Постанова № 17295878, 15.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року 11:00 Справа № 2а-10565/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТатаринова Д.В.

суддів:Калашник Ю.В.

Стрельнікової Н.В.

розглянув порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до відповідачів:1. Головного управління Державного Казначейства України при Міністерстві фінансів України,

2. Міністерства Фінансів України,

3. Державної судової адміністрації України,

третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області,

про: визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2010 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2) до Головного управління Державного Казначейства України при Міністерстві фінансів України (далі відповідач - 1), Міністерства Фінансів України (далі відповідач - 2) та Державної судової адміністрації України (далі відповідач 3, ДСА України), третя особа Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі третя особа, ТУ ДСА України в Запорізькій області), у якому позивач просить суд визнати дії протиправними та зобовязати вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 23 грудня 2010 року позовну заяву було залишено без руху на підставі ст.108 КАС України для приведення її у відповідність до ст.106 КАС України.

17 січня 2011 року позивачем подано уточнений адміністративний позов, відповідно до якого позивач просить суд:

1.Визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати судді ОСОБА_2 з 01 вересня 2009 року до часу звернення до суду із позовом з розрахунку посадового окладу в розмірі 8 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат та інших видів заробітної плати, передбачених діючим законодавством;

2.Визнати неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України, щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати судді ОСОБА_2 з 01 вересня 2009 року, з розрахунку посадового окладу в розмірі 8 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. «Про оплату праці суддів»;

3.Зобовязати Державне казначейство України (01014, м Київ, вул. Бастіонна, 6. код СДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м Київ, вул. Липська, 18/5, код СДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою «Виконання рішень судів» на погашення заборгованості по заробітній платі судді ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2009 року по 01 січня 2011 року у розмірі 115 826,25 грн. (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів);

4.Стягнути з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на «Виконання рішень судів на користь суддів», заборгованість по заробітній платі за період з 1 вересня 2009 року по 01 січня 2011 року на користь судді ОСОБА_2 у розмірі 123 759,65 грн., з якої необхідно здійснити відповідні утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів;

5.Зобовязати територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області надати довідку про нараховану та фактично виплачену заробітну плату судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_2 у термін часу з 01 вересня 2009 року по 01 січня 2011 року з урахуванням постанови Печерського районного суду від 19 березня 2007 року та постанови Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2008 року та частини 4 ст.44 Закону України «Про статус суддів».

Обґрунтовуючи це рішеннями Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року та Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, які набрали законної сили. Зазначає, що незважаючи на підвищення розміру мінімальної заробітної плати, позивачу нараховано і виплачено заробітну плату з урахуванням розміру посадового окладу, нарахованого із розрахунку встановленої та незмінної мінімальної заробітної плати в розмірі 332 грн., чим її заробітна плата при збільшенні розміру мінімальної заробітної плати фактично зменшувалась на розмір, який складає різницю між зростаючою мінімальною заробітною платою і зафіксованою мінімальною заробітною платою в розмірі 332 грн. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач у судові засідання не зявлявся. В уточненому адміністративному позові та заявах просив суд розглядати справу за його відсутності.

Представник Головного управління Державного Казначейства України при Міністерстві фінансів України у судові засідання не зявлявся. Надіслав на адресу суду письмові пояснення по суті спору, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до діючого законодавства позивач повинен звернутись до Державної судової адміністрації як головного розпорядника бюджетних коштів та вважає, що Державне казначейство України не має права розпоряджатись коштами, які призначені для фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Просить слухати справу без представника.

Представник Міністерства фінансів України у судові засідання не зявився, до суду надав письмові заперечення, в яких зазначає, що проти позову заперечує, посилаючись на ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій є додатковою заробітною платою і носить необов'язковий характер, оскільки встановлювати її розмір являється пріоритетом керівників установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період. Також зазначає, що З 01 січня 2003 року до 01 січня 2011 року головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції є ДСА України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду. Просить розглянути справу без участі представника.

Представник ТУ ДСА України в Запорізькій області та ДСА України подав до суду письмові заперечення у яких зазначає, що постанова Печерського районного суду м. Києва, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року, всупереч п.11 ст.171 КАС України, офіційно Кабінетом Міністрів України не оприлюднена. Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року у справі № К37923/09 була скасована постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року на які у своєму позові посилається позивач. Вважають, що ними належно виконувались функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачені на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, як це передбачено ст.126 Закону України «Про судоустрій України», ст.58 Бюджетного кодексу України. Наполягають, що відповідно до ст.121 Закону України «Про судоустрій» суди загальної юрисдикції фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. З рахуванням викладеного просить у задоволенні позову відмовити. Просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 41, 122 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з 23.09.2004 року (підстава Постанова Верховної ради №2039-IV від 23.09.2004). Указом Президента №399 від 16.05.2006 року призначений головою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Постановою Кабінету Міністру України «Про оплату праці суддів»(з 16.01.2008 назву постанови викладено у наступній редакції «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судів») від 03 вересня 2005 року №865 (далі - Постанова №865) затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів, зокрема, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року №1243 (далі - Постанова №1243) встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені Постановою №865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. (станом на 21 грудня 2005 року) і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

На підставі зазначеної постанови постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865» від 31 грудня 2005 року №1310 Постанова №865 доповнена пунктом 41, згідно з яким перерахунок посадових окладів суддів при підвищенні мінімальної заробітної плати не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року у справі №2-а-84/07 за позовом ОСОБА_3 до Держави України, Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність в окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року №1310 та стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди визнано протиправним та скасовано п.41 Постанови №865. Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року.

