та митного оформлення подавалися документи, що містили відомості, необхідні для перевірки правильності класифікації товару, а саме: сертифікат якості на Лінію від 03.02.09 № 08/2287АЕ; довідка компанії «Schmidt-Seeger GmbH, Німеччина» б/н від 10.1 1.08; короткий опис технологічної схеми КО та сама схема; пакувальні листи; зовнішньоекономічний контракт від 26.06.08 №08.1238 ВК.

Виходячи з цих документів, встановлено, що основною функцією Лінії є сушіння насіння, її основні вузли об'єднані в єдиний технологічний цикл, окрім ємностей для зберігання вологого продукту. Ємності для зберігання (силоси) розраховані на 700 м3 (700000л) та призначені для виконання функції зберігання. Відповідно до пояснень до товарної позиції 7309 подібні контейнери зазвичай встановлюються як стаціонарні пристосування для зберігання або для виробничих цілей, наприклад на фабриках, хімічних заводах, фарбувальнях, газових заводах, пивоварних заводах, на перегінних та рафінувальних заводах і у житлових будинках, магазинах і т.п. У зв'язку з тим, що основне обладнання Лінії з одного боку та силоси з іншого боку виконують різні функції та не є обладнанням, яке об'єднане у єдиний агрегат, таке обладнання з урахуванням примітки 3 до розділу XVI УКТЗЕД повинно класифікуватися окремо, відповідно до призначення.

Відповідно до Основних Правил інтерпретації класифікації товарів 1, яке є невід'ємною частиною УКТЗЕД, стальні силоси з допоміжним обладнанням, яке забезпечує зберігання насіння шляхом підтримки оптимального режиму зберігання класифікуються у товарній позиції 7309.

Виходячи з того, що силоси, система аерації силосу та випускна засувка призначені для експлуатації як єдине ціле, то відповідно до примітки 4 до розділу XVI УКТЗЕД вони повинні класифікуватися за кодом 7309.00.90.00 згідно з УКТЗЕД (ставка мита 7 %).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог пункту 16 наказу Держмитслужби України від 07.08.07 №667 «Про затвердження Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України» (зі змінами та доповненнями) відділом контролю митної вартості та класифікації товарів Запорізької митниці Рішення про класифікацію комплектного об'єкту від 14.11.08 №11200/8/2006 скасовано.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено порушення вимог Закону України «Про Митний тариф України» №2371-III, нової редакції Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої наказом Держмитслужби України від 28.11.07 №1007 та Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Держмитслужби України від 31.01.04 №68 при митному оформлені за ВМД №112000003/2009 000788 від 24.02.2009 складових комплектного об'єкту «обладнання для переробки й транспортування насіння соняшнику: часткова поставка лінії сушки насіння соняшника у комплекті (у розібраному стані) виробництва компанії «Schmidt-Seeger GmbH, Німеччина», а також за ВМД від 24.02.09 товару «комплект випускної засувки НST NW 300S для силосу 100% від цілого комплекту (код 12.500): випускна засувка силосу EST NW 300S-1 шт», що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 47970,38 грн. й підлягає перерахуванню до Державного бюджету України, з них: ввізне мито (вид 020) у сумі 39 975,31 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі статті 3 і 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.92 №2097-ХІІ (зі змінами та доповненнями) чинного на час митного оформлення); ГІДВ (вид 028) у сумі 7995,07 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі підпункту 4.3 пункту 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) чинного на час митного оформлення).

З урахуванням вищевикладеного відповідач вважає, що податкові повідомлення винесені з дотриманням норм законодавства та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 18.07.2011.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2011 року Запорізькою митницею проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи на ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», за результатами якої складено Акт від 12.04.2011 №н/5/11/112000014/0000373847 (далі іменується Акт перевірки).

