Рішення № 17292727, 19.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.11 Справа№ 5015/2642/11

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Приватного акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця»(м. Київ)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Делакс Україна» (м. Трускавець)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Фонд державного майна України (м. Київ)

про :стягнення 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С. Представники:

Позивача:не з'явився

Відповідача:ОСОБА_1 представник (довіреність б/н від 18.05.2011 р.)

Третьої особи:ОСОБА_2 представник (довіреність № 103 від 25.01.2011 р.)

Прокуратури:Яворський Я. Т. (посвідчення № 211 від 17.11.2009 р.) Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні 26.01.2011 р., звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 17.05.2011 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2803 поступила позовна заява від Приватного акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делакс Україна»(м. Трускавець) про стягнення 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 19.05.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 31.05.2011 р. Ухвалою суду від 31.05.2011 р., у звязку з неявкою представника позивача, розгляд справи було відкладено на 21.06.2011 р. Ухвалою суду від 21.06.2011 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України, зобовязано Дрогобицьке державне комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки представити суду інвентаризаційну справу на обєкти нерухомого майна санаторію «Прикарпаття»по вул. Городище, 8 у м. Трускавець, Львівської області, запропоновано прокурору Львівської області розглянути питання про можливість участі у даній справі та розгляд справи було відкладено на 19.07.2011 р.

Позивач вимоги суду виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

21.06.2011 р. до суду за вх. № 13884/11 від позивача поступила частина витребуваних судом документів, а саме: копія постанови Верховної Ради України № 285/96-ВР від 09.07.1996 р. про майно санаторіїв «Горний»та «Прикарпаття», копія наказу Фонду державного майна України № 522 від 16.05.1997 р. про участь Фонду державного майна України в акціонерному товаристві відкритого типу «Атомпрофоздоровниця», копія акту передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству «Атомпрофоздоровниця»№ 96 від 22.02.2001 р., копія реєстраційного посвідчення Дрогобицького державного комунального міжміського БТІ та ЕО від 18.01.2000 р., копія зведеного облікового реєстру власників цінних паперів ПрАТ «Атомпрофоздоровниця»станом на 20.05.2011 р., копія акту прийому-передачі від 02.07.2003 р. до договору № 5/Н від 22.05.2003 р., копія банківської виписки, копія витягу із статуту ПрАТ «Атомпрофоздоровниця»та копія витягу з ЄДРЮОФОП від 31.05.2011 р.

04.07.2011 р. до суду за вх. № 14888/11 від позивача поступило клопотання в якому він надав суду додаткові пояснення щодо позовних вимог та просить суд розглянути справу без участі представника позивача.

Представник позивача, будучи присутнім в судовому засіданні 21.06.2011 р., позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав частково, відзив на позов представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

19.05.2011 р. до суду за вх. № 11328/11 від відповідача поступив лист, в якому повідомляється, що ТзОВ «Делакс Україна»отримано позовну заяву вих. № 01-02/166 від 11.05.2011 р. за позовом ПАТ «Атомпрофоздоровниця»до ТзОВ «Делакс Україна»про стягнення заборгованості в сумі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. до якої позивачем не додано документів, яких у відповідача немає, про що відповідачем було складено відповідний акт, тому відповідач просить повернути вищезгадану позовну заяву позивачу без розгляду.

31.05.2011 р. до суду за вх. № 12346/11 від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву в якому він повністю заперечив позовні вимоги.

19.07.2011 р. до суду за вх. № 16162/11 від представника відповідача поступило клопотання про продовження строку вирішення спору для надання можливості сторонам укласти мирову угоду.

Розглянувши матеріали справи, клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору для примирення сторін, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, суд прийшов до висновку про необхідність відхилення такого клопотання, оскільки відповідач мав достатньо часу для досягнення домовленості щодо укладання мирової угоди з позивачем.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, вимоги суду повністю не виконала, письмових пояснень щодо обставин справи не подала, явку повноважного представника в судове засідання забезпечила.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача просив суд розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Постановою Верховної ради України № 285/96-ВР від 09.07.1996 р. «Про майно санаторіїв «Горний»та «Прикарпаття»встановлено, що майно санаторіїв «Горний»(м. Ялта) та «Прикарпаття»(м. Трускавець), які перебували у віданні ЦК професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості колишнього Союзу РСР, належить на праві спільної (часткової) власності професійній спілці працівників атомної енергетики та промисловості України та державі. Частка загальнодержавної власності у майні зазначених санаторіїв становить 30 відсотків вартості цього майна (копію постанови долучено до матеріалів справи).

Актом № 420 від 15.12.1999 р. передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству «Атомпрофоздоровниця», передано майно санаторію «Прикарпаття»(м. Трускавець, вул. Городище, 8) Фондом державного майна України та ЦК профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України.

22.05.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством «Атомпрофоздоровниця»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Атомпрофоздоровниця»- позивач у справі) та Спільним українсько-канадським підприємством «Делакс Україна (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомпрофоздоровниця»- відповідач у справі) був укладений договір № 5/Н купівлі-продажу (надалі Договір, оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов Договору, Позивач зобовязався передати у власність відповідача нерухоме, рухоме майно та транспортні засоби, що належать філії АТ «Атомпрофоздоровниця»«Трускавецьпівдентеплоенерго», а відповідач прийняти та оплатити таке на умовах даного договору (п. 1.1. Договору). Загальна сума Договору становить 1093500 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 182250 грн. 00 коп. (п. 2.2. Договору). Оплата за майно здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача одним траншем, або за домовленістю сторін - цінними паперами (векселями) у порядку встановленому законодавством України (п. 3.1. Договору).

24.06.2003 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 5/Н від 22.05.2003 р. купівлі-продажу (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) якою сторони погодили, що оплата за майно здійснюється таким чином:

-перерахування коштів на поточний рахунок продавця в сумі 289845,76 грн. протягом 40 календарних днів з моменту підписання договору,

-розрахунком векселями на суму 803654,24 грн., емітованими відповідачем, термін сплати за векселями 22 травня 2008 року.

25.06.2003 р. відповідачем перераховано на поточний рахунок позивача 289845 грн. 76 коп., що підтверджується відповідною банківської випискою (копію долучено до матеріалів справи).

Відповідачем емітовано шість векселів загальною номінальною вартістю 803654 грн. 24 коп. (з яких вексель № 733251942084 номінальною вартістю 150000 грн. 00 коп., стягнення боргу по якому є предметом даного спору). Зазначені векселі відповідач передав позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 24.06.2003 р. (оригінал оглянуто в судовому засідання, копію долучено до матеріалів справи).

02.07.2003 р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі до договору № 5/Н від 22.05.2003 р., згідно якого позивач передав, а позивач прийняв у власність майно, що стало предметом договору № 5/Н від 22.05.2003 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2004 року у справі № 12/6 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідача 1 - Відкритого акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця», до відповідача 2 - Спільного українсько-канадського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Делакс Україна», до відповідача 3 - Дочірнього торгово-комерційного підприємства «Євронафта-Д» Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина»про визнання недійсним рішення зборів засновників ВАТ «Атомпрофоздоровниця»від 06.08.1998 р, про внесення змін до статуту в частині формування статутного фонду, визнання недійсними змін до статуту ВАТ «Атомпрофоздоровниця»в частині визначення статутного фонду, зареєстровані Дарницькою райдержадміністрацією м. Києва 21.09.1998 р., скасування п. 5.1., п. 5.2. статуту, визнання недійсними рішення загальних зборів акціонерів від 15-29.04.03 в частині надання дозволу на відчуження майна філії ВАТ «Атомпрофоздоровниця»«Трускавецьпівдентеплоенерго», визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5/Н від 22.05.2003 р. та ін., в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Зазначене рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2004 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2004 р.

Станом на час звернення з позовом до суду та день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за неоплаченим векселем № 733251942084 від 22.05.2003 р., строк оплати за яким настав 22.05.2008 р., становить 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

При огляді оригіналу векселя № 733251942084 від 22.05.2003 р. в судовому засіданні 21.06.06.2011 р., судом встановлено, що зворотня сторона векселя не містить жодних написів (поміток).

Станом на день розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості за векселем № 733251942084 від 22.05.2003 р. не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 194 ЦК України, цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 ГК України, суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання.

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Відповідно до ч. 7 ст. 164 ГК України, суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», в Україні у цивільному обороті можуть бути також і боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, векселі.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Таким чином, оскільки рішенням суду встановлено дійсність договору № 5/Н від 22.05.2003 р., оригінал векселя № 733251942084 від 22.05.2003 р. знаходиться у позивача, відповідач не оплатив його після настання строку, зазначеного в цьому векселі (22.05.2008 р.), суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Атомпрофоздоровниця»обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості за векселем № 733251942084 від 22.05.2003 р. не надав.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач доказів сплати заборгованості за векселем № 733251942084 від 22.05.2003 р. не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делакс Україна»(м. Трускавець) про стягнення 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Оскільки вексель № 733251942084 від 22.05.2003 р. містить дату вчинення платежу (22.05.2008 р.), суд не бере до уваги заперечення відповідача про відсутність доказів предявлення векселя до платежу.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 (сто дві) грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 107 від 11.05.2011 р. позивачем сплачено в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.

Згідно платіжного доручення № 112 від 11.05.2011 р. позивачем сплачено 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6, 11, 194, 202, 204, 205, 509, 526, 548, 627, 655 ЦК України, ст. ст. 163, 164, 174, 179, 193 ГК України, ст. ст. 3, 5, 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 35, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делакс Україна»(м. Трускавець) про стягнення 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делакс Україна»(бульвар Ю. Дрогобича, 2, м. Трускавець, Львівська область, 82200; код ЄДРПОУ 32351931) на користь Приватного акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця»(вул. Шота Руставелі, 39/41, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 21519858) - 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.