28 березня 2008 року Рада суддів загальних місцевих судів та апеляційного суду Запорізької області звернулась із листом до Ради суддів України від 28 березня 2008 року №08-04рс-22/08 щодо зобовязання Державної судової адміністрації України провести перерахунок заробітної плати суддям України за період з грудня 2005 року по теперішній час та за результатами проведених перерахунків виплатити суддям борг по заробітній платі. На зазначене звернення листом від 24 квітня 2008 року №17-2643 ДСА України надано відповідь, в якій зазначено, що немає можливості проведення перерахунку у звязку з тим, що державним бюджетом на 2008 рік не передбачено виділення коштів на перерахунок заробітної плати суддям.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174 за позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, треті особи Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України про визнання незаконними та скасування актів, визнано незаконними Постанову №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; п.41 Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» від 31 грудня 2005 року №1310 та п.41 Постанови №865. Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року.

30 липня 2010 року на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 №2453-VI (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2453-VI) втратили чинність Закон України «Про судоустрій» від 07 лютого 2002 року №3018-III (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3018-III) та Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2862-XII), крім ст.43, ч.5-13 ст.44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року, та ч.1-4 ст.44, які втрачають чинність з 1 січня 2012 року.

У грудні 2010 року судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області звернулись до Ради суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, Голови Верховного Суду України, Премєр-Міністра України, зокрема, з вимогою про перерахунок заробітної плати суддів з урахуванням постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року та Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року. На зазначене звернення із вказаного питання відповідач-4 надав письмову відповідь від 28 грудня 2010 року №АН-1346/10, у якій зазначив: «…зазначені судові рішення є обовязковими до виконання Кабінетом Міністрів України. На сьогодні відповідні зміни до Постанови №865 не внесені».

Оскільки, на думку позивача, відповідачі своїми діями (бездіяльністю) порушують його права та інтереси, то остання звернулась із позовом до суду.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Частиною 7 ст.14 Закону №3018-III встановлено, що гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.

Статтею 44 Закону №2862-XII, а саме ч.1, передбачено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.44 Закону №2862-XII).

Так, Постановою №865 затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів, зокрема, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.

Постановою №1243 встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені Постановою №865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332,00 грн. (станом на 21.12.2005) і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

На підставі зазначеної постанови постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» від 31 грудня 2005 року №1310 Постанова №865 доповнена пунктом 41, згідно з яким перерахунок посадових окладів суддів при підвищенні мінімальної заробітної плати не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року визнано протиправним та скасовано п.41 Постанови №865. Проте, резолютивна частина зазначеної постанови суду не була опублікована відповідачем (Кабінетом Міністрів України) у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили, як це встановлено ч.11 ст.171 КАС України. Відповідних змін до Постанови №865 у порядку, визначеному Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03 жовтня 1992 року №493, внесено не було. Отже, підстав для ініціювання питання щодо здійснення додаткових видатків з Державного бюджету України у відповідачів не має.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними: постанову Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; п.41 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865» від 31 грудня 2005 року №1310 та п.41 Постанови №865. Резолютивну частину зазначеної постанови опубліковано в «Офіційному віснику України» від 25 січня 2010 року №2. Відповідних змін до Постанови №865 у порядку, визначеному Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03 жовтня 1992 року №493, не внесено. Крім того, під час судового розгляду справи постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовані постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року №К-37929/09 та ухвалено нове рішення - у задоволені позову відмовлено.

Отже, зазначені приписи в Постанові №865 є законними, чинними та конституційними. Доказів протилежного позивачем суду надано не було.

Із змісту адміністративного позову вбачається, що висновки щодо не повного фінансування заробітної плати позивача є виключно обставини, які встановлені зазначеними рішеннями судів. Будь-яких інших доказів в обґрунтування своїх вимог позивачем суду надано не було.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач-3 нараховував та виплачував позивачу заробітну плату на підставі та у розмірі передбачених нормами чинного законодавства, а тому підстав для висновків щодо неналежного фінансування заробітної плати ОСОБА_2 та подальшого проведення видатків з Державного бюджету України суд не вбачає.

Твердження відповідача-1 щодо відмови у задоволені адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін, на підставі ст.100 КАС України, суд вважає помилковим, оскільки зазначена редакція ст.100 КАС України на час вчинення процесуальної дії судом є зміненою Законом №3018-III.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачами доведена правомірність своїх дій (бездіяльності), а тому заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя/підпис/Д.В. Татаринов

Суддя/підпис/Ю.В. Калашник

Суддя/підпис/Н.В. Стрельнікова