Постанова № 17295694, 07.07.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-3319/10/0770

Ряд стат. звіту № 8.2.6

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2011 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рейті С. І.

при секретарі судового засідання Рибак Т.В.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 03.06.2011 року), ОСОБА_2 (довіреність від 01.11.2010 року)

відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 18.10.2010 року № 4786/10/10-012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Вуд" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 7 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 20 липня 2010 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Вуд" (далі позивач, ТОВ "Еліт Вуд") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.4-25 Т.1) до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі відповідач, Ужгородська МДПІ), якою просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Ужгородської МДПІ від 28.05.2010 року № 27/17-2/33868861 (про визначення податкового зобов'язання по податку на з доходів фізичних осіб у сумі 159661,17 грн. (основний платіж 53220,39 грн., штрафні (фінансові) санкції 106440,78 грн.), від 31.05.2010 року № 000243/23-1/33868861/0/2405 (про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 3567744,00 грн. (основний платіж 1927046,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1640698,00 грн.), від 31.05.2010 року № 244/23-1/33868861/0/2406 (про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 154698,00 грн. (основний платіж 103132,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 51566,00 грн.), від 31.05.2010 року № 000245/33868861/23-1/0/2409 (про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 545647,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 97479,00 грн.), від 03.08.2010 року № 000243/23-1/33868861/1/2405 (про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 3567744,00 грн. (основний платіж 1927046,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1640698,00 грн.), від 03.08.2010 року № 244/23-1/33868861/1/2406 (про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 154698,00 грн. (основний платіж 103132,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 51566,00 грн.), від 03.08.2010 року № 27/17-2/33868861/1 (про визначення податкового зобов'язання по податку на з доходів фізичних осіб у сумі 159661,17 грн. (основний платіж 53220,39 грн., штрафні (фінансові) санкції 106440,78 грн.), від 03.08.2010 року № 000344/33868861/23-1/0/3578 (про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 545647,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 69500,50 грн.) та рішення Ужгородської МДПІ від 03.08.2010 року № 3567/10/10-024 (про результати розгляду первинних скарг).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення Ужгородської МДПІ прийняті відповідачем всупереч норм чинного законодавства, зокрема, підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ є віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту по ПДВ сум, пов'язаних з придбання сировини (пиломатеріалу). При цьому, позивачем сформовано суму валових витрат та податкового кредиту на підставі отриманих накладних в рамках договорів купівлі продажу, за якими і здійснювалась поставка сировини ТОВ "Еліт Вуд". Висновок перевірки стосовно того, що укладені договори купівлі продажу є нікчемними (недійсними в силу закону), оскільки направлені на незаконне заволодіння майном держави (несплатою ПДВ та податку на прибуток та одержання бюджетного відшкодування ПДВ), а не настання реальних господарських результатів є необґрунтованим, суперечить законодавству та обставинам справи. Діяльність ТОВ "Еліт Вуд" по виробництву та реалізації виробів з деревини є постійною та суттєвою (основний вид діяльності підприємства), закуплена за договорами сировина використовувалась в господарській діяльності підприємства. Закуплені лісоматеріали обліковувались на балансі підприємства як запаси, розраховувся приріст (убуток) їх балансової вартості, тобто, правомірно віднесено вартість до складу валових витрат, у відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Сплачений ТОВ "Еліт Вуд" ПДВ в зв'язку з придбанням матеріалів відноситься до складу податкового кредиту, згідно Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі отриманих податкових накладних. Крім того, правомірність бюджетного відшкодування ПДВ неодноразово підтверджена проведеними перевірками, якими підтверджено право на відшкодування. Стосовно нікчемності угод, посилається на реальність здійснення господарських операцій (як закупівлі сировини, так і її подальшої переробки) та відсутність підстав для визнання угод нікчемними, наведених у статті 228 ЦК України, оскільки договори виконані належним чином сторонами угоди (при цьому, за деякими наведеними в акті перевірки договорами ТОВ "Еліт Вуд" взагалі не є стороною угоди), а можливі порушення при оподаткуванні, допущені контрагентами позивача, не впливають на права або обов'язки позивача та не можуть бути підставою для нікчемності угод. Стосовно нарахування ТОВ "Еліт Вуд" як податковому агенту податку з доходів фізичних осіб зазначає, що вартість сплачених транспортних послуг не розподіляється між працівниками (не має індивідуального характеру), в зв'язку з чим не є об'єктом оподаткування податком.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позовної заяви, просять суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Ужгородської МДПІ та рішення Ужгородської МДПІ про результати розгляду первинних скарг з підстав, що наведені у позовній заяві.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист Ужгородської МДПІ від 15.09.2010 року за № 4272/10/10-012, а.с.135-139 Т.1), згідно якого позов не визнав, посилаючись на те, що підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ є віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту по ПДВ сум, пов'язаних з придбання сировини за договорами купівлі продажу (правочинами), які в силу вимог ст. 228 ЦК України є нікчемними. Висновок про нікчемність правочинів здійснено на підставі проведених перевірок, згідно яких встановлено, що учасники угод (ТОВ "Бердо", ТОВ "ТВП "Артіс") є посередниками, постачальниками реалізованої продукції є інші суб'єкти господарювання, таким чином, контрагенти ТОВ "Еліт Вуд" здійснювали штучне нарощення вартості лісопродукції з метою мінімізації ним сплати податків, податку на прибуток та ПДВ. В зв'язку з наведеним, проведеною перевіркою зроблено висновок про те, що укладені правочини не спрямовані на настання реальних наслідків, що обумовлені таким правочином та ці є нікчемними, та оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями знято з витрат та з податкового кредиту по ПДВ та зменшено бюджетне відшкодування ПДВ всі суми по угодам, які визнано податковим органом нікчемними. Стосовно оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважає, що перевезення працівників підприємства транспортними засобами є доходом (додатковим благом) працівників у зв'язку з відносинами трудового найму, який всупереч законодавства не оподатковувався ТОВ "Еліт Вуд" як податковим агентом.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у поданому письмовому запереченні проти позову, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Проведеною Ужгородською МДПІ плановою виїзною перевіркою ТОВ "Еліт Вуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року (акт Ужгородської МДПІ від 29.05.2010 року за № 79/23-1/33868861, а.с.26-83 Т.1) встановлено порушення:

1. ч. 1, ч.3 ст. 203, ч.2 ст.215, ч. 2 ст. 228 ЦК України, п. 1.32 ст.1, п. 5.1 ст. 5, п.6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 1251026 грн. (в т.ч., за IV квартал 2008 року - в сумі 437254,00 грн., за 2009 рік у сумі 813772,00 грн.) та заниження податку на прибуток всього у сумі 1927046,00 грн. (в т.ч., за IV квартал 2008 року у сумі 330051,00 грн., за I квартал 2009 року у сумі 217705,00 грн., за II квартал 2009 року у сумі 160622,00 грн., за III квартал 2009 року у сумі 623095,00 грн., за IV квартал 2009 року у сумі 595573 грн.)

2. ч. 1, ч.3 ст. 203, ч.2 ст.215, ч. 2 ст. 228 ЦК України, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого перевіркою встановлено:

2.1. заниження суми нарахування ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, в розмірі 103132 грн. (в т.ч., за листопад 2008 року 11322,00 грн., за вересень 2009 року 6925,00 грн., за жовтень 2009 року 47459,00 грн., за листопад 2009 року 8104,00 грн., за грудень 2009 року 29322,00 грн.);

2.2. завищення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, в розмірі 545647,00 грн. (в т.ч., за жовтень 2008 року 27743,00 грн., за листопад 2008 року 34680,00 грн., за грудень 2008 року 77165,00 грн., за січень 2009 року 35750,00 грн., за лютий 2009 року 23619,00 грн., за березень 2009 року 9474,00 грн., за вересень 2009 року 56957,00 грн., за жовтень 2009 року 98820,00 грн., за листопад 2009 року 35670,00 грн., за грудень 2009 року 145769,00 грн.);

2.3. завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2009 року, в розмірі 217160,00 грн.

3. п.1.1, п.1.15 ст.1, п.3.4 ст.3, пп.4.2.9 "г" п.4.2 ст. 4, п.7.1ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 53220,39 грн.

