Рішення № 17292730, 25.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.11 Справа№ 5015/3134/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Державного підприємства “Львіввугілля”, від імені якого виступає відокремлений підрозділ “Вуглезбут” (м.Сокаль)

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” (м.Львів)

про:стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 15 080,90 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі:І.Є.Башак Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1-представник, довіреність від 22.07.2011 року №297

від відповідача:Не зявився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства “Львіввугілля”, від імені якого виступає відокремлений підрозділ “Вуглезбут” (м.Сокаль) до Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” (м.Львів) про стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 15 080,90 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.06.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 15.06.2011 року. Ухвалою від 15.06.2011 року розгляд справи відкладено до 25.07.2011 року, у звязку із неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.06.2011 року, про відкладення розгляду справи від 15.06.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.06.2011 року за вх.№14423/11 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.06.2011 року, про відкладення розгляду справи від 15.06.2011 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 17.06.2011, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 25.07.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

21.08.2010 року між Державним підприємством “Львіввугілля”, від імені якого виступає відокремлений підрозділ “Вуглезбут” (надалі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Облпаливо” було укладено договір № 100/В (надалі - Договір) на поставку вугілля (надалі - товар).

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання п.3.4. Договору відповідач перерахував позивачу кошти згідно платіжних доручень № 665 від 09.12.2010 року, № 666 від 09.12.2010 року, № 675 від 16.12.2010 року, № 685 від 17.12.2010 року, № 686 від 17.12.2010 року, № 695 від 23.12.2010 року, № 723 від 29.12.2010 року, № 41 від 21.02.2011 року на загальну суму 465510,00 грн.

Також, позивач зазначає, що, згідно квитанцій про приймання вантажу, відомостей відвантаженого вугілля та рахунків № 305 від 16.12.2010 року, № 316 від 22.12.2010 року, № 320 від 31.12.2010 року, № 22 від 11.02.2011 року, № 41 від 28.02.2011 року відповідачу було відвантажено 3990,9 тонн вугілля на загальну суму 446863,72 грн.

За підрахунком позивача, борг відповідача перед позивачем на час розгляду справи складає 15080,90 грн.

Крім того, в судовому засіданні позивач представив суду Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.05.2011 року на суму 15 080,90 грн., належно оформлений та підписаний обома сторонами, що підтверджує факт визнання заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не представив, пояснення по суті справи не подав, проти позовних вимог не заперечив, наявність боргу належними та допустимими доказами не спростував.

Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості в повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ході судового розгляду справи було встановлено, що 21.08.2010 року між Державним підприємством “Львіввугілля”, від імені якого виступає відокремлений підрозділ “Вуглезбут” (надалі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Облпаливо” було укладено договір № 100/В (надалі - Договір) на поставку вугілля (надалі - товар).

На виконання даного договору, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 446863,72 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу, відомостями відвантаженого вугілля та рахунками № 305 від 16.12.2010 року, № 316 від 22.12.2010 року, № 320 від 31.12.2010 року, № 22 від 11.02.2011 року, № 41 від 28.02.2011 року.

Між позивачем і відповідачем було підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2011 року на суму 15080,90 грн., що фактично підтверджує визнання відповідачем суми боргу за договором № 100/В на поставку вугілля.

Також, в судовому засіданні позивач представив суду Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.05.2011 року на суму 15 080,90 грн., належно оформлений та підписаний обома сторонами, що підтверджує факт визнання заборгованості відповідача перед позивачем.

Таким чином, вимога позивача про сплату відповідачем боргу за договором № 100/В на поставку вугілля у сумі 15080,90 грн. є обґрунтованою, відповідає умовам Договору та чинному законодавству України, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства “Львіввугілля”, від імені якого виступає відокремлений підрозділ “Вуглезбут” (м.Сокаль) до Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” (м.Львів) про стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 15 080,90 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п. ”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №410 від 18.05.2011 року на суму 150,81 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №411 від 18.05.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 16. п/р 26003001050401 в АТ «Астра Банк»МФО 380548.ЄДРПОУ 01879782, ІПН 018797813041. Св. плат. ПДВ 1000072960.) на користь Державного підприємства “Львіввугілля”, від імені якого виступає відокремлений підрозділ “Вуглезбут” (80000, м. Сокаль Львівської області вул. Б.Хмельницького,26 п/р 26007053816380 в ЗГРУ Приватбанку м. Львів, МФО 325321, ЄДРПОУ 35749204, ІПН 323232513291, Св. платника ПДВ № 100326197) - борг у сумі 15 080 (п'ятнадцять тисяч вісімдесять) грн. 90 коп., 150 (сто пятдесят) грн. 81 коп. - сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.