Постанова № 17294204, 06.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 квітня 2011 р. Справа №2а-15006/10/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю. , при секретарі судового засідання Сидельової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю: представника позивача - ОСОБА_1, НОМЕР_1,

представника відповідача - ОСОБА_2, посвідчення НОМЕР_2,

адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Союз"

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про визнання бездіяльності неправомірною та спонукання до виконання певних дій

Суть спору: Дочірнє підприємство "Союз" (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до ДПІ в м. Євпаторії АР Кримта просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим№ 0000052304/0 від 15.11.2010 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.11.2010р. відкрите провадження по адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем невірно зроблений висновок про неправомірне включення ДП "Союз" до складу податкового кредиту господарської операції, щодо придбання послуг зі складання аналізу фінансового плану на 2010 рік від ПП "Торгкомерс-2009" на загальну суму ПДВ 13000,00 грн. Позивач вважає вказані висновки необґрунтованими, зазначає, що укладений договір мав прямий зв'язок з господарською діяльністю позивача, був виконаний сторонами в повному обсязі, висновки про невідповідність наданих під час проведення перевірки первинних документів по вказаної господарської операції вимогам діючого законодавства в акті перевірки відсутні; надана податкова накладна відповідає всім вимогам Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР. Позивач також вважає, що укладений ним правочин не є нікчемним, а з позовною заявою про визнання їх недійсними ДПІ до суду не зверталась. Позивач зазначає, що на дату виписки вказаної податкової накладної вказаний контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, у звязку з чим позивачем відповідну суми до складу податкового кредиту включено на підставі належним чином оформлених документів, а відтак, неправомірно, безпідставно та з надуманих підстав прийнято податкове повідомлення - рішення №0000052304/0 від 15.11.2010р., яким нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13000,00 грн. та штрафні санкції у сумі 6500,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволені позовних вимог з підстав, викладених у позовної заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначив, що висновок про неправомірність включення ДП "Союз" до складу податкового кредиту господарської операції, щодо придбання послуг зі складання аналізу фінансового плану на 2010 рік від ПП "Торгкомерс-2009" на загальну суму ПДВ 13000,00 грн., обґрунтовується не встановленням фактичного місцезнаходження ПП "Торгкомерс - 2009", заповненням податкових накладних з порушенням вимог, передбачених п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість. Крім того зазначив, що під час проведення перевірки встановлена нікчемність угод, укладених позивачем з ПП "Торгкомерс - 2009".

Актом про результати документальної невиїзної перевірки ДП "Союз" ЗАО "Союз", код за ЄДРОУ 32835070 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством "Торгкомерс-2009", код за ЄДРПОУ 36299933 за період з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року № 1960/23-4/32835070 від 10.11.2010р. встановлено порушення ДП "Союз"п.1.7. ст.1, п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 року в результаті чого донараховано податку на додану вартість за серпень місяць 2009 року на суму ПДВ 13000,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки № 1960/23-4/32835070 від 10.11.2010 р. винесено податкове повідомлення - рішення № 0000052304/0 від 15.10.2010р. на суму 19500,00грн., з яких: за основним платежем - 13000,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 6500,00грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство “Союз” (Ідентифікаційний код 32835070, юридична адреса: 97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Фрунзе, буд.4) зареєстровано Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 31 березня 2004 року як юридична особа, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 11401200000000604). Позивач взятий на облік в ДПІ в м. Євпаторії АР Крим 05.05.2004 року за №28-01/94, що підтверджено актом перевірки від 10.11.2010 року №1960/23-4/32835070 (а.с.23), а також зареєстрований у якості платника податку на додану вартість Свідоцтво №00298995 від 29.06.2004 року.

ДПІ в м. Євпаторії в період з 02.11.2010 року по 10.11.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку ДП “Союз” ЗАО “Союз”, код за ЄДРПОУ 32835070 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством "Торгкомерс-2009", код за ЄДРПОУ 36299933 за період з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10.11.2010 року №1960/23-4/32835070 (а.с.23-29).

У висновках даного акту (а.с.29) зазначено, що за результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 1.7 ст. 1, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що призвело, на думку відповідача, до необґрунтованого заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 13000.00гривень за серпень 2009 року.

Акт перевірки від 10.11.2010 року №1960/23-4/32835070 вручено позивачу, що підтверджується підписом керівника позивача на останньої сторінці акту, а також представником позивача не оспорюються та не заперечується.

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000052304/0 від 15.11.2010 року (а.с.30), яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 13000грн.00коп. та штрафні санкції в сумі 6500грн.00коп., а взагалі 19500грн.00коп.

Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення ДП “Союз” вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними.