На підставі акту від 29.05.2010 року за № 79/23-1/33868861, Ужгородською МДПІ прийнято наступні податкові повідомлення рішення:

- від 28.05.2010 року № 27/17-2/33868861 (а.с.87 Т.1, про визначення ТОВ "Еліт Вуд" податкового зобов'язання по податку на з доходів фізичних осіб у сумі 159661,17 грн. (основний платіж 53220,39 грн., штрафні (фінансові) санкції 106440,78 грн.),

- від 31.05.2010 року № 000243/23-1/33868861/0/2405 (а.с.84 Т.1, про визначення ТОВ "Еліт Вуд" податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 3567744,00 грн. (основний платіж 1927046,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1640698,00 грн.),

- від 31.05.2010 року № 244/23-1/33868861/0/2406 (а.с.85 Т.1, про визначення ТОВ "Еліт Вуд" податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 154698,00 грн. (основний платіж 103132,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 51566,00 грн.),

- від 31.05.2010 року № 000245/33868861/23-1/0/2409 (а.с.86 Т.1, про зменшення ТОВ "Еліт Вуд" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 545647,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 97479,00 грн.).

Податкові повідомлення рішення Ужгородської МДПІ оскаржені в адміністративному порядку до Ужгородської МДПІ (рішенням Ужгородської МДПІ від 03.08.2010 року за № 3567/10/10-024 про результати розгляду первинних скарг (а.с.122-127 Т.1) частково скасовано податкове повідомлення рішення від 31.05.2010 року № 000245/33868861/23-1/0/2409 в частині 28478,00 грн. застосованої санкції, в іншій частині вказане податкове повідомлення рішення та інші податкові повідомлення рішення в повному обсязі - залишено без змін) .

За наслідками адміністративного оскарження до Ужгородської МДПІ, 3 серпня 2010 року Ужгородською МДПІ прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 000243/23-1/33868861/1/2405 (а.с.129 Т.1, про визначення ТОВ "Еліт Вуд" податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 3567744,00 грн. (основний платіж 1927046,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1640698,00 грн.);

- № 244/23-1/33868861/1/2406 (а.с.130 Т.1, про визначення ТОВ "Еліт Вуд" податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 154698,00 грн. (основний платіж 103132,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 51566,00 грн.);

- № 27/17-2/33868861/1 (а.с.128 Т.1, про визначення ТОВ "Еліт Вуд" податкового зобов'язання по податку на з доходів фізичних осіб у сумі 159661,17 грн. (основний платіж 53220,39 грн., штрафні (фінансові) санкції 106440,78 грн.);

- № 000344/33868861/23-1/0/3578 (а.с.131 Т.1, про зменшення ТОВ "Еліт Вуд" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 545647,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 69500,50 грн.).

В подальшому в адміністративному порядку податкові повідомлення рішення не оскаржувались та ТОВ "Елід Вуд" звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження податкових повідомлень рішень Ужгородської МДПІ від 28.05.2010 року за № 27/17-2/33868861, від 31.05.2010 року за №№ 000243/23-1/33868861/0/2405, 244/23-1/33868861/0/2406, 000245/33868861/23-1/0/2409, від 03.08.2010 року №№ 000243/23-1/33868861/1/2405, 244/23-1/33868861/1/2406, 27/17-2/33868861/1, 000344/33868861/23-1/0/3578 (тобто, як первісних податкових повідомлень рішень, так і прийнятих за наслідками адміністративного оскарження) та рішення Ужгородської МДПІ про результати розгляду первинних скарг від 03.08.2010 року № 3567/10/10-024.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 липня 2011 року (а.с.154-156 Т.11) закрито провадження у справі - в частині визнання протиправними та скасування рішення Ужгородської МДПІ від 03.08.2010 року № 3567/10/10-024 про результати розгляду первинних скарг та податкових повідомлень рішень Ужгородської МДПІ від 28.05.2010 року за № 27/17-2/33868861 та від 31.05.2010 року за №№ 000243/23-1/33868861/0/2405, 244/23-1/33868861/0/2406 та 000245/33868861/23-1/0/2409.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1. Стосовно визначення ТОВ "Еліт Вуд" податкових зобовязань по податку на прибуток підприємств у сумі 3567744,00 грн. (основний платіж 1927046,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1640698,00 грн.), по податку на додану вартість у сумі 154698,00 грн. (основний платіж 103132,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 51566,00 грн.) та зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 545647,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 69500,50 грн., згідно податкових повідомлень рішень Ужгородської МДПІ від 03.08.2010 року за №№ 000243/23-1/33868861/1/2405, 244/23-1/33868861/1/2406, 000344/33868861/23-1/0/3578, суд констатує наступне:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Ужгородської МДПІ від 29.05.2010 року за № 79/23-1/33868861, перевіркою встановлено: завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 1251026 грн. та заниження податку на прибуток всього у сумі 1927046,00 грн., заниження суми нарахування ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету в розмірі 103132 грн. та завищення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню розмірі 545647,00 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2009 року, в розмірі 217160,00 грн.

