Постанова № 17294276, 21.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2011 р. о 16:07 Справа №2а-7409/11/0170/4 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представників сторін: від позивача - Кисельова П.О., від відповідача - Винятинський М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "ФМ"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання нечинним акту, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "ФМ" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання нечинним акту №5871/23-4/37050612 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Корпорація "ФМ" ЄДРПОУ 37050612 з питань взаємовідносин з ПП "Кримспецтехнолоджи" ЄДРПОУ 36693441 за січень 2011 року" від 11.05.2011 року; визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005512301 від 26 травня 2011 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача із ПП "Кримспецтехнолоджи". Позивач зазначає, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані послуги (прибирання приміщень) призначені для використання в господарській діяльності позивача.

Ухвалами суду від 01.07.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено завищення позивачем задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість через віднесення до його складу сум податку, сплачених ПП "Кримспецтехнолоджи", у якого відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності. Представник відповідача стверджує, що ПП "Кримспецтехнолоджи" проводило транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту позивачем. В ході перевірки не було надано документів, що підтверджують рух товару від продавця (постачальника) до перевізника і покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товару. На думку представника відповідача, господарські операції, на підставі яких позивач сформував податковий кредит з ПДВ не містять у своїй суті розумних економічних причин (ділової мети), тож оформлені за результатами таких операцій документи податкового обліку не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 37050612, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим.

Посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин із ПП "Кримспецтехнолоджи" (ідентифікаційний код 36693441), за результатами перевірки складено акт від 11.05.2011 року №5871/23-4/37050612. Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем приписів підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість, задекларованого за січень 2011 року у сумі 4166,67 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2011 року №0005512301 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4167,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частин першої і третьої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглядаючи справу суд встановив порушення відповідачем чинного законодавства щодо порядку проведення невиїзної документальної перевірки.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що перевірку позивача проведено на підставі наказу ДПІ в м. Сімферополь від 29.04.2011 року №1472, яким передбачено проведення перевірки з датою її початку - 29.04.2011 року. Копія наказу і повідомлення про проведення перевірки направлені позивачу поштою 29.04.2011 року, а отримані позивачем 06.05.2011 року.

Суд вважає, що вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України зобов'язують податковий орган розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення або вручення копії наказу особисто уповноваженій особі платника податків (самому платнику податків). Початок перевірки у день видання наказу та направлення копії наказу та повідомлення про проведення перевірки поштою позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку забезпечити присутність уповноважених осіб при проведенні перевірок та надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини.

Перевіркою встановлено, що податковий кредит позивача частково (на суму 4166,67 грн.) сформовано на підставі податкових накладних, виданих ПП "Кримспецтехнолоджи" (ідентифікаційний код 36693441). В ході перевірки встановлено, що господарські операції позивача із ПП "Кримспецтехнолоджи" не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). У зв'язку із цим, податковий орган дійшов висновку про те, що вказані господарські операції не мали "товарного характеру" і засновані на нікчемних правочинах, вчинених без наміру створення правових наслідків, що ними обумовлювались. Таких висновків податковий орган дійшов у зв'язку із тим, що перевіркою ПП "Кримспецтехнолоджи" встановлено, що воно не здійснювало операцій купівлі товару та послуг від постачальника ПП "Ечкі", отже не могло мати обсягів товару для подальшої реалізації. В акті перевірки зроблено висновок про те, що господарські операції позивача і ПП "Кримспецтехнолоджи" були спрямовані на штучне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Надаючи оцінку вказаним висновкам відповідача суд встановив, що позивачем із ПП "Кримспецтехнолоджи" 01.05.2010 року укладено договір надання послуг №48 (а.с. 17-27), за яким останнє зобов'язувалось надати послуги з прибирання приміщень, які використовуються позивачем для здійснення господарської діяльності.

Факт надання позивачу вказаних послуг у січні 2011 року підтверджується актами здачі-приймання робіт від 31.01.2011 року №ОУ-0000004, №ОУ-0000005, журналами прибирання приміщень, сплата вартості послуг підтверджується платіжними дорученнями від 04.02.2011 року №8457 та №8458.