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено порушення вимог Закону України «Про митний тариф України» від 05.04.2011 №2371-III, нової редакції Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої наказом Держмитслужби України від 28.11.2007 №1007 та Пояснень до Української класифікації товарів, зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Держмитслужби України від 31.01.2004 №68 при митному оформленні за ВМД №112000003/2009/000788 від 24.02.2009, складових комплектного обєкту «обладнання для переробки й транспортування насіння соняшнику: часткова поставка лінії сушки насіння соняшника у комплекті (у розібраному стані)» виробництва компанії «Schmidt-Seeger GmbH, Німеччина», а також за ВМД №112000003/2009/000798 від 24.02.2009 товару «комплект випускної засувки НST NW 300S для силосу 100% від цілого комплекту (код 12.500): випускна засувка силосу EST NW 300S-1 шт», що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 47970,38 грн. й підлягає перерахуванню до Державного бюджету України, з них: ввізне мито (вид 020) у сумі 39 975,31 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі статті 3 і 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.92 №2097-ХІІ (зі змінами та доповненнями) чинного на час митного оформлення); ГІДВ (вид 028) у сумі 7995,07 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі підпункту 4.3 пункту 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) чинного на час митного оформлення).

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення форми «Р» від 12.05.2011 №25, яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 49969 грн. 14 коп. та від 12.05.2011 №26, яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 9993 грн. 84 коп.

Дані податкові повідомлення отримані позивачем 16.05.2011, що підтверджується наявністю підпису на таких повідомленнях представника позивача.

Позивач оскаржив повідомлення форми «Р» Запорізької митниці №25 від 12.05.2011 та №26 від 12.05.2011 шляхом направлення скарги на адресу Державної митної служби України (вих. №2203/16 від 23.05.2011).

Рішенням Держмитслужби №11.1/2- 15.1/8703 від 09.06.2011 про результати розгляду скарги, повідомлення №25 та №26 від 12.05.2011 залишені без змін, а скарга підприємства без задоволення. Рішення Державної митної служби України №11.1/2-15.1/8703 отримано позивачем 14.06.2011.

Судом встановлено, що між позивачем та компанією «MORINTHOS COMMERCIAL LIMITED» (Кіпр) укладено контракт №08.1283 ВК від 26.06.2008, згідно якого останній зобовязався поставити, а позивач прийняти та оплатити комплект обладнання для переробки і транспортування насіння соняшника виробництва компанії «Schmidt-Seeger GmbH, Німеччина». До даного контракту позивачу надано схему лінії сушки з описом проведення всього процесу обробки насіння.

Згідно даного контракту та додатків, що є його невідємними частинами, обладнання силоси, система аерації та випускна засувка є одним з невідємних вузлів лінії сушки насіння соняшника, його складовою, призначеною для виконання певних технічних функцій зазначеного комплектного обєкта та в складі комплектного обєкта, що підтверджується документами, наданими митниці під час митного оформлення.

В судовому засіданні представник позивач подав до суду додаткові пояснення та зазначив, що насіння високо олійного соняшника надійно зберігається, якщо вологість його не перевищує 7%, а температура понижена до 10°З і нижче. При вологості вище критичної і температурі 20.25°З, що характерні для свіжо сформованих партій насіння соняшника, в насипі насіння починається бурхливий розвиток мікроорганізмів, інтенсивно проходять гідролітичні і окислювальні процеси, що призводять до швидкого погіршення якості насіння соняшника як олійної сировини. Самозігрівання соняшника розвивається дуже швидко і призводить до повного псування насіння, до зростання кислотного числа олії до 30.35 міліграма КОН на 1 г жиру. Таким чином, стадії зберігання насіння повинно передувати його очищення, охолодження та сушіння. На тривале зберігання до переробки слід закладати насіння соняшника із засміченістю не вище 2%, просушені до критичної вологості 6.7% і охолодженні до низьких плюсових температур.

Саме комплект обладнання лінія, що придбана позивачем уможливлює проведення відповідної процедури переробки насіння за показниками, необхідними для його належної якості.

У звязку з великою габаритністю постановленого обладнання, останній розмитнювався частинами. Митне оформлення товару було здійснено оформленням двох митних декларацій №112000003/2009/000788 від 24.02.2009 та №112000003/2009/000798 від 24.02.2009.

При здійсненні митного оформлення вантажних митних декларацій позивач виконав вимоги, передбачені Митним кодексом України, наказом Державної митної служби України №314 від 20.04.2005 «Про затвердження порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації», під час заповнення позивачем спірних ВМД в графі 33 «Код товару» зазначив код товару 8419310000 згідно УКТЗЕД, визначений митницею в Рішенні про класифікацію КО від 14.11.2008 №11200/8/2006.