Згідно висновку юридичного управління ДПА у Закарпатській області від 14.04.201 року за № 1608/7/10-013, нижченаведені договори:

- від 01.10.2006 року № 1/10-06, укладений між ТОВ "Еліт Вуд" та ТОВ "Бердо" на поставку товарів;

- від 14.04.2009 року № 1/4Д, укладений між ТОВ "Еліт Вуд" та ТОВ "ТВП "Артіс" на поставку товарів;

- від 24.06.2008 року № СБ24/0608, укладений між ТОВ "Бердо" та ТОВ "ВО Сван" на поставку товарів;

- від 16.06.2009 року № 160409, укладений між ТОВ "ТВП "Артіс" та ТОВ "ВО Сван" на поставку товарів

є нікчемними (недійсними в силу закону), згідно ч. 1, ч. 3 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228 ЦК України, оскільки такі були направлені на незаконне заволодіння майном держави несплатою ПДВ та податку на прибуток, одержання бюджетного відшкодування ПДВ, а не для настання реальних господарських результатів передбачених договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року за № 334/94 ВР (втратив чинність з 01.04.2011 року (крім п. 1.20 ст. 1 Закону), діючий та в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон 334) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно приписів ст. 3 ГК України та п. 1.32 ст. 1 Закону334) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі 334, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, договорами поставки товарів від 01.10.2006 року № 1/10-06 (укладений між ТОВ "Еліт Вуд" та ТОВ "Бердо", а.с.153-156 Т.1) та від 14.04.2009 року № 1/4Д (укладений між ТОВ "Еліт Вуд" та ТОВ "ТВП "Артіс", а.с.149-150 Т.10), наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с.162-207 Т.2, 226 Т.2, 228 Т.2, 230-250 Т.2, а.с.1-119 Т.3, а.с.184-185 Т.4, 188-192 Т.4, а.с.194-199 Т.4, а.с.201-203 Т.4, а.с.205-206 Т.4, а.с.208-212 Т.4, а.с.214-216 Т.4, а.с.219-223 Т.4, а.с.225-231 Т.4, а.с.233-237 Т.4, а.с.239-240 Т.4, а.с.242-243 Т.4, а.с.245-250 Т.4, а.с.5 Т.5, а.с.7-9 Т.5, а.с.13-14 Т.5, а.с.18-21 т.5, а.с.23-24 Т.5, а.с.26-29 Т.5, а.с.32 Т.5, а.с.35 Т.5, а.с.40-42 Т.5, а.с.44-45 Т.5, а.с.47-49 Т.5, а.с.51-55 Т.5, а.с.57-67 Т.5, а.с.69-72 Т.5, а.с.74-75 Т.5, а.с.77-88 Т.5, а.с.90-91 Т.5, а.с.93-98 Т.5, а.с.100-107 Т.5, а.с.109-111 Т.5, а.с.115 Т.5 (з додатковими угодами до договорів поставки), бухгалтерськими проводками оборотно сальдовими відомостями, прихідними накладними "запаси" (а.с.121-250 Т.3, а.с.1-183 Т.4, а.с.235-251 Т.5, а.с.68-98 Т.6, а.с.174-186 Т.6, а.с.187-250 Т.6, а.с.148-160 Т.8, а.с.170-176 Т.8, а.с.185-188 Т.8, а.с.215-224 Т.8, а.с.38-63 Т.9, а.с.235-250 Т.9, а.с.1-6 Т.10, а.с.36-56 Т.10, а.с.155-177 Т.10), внутрішньою виробничою документацією ТОВ "Еліт Вуд" звіти, акти переробки, акти списання, накладними на внутрішнє переміщення (а.с.117-234 Т.5, а.с.1-67 Т.6, а.с.99-173 Т.6, а.с.1-250 Т.7, а.с.1-147 Т.8, а.с.161-169 Т.8, а.с.177-184 Т.8, а.с.189-214 Т.8, а.с.225-250 Т.8, а.с.1-337 Т.9, а.с.64-234 Т.9, а.с.7-35 Т.10, а.с.57-154 Т.10, а.с.178-223 Т.10), ВМД (а.с.186-187 Т.4, а.с.193 Т.4, а.с.200 Т.4, а.с.204 Т.4, а.с.207 Т.4, а.с.213 Т.4, а.с.217-218 Т.4, а.с.224 Т.4, а.с.232 Т.4, а.с.238 Т.4, а.с.241 Т.4, а.с.245 Т.4, а.с.1-3 Т.5, а.с.6 Т.5, а.с.10-12 Т.5, а.с.15-17 Т.5, а.с.22 Т.5, а.