Згідно із розшифровкою суми податкового кредиту у розрізі контрагентів, позивачем у січні 2011 року віднесено до складу податкового кредиту 4166,67 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Кримспецтехнолоджи" (індивідуальний податковий номер 366934401092).

Відповідно до реєстру отриманих податкових накладних у січні 2011 року позивач отримав від ПП "Кримспецтехнолоджи" наступні податкові накладні: №91 від 31.01.2011 року на суму ПДВ 2500,00 грн.; №92 від 31.01.2011 року на суму ПДВ 1666,67 грн.

Судом досліджено вказані податкові накладні, їх копії долучено до матеріалів справи (а.с. 30, 31) і порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення не зазначає.

Приймаючи до уваги те, що предметом договірних відносин між позивачем і ПП "Кримспецтехнолоджи" були послуги з прибирання приміщення, суд вважає необґрунтованими посилання податкового органу на відсутність у ПП "Кримспецтехнолоджи" товарної бази.

За даними акту перевірки ПП "Кримспецтехнолоджи" формував податковий кредит за результатами господарських операцій із ПП "Ечкі", стосовно яких податковий орган також дійшов висновку про їх "безтоварність" та нікчемність відповідних правочинів.

Суд відхиляє вказані доводи, оскільки відповідачем не надано жодного доказу того, що ПП "Ечкі" є "ланкою" у ланцюгу постачання послуг, які є предметом договору позивача із ПП "Кримспецтехнолоджи".

Відповідно до абзацу першого підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

В той же час суд зазначає, що податковий кредит позивача сформовано на підставі господарських операції з постачання послуг (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Ані з акту перевірки, ані з матеріалів справи не вбачається, яким чином порушена норма підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України позивачем, і яке відношення вона має до регулювання спірних відносин.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлений перелік об'єктів оподаткування, згідно із підпунктом "а" вказаного пункту об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до абзацу першого пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Абзацами 1-4 пункту 198.2 та абзацами 1-2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні робіт сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом досліджено обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. Дослідивши матеріали справи та надані сторонами доказами, суд вважає, що позивач підтвердив дані податкового обліку достовірними первинними документами, які складені за наслідками фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ПП "Кримспецтехнолоджи", доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість ПП "Кримспецтехнолоджи" або не відображення отриманих у ціні послуг сум ПДВ у складі податкового зобов'язання не наведено ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи, тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" позбавлені належного обґрунтування.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Судом встановлено помилковість висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у січні 2011 року, тож підстав вважати, що укладені правочини не були спрямовані на настання правових наслідків, що ними обумовлені, не існує.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним і може бути визнаний недійсним судом (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам також може бути підставою для визнання його недійсним судом (частина третя стаття 228 ЦК України).

Тобто такі правочини є оспорюваними, їх недійсність підлягає встановленню судом.

Тож посилання в акті перевірки на нікчемність укладених позивачем правочинів, здійснено без належного правового і фактичного обґрунтування підстав такої "нікчемності", є передчасним і таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб, які проводили перевірку.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку.

Оскільки позивачем помилково заявлені вимоги про визнання спірного податкового повідомлення-рішення нечинним замість вимог про визнання його протиправним і скасування, як передбачено КАС України, суд вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Надаючи оцінку позовним вимогам про визнання нечинним акту перевірки суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Слід зазначити, що позивач має право звертатись до суду за захистом саме порушеного права, а тому порушення права особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, тобто, захисту підлягають лише ті права, свободі та інтереси, які порушені з боку субєкта владних повноважень.

Акт перевірки не є по своєї суті рішенням субєкта владних повноважень, а отже, не впливає на виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків позивача.

Відсутність факту порушення прав позивача тягне за собою висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи висновок про часткове задоволення позову суд стягує на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за вимогами немайнового характеру у встановленому статтею 94 КАС України порядку.

В судовому засіданні 21.07.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 25.07.2011 року.

Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 26 травня 2011 року №0005512301 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація "ФМ" (ідентифікаційний код 37050612) грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4167,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "ФМ" (ідентифікаційний код 37050612) 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.