При цьому, працівниками Запорізької митниці здійснені необхідні процедури щодо прийняття вантажних митних декларацій до оформлення шляхом поставлення відбитку штампу «Під митним контролем», що підтверджується відповідними відмітками в вантажних митних деклараціях. Здійснений також митний контроль, який включає в себе згідно п. 17 наказу ДМС України №314 від 20.04.2005 перевірку правильності класифікації та кодування товарів відповідно з поданими документами та згідно п. 21 перевірку правильності зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх платі у відповідності з законодавством.

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до вантажних митних декларацій, поданих позивачем, були відсутні, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених спірних ВМД, що стверджується завершальною стадією митного оформлення проставленням відбитку печатки у відповідній графі.

Судом встановлено, що згідно декларації №112000003/2009/000788 від 24.02.2009 розмитненню підлягала «Складова комплектного обєкта» дванадцята частина комплекту обладнання для переробки й транспортування насіння соняшнику в комплекті: часткова поставка лінії сушки насіння соняшника у комплект (у розібраному стані), що представляє собою закінчений технологічний комплекс, розроблений компанією «Schmidt-Seeger GmbH, Німеччина»: комплект силосу (ємність-сховище) для вологого продукту 700 куб. м.».

Згідно декларації №112000003/2009/000798 від 24.02.2009 розмитненню підлягала «Складова комплектного обєкта» одинадцята частина комплекту обладнання для переробки й транспортування насіння соняшнику в комплекті: часткова поставка лінії сушки насіння соняшника у комплект (у розібраному стані), що представляє собою закінчений технологічний комплекс, розроблений компанією «Schmidt-Seeger GmbH, Німеччина»: частина комплекту Ланцюгового конвеєра (транспортера) Т50.

Згідно наданої позивачем митному органу технічної документації, що являлась частиною укладеного контракту, всі складові частини та механізми являли собою єдиний комплект обладнання, що був одним технологічним комплексом.

За приписами розділу 2 Наказу Державної митної служби «Про затвердження Порядку прийняття рішення про класифікацію комплектного обєкта згідно з УКТЗЕТ та внесення змін до наказу Держмитслужби України від 30.06.1998 №380» від 12.12.2005 №1219 (далі іменується Порядок №1219), що діяв на час проведення митного оформлення товару, (наказ набрав чинності 12.02.2006 та втратив свою чинність 15.06.2011), для прийняття митним органом рішення про класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТЗЕД підприємство подає митному органу у двох примірниках заяву, форму якої затверджено наказом Держмитслужби України від 09.08.2005 №735 «Про запровадження єдиної форми заяви підприємства, подання якої митному органу передує митному оформленню товарів і транспортних засобів» і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.08.2005 за №934/11214.

При цьому в преамбулі заяви після слів «дозвіл на» вчиняється запис такого змісту: «класифікацію комплектного об'єкта (зазначається найменування комплектного об'єкта) за кодом (0000000000, для прикладу) згідно з УКТЗЕД». У розділі 3 заяви зазначається строк, протягом якого комплектний об'єкт буде ввезено на митну територію України (вивезено за межі митної території України) та здійснено його декларування в повному обсязі.

Строк переміщення через митний кордон України комплектного об'єкта обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом першої партії складових комплектного об'єкта. Разом із Заявою до митного органу подаються документи, що засвідчують відомості, зазначені в ній, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт); довідка щодо термінів поставки комплектного об'єкта та їх обґрунтування; технічний опис комплектного об'єкта, наданий виробником або відправником (стороною зовнішньоекономічного договору (контракту)) комплектного об'єкта, що дає змогу установити призначення й функції як усього обладнання в цілому, так і його окремих складових частин; складальне креслення (схема) комплектного об'єкта із зазначенням у ньому порядкових номерів позицій, визначених у специфікації на складові комплектного об'єкта; специфікація на комплектний об'єкт, складена на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту), із зазначенням у ній всіх його складових частин за відповідною формою.

На виконання вимог Порядку №1219 позивачем була подана до митного органу заява від 10.11.2008 для подальшого прийняття відповідачем рішення про класифікацію товару. Дана заява отримана відповідачем 11.11.2008, що підтверджується штампом митного органу.