с.25 Т.5, а.с.30-31 Т.5, а.с.33-34 Т.5, а.с.36-39 Т.5, а.с.43 Т.5, а.с.46 Т.5, а.с.50 Т.5, а.с.56 Т.5, а.с.68 Т.5, а.с.73 Т.5, а.с.76 Т.5, а.с.89 Т.5, а.с.92 Т.5, а.с.99 Т.5, а.с.108 Т.5, а.с.113-114 Т.5), податковими накладними (а.с.18-159 Т.2), - ТОВ "Еліт Вуд" здійснює господарську діяльність у сфері вироблення виробів з деревини (основний вид діяльності підприємства), придбана за договорами сировина використана в господарській діяльності, сировина реально отримана та оприбуткована на балансі підприємства як "запаси", у вартості отриманої сировини наявний та сплачений в повному обсязі ПДВ, за наслідками придбання сировини правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит, таким чином, реальність здійснення господарських операцій (як закупівлі сировини, так і її подальшої переробки) підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону 334, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8, 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону 334, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону 334).

В силу пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наказом Мінфіну України від 31 грудня 1999 року за № 318 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (зареєстровано в Мінюсті України 19.01.2000 року за N 27/4248), та згідно п. 11 цього Положення - собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Згідно п.12 Положення - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.95 рроку за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Наявні в матеріалах справи докази документально підтверджують придбання та отримання придбання сировини (пиломатеріалу), при цьому, позивачем сформовано суму валових витрат в рамках договорів купівлі продажу, за якими і здійснювалась поставка сировини ТОВ "Еліт Вуд".

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року за № 168/97 ВР (втратив чинність з 01.01.2011 року, діючий та в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон 168) - цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону 168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п. 1.7 ст. 1, абзацу першого пп. 7.4.1 п. 7.4, абзацу третього пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону 2181, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону 168 платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом (абзац третій пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону 168).

Виходячи з наведеного, якщо на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема, наявними в матеріалах адміністративної справи податковими накладними, отриманими ТОВ "Елід Вуд" від постачальників пиломатеріалів (сировини) за договорами поставки від 01.10.2006 року № 1/10-06 та від 14.04.2009 року № 1/4Д (а.с.18 140 Т.1), що податковий кредит ТОВ "Еліт Вуд" сформовано на підставі отриманих від постачальників податкових накладних, які відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону 168, суми ПДВ сплачені у вартості сировини, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та суми ПДВ сплачено позивачем в повному обсязі, тобто, податковий кредит сформовано у відповідності до положень Закону 168.

