Постанова № 17294643, 24.11.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2010 р. Справа № 2а-865/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого суддіЧорної В.В. при секретарі судового засіданняЧерненко А.А.

за участі представника позивачаШевченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Повного товариства «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002991701/0 від 15.10.2009 р., № 0002991701/1 від 06.11.2009 р., № 0002991701/2 від 09.12.2009 р.,-

в с т а н о в и в :

18 січня 2010 року Повне товариство «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що за результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, проведеної Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську, податковим органом зроблені неправомірні висновки про порушення Повним товариством «Очкур і компанія ломбард «Наше діло» норм п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV, щодо заниження податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого останньому донараховано податкові зобовязання з вказаного податку, про що Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську винесене податкове повідомлення-рішення № 0002991701/0 від 15.10.2009 р. на суму 10 313 грн. 37 коп., з них 3437 грн. 79 коп. за основним платежем, 6875 грн. 58 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується з висновком податкового органу про те, що при укладенні договору позики ломбард виконує функції, покладені на податкового агента Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», щодо сплати вказаного податку з доходу, отриманого позичальником, в обмін на передане ним в заставу рухоме майно. Зокрема, позивач вказує на те, що згідно ст. 25 Закону України «Про заставу», якщо одержана ломбардом від реалізації сума перевищує розмір забезпечених заставою вимог, різниця повинна повертатися заставодавцю, а податковим органом зроблений неправомірний висновок про те, що з вказаної різниці ломбард як податковий агент повинен сплатити податок з доходів фізичних осіб, потім із суми, яка залишилась, задовольнити свої витрати на збереження майна, і лише те, що залишилось після цього, повернути заставодавцю.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що, враховуючи положення п. 1.2 ст. 1, п.п. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», формування доходу (в тому числі доходу від здійснення операцій, повязаних з наданням фінансових кредитів фізичним особам під заставу майна), що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, відбувається за рахунок збільшення активів платника податку шляхом одержання ним у власність вартості матеріального та нематеріального майна (що мають вартість) або будь-яких коштів, нарахованих на його користь чи набутих незаконним шляхом. Водночас, кошти, виплачені ломбардами фізичним особам у вигляді фінансового кредиту (основна сума кредиту) не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, не підлягають відображенню в річній податковій декларації таких осіб, тобто не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Щодо посилання податкового органу на норму ст. 25 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивач наголошує на тому, що актом перевірки Повного товариства «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»факти перевищення сум реалізації над сумою боргу перевіряючими не зафіксовані, а тому висновки податкового органу про наявність у ломбарду залишку коштів по договорам застави для повернення заставодавцям і достатніх для відрахування податку з доходів фізичних осіб, не підтверджуються матеріалами перевірки. При цьому, позивач зазначає, що надана фізичній особі сума позики по відповідному договору, зобовязання щодо повернення якої забезпечується заставою певної речі такої фізичної особи, на протязі дії відповідного договору є сумою позики і залишається такою сумою позики навіть у разі її неповернення. При зверненні ломбардом стягнення на заставлене майно такої фізичної особи, кошти, що були надані фізичній особі у якості позики під заставу, залишаються неповерненою ломбарду сумою позики, і під час здійснення стягнення на заставлене майно в дохід фізичної особи-позичальника не трансформуються, та своєї суті не змінюють. Позивач також зазначає, що з наданої ломбардом суми коштів фізичній особі у якості позики, нарахування або утримання податку з доходів фізичних осіб чинним законодавством не передбачено, у разі неповернення позики стягнення ломбардом із фізичної особи відповідного податку є неможливим, а тому нарахування несплаченого ломбардом як податковим агентом податку з доходів фізичних осіб по ломбардним операціям, за якими не були повернуті позики, є неправомірним. Таким чином, позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську № 0002991701/0 від 15.10.2009 р., а також № 0002991701/1 від 06.11.2009 р., № 0002991701/2 від 09.12.2009 р., які були прийняті за результатами адміністративного оскарження.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково зазначив, що виходячи із положень ст. 591 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 28 Закону України «Про заставу», при зверненні ломбардом стягнення на заставлене майно шляхом придбання права власності на це майно (що безпосередньо передбачено умовами договору), не виникає коштів, що могли б бути визначені як дохід фізичної особи-заставодавця. Отже, ломбард під час звернення стягнення на предмет застави шляхом придбання права власності на такі предмети не є податковим агентом, оскільки у даному випадку він не може виконувати обовязок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, оскільки під час стягнення немає у наявності коштів позичальника, з яких належало б утримувати податок. Натомість, при подальшій реалізації ломбардом отриманих у власність предметів застави, суми отриманих від їх продажу коштів є доходом ломбарду, що підлягає оподаткуванню відповідно до норм законодавства, яке регулює оподаткування саме ломбарду.

