Рішення № 17292716, 25.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.11 Справа№ 5015/2963/11

За позовом: публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (надаліБанк), м. Харків,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Львів" (надалі Товариство), м.Львів-Винники,

за участю третьої особи:ОСОБА_4, м. Луцьк,

про: стягнення 1940 442,60 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1. довіреність від 31.12.2010 р.,

відповідача:ОСОБА_2 довіреність від 15.06.2011 р.,

третьої особи:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Львів", за участю третьої особи: ОСОБА_4, про стягнення 1940442,60 грн. Ухвалою від 02.06.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.06.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Між позивачем та третьою особою укладено договір про надання споживчого кредиту №11117575000 від 13.02.2007 року. Внаслідок невиконання умов цього договору у третьої особи виникла заборгованість перед позивачем в сумі 243774,20 доларів США, а саме:

-191386,64 доларів США заборгованості за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2011 року становить 1523437,65 грн.,

-46506,10 доларів США заборгованості за процентами, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2011 року становить 370188,56 грн.,

-1176,85 доларів США пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2011 року становить 9367,70 грн.,

-4704,61 доларів США пені за прострочення сплати заборгованості за відсотками, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2011 року становить 37448,69 грн.

З огляду на те, що у позивача виникло право вимоги до третьої особи, враховуючи факт укладення між позивачем та відповідачем договору поруки №11117575000/2 від 13.02.2007 року, позивач вимагає стягнення зазначених вище сум заборгованості з поручителя товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Львів".

Відповідач зявився в судове засідання 22.06.2011 року, повідомив про відсутність у нього розрахунку позовних вимог. В судовому засіданні представником позивача такі розрахунки були вручені, а розгляд справи було відкладено для надання можливості відповідачу належним чином підготуватися до розгляду справи та представити документально обґрунтований відзив на позов.

В судовому засіданні 06.07.2011 року відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Личаківського районного суду міста Львова у справі за позовом ОСОБА_3 до Банку, Товариства, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів поруки. Крім того, в судове засідання 06.07.2011 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечує у повному обсязі з таких підстав:

-позивачем невірно розраховано відсотки за користування кредитом, оскільки пунктом 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту №11117575000/2 передбачено інший розмір відсотків 12,3%, ніж той, що зазначено у розрахунку 14,3%;

-позивачем невірно проведено нарахування процентів;

-позивачем нараховано пеню по 31.03.2011 року. За рахунок цього позивач намагається збільшити загальний розмір пені, вибірково враховуючи періоди, коли облікова ставка НБУ була вищою, а тому в задоволенні вимог про стягнення пені необхідно відмовити;

-позивачем необґрунтовано, без урахування положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України проведено нарахування пені не за 6 місяців, а за рік;

-порука є припинено в силу частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не заявив своїх вимог до поручителя протягом 6 місяців, які минули після виставлення вимоги про дострокове погашення боргу.

В судовому засіданні 06.07.2011 року оголошено перерву до 13.07.2011 року.

Після проведення судового засідання 06.07.2011 року відповідачем подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору поруки. Ухвалою від 08.07.2011 року зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду.

Ухвалою від 13.07.2011 року відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

В судове засідання 25.07.2011 року відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Харківської області позову Товариства до Банку про визнання договорів поруки недійсними.

Суд відхиляє подане клопотання з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку зясувати: як повязана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Повязаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. При цьому, за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи приписи наведених правових норм, господарський суд зобовязаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги та у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність договору, він має право визнати цей договір недійсним. Тобто у суду є можливість розглянути дану справу до розгляду господарським судом Харківської області позову Товариства про визнання недійсними договорів поруки. За таких обставин відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 25.07.2011 року Товариством подано клопотання про призначення судової експертизи. На розгляд експертові пропонує поставити питання: чи в договорі поруки міститься підпис директора товариства ОСОБА_5, чи в договорі поруки міститься відбиток печатки Товариства? Клопотання мотивовано тим, що відповідач вважає договір поруки недійсним та стверджує, що зазначений договір не підписувався, а отже й не укладався.

Суд відхиляє подане клопотання з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Згідно з вимогами частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, недійсним може бути визнаний лише вчинений правочин, тобто певні дії особи, які були спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Проте у звязку з обставинами, що визначені законом, на основі таких дій не можуть виникати для сторін взаємні права та обовязки (цивільні зобовязання). Таким чином, позивач, подавши спочатку зустрічний позов, а згодом і окремий позов до господарського суду Харківської області, про визнання недійсним договору поруки, визнає факт вчинення певних дій, спрямованих на набуття та зміну цивільних правовідносин із Банком, проте вважає, що такі дії не можуть породити цивільні правовідносини. Факт укладення договору поруки підтверджується і поясненнями самого відповідачами, поданими в судове засідання 25.07.2011 року (вх. №16572/11 від 25.07.2011 року). В цих поясненнях відповідач зазначає, що позивач, укладаючи договір поруки, що забезпечував виконання договору про надання споживчого кредиту, не мав наміру і внутрішньої волі нести солідарну відповідальність на рівні з позичальником.