Виходячи з наведеного, оскільки податковий кредит з ПДВ визначено на підставі отриманих податкових накладних, наявні податкові накладні містять всі передбачені законодавством відомості, - податковий кредит ТОВ "Еліт Вуд" сформовано у відповідності до положень Закону 168.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону 168, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, Законом 168 передбачено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку (разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку), так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Згідно пп.7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону 168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

Підпуктом 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Заявлені до відшкодування суми ПДВ періоди з за жовтня 2008 року по грудень 2009 року (включно) зазначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні місяці (а.с.239 Т.10 145 Т.11), сума бюджетного відшкодування ПДВ ТОВ "Еліт Вуд" задекларовано у розмірі 123609,00 грн. (з яких фактично отримано 194958,00 грн) та перевіркою встановлено завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 545647,00 грн.

При цьому, в матеріалах справи наявними є всі податкові накладні та платіжні доручення, згідно яких позивач виступав покупцем лісоматеріалів та здійснив оплату за закуплені у даних СГД лісоматеріалів в повному обсязі, та отримані від зазначених СГД податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні місяці. Судом не встановлено та відповідачем не спростовується обставина щодо відсутності будь яких податкових накладних та відсутності факту оплати позивачем за усіма податковими накладними в повному обсязі, в тому числі податку на додану вартість. Проведеною Ужгородською МДПІ перевіркою не виявлено порушень стосовно сплати ПДВ позивачем, також відсутні встановлені законодавством докази щодо навмисного здійснення діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, акт Ужгородської МДПІ від 29.05.2010 року за № 79/23-1/33868861 (акт перевірки) не містить жодного посилання на встановлення порушень ТОВ "Еліт Вуд" вимог Законів України "Про оприбуткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" стосовно формування ним валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, що слугували підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ. В акті зазначено, без відповідних доказів, про те, що в результаті здійснення господарських операцій з поставок лісоматеріалів на ТОВ "Еліт Вуд" не було досягнуто реального економічного результату та відповідно не сплачувались податки до бюджету, на підставі чого податковим органом прийнято висновок про нікчемність договорів купівлі продажу - та такий висновок є тільки припущенням.

Обґрунтовуючи свою позицію при викладанні висновків у акті перевірки та посилання на відповідні норми ЦК України, відповідач припустився помилки з наступного.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст. 216 ЦК України).

Як вбачається із змісту Акта перевірки, висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами. Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким, викладені відповідачем в акті перевірки висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та визнання даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період недійсними, а також відсутності об'єктів позивача, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та визнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними, - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Посилання відповідача на ч. 1, 3 ст. 203, є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Матеріалами справи підтверджено реальність здійснення господарських операцій з закупівлі сировини, використання придбаної сировини у виробництві (основний вид діяльності ТОВ "Еліт Вуд"), правомірність віднесення вартості закупленої сировини (запаси) до складу валових витрат та, відповідно, формування податкового кредиту з ПДВ на суми ПДВ, сплаченого у вартості отриманої сировини, в зв'язку з чим судом відхиляються доводи позивача щодо нікчемності угод по поставці, оскільки матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджено як факт здійснення господарських операцій з поставки лісо продукції, так і факт її подальшого використання в господарських операціях ТОВ "Еліт Вуд". Стосовно виявлених органом державної податкової служби фактів несплати податків контрагентами позивача чи незначної так званої "податкової загрузки" контрагентів позивача суд констатує, що порушення при оподаткуванні, допущені контрагентами позивача, не впливають на права або обов'язки позивача та не можуть бути підставою для нікчемності угод.

2. Стосовно визначення ТОВ "Еліт Вуд" податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 159661,17 грн. (основний платіж 53220,39 грн., штрафні (фінансові) санкції 106440,78 грн.), згідно податкового повідомлення рішення Ужгородської МДПІ від 03.08.2010 року № 27/17-2/33868861/1, суд констатує наступне:

Проведеною Ужгородською МДПІ плановою виїзною перевіркою ТОВ "Еліт Вуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року встановлено, зокрема, порушення п.1.1, п.1.15 ст.1, п.3.4 ст.3, пп.4.2.9 "г" п.4.2 ст. 4, п.7.1ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 53220,39 грн.

