Постанова № 17295522, 14.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2011 р. справа № 2а/0570/9697/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом державного підприємства «Добропіллявугілля»

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача ОСОБА_1 за дов.

від відповідача:ОСОБА_2 за дов.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство “Добропіллявугілля” звернулось до суду з позовною заявою до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0001971540/0 від 16.05.2011 р., № 0001981540/0 від 16.05.2011 р., № 0001921540/0 від 16.05.2011 р., № 0001931540/0 від 16.05.2011 р., № 0001941540/0 від 16.05.2011 р.

Ухвалою суду від 29 червня 2011 року було розєднано в самостійні провадження позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0001971540/0 від 16.05.2011 р., № 0001981540/0 від 16.05.2011 р., № 0001921540/0 від 16.05.2011 р., № 0001941540/0 від 16.05.2011 р., № 0001931540/0 від 16.05.2011 р. та справі у частині визнання недійсним податкове повідомлення - рішення № 0001971540/0 від 16.05.2011 р. було залишено номер справи 2а/0570/9697/2011.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначає, що відповідачем за наслідками проведеної документальної невиїзної перевірки з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно визначених сум податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, комунального податку ДП «Добропіллявугілля» за період з 21 травня 2010 року по 22 квітня 2011 року складено акт перевірки № 192/15-1/32186934 від 22.04.2011 року. На підставі вказаного акту 16.05.2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001971540/0, яке є предметом оскарження у даній справі.

Позивач вважає дії податкового органу щодо перерозподілу сплачених грошових коштів неправомірними, а перерозподіл таким, що здійснений всупереч приписам п. 87.9 ст.87 ПКУ без урахування призначеного позивачем платежу. Також звертає увагу суду на приписи п.7 підрозділу 10 “інші перехідні положення” Податкового кодексу України згідно якого штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Тому, вважає висновки акту перевірки документально необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають визнанню недійсними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України чітко визначає обовязок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. При цьому зазначає, що вказана стаття не визначає виключно погашення поточних платежів платниками податків, визначальним є наявність податкового боргу, а не сплата поточних платежів або податкового боргу, або сплата податкових зобовязань, відносно яких винесено судове рішення про стягнення податкового боргу та у рамках Кодексу адміністративного судочинства України надано розстрочення виконання рішення суду щодо сплати вказаних податкових зобовязань.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство “Добропіллявугілля” (далі за текстом - ДП “Добропіллявугілля”), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Добропільської міської ради, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 27.08.2004 року.

Відповідач,- Добропільська обєднана державна податкова інспекція (Далі за текстом, - Добропільська ОДПІ),- у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є субєктом владних повноважень.

22.04.2011 року за наслідками проведеної Добропільською ОДПІ документальної невиїзної перевірки з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно визначених сум податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, комунального податку ДП “Добропіллявугілля” за період з 21.05.2010 року по 22.04.2011 року, встановлені порушення та складено акт № 192/5-1/32186934 (Далі за текстом,- акт перевірки).

Згідно висновків вказаного акту, зокрема встановлені порушення п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, зокрема із затримкою сплати до 30 календарних днів гривень.

На підставі акту перевірки 16.05.2011 року Добропільською ОДПІ було прийнято оскаржувальне податкове повідомлення-рішення № 0001971540/0.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001971540/0 позивачу за порушення п. 250.1 ст. 250, п. 57.1 ст.57 ПК України у вигляді затримки на 24 календарних днів граничного терміну сплати до бюджету суми грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 862,79 гривень, визначено суму грошового зобовязання у вигляді штрафу у розмірі 10 %, на суму 86,28 гривень.

Спірною обставиною у даній адміністративній справі є правомірність здійснення податковим органом у 2011 році перерозподілу призначення платежу, самостійно визначеного платником податків у платіжних дорученнях.

Згідно описової частини акту перевірки, податковий орган в обґрунтування висновку щодо затримки на 24 календарних днів граничного терміну сплати позивачем до бюджету суми грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 862,79 гривень (ППР № 0001971540/0), покладено наступні обставини.

Згідно розрахунку ДП “Добропіллявугілля” зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 рік від 31.01.2011 року № 9006623611 задекларовано суму у розмірі 13 766,94 гривень.

Податковим органом, в рахунок погашення податкових зобовязань (із датою нарахування 20.02.2011 року) визначених позивачем розрахунком від 31.01.2011 року № 9006623611, направлено на погашення суми сплачені наступними платіжними документами:

№ 1174 від 15.03.2011 сума 1 298,03 гривень (частково на суму 705,13 грн.);

№ 1176 від 15.03.2011 сума 157,66 гривень;

Згідно наданих представником позивача до суду платіжних документів від 15.03.2011 року №№ 1174, 1176 ДП “Добропіллявугілля” здійснювало сплату розстрочених податкових зобовязань наступним чином.