Також суд вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження позивачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку та про його скасування під час розгляду таких скарг позивача.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Державна податкова інспекція - є суб'єктом владних повноважень відповідно до повноважень наданих законодавством.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом встановлено, що 10 серпня 2009 року між позивачем - ДП "Союз" та ПП "Торгокомерс - 2009" укладено договір про надання ДП "Союз" послуг з аналізу фінансової звітності підприємства та складання фінплану на 2010 рік. Відповдно до пункту 4 зазначеного договору вартість послуг виконавця - ПП "Торгокомерс - 2009" за договором становить 78000,00 грн. з урахуванням ПДВ, за вісь час дії Договору.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі Закон про ПДВ), що діяв на час виникнення спірних правовідносин податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що відповідно до вимог пп.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вимоги до податкової накладної встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі - Закон про ПДВ), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчить зміст акту перевірки під час її проведення відповідачем не встановлено заниження або завищення податкових зобовязань платника податку позивача за перевірений період. Разом з тим ДПІ у м. Євпаторії АР Крим в акті перевірки зроблено висновок про те, що усі операції купівлі-продажу ПП "Торгкомерс - 2009" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача" у зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 13000грн.00коп. у серпні 2009 року.

Суд зазначає, що з тексту акту перевірки слідує, що вказана сума була включена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної №793 від 31.08.2009 року від ТОВ “Торгкомерс - 2009” на загальну суму 78000грн.00коп., в т.ч. ПДВ 13000грн.00коп. (а.с.14), що включена до декларації за серпень 2009 року,

Відповідно до зазначеної податкової накладної позивачу вказаним підприємством було надано послуги за договором від 10.08.2009 року.

Суд зазначає, що актом перевірки підтверджено надання вказаної податкової накладної під час її проведення. Крім того, копію вказаної податкової накладної надано представником позивача під час розгляду справи яка наявна в матеріалах справи.

На підтвердження надання вказаних послуг позивачем та представником відповідача під час розгляду справи надані:

1) договір про надання послуг від 10.08.2009 року, укладений позивачем з ПП “Торгкомерс-2009”(а.с.10-12),

- акт виконаних робіт від 31.08.2009 року, що підписаний позивачем та ПП "Торгкомерс - 2009”, про виконання зобов'язань ПП "Торгкомерс - 2009” за договором про надання послуг з складання аналізу фінансової звітності від 10.08.2009 року, відповідно до якого вказаним підприємством позивачу належним чином та в повному обсязі були надані послуги зі складання аналізу фінансової звітності та складання фінансового плану на 2010 рік (а.с.13);

- листування з приводу надання відстрочки оплати наданих послуг за договором про надання послуг з складання аналізу фінансової звітності від 10.08.2009 року до 31.12.10 року;

- банківські виписки за 27.10.09 року та 30.10.09 року які підтверджують проведення оплати за договором про надання послуг з складання аналізу фінансової звітності від 10.08.2009 року у сумах 3333,33 гривень та 4683,33 гривень.

Фінансовий план (оригінал на 78 сторінках вивчено у судовому засіданні 06.04.2011 року).

Судом встановлено, що на час укладення договору позивачу надані документи щодо юридичного статусу контрагента (а.с.20-22).

Суд зазначає, що надана позивачем та представником відповідача під час розгляду справи податкова накладна містять всі необхідні реквізити, що встановлені Законом України “Про податок на додану вартість”, в акті перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки документи первинні бухгалтерські документи та податкові накладні - не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

Також суд зазначає, що відповідно до акту №1548/23-2/36299933 від 13.07.10 року невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Торгкомерс - 2009" з питань повноти та правомірності декларування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 року проведеної ДПІ у м. Черкаси вказане підприємство контрагент позивача за договором від 10.08.2009 року зареєстровано за юридичною адресою АДРЕСА_1, взято на податковий облік ДПІ у м. Черкаси 26.01.2009 року за № 19072 та станом по 24.06.10 року перебував на обліку в ДПІ м. Черкаси.

Таким чином судом встановлено, що на дату виписки вказаної податкової накладної Приватне підприємство "Торгкомерс - 2009" було зареєстровано як платник податку на додану вартість, не було ліквідовано у встановленому порядку, установчі документи вказаних підприємств не були визнані недійсними, державну реєстрацію не анульовано тощо. Представником відповідача під час розгляду справи не надано доказів, що спростовують наведені обставини.

На підставі викладеного у суду відсутні підстави для неприйняття вказаних первинних бухгалтерських документів та податкових накладних як належних доказів по справі.