Крім того, представник позивача при прийнятті рішення по даній справі просить врахувати позицію Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по аналогічній справі між тими самими сторонами та з тим самим предметом спору, але за попереднім актом перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.10.2010 р. позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач, у звязку із специфікою діяльності по наданню фізичним особам позик під заставу майна, при укладенні договорів позик виконує лише частину функцій податкового агента, а саме, нараховує і виплачує позичальнику дохід. При цьому, згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід позичальника платника податку виникає в момент одержання грошових коштів за договором позики. Тобто, по закінченню терміну дії договору, у разі невиконання фізичною особою зобовязання, забезпеченого заставою, у такої фізичної особи виникає обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді суми коштів, отриманих у позику, та не повернутих у встановлений договором строк. Водночас, відповідач погоджується з тим, що в період дії договору застави обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб у позичальника не виникає. Під час одержання ломбардом коштів від реалізації заставленого майна, у ломбарда в наявності фактично знаходяться гроші заставодавця платника податку, а у заставодавця (фізичної особи) може виникнути і обєкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду), який підлягає поверненню такій фізичній особі. Тобто, в межах специфіки діяльності, позивач фактично отримує грошові кошти від реалізації заставленого майна, і як податковий агент на підставі п. 1.5 ст. 1, п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»має виконувати решту встановлених законом для податкового агента функцій, а саме, нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, встановленому п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 та за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». При цьому, грошова сума, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя, підлягає поверненню позичальнику, а також є обєктом оподаткування у платника податку позичальника, тобто підлягає оподаткуванню ломбардом як податковим агентом в порядку, встановленому п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 та за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В подальшому, в судове засідання 16.12.2010 р. представник відповідача не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, розгляд справи завершено без його участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинне законодавство України, судом встановлені наступні обставини.

В період з 14.09.2009 р. по 02.10.2009 р. службовими особами Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську проведено планову виїзну перевірку Повного товариства «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт № 4714/32/22/20307730 від 07.10.2009 р. Перевіркою, зокрема, встановлено, що у жовтні 2007 р., березні, травні та червні 2009 р. Повне товариство «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»реалізувало до Державної скарбниці України брухт дорогоцінних металів, згідно реєстрів виробів, не затребуваних в строк, та підлягаючих реалізації, та реєстрів на відправлення, на загальну суму 22968 грн. 91 коп. В ході перевірки встановлено, що на поточні рахунки позивача від Державної скарбниці України надійшли грошові кошти від реалізації цінностей заставленого майна фізичних осіб, що не виконали зобовязання фінансових договорів на суму 22918 грн. 63 коп., з яких ломбард як податковий агент не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб на сум 3437 грн. 79 коп., що призвело до порушення ним п.п. 8.1.1. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Акт перевірки підписаний директором та головним бухгалтером підприємства із зауваженнями щодо п.п. 3.5.1 п. 3.5 розділу 3 акту «Перевірка правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб».

