Постанова № 17295167, 14.07.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 р. Справа № 2а-591/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. при секретаріГрачовій В.М. за участю: представник позивача представників відповідача Земляний О.Ю. Палій Є.О., Обертович М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства закритого типу "Футбольний клуб "Дніпро-96" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство закритого типу "Футбольний клуб "Дніпро-96" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду із позовною заявою (з доповненнями), в якій просить скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (далі-ДПІ, відповідач) від 23.04.2007 № 0000472301/0/7848, № 0000482301/0/7849, № 0000591701/0/10217, якими позивачу визначено податкові зобов'язання, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, з податку на прибуток підприємств у розмірі 58 828 326,00 грн., з податку на додану вартість - 38 646 545,00 грн., з податку з доходів найманих працівників - 77 941,50 грн. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008 по справі № а23/391 (22-а-3572/08), позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 23.04.07 №0000482301/0/7849, № 000472301/0/7848, № 0000591701/0/10217.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу щодо скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 1.12.2009 року касаційна скарга Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська задоволена частково: постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2007 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008 по справі № а23/391 (22-а-3572/08) скасовані в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкового зобовязання за платежами: податок на додану вартість та податок на прибуток приватних підприємств, справа в цій частині направлена на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в іншій частині - залишено без змін.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом АТЗТ "Футбольний клуб "Дніпро-96" щодо скасування податкових повідомлень рішень ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 23.04.2007 № 0000472301/0/7848, № 0000482301/0/7849, якими позивачу визначено податкові зобов'язання, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, з податку на прибуток підприємств у розмірі 58 828 326,00 грн., з податку на додану вартість - 38 646 545,00 грн.,

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідачем зроблені неправильні висновки щодо порушення позивачем п.п.5.1, 5.2 ст.5 з урахуванням п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: віднесення до складу валових витрат сум в результаті проведення операцій з купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів за цінами, нижчими їх придбання. Позивач придбавав нафтопродукти з метою їх подальшого продажу. Реалізація за ціною меншою ціни придбання обумовлена обєктивним причинами, які не залежали від позивача; щодо незабезпечення позивачем документального підтвердження відображення в податковому обліку витрат, понесених за договором по зберіганню нафтопродуктів. Позивачем первинні документи, які містять повну інформацію стосовно здійснення таких операцій, подавалися відповідачеві в повному обсязі. Діючим на момент укладення договору на зберігання законодавством не передбачена необхідність підтвердження факту зберігання нафтопродуктів такими документами як складська квитанція чи складське свідоцтво.

Відповідач проти позову заперечував, в судовому засіданні посилався на те, що проведення операції з купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів за цінами нижчими їх придбання не є господарською діяльністю в розумінні ст.ст.3, 142 Господарського кодексу, п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки така операція не направлена на отримання доходу. Стосовно віднесення до складу валових витрат сум з операцій по зберіганню нафтопродуктів позивачем жодного документу, що вимагає Цивільний Кодекс України, та які б відображали операції по передачі на зберігання та повернення зі зберігання товару і мали кількісні та вартісні показники господарської операції, на перевірку не надано.

У звязку з необхідністю захисту економічних інтересів держави в особі ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська у справу здійснив вступ прокурор Дніпропетровської області.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків

Відповідачем ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено виїзну планову перевірку АТЗТ ФК «Дніпро-96» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2006р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №491/1/23-126/24440560/37 від 06.04.2007р.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення АТЗТ ФК «Дніпро-96»:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено відємне значення обєкту оподаткування у перевіряємому періоді на суму 12131209,00 грн. та занижено податок на прибуток за перевіряємий період у сумі 29414163,00 грн.;

- пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з анижено податок на додану вартість на загальну суму 25764363,00 грн. та завищено суми відємного значення з податку на додану вартість на суму 284333,00 грн.;

- п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.9, 4.2.10, 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 8.1 ст. 8, ст. 16, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до виникнення недобору податку з доходів фізичних осіб у сумі 25980,50 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 23.04.2007р. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000482301/0/7849, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 38646545,00 грн., у тому числі основний платіж 25764363,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 12882182,00 грн.

- №000472301/0/7848, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 58828326,00 грн., у тому числі основний платіж 29414163,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 29414163,00 грн.;

Як вбачається з акту перевірки відповідачем висновок щодо завищення суми валових витрат у перевіряємому періоді на 126871197,00 грн. зроблений на підставі того, що підприємством безпідставно включено до складу валових витрат 126871197,00 грн. в результаті проведення операцій з купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів за цінами, нижчими за ціну придбання, за договорами які були укладені позивачем з його контрагентами ПП «Сарія» та ПП «Дахма».