Згідно розділу 3.5.3 "Податок з доходів фізичних осіб" акту Ужгородської МДПІ від 29.05.2010 року за № 79/23-1/33868861 (а.с.76-78 Т.1), перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ "Еліт Вуд" здійснювало перевезення (доставку) працівників на роботу та з роботи, на підставі договорів з перевізниками СПД ФО. На виконання умов договорів та на підставі актів виконаних робіт, ТОВ "Еліт Вуд" перераховано перевізникам СПД ФО кошти в загальній сумі 301702,90 грн., які, згідно висновків перевірки, є додатковим благом робітників - отриманим від працедавця, та нараховано ТОВ "Еліт Вуд" (як податковому агенту) податок з доходів фізичних осіб у сумі 53220,39 грн. (301702,90 грн. * 1,176 *15 %).

Відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV (втратив чинність з 01.01.2011 року, діючий та в редакції Закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон 889), дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 1.3 цієї статті встановлено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України та згідно пп. 4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону 889 - до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, інші доходи (крім зазначених у п. 4.3 цієї статті).

Пунктом 1.1 Закону 889 встановлено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

При цьому, для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (абзац третій п.1.1 ст.1 Закону 889). Згідно з п. 3.21 Інструкції зі статистики заробітної плати (затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5, зареєстрована в Мін'юсті України 27.01.2004 року за № 114/8713), витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв) не належить до фонду оплати праці.

Таким чином, як додаткові блага мають розглядатися виплати, які мають пільговий характер, містять істотний особистий елемент та надання яких особі не пов'язане з виконуваною ним працею, а проводиться на будь-якій іншій підставі.

Питання обкладання прибутковим податком з громадян (чи необкладання) оплати будь яких виплат за рахунок юридичної особи (підприємства, установи, організації) слід розглядати з урахуванням ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно п.5.2.1 - вартість сплачених підприємством транспортних послуг для перевезення працівників є витратами платника податку на прибуток, які пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, вартість яких включаються до складу валових витрат у порядку, передбаченому цим підпунктом.

Оскільки витрати на перевезення працівників не мають індивідуального характеру та не розподіляються між працівниками вартість перевезення не є об'єктом оподаткування податковм з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності висновку про нікчемність (недійсність в силу закону) угод поставки лісопродукції та, відповідно, не доведено правомірність визначення ТОВ "Еліт Вуд" податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відповідачем не доведено також правомірність визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, таким чином, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень Ужгородської МДПІ, вимоги позову щодо визнання їх протиправними та скасування підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, підтвердженими належними та допустимими доказами. За наведених обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправними та скасувавши повністю податкові повідомлення рішення Ужгородської МДПІ від 3 серпня 2010 року за №№000243/23-1/33868861/1/2405, 244/23-1/33868861/1/2406, 27/17-2/33868861/1 та 000344/33868861/23-1/0/3578.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного (місцевого) бюджету, та такими є витрати позивача зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3,40 грн. (згідно платіжного доручення від 02.09.2010 року за № 2822 (а.с.3 Т.1), та дана сума підлягає стягненню з бюджету на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Вуд" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 3 серпня 2010 року № 000243/23-1/33868861/1/2405 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Еліт Вуд" податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 3567744,00 грн. (основний платіж 1927046,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1640698,00 грн.).

3. Визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 3 серпня 2010 року № 244/23-1/33868861/1/2406 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Еліт Вуд" податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 154698,00 грн. (основний платіж 103132,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 51566,00 грн.).

4. Визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 3 серпня 2010 року № 27/17-2/33868861/1 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Еліт Вуд" податкового зобов'язання по податку на з доходів фізичних осіб у сумі 159661,17 грн. (основний платіж 53220,39 грн., штрафні (фінансові) санкції 106440,78 грн.).

5. Визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 3 серпня 2010 року № 000344/33868861/23-1/0/3578 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Еліт Вуд" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 545647,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 69000,50 грн.

6. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Вуд" (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2 А код 33868861) витрати зі сплати судового збору (державного мита) у сумі 3,40 грн. (три гривни сорок копійок).

7. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С. І. Рейті