На підставі акту перевірки № 4714/32/22/20307730 від 07.10.2009 р., Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську винесено податкове повідомлення-рішення № 0002991701/0 від 15.10.2009 р. на суму 10 313 грн. 37 коп., з них 3437 грн. 79 коп. за основним платежем (за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- 15 відсотків від суми грошових коштів, отриманих за результатами реалізації майна фізичних осіб, що знаходилось у заставі 22918 грн. 63 коп.); 6875 грн. 58 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (згідно п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181- ІІІ від 21.12.2000 р. - у подвійному розмірі від суми зобовязання, визначеного податковим органом).

Зазначене рішення податкового органу, згідно п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», було оскаржено платником податків в адміністративному порядку, за результатами якого рішеннями Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську № 34200/10/25-008 від 06.11.2009 р., Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області № 32621/10/25-008 від 02.12.2009 р., Державної податкової адміністрації України № 13631/6/25-0315 від 30.12.2009 р., скарги Повного товариства «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»залишені без задоволення, та органами державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення № 0002991701/1 від 06.11.2009 р., № 0002991701/2 від 09.12.2009 р. на ті ж суми.

При цьому, підстави та порядок проведення перевірки Повного товариства «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»позивачем не оскаржуються. Так само, між сторонами немає спору щодо правильності викладених у акті перевірки розрахунків (суми коштів, що надійшла від реалізації заставленого майна через Державну скарбницю України, вартості реалізованого брухту дорогоцінних металів, суми сплачених громадянам-позичальникам тощо). Спір між сторонами виник лише з приводу застосування норм законодавства, зокрема, п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в частині визначення ломбарду податковим агентом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено виключний перелік доходів, які входять до складу загального оподатковуваного доходу фізичних осіб. Ні фінансові кредити, ні кошти, отримані від продажу не викупленого з-під застави майна, до даного переліку не входять.

Пунктом 4.3 цієї ж статті визначено перелік доходів, які не включаються до складу річного (місячного) оподатковуваного доходу, серед яких, зокрема, зазначено основну суму депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку (п.п. 4.3.23 п. 4.3 статті 4 цього Закону).

Отже, виходячи з того, що фінансовий кредит є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, можна дійти висновку, що протягом строку дії договору позики, такий кредит не розглядається як оподатковуваний дохід фізичної особи, яка одержала позику.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Таким чином, з метою визначення обєкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб, Законом встановлено загальний принцип, згідно з яким, формування вказаних доходів відбувається за рахунок збільшення активів платника податку шляхом одержання ним у власність вартості матеріального і нематеріального майна (що мають вартість), або будь-яких коштів, нарахованих на його користь чи набутих незаконним шляхом.

В окремих випадках Законом встановлено особливості визначення обєкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, зокрема, при здійсненні платником податку операцій з інвестиційними активами, операцій з надання нерухомості в оренду, операцій, повязаних з іпотечним житловим кредитуванням, операцій з продажу обєктів рухомого та нерухомого майна, при отриманні дивідендів, виграшів та призів, благодійної допомоги, іноземних доходів.

При здійсненні операцій, повязаних з наданням фінансових кредитів фізичним особам під заставу майна, що можуть здійснюватись, зокрема ломбардами, кредитними спілками, банками, Законом не визначено особливостей визначення обєкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, отже, вказаний обєкт оподаткування за спірними операціями визначається на загальних підставах.

Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу», в силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобовязання одержати задоволення з вартості заставленного майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 № 2664-III, ломбарди належать до фінансових установ, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Згідно з нормами статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з нормами п.п. 4.3.23 п. 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», кошти, виплачувані ломбардами фізичним особам у вигляді фінансового кредиту, не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, не підлягають відображенню в річній податковій декларації таких осіб, тобто не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно зі ст. 575 Цивільного кодексу України, у ломбардів позика під заставу є вкладом, який передається заставодавцем лише у володіння ломбарду, а за самим заставодавцем зберігається право користування і розпорядження предметами застави, тобто власник закладених речей не втрачає права власності на них. Також, згідно зі статтею 589 Цивільного кодексу України, ломбард у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, лише набуває право звернення стягнення на предмет застави. Тобто, ломбард як протягом дії договору застави, так і після його закінчення не є власником закладених речей. Він тільки має право володіти закладеними речами протягом дії договору застави, а при не викупі таких речей (не виконанні договору заставодавцем) лише набуває право звернути на заставлені речі стягнення в рахунок погашення заборгованості заставодавця.