Також суд зазначає, що відповідно до відомостей Державної податкової інспекції у м. Черкаси Приватне підприємство "Торгкомерс - 2009" за серпень 2009 року задекларовані податкові зобовязання з ПДВ у сумі 1042510 грн. 00 коп. відповідно, що є більшими ніж сума податкового кредиту по операціям з позивачем - 13000грн.00коп. Також під час розгляду справи представником відповідача не надані будь-які інші документи на підтвердження несплати вказаними підприємствами сум податку на додану вартість до бюджету або недекларування відповідних податкових зобовязань з ПДВ саме по операціям з позивачем. Так в акті перевірки від 13.07.10 року № 1548/23-2/36299933 зазначено про декларування Приватним підприємством "Торгкомерс - 2009" податкових зобовязань за серпень 2009 року, податкова накладна зазначеного підприємства виписана саме в серпні 2009 року.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону про ПДВ платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 зазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 стаття 10 Закону про ПДВ).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон про ПДВ не встановлює обовязку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку безпосереднім продавцем або одним з його постачальників (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання безпосереднього продавця або постачальників по ланцюгам постачання.

Суд також не погоджується з висновками відповідача про нікчемність укладеного позивачем з "Торгкомерс - 2009" угоди як такої, що порушує публічний порядок, за наступних підстав.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; частиною 5 зазначеної статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У якості підстави для визнання вказаних угод нікчемними відповідачем зазначено про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, необхідних умов для господарської діяльності, трудових резервів, основних фондів, складських приміщень і транспортних засобів.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідача щодо нікчемності укладених правочинів, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і інших матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відповідачем також не надано суду доказів стосовно невикористання отриманих послуг за договором про надання послуг від 10 серпня 2009 року у власній господарській діяльності позивача. Про наявність таких доказів також не повідомлено і під час розгляду справи та представником відповідача не заявлено клопотання про їх витребування судом у третіх осіб для залучення до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), що діяв на час перевірки факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідачем на порушення зазначених вимог наказу ДПА України в акті перевірки не зазначено жодних доказів на підтвердження відсутності реального виконання укладених угод та не доведено невикористання наданих ПП "Торгкомерс - 2009" послуг у власній господарській діяльності позивача; не наведено доказів можливості виконання вказаних робіт зі складання фінансового плану підприємства і звіти про фінансову діяльність підприємства власними силами позивача. Суд зазначає, що питання виконання або невиконання вказаних робіт (надання послуг) та їх відображення у бухгалтерському обліку позивача взагалі не відображено в акті перевірки та інших документах, що надані представником відповідача під час розгляду справи в суді.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат і несплату сум податків до бюджету контрагентів позивача. Разом з тим, як зазначено вище, питання сплати зазначеними підприємствами податкових зобовязань по укладеним з позивачем угодам під час проведення перевірки в повному обсязі не досліджено.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні відомості про несплату контрагентом позивача податкових зобовязань з податку на додану вартість по операціям з надання послуг позивачу або про недекларування вказаних податкових зобовязань в податкових деклараціях за відповідні податкові (звітні) періоди. Крім того, відповідачем в тексті акту не вказано, які саме вимоги ЦК України або інших актів цивільного законодавства порушено позивачем і в чому полягає порушення моральних засад суспільства, не доведено несплату ПП "Торгкомерс - 2009" сум податків та зборів по проведеним з позивачем операціям до бюджету.

Відповідачем в акті перевірки також недоведено невикористання наданих послуг за укладеним між позивачем та ПП "Торгкомерс - 2009" договором у власній господарській діяльності позивача.

В той же час зміст фінансового плану на думку суду свідчить, що він стосується саме оптимізації господарської діяльності позивача і не може бути використаний якимось іншим чином.

Щодо порушення п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині визначення податкового кредиту виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, суд зазначає, що відповідачем не надано фактичних даних про нижчий рівень звичайних цін на надані за договором від10.08.2009 року послуги.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведених підстав суд не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП "Торгкомерс - 2009" доказів визнання укладеного договору недійсним у встановленому діючим законодавством порядку відповідачем не надано. Реальне виконання укладеної угоди підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, що надані під час розгляду справи, у звязку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем вимог п. 1.7 ст.1, п.п.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про невстановлення місцезнаходження контрагента "Торгкомерс -2009" згідно акту ДПІ у м. Черкаси від 15.03.10 року № 48/23-1 та акт від 08.04.10 року № 56/23-1 так як спірну фінансову операцію проведено у 2009 році.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем в перевіреному періоді сум податкових зобовязань з податку на додану вартість по операції з ПП "Торгкомерс - 2009".

Відповідно до вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд зазначає, що у звязку з неправомірним нарахуванням податкового зобовязання з податку на додану вартість позивачу застосовування штрафних санкцій також є необґрунтованим.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Євпаторії АР Крим №0000052304/0 від 15.11.2010 року є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 06 квітня 2011 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 11 квітня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим № 0000052304/0 від 15.11.2010 року, про нарахування дочірньому підприємству "Союз" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19500 гривень.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Союз" 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.