Згідно платіжного доручення № 1176 позивач сплатив суму 157,66 гривень зазначивши у графі призначення платежу,- збір за забруднення навколишнього природного середовища (Далі- ЗЗНПС) по ріш. ДОАС (справа 2-а-27764/10/0570) про розстрочення податкових зобовязань по строку сплати 15.03.2011 року.

Згідно платіжного доручення № 1174 позивач сплатив суму 1298,03 гривень зазначивши у графі призначення платежу,- збір за забруднення навколишнього природного середовища (Далі- ЗЗНПС) по ріш. ДОАС (справа 2-а-18234/10/0570) про розстрочення податкових зобовязань по строку сплати 15.03.2011 року.

Відповідно до п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вказаною нормою Кодексу визначено обовязок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо того, що вказана стаття Податкового Кодексу України відноситься до сплати поточних платежів, оскільки у вказаному пункті статті Кодексу відсутнє словосполучення «поточні платежі» взагалі. Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу, а не сплата поточних платежів або податкового боргу, або сплата податкових зобовязань, відносно яких винесено судове рішення про стягнення податкового боргу та у рамках Кодексу адміністративного судочинства України надано розстрочення виконання рішення суду щодо сплати вказаних податкових зобовязань. Наявність податкового боргу у позивача станом на 15 березня 2011 року встановлено під час розгляду справи на підставі даних облікового рахунку по збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Також суд не погоджується з доводами Позивача щодо застосування до спірних правовідносин Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на те, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Підставою для примусового виконання рішення суду, зокрема, про стягнення податкової заборгованості, є виданий виконавчий лист, який предявлений до виконання до державної виконавчої служби. Тобто, для застосування приписів цього Закону необхідно відкрите виконавче провадження, строк для добровільного виконання якого закінчився. Суд зазначає, що докази відкриття виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні. Як вбачається з підстав позову, позивач добровільно виконує рішення суду про стягнення з нього сум податкового боргу.

Також суд не погоджується з доводами позивача щодо наявності передавального балансу від ДП «Добропіллявугілля» до ТОВ ДТЕК «Добропіллявугілля», оскільки підставою для нарахування податкових зобовязань є або самостійно узгоджені суми податкових зобовязань, визначених платником податків у податкових деклараціях, або податкові зобовязання, нараховані контролюючим органом. Окрім цього, стаття 98 Податкового Кодексу України визначає чіткий порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків, доказів здійснення яких Позивач не надав під час розгляду справи. Разом з тим, Позивачем при посиланні на неправомірні дії податкового органу в частині невідображення даних передавального балансу не зазначено, яким законодавчим актом передбачено обовязок податкового органу внести зміни до картки особового рахунку платника податків, який реорганізується.

Тому суд не погоджується із доводами адміністративного позову в частині неправомірності дій податкового органу щодо перерозподілу коштів в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно ч.2 ст.5 КАС України,- провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тому суд також не приймає до уваги доводи позивача щодо сплати ним розстроченого податкового боргу, адже сплата у даному випадку проводилась під час дії норм Податкового Кодексу України.

Таким чином, суд погоджується із висновками акта перевірки, що стали підставою для застосування штрафу по оскаржувальному податковому повідомленню-рішенню № 0001971540/0.

Разом з тим, суд вважає неправомірним застосування зазначеними рішеннями розміру штрафної (фінансової) санкції.

Правовою підставою для застосування штрафу вказаними рішеннями зазначено ст. 126 ПКУ.

Згідно п. 126.1. ст.126 Податкового кодексу України (Далі, - ПК України ),- у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проте згідно п.7 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” Податкового кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судом встановлено, що порушення податкового законодавства позивачем, у даному випадку наявне за період з 1 січня по 30 червня 2011 року, а тому штрафні (фінансові) санкції по оскаржувальному податковому повідомленню-рішенню № 0001971540/0, мали бути застосовані у розмірі 1 гривні.

Таким чином, з огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку про часткове визнання недійсним оскаржувального рішення та вважає за необхідне податкове повідомлення-рішення № 0001971540/0 визнати недійсним в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 85, 28гривень.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства “Добропіллявугілля” до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0001971540/0 від 16.05.2011 року підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного підприємства “Добропіллявугілля”до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0001971540/0 від 16.05.2011 року задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції від 16.05.2011 року № 0001971540/0 визнати недійсним в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 85,28 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Добропіллявугілля”, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Повний текст постанови прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено у повному обсязі 14 липня 2011 року в присутності представників сторін.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Савченко С. В.