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що АТЗТ ФК «Дніпро-96» на виконання договорів купівлі-продажу нафтопродуктів та в межах власної господарської діяльності було укладено ряд договорів на придбання нафтопродуктів за цінами, які є меншими, ніж передбачено договорами з ПП «Сарія» та ПП «Дахма», але у звязку з тим, що цими постачальниками умови договорів стосовно поставки позивачу нафтопродуктів не було виконано, АТЗТ ФК «Дніпро-96», з метою виконання договірних зобовязань перед ПП «Сарія» та ПП «Дахма» та уникнення відповідальності у вигляді штрафу та пені за прострочення поставки товару, було придбано товар (нафтопродукти) у інших постачальників за цінами, що перевищували ціну продажу за укладеними договорами з ПП «Сарія» та ПП «Дахма».

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надано визначення «господарської діяльності» - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Визначення «господарської операції» міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так, господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вищезазначене свідчить про те, що термін «господарська діяльність» не включає такої обовязкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, крім того, за своїм змістом термін «господарська діяльність» значно ширше «господарської операції», оскільки передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій, і у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподаткуванню підлягають не господарські операції (окремі дії або події, та ще й здійсненні у різних податкових періодах), а господарська діяльність за звітний податковий період.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі (п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону), а єдине обмеження щодо включення до складу валових витрат саме збитків платника податку, понесених у звязку з продажем товарів (робіт, послуг), встановлено п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у звязку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, повязаним з таким платником податку особам.

Аналіз вищевикладених норм права та обставин справи свідчить про те, що фактично понесені витрати підприємства включаються до складу до валових витрат, оскільки вони безперечно повязані із здійсненням власної господарської діяльності купівля-продаж нафтопродуктів, що передбачено Статутом підприємства, на підставі якого позивач здійснює свою фінансово-господарську діяльність, і неотримання підприємством прибутку за конкретною господарською операцією не може свідчити про відсутність мети отримати його у подальшій власній господарській діяльності, яка ведеться підприємством на власний ризик, крім того, необхідно зазначити, що у випадку застосування до АТЗТ ФК «Дніпро-96» штрафних санкцій та пені, передбачених договорами з ПП «Сарія» та ПП «Дахма» за неналежне виконання договірних зобовязань, витрати позивача значно перевищили б витрати, понесені ним на придбання нафтопродуктів, у звязку з чим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок щодо правомірності дій позивача з віднесення до складу валових витрат 126871197,00 грн. з реалізації товару за ціною, нижчою від ціни його придбання, та обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.

Стосовно висновку ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про завищення позивачем валових витрат з операції по зберіганню нафтопродуктів на суму 2916667,00 грн. за договором з ВАТ «Дніпронафтопродукт», який зроблений на підставі того, що підприємство не забезпечило документального підтвердження для відображення у податковому обліку понесених витрат за цим договором, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки акту перевірки податкового органу №491/1/23-126/24440560/37 від 06.04.2007р. щодо безпідставності включення до складу валових витрат позивачем суми витрат, понесених за договором по зберіганню нафтопродуктів, не відповідають фактичним обставинам, суперечать дослідженим судом доказам та вимогам законодавства, оскільки АТЗТ ФК «Дніпро-96» обґрунтовано, з дотриманням приписів чинного податкового законодавства віднесено до валових витрат 2916667,00 грн., понесені позивачем у звязку зі сплатою послуг за договором по зберіганню нафтопродуктів, про що свідчать первинні документи, які мають всі необхідні передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реквізити для визнання їх належним чином оформленими первинними документами та які містяться у матеріалах даної справи і підтверджують факт здійснення зазначених господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, на даних якого ґрунтується податкова звітність, а саме: акти приймання-передачі, акти виконаних робіт, платіжні доручення, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок щодо правомірності включення позивачем таких витрат до складу валових підприємства у перевіряємому періоді та обґрунтовано задоволено позовні вимоги АТЗТ ФК «Дніпро-96» в цій частині.

Відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.5 ст..227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не надано доказів, на підставі чого зроблені висновки щодо того, що позивачем порушено приписи п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: не надано доказів того, чи зясовувалось в ході перевірки товарність операцій, не надано даних з якими договорами порівняно рівень звичайних цін.

Крім цього, відповідач пояснив суду, що з позовом про стягнення податкових зобовязань нарахованих згідно рішення про застосування "звичайних цін" не звертались, оскільки рішення про застосування звичайних цін не приймалось.

Приймаючи до уваги обставини, що в діяльності підприємства позивача відсутні порушення приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», а висновок податкового органу щодо заниження податку на прибуток за перевіряємий період у сумі 29414163,00 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 25764363,00 грн., є безпідставними та не ґрунтуються на законі, а тому суд вважає позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 23.04.2007р. №0000482301/0/7849, №000472301/0/7848 обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 23.04.07 №0000482301/0/7849.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 23.04.07 №000472301/0/7848.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 6.06.2011 року

Суддя О.В. Єфанова