При цьому, ломбард у спірних операціях не виступає посередником при реалізації заставленого майна, оскільки за своєю правовою природою спірні відносини не є відносинами доручення, де ломбарду доручається реалізовувати майно заставодавця, а лише звернути стягнення на заставлене майно в порядку реалізації механізму забезпечення виконання зобовязання заставодавця по поверненню суми позики.

Вказана правова позиція узгоджується із визначенням правового статусу ломбарду, наведеного у пункті 1.2 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням від 25.04.2005 р. № 3981 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.2005 р. за № 565/10845, у якому зазначено, що ломбард фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду. Фінансовий кредит ломбарду - надання ломбардом коштів у позику, забезпечених заставою, на визначений строк та під процент.

При цьому, вказаним положенням не передбачено право ломбарду здійснювати продаж обєктів рухомого майна за його посередництвом.

Відповідно до п.п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Отже, відповідачем беспідставно застосовуються до спірних правовідносин положення п.п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»щодо визначення позивача податковим агентом за спірними операціями.

Статтею 25 Закону України «Про заставу»передбачені правові наслідки перевищення суми, вирученої від реалізації предмета застави, над сумою боргу, а саме обов'язок повернення надлишку отриманих сум з урахуванням витрат ломбарду.

Статтею 24 цього ж закону передбачені і правові наслідки в разі недостатності суми, отриманої від реалізації предмета застави.

Актом перевірки факти перевищення сум реалізації над сумою боргу не зафіксовані. А тому висновки податкового органу про наявність у ломбарду залишку коштів по договорам застави для повернення заставодавцям і достатніх для відрахування прибуткового податку, не підтверджуються матеріалами перевірки.

Суд погоджується з твердженням позивача, що надана фізичній особі сума позики за відповідним договором, зобов'язання щодо повернення якої забезпечується заставою певної речі цієї фізичної особи, на протязі дії відповідного договору є сумою позики і залишається такою навіть у разі її неповернення. При зверненні ломбардом стягнення на заставлене майно фізичної особи, кошти, що були надані цій особі у якості позики під заставу, залишаються неповерненою ломбарду сумою позики, і під час здійснення стягнення на заставлене майно в дохід фізичної особи - позичальника не трансформуються, та свого значення не змінюють.

Відповідно, у разі неповернення фізичною особою позики, утримання ломбардом податку з доходів фізичних осіб чинним законодавством не передбачено та не є можливим, а тому нарахування ломбарду як податковому агенту податку з доходів фізичних осіб по ломбардним операціям, за якими не були повернуті позики, є неправомірним.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Враховуючи, що кошти, які виплачуються ломбардом фізичній особі у якості позики, з підстав, викладених вище, не можуть вважатися оподатковуваним доходом, то і відсутні підстави вважати ломбард у даних правовідносинах податковим агентом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки № 4714/32/22/20307730 від 07.10.2009 р. щодо порушення Приватним підприємством «Очкур і компанія «Наше діло»норм п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому винесені на підставі нього податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську № 0002991701/0 від 15.10.2009 р., № 0002991701/1 від 06.11.2009 р., № 0002991701/2 від 09.12.2009 р. про донарахування зобовязань із цього виду податку, та, відповідно, штрафних санкцій, є протиправними, та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, вимоги позивача про стягнення на його користь судових витрат також підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Повного товариства «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»- задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську № 0002991701/0 від 15.10.2009 р., № 0002991701/1 від 06.11.2009 р., № 0002991701/2 від 09.12.2009 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Повного товариства «Очкур і компанія ломбард «Наше діло» 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 22.12.2010 р.

СуддяВ.В.Чорна