Постанова № 17295432, 27.07.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/290/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В. при секретаріКошлі А.О. за участю: представника позивача Солода Р.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №14" до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення - рішення №0002201502/0 від 06.12.2010, - ВСТАНОВИВ: 04.01.2011 року комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №14» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002201502/0 від 06.02.2010 року про зобовязання сплатити штраф у розмірі 252569,50 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області 06.02.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2009 року по 24.11.2010 року, під час якої виявлено порушення вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині строків сплати податку на додану вартість по податкових декларацій № 17618 від 19.05.2009 року, № 9000191816 від 18.06.2009 року, № 9000501911 від 20.07.2009 року, № 900800887 від 17.08.2009 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки №183/150/20282526 від 24.11.2010 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0002201502/0 від 06.02.2010 року про зобовязання КП «ЖЕО-14» сплатити штраф у розмірі 50% від податкового зобовязання у сумі 252562,50 грн. Оскільки позивачем здійснено сплату податкових зобовязань по зазначеним деклараціям вчасно, що підтверджується платіжними дорученнями, відповідач неправомірно змінив призначення платежу по зазначеним платіжним дорученням та зарахував сплачені кошти в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів, а тому відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним. Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Надав до суду копії платіжних доручень про сплату податкових зобовязань, визначених в податкових деклараціях, що перевірялися.

Представники відповідача в судове засідання зявлялися, проти задоволення позову заперечували повністю з наступних підстав.

Північною міжрайонною державною інспекцією у м. Кривому Розі за наслідками перевірки КП «ЖЕО-14», оформлених актом №183/150/20282526 від 24.11.2010 року, були виявлені порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: дотримання граничних строків сплати податкових зобовязань по податку на додану вартість, при цьому кількість днів прострочки сягала понад 90 днів. У звязку з цим до позивача було застосовані, передбачені п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафні санкції у сумі 252569,50 грн., розмір яких розрахований в додатках до акту перевірки від 24.11.2010 року.

При цьому твердження позивача про відсутність у податкового органу повноважень для зарахування поточних платежів в порядку календарної черговості спростовується положеннями п. 7.7. ст. 7 вказаного вище Закону, в якому зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкового боргу з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом.

Крім того, позивачем не наведено норми чинного законодавства, якими визначено право платника податків обирати, за який саме період здійснювати сплату податкові та зборів.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, та вивчивши письмові докази в ній, встановив.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо оскаржуємого у даній адміністративній справі податкового повідомлення рішення № 0002201502/0 від 06.02.2010 року на суму 252569,50 грн. виникли до набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи в частині обґрунтованості дій податкового органу, слід застосовувати норми раніше діючого законодавства.

Спеціальними законами, які визначали статус державної податкової служби в Україні, її функції, а також обовязки платників податків щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про податок на додану вартість», які були чинними та діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №14» зареєстроване виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 15.01.2001 року та перебуває на обліку у Північній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 20282526.

Протягом травня серпня 2009 року позивачем подано до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі податкові декларації з податку на додану вартість на загальну суму 726078,00 грн., а саме: податкова декларація № 17618 від 19.05.2009 року на суму 192520,00 грн., податкова декларація № 9000191816 від 18.06.2009 року на суму 187734,00 грн., податкова декларація № 9000501911 від 20.07.2009 року на суму 150677,00 грн., податкова декларація № 900800887 від 17.08.2009 року на суму 195147,00 грн., а також протягом травня вересня 2009 року здійснено сплату по зазначеним податковим деклараціям у розмірі 457700,00 грн.

24.11.2010 року Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області було проведено невиїзну документальну перевірку комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14» з питання дотримання граничних термінів сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2009 року по 24.11.2010 року. Перевірка проводилась на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість та особових рахунків по податку на додану вартість.

За результатами перевірки встановлено, що в порушення вимог абз. 1 п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» КП «ЖЕО-14» допущено порушення граничних строків сплати податкових зобовязань згідно з додатком 1 до акту від 24.11.2010 року.

При цьому в додатку № 1 до акту від 24.11.2010 року «Розрахунок ШС» встановлено факт затримки сплати податку на додану вартість за податковими деклараціями №17618 від 19.05.2009 року, №9000191816 від 18.06.2009 року, №9000501911 від 20.07.2009 року, №900800887 від 17.08.2009 року на строк більше 449 днів у загальному розмірі 505138,34 грн., у звязку з чим застосована ставка штрафних санкцій 50 відсотків.

За результатами перевірки Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області складено акт перевірки №183/150/20282526 від 24.11.2010 року, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0002201502/0 від 06.12.2010 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% від суми податкового зобовязання у сумі 252569,50 грн.

Вирішуючи питання порядку сплати платником податку податкових зобовязань і податкового боргу, а також повноваження органу державної податкової служби щодо визначення призначення сплачених сум, суд зазначає, що відповідно до пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

В той же час підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 вказаного Закону визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Таким чином, суд вважає, що грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Система, порядок і форми платежів в Україні, згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України», визначаються Національним банком України.

На виконання зазначеної функції Правлінням національного банку України постановою № 22 від 21.01.2004 року затверджено Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Пунктом 1.7 вказаної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, враховуючи наведені норми, суд вважає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, та серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Тому, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Крім того, суд зазначає, що Законом встановлений вичерпний перелік порушень податкового законодавства, який не підлягає розширеному тлумаченню, та серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

Вказана позиція також знайшла своє підтвердження в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 № 358/13/13-09.

Позивачем надано до суду копії платіжних доручень про сплату податку на додану вартість, в яких в розділі «Призначення платежу» зазначено період, за який сплачено податок.