Позивач в поданій заяві чітко вказав, що просить надати «дозвіл на класифікацію комплектного обєкта Обладнання для переробки та транспортування насіння у комплекті: Лінія сушки насіння соняшника у комплекті (у розібраному стані). Лінія представляє собою закінчений технологічний комплекс, розроблений компанією «Schmidt-Seeger GmbH» «Германія», за кодом 8419310000 згідно з УКТ ЗЕД, підприємству ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», код ЄДРПОУ 00373847, місцезнаходження: 69014, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3, Україна».

В розділі 1, 2 та 3 заяви позивачем зазначено загальні відомості про товар, надано всі необхідні документи та визначено строк здійснення митного оформлення товару.

Згідно п. 2.3. Порядку №1219 митний орган розглядає заяву протягом 10 днів з дня її подання та приймає Рішення. У разі потреби отримання додаткових документів для прийняття Рішення термін розгляду заяви може бути продовжений керівником митного органу або особою, яка його заміщує.

За приписами п. 2.4. Порядку №1219 у разі прийняття позитивного Рішення митним органом заповнюються відповідні розділи заяви. При цьому в розділі «Рішення митного органу» вчиняється запис «Код комплектного об'єкта (0000000000, для прикладу) згідно з УКТЗЕД. Дозволяється оформлення складових комплектного об'єкта за кодом комплектного об'єкта (0000000000, для прикладу) згідно з УКТЗЕД за умови переміщення та декларування комплектного об'єкта у визначений строк».

У розділі «Строк дії дозволу/особливі умови дозволу/ причини відмови» митний орган зазначає окремо строк дії Рішення та строк, протягом якого підприємство повинно ввезти на митну територію України (вивезти за межі митної території України) та здійснити декларування комплектного об'єкта в повному обсязі з урахуванням термінів поставки комплектного об'єкта.

Рішення митного органу підписується начальником або іншою вповноваженою особою митного органу із зазначенням посади, дати, ініціалів та прізвища й скріплюється печаткою митного органу, після чого йому присвоюється реєстраційний номер і проводиться реєстрація в журналі обліку заяв.

Один примірник заяви разом з пакетом документів зберігається в окремій справі в підрозділі митного оформлення митного органу та використовується для здійснення контролю за переміщенням комплектного об'єкта, а другий видається чи надсилається поштою (з повідомленням про вручення) підприємству. Начальник митного органу визначає посадових осіб, відповідальних за здійснення контролю за переміщенням комплектного об'єкта.

За приписами п. 2.7. Порядку №1219 після завершення митного оформлення вантажної митної декларації на складові комплектного об'єкта в специфікації на комплектний об'єкт, що подавалася до митного органу разом із заявою та перебуває на контролі в підрозділі митного оформлення митного органу, проставляється відмітка про митне оформлення відповідної складової комплектного об'єкта шляхом зазначення навпроти цієї складової номера вантажної митної декларації та дати оформлення. Відмітка завіряється підписом та особистою номерною печаткою посадової особи митного органу, яка здійснила митне оформлення складової комплектного об'єкта.

Митне оформлення складових комплектного об'єкта повинно здійснюватись виключно в підрозділі митного оформлення (де перебуває на контролі заява) митного органу, який прийняв позитивне Рішення.

Судом встановлено, що за результатами розгляду поданої позивачем заяви, відповідач прийняв позитивне рішення, що було відображено в заяві в графі «Рішення митного органу» «Код комплектного обєкта 8419310000 згідно з УКТ ЗЕД. Дозволяється оформлення складових комплектного обєкта за кодом комплектного обєкта 8419310000 згідно УКТ ЗЕД за умови переміщення та декларування комплектного обєкта у визначений строк».

Отже, відповідачем було підтверджено класифікацію товару, прийнято позитивне рішення щодо визначення коду обєкта, заперечень щодо наданих позивачем документів для оформлення обєкта не було.

Як на підставу винесення відповідачем оскаржуваного рішення про скасування рішення про класифікацію обєкту від 14.11.2008 №11200/8/2006, останній посилається на те, що виходячи з наданих йому документів встановлено, що основною функцією Лінії сушки є сушіння насіння, її основні вузли обєднані в єдиний технологічний цикл, окрім ємкостей для зберігання вологого продукту. Ємкості для зберігання розраховані на 700 м.кв. (700000 л) та призначені для використання функції зберігання. Відповідач зазначає, що подібні контейнери зазвичай встановлюються як стаціонарні пристосування для зберігання або для виробничих цілей, а відтак потребують іншої класифікації, ніж ту, яку вони встановили при митному оформленні обєкта.