Як убачається з тексту зустрічного позову (вх. №4001 від 06.07.2011 року), відповідач вважає укладений договір поруки недійсним, оскільки такий укладений в іноземній валюті, а необхідною умовою його чинності повинна бути наявність в однієї зі сторін індивідуальної ліцензії Національного банку України. У той же час, стверджує відповідач, позивач не мав жодних законних підстав при видачі кредиту використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії. Крім того, відповідач навів також доводи, зазначені в поясненнях від 25.07.2011 року, а саме: Товариство, виступаючи поручителем перед Банком, погоджувався нести лише додаткову (субсидіарну) відповідальність за укладеним кредитним договором.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Господарським процесуальним кодексом України встановлено чіткі правила, які регламентують строки розгляду справи. З огляду на те, що позовну заяву подано 31.05.2011 року, розгляд справи відбувався у чотирьох судових засіданнях, відповідач мав достатньо часу для заявлення клопотання про призначення судової експертизи. Натомість в судове засідання 25.07.2011 року відповідач подав клопотання про призначення судової експертизи наприкінці строків розгляду справи. До того ж суду не було надано вільних зразків підписів директора відповідача ОСОБА_5, не забезпечено його особисту участь в судовому засіданні для надання пояснень та відібрання експериментальних зразків його підписів.

Таким чином, з огляду на сплив строків розгляду справи, суперечливість у твердженнях самого відповідача стосовно факту підписання договору поруки, відсутність достатніх та переконливих доказів, що викликають сумнів в особистому підписанні цього договору директором відповідача ОСОБА_5, суд відхиляє клопотання про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі.

Представник третьої особи в судові засідання не зявлявся, проти позову у встановленому порядку не заперечив.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між Банком та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту №11117575000 від 13.02.2007 року (надалі Кредитний договір). Предметом цього договору є надання Банком позичальникові (третя особа) кредиту (грошових коштів) в іноземній валюті у сумі 232000,00 доларів США. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1171600,00 грн. за курсом Національного банку України на день укладення цього договору.

Зазначена сума кредиту була виплачена третій особі, про що свідчить заява на видачу готівки №48 від 13.02.2007 року.

Між Банком та Товариством було укладено договір поруки №11117575000/2 від 13.02.2007 року (надалі Договір поруки). За умовами цього договору поручитель (відповідач у справі) зобовязується перед кредитором (позивач у справі) відповідати за виконання позичальником (третя особа ОСОБА_4 усіх його зобовязань перед кредитором, що виникли з Кредитного договору, у повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Листом №182938 від 22.02.2008 року Банк повідомив позичальника (третя особа), що у випадку порушення умов Кредитного договору в частині прострочення платежів будуть нараховуватися підвищені вдвічі проценти. Зазначений лист було надіслано позичальнику 25.02.2008 року, що підтверджується списком №2942 згрупованих рекомендованих відправлень.

Листом №38321ДР від 09.06.2008 року Банк повідомив позичальника (третя особа) про збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами на 2 проценти річних з 01.07.2008 року. В листі зазначено, що у випадку непогодження із зазначеним збільшенням третя особа вправі до дати підвищення процентної ставки достроково повернути отримані кредитні кошти та плату за кредит. Доказом надіслання зазначеного листа є список №370 згрупованих рекомендованих відправлень від 13.06.2008 року.

Аналогічно, листом №39878 від 09.06.2008 року Банк повідомив Товариство про намір збільшити процентну ставку за Кредитним договором на 2 проценти річних з 01.07.2008 року. Зазначеного листа було надіслано Товариству 13.06.2008 року, про що свідчить список №466 згрупованих рекомендованих відправлень.

Листом №73723ДР від 17.07.2008 року Банк повідомив позичальника (третя особа) про збільшення процентної ставки за Кредитним договором на 2 проценти річних з 01.07.2008 року. Зазначений лист третьою особою отримано 27.07.2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом №77738ДР від 17.07.2008 року Банк повідомив Товариство про збільшення процентної ставки за Кредитним договором на 2 проценти річних з 01.07.2008 року. Зазначений лист Товариством отримано 27.07.2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У звязку з таким збільшенням між Банком та Товариством 30 січня 2009 року укладено додаткову угоду №1 до Договору поруки. Цим договором зафіксовано, що Товариство надає свою згоду на зміну основного зобовязання, що забезпечується Кредитним договором: сума кредитного договору 232000,00 доларів США, що в еквіваленті станом на день укладення цієї додаткової угоди за курсом НБУ становить 1786400,00 грн.; процентна ставка 14,3% річних, кінцевий термін виконання основного зобовязання 13 лютого 2022 року.

Суду не було надано доказів того, що позичальник чи Товариство заперечують проти збільшення процентів за користування кредитом.

Банком на адресу третьої особи було надіслано вимогу №4489 від 01.09.2009 року про погашення заборгованості за Кредитним договором. У випадку невиконання цієї вимоги Банк вимагав достроково повернути кредит за Кредитним договором, а також сплатити відсотки. Про факт надіслання цієї вимоги свідчить копія поштової квитанції від 01.09.2009 року.

