Постанова № 17295060, 08.07.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2011 р. Справа № 2а-6412/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю. при секретаріОсавуляк О.А., за участю: представника позивача представника відповідача Ливниненко Я.Г., ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Криничанського районного центру зайнятості виконавча дирекція Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: 25 травня 2010 року Криничанський центр зайнятості виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_5 про повернення незаконно отриманих коштів у розмірі 10509, 81 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на обліку в Криничанському районному центрі зайнятості з 22.11.2007 року по 08.11.2008 року перебував безробітний відповідач, який 03.01.2001 року був звільнений з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря Плюс» згідно п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. За період з 29.11.2007 року по 08.11.2008 року громадянин ОСОБА_5 незаконно отримав допомогу по безробіттю у розмірі 10509, 81 грн., яка була нарахована згідно довідок про середню заробітну плату з попереднього місяця роботи, адже не є застрахованою особою відповідно до вимог чинного законодавства.

Просить суд стягнути з ОСОБА_5 суму незаконно отриманих коштів у розмірі 10509, 81 грн. на користь Криничанського центру зайнятості виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1543, Міністерство праці та соціальної політики України (Мінпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінпраці є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - соціального страхування), соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оплати, нормування та стимулювання праці, професійної класифікації робіт і професій, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, колективно-договірного регулювання соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців, розвитку соціального діалогу.

Частиною 1 ст. 12 зазначеного Закону України передбачено, що функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.200 року № 1533-ІІІ, застраховані особи - наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Як вбачається з матеріалів справи, на обліку у Криничанському районному центрі зайнятості з 22.11.2007 року по 08.11.2008 року перебував безробітний ОСОБА_5. Відповідач працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Зоря» Харківської області та був звільнений відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, що підтверджується відповідним записом №№ 17-18 у трудовій книжці НОМЕР_2 від 03.01.2001 року.

Відповідно до пп. 1, 3, 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є: навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання; строкова військова служба; здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду; інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Відповідно п. 1 ст. 23 вказаного Закону, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Відповідно до п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, Застрахованим особам - найманим працівникам; особам, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, особам начальницького складу податкової міліції, а також особовому складу воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, фізичним особам - підприємцям, особам, які забезпечують себе роботою самостійно, а у випадках, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншим особам (громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття, які втратили роботу з не залежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), проходили службу або виконували роботи (надавали послуги) згідно з цивільно-правовими договорами здійснювали підприємницьку або іншу діяльність не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески та/або єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) або середнього грошового забезпечення залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; надалі - 70 відсотків.

Наказом позивача від 29.11.2007 року № НТ071129 ОСОБА_5 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю у розмірі 70 % від середньої заробітної плати з виплатою 100 % протягом перших 90 календарних днів, 80 % протягом наступних 90 календарних днів та 70 % протягом останніх 540 календарних днів.

За період з 29.11.2007 року по 08.11.2008 року відповідачу було виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 10509, 81 грн., що була нарахована відповідно до довідок № 117 від 14.11.2007 року та № 247 від 19.08.2008 року про середню заробітну плату з попереднього місця роботи.

Позивач зазначає, що в ході проведеної звірки даних з Держаною податковою адміністрацією України було встановлено, що відповідач не є застрахованою особою відповідно до вимог п. 3 ст.1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Так, судом було встановлено, що позивач неодноразово звертався до Харківського обласного центру зайнятості із 0запитами щодо перевірки фактичної дати прийняття на роботу та звільнення громадянина ОСОБА_5.

У відповідь було надано Акт Балаклійського районного центру зайнятості № 120 «Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 29.10.2008 року, м. Балаклія, Дніпропетровська обл., ОСОБА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_1, не перебував в трудових відносинах з ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» (колишнє найменування - ТОВ «Зоря Плюс»), код ЄДРПОУ 32934058; на підприємстві також не працювали керівник ОСОБА_7, головний бухгалтер ОСОБА_8, які були зазначені у відповідних Довідках № 117 «Про середню заробітну плату (дохід) від 14.11.2007 року та № 247 від 19.08.2008 року. Крім того, в Акті зазначено, що Довідку № 117 від 14.11.2007 року про середню заробітну плату відповідачу підприємство не надавало.

Відповідно до ч. 1.ст. 6 вказаного Закону, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем були надані хибні відомості позивачу з метою отримання допомоги по безробіттю на підставі наданих довідок про розмір середньої заробітної плати з колишнього місця роботи. А тому, ОСОБА_5 не є застрахованою особою та не має права на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги, які надаються позивачем.

Відповідно до пп. 13 п. 20 Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007 року, 19.11.2008 року позивачем було надіслано претензію № 1307 про необхідність повернення незаконно отриманих коштів у вигляді допомоги по безробіттю, проте у добровільному порядку відповідачем не було повернено незаконно отримані кошти у розмірі 10509, 81 грн.

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, та враховуючи, що на час розгляду справи сума боргу відповідачем не сплачена в добровільному порядку, відповідних доказів сплати боргу відповідачем під час судового розгляду справи не надано, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криничанського центру зайнятості виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_5 про повернення незаконно отриманих коштів у розмірі 10509, 81 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, 52300, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Криничанського центру зайнятості виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття (вул. Радянська, 15, смт. Кринички, Дніпропетровської області, 52300, р/р № 37174301900117, Управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ОКПО 24232347, банк ДКУ у Дніпропетровській області) суму у розмірі 10509 (десять тисяч пятсот девять) грн. 81 грн. на розрахунковий рахунок № 371720010031112, код 20269402, МФО 805012, банк УДКУ Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Повний текст постанови складений 01.03.2011 року.

Суддя А. Ю. Рищенко