Так, по податковій декларації з податку на додану вартість № 17618 від 19.05.2009 року, граничний строк сплати податку до 01.06.2009 року, позивачем платіжними дорученнями №№ 874, 898, 926, 945, 974, 996, 1040, 1074, 1080, 1095, 1115, 1120, 1122,1158 за період з 07.05.2009 року по 01.06.2009 року сплачено 116000,00 грн. та платіжним дорученням № 1468 від 30.06.2009 року сплачено 10000,00 грн., а всього 126000,00 грн.

По податковій декларації з податку на додану вартість № 9000191816 від 18.06.2009 року, граничний строк сплати податку до 30.06.2009 року, позивачем платіжними дорученнями №№ 1247, 1264, 1273, 1298, 1317, 1318, 1351, 1366, 1391, 1394, 1403, 1410, 1425, 1445 за період з 11.06.2009 року по 26.06.2009 року сплачено 66800,00 грн.

По податковій декларації з податку на додану вартість № 9000501911 від 20.07.2009 року, граничний строк сплати податку до 30.07.2009 року, позивачем платіжними дорученнями №№ 1616, 1637, 1712, 1728, 1737,1780, 1778, 1810, 1798, 1828, 1841, 1842 за період з 13.07.2009 року по 30.07.2009 року сплачено 85700,00 грн. та платіжними дорученнями №№ 1843, 1852 від 31.07.2009 року сплачено 24000,00 грн., а всього 109700,00 грн.

По податковій декларації з податку на додану вартість № 9000800887 від 17.08.2009 року, граничний строк сплати податку до 31.08.2009 року, позивачем платіжними дорученнями №№ 2042, 2048, 2068, 2076, 2103, 2104, 2128, 2115, 2146, 2149, 2198, 2199, 2200, 2201, 2214, 2223 за період з 18.08.2009 року по 31.08.2009 року сплачено 154200,00 грн. та платіжним дорученням № 2281 від 08.09.2009 року сплачено 1000,00 грн., а всього 155200,00 грн.

Тобто в судовому засіданні судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що КП «ЖЕО № 14» не порушило граничних строків сплати по податковій декларації № 17618 від 19.05.2009 року в розмірі 116000,00 грн.. по податковій декларації № 9000191816 від 18.06.2009 року в розмірі 66800,00 грн., по податковій декларації № 9000501911 від 20.07.2009 року в розмірі 85700,00 грн., по податковій декларації № 9000800887 від 17.08.2009 року в розмірі 154200,00 грн., а всього в загальному розмірі 422700,00 грн. та загальний розмір сплати по зазначеним деклараціям, строки сплати яких не перевищують зазначених відповідачем в оскаржуваному рішенні 449 днів, становить 457700,00 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеної вище правової позиції та встановлених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 06.12.2010 року № 0002201502/0 в частині визначення розміру суми податкового зобовязання, яке сплачено з порушенням граничних строків на 449 календарних днів, на суму 236760,34 грн. є необґрунтованим (505138,34 грн. розмір податкового зобовязання згідно податкового повідомлення-рішення (726078,00 грн. загального розміру сум податкового зобовязання 457700,00 грн. сум податку, сплаченого раніше 449 днів ) = 236760,34 грн. різниця між визначеного податковим органом розміру зобовязання, що сплачена понад 449 днів, та розміром зобовязання, фактичного не сплаченого в строки, встановлені законом), а тому в цій частині податкове повідомлення рішення від 06.12.2010 року № 0002201502/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо іншої частини податкового повідомлення-рішення суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та Податкового кодексу України, діючого на момент розгляду справи, органом, що має повноваження по визначенню сум податкового зобов'язання платника податку на додану вартість та застосування до нього штрафних санкції за порушення податкового законодавства, є орган державної податкової служби, а не суд, оскільки суд не може підміняти собою компетентні державні органи, уповноважені на прийняття відповідного рішення.

Тому з метою належного встановлення розміру податкового зобовязання позивача ухвалою суду від 05.05.2011 року відповідача Північну міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Кривому Розі було зобовязано здійснити розрахунок податкового зобовязання комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 14» по податковим деклараціям № № 17618, 9000191816, 9000501911, 9000800887 з урахуванням строків сплати податку на додану вартість відповідно до наданих суду платіжних доручень та без віднесення сплачених зазначеними платіжними дорученнями сум по цим податковим деклараціям в рахунок погашення заборгованості минулих періодів та надати зазначений розрахунок суду.

Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі вказану ухвалу виконано не було з підстав відсутності повноважень та технічної можливості, про що було зазначено в письмових поясненнях відповідача від 31.05.2011 року № 10834/9/10.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, та враховуючи відмову відповідача обґрунтувати залишок податкового зобовязання позивача, суд вважає розмір податкового повідомлення-рішення в іншій частині недоведеним Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі, а тому податкове повідомлення рішення від 06.12.2010 року № 0002201502/0 є протиправним та підлягає скасуванню в цілому.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, в тому числі, про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 11 зазначеного Кодексу встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Виходячи зі змісту позовної заяви та характеру спірних правовідносин, суд, керуючись положеннями статей 11 та 162 КАС України, вважає за необхідне не лише скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, а й визнати його протиправним.

Керуючись ст.ст. 11, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14» до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2010 року № 0002201502 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесене Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області податкове повідомлення-рішення від 06.02.2010 року № 0002201502 щодо зобовязання сплатити штраф у розмірі 252569,50 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена в повному обсязі 21.06.2011 року

Суддя В.В. Горбалінський