Банком на адресу Товариства було надіслано вимогу №4492 від 01.09.2009 року про погашення заборгованості за Кредитним договором. У випадку невиконання цієї вимоги Банк вимагав достроково повернути кредит за Кредитним договором, а також сплатити відсотки. Про факт отримання Товариством цієї вимоги свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.09.2009 року, яке було долучено до матеріалів справи.

Як убачається з поданого розрахунку позовних вимог та не спростовано відповідачем і третьою особою, заборгованість перед позивачем за зобовязанням з Кредитного договору становить 191386,64 доларів США заборгованості за кредитом та 46506,10 доларів США заборгованості за відсотками.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Між Банком та третьою особою виникли правові відносини на підставі укладеного Кредитного договору. Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.1 Кредитного договору визначено, що позичальник (третя особа) зобовязується використати кредит на зазначені у цьому договорі цілі, повернути одержаний кредит та сплатити нараховані Банком (позивач у справі) проценти, комісії та інші платежі у порядку та терміни, встановлені договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, як убачається з поданого позивачем розрахунку позовних вимог та не спростовано третьою особою чи відповідачем, останнє погашення кредиту відбулося в 22 липня 2009 року, а процентів 28 жовтня 2009 року. З цього часу третя особа у порушення умов Кредитного договору не сплачувала ні сум кредиту, ні процентів за користування ним. Доказів зворотнього суду не було надано.

Згідно з пунктом 11.1 Кредитного договору, відповідно до статей 525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у пунктах 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6 (порушення термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісії строком більше ніж на один місяць), 5.8. 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору та направлення банком (позивач у справі) на адресу позичальника (третя особа) повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Таким чином, вимога позивача про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним є правомірною та відповідає умовам пункту 11.1 Кредитного договору та частині 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. З огляду на зазначене, обгрунтованими та підставними є вимоги позивача про стягнення 191386,64 доларів США заборгованості за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2011 року становить 1523437,65 грн., а також 46506,10 доларів США заборгованості за процентами, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2011 року становить 370188,56 грн.

При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача в частині невірності визначення Банком відсотків за користування кредитом, оскільки Банк в односторонньому порядку збільшив розмір процентів за користування кредитом, що не вимагало обовязкового закріплення цього положення в умовах договору. Натомість своїми діями (укладенням додаткової угоди до Договору поруки) Товариство визнало себе поручителем за зобовязаннями в частині сплати процентів за користування кредитом в розмірі 14,3% річних.

Відповідно до пункту 7.1 Кредитного договору за порушення позичальником (третя особа) термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів за кредитом та/або комісій, Банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом "факт/360" (передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але не може перевищувати розміру, встановленого чинним законодавством України на момент нарахування. Банк має право застосувати нарахування такої пені на 32 календарний день з дня виникнення прострочення.

За таких обставин обгрунтованими є нарахування позивачем 1176,85 доларів США пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2011 року становить 9367,70 грн., та 4704,61 доларів США пені за прострочення сплати заборгованості за відсотками, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2011 року становить 37448,69 грн.

При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача в частині невірності нарахування пені за період більше, ніж 6 місяців, з огляду на таке.

Товариство поручилося за належне виконання позичальником умов Кредитного договору, який укладено між юридичною особою (Банк) та фізичною особою (ОСОБА_4. Зобовязання, яке виникло між Банком та Товариством на підставі Договору поруки, є акцесорним, похідним від цивільно-правового зобовязання, яке виникло на підставі Кредитного договору, а не господарсько-правового. А тому безпідставним є посилання Товариства на норми Господарського кодексу України в цій частині.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою. Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Укладений між Банком та Товариством Договір поруки не містить винятків із зазначеного вище правила, а тому Товариство відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Враховуючи наведені доводи, факт порушення третьою особою умов Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, а також на підставі Договору поруки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на норму частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, за якою порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Проте матеріалами справи підтверджується, що відповідачу Банком була надіслана вимога №4492 про погашення простроченої заборгованості, якою Банк вимагав у випадку непогашення простроченого боргу повернути достроково суму кредиту в термін, що не перевищує 31 календарного дня від дня отримання даної вимоги, та сплатити відсотки. Як убачається з повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав зазначену вимогу 08.09.2009 року. За таких обставин безпідставним є твердження відповідача про відсутність вимоги Банку погасити заборгованість за Кредитним договором.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 589, 611, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтею 20 Закону України "Про заставу", статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Львів" (адреса: вулиця Левицького, будинок 4, квартира 4, місто Львів-Винники, Львівська область, 79495; ідентифікаційний код 20820356) на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (адреса: проспект Московський, будинок 60, Червонозаводський район, місто Харків, Харківська область, 61050; ідентифікаційний код 09807750) 191386,64 доларів США заборгованості за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2011 року становить 1523437,65 грн., 46506,10 доларів США заборгованості за процентами, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2011 року становить 370188,56 грн., 1176,85 доларів США пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2011 року становить 9367,70 грн., 4704,61 доларів США пені за прострочення сплати заборгованості за відсотками, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2011 року становить 37448,69 грн., 19404,43 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.