Судом встановлено, що дані висновки являються хибними та не підтверджуються будь-якими документами. Як вбачається з технічної документації до укладеного контракту, ємність для зберігання насіння соняшника обємом 700 м. кв. є невідємною частиною всієї лінії сушки, що підтверджується описом процесу сушки насіння, згідно якого спочатку насіння зі складу потрапляє на транспортуючі механізми лінії сушки (транспортер поз. 8, ковшова норія поз.10, транспортер 11). Переміщуючись по лінії сушки насіння лише тоді потрапляє на силос для вологого продукту обємом 700 м. кв., що оснащений випускною засувкою і системою аерації силосу (поз. 12.6). і лише після цієї чергової стадії насіння по транспортерам потрапляє на сушіння.

Отже, відповідач прийшов до хибного висновку про те, що в даному випадку ємність обємом 700 м. кв. (силоси) для зберігання насіння є стаціонарним пристосуванням. В підтвердження даної позиції відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження такої позиції (технічні показники, схеми, висновки експерта, висновки спеціаліста тощо).

За приписами ст. 3 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-IV порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів. Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом. Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до цього Кодексу та інших законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно ст. 4 Митного кодексу України митне регулювання здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи; 3) законності; 4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 5) системності; 6) ефективності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб; 8) гласності та прозорості.

Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання: 1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; 2) захист економічних інтересів України; 3) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; 4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; 5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; 7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України; 8) здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; 9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України; 10) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; 11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; 12) ведення митної статистики; 13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; 14) здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України; 15) здійснення відповідно до закону контролю продукції при її ввезенні на митну територію України. Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.

Згідно ст. 15 Митного кодексу України митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. Митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Митниця підпорядковується регіональній митниці та спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи безпосередньо. Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митниця діє в межах території, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. У складі митниці в пунктах пропуску через митний кордон України та на інших об'єктах чи територіях (у тому числі штучних островах, установках або спорудах, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України) із значним обсягом зовнішньоекономічних операцій можуть створюватися митні пости. Керівник митниці призначається на посаду та звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

За приписами ст. 159 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

За приписами Закону України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 №2371-III, митний тариф це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Базовою категорією в системі митного оподаткування є митна вартість.

Відповідно до ст. 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Митні органи зобов'язані забезпечити в установленому порядку доступ до інформації про закони, інші нормативно-правові акти, нормативні документи та судові рішення загального застосування щодо питань, пов'язаних з визначенням митної вартості товарів.

Згідно ст. 262 Митного Кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Статтею 265 Митного кодексу України митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості.

На виконання рішення Запорізької митниці про визначення коду обєкта, що підлягав митному оформленню, позивач здійснив його саме за цим кодом та сплатив в повному обємі митні тарифи.

Відповідно до п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Пунктом 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006 № 1766 визначено, що для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до МК України включаються до ціни товару, декларант зобовязаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями про код товарної номенклатури та своїм рішення затверджували такий код, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобовязань у звязку з помилковим визначенням коду товару.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 Митного Кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Статтею 8 Конституції України визначено, що норми Конституції є нормами прямої дії. Положення ст. 67 Конституції України, за яким кожен зобовязаний сплачувати податки і збори і порядку і розмірах, встановлених законом слід розглядати у контексті з нормами ст. 19 Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно листа Верховного суду України «Практика розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, повязаних зі справлянням податків і зборів митними органами» від 01.01.2010 (опублікованого в періодиці Вісник Верховного суду України №4) при розгляді справ, пов'язаних зі сплатою ПДВ та митних зборів, судам необхідно враховувати, що згідно з п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами. Відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами» від 21.12.2000 №2181-III якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в установленому цим Законом порядку.

Узагальнюючи практику розгляду судами адміністративних справ, Верховний суд України встановив: якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України №168/97-ВР та підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України №2181-III Митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України №2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування повідомлень форми «Р» від 12 травня 2011 року №25 та від 12 травня 2011 року №26 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» Запорізької митниці від 12 травня 2011 року №25.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» Запорізької митниці від 12 травня